Постанова КГС ВС № 904/5766/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ cправа № 904/5766/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі за позовом Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" про стягнення 786 428,05 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Криворізька міська рада звернулась (далі - позивач, Міськрада) до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" (далі - ТОВ "Будінтерсервіс", відповідач, скаржник) про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 786 428,05 грн, з яких 756 700,19 грн - заборгованість з орендної плати за землю у період з 01.01.2022 до 28.02.2023 та 29 727,86 грн - пеня. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 17.01.2022 № 2022007.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 2.1. Сторони уклали договір оренди земельної ділянки. 2.2. Нормативна грошова оцінка (надалі - НГО) земельної ділянки за витягом від 20.01.2016 № 34-404-99.16-1654/2-16 становила 9 099 729,30 грн (пункт 4 договору). 2.3. З 2022 року річний розмір орендної плати визначався за нормами Податкового кодексу України та обчислювався відповідно до рішення Міськради від 26.05.2021 № 506 за ставкою 3 % від НГО земельної ділянки, визначеної згідно з рішенням Міськради від 26.05.2021 № 523 (пункт 8 договору). 2.4. У зв`язку з набранням чинності рішенням міськради № 523, орендар отримав від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області витяг № 9169/301-22 від 30.06.2022, за яким НГО становила 14 110 866,70 грн. 2.5. На підставі отриманої інформації про НГО орендар обрахував і сплатив орендну плату за 2022 рік. 2.6. Однак позивач мав інші дані про розмір НГО земельної ділянки: в 2022 році (35 277 305,65 грн), а в 2023 році (40 568 901,50 грн), тобто вищу, ніж та, що була застосована відповідачем. 2.7. Як встановили суди і сторони це не спростовують, сторони під час розрахунку орендної плати керувалися різними витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які мали різні показники оцінки за один і той самий період. 2.8. Зазначене пояснюється тим, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області допустило помилку під час формування відповідачу витягу про розмір НГО у 2022 році, застосувавши невірний коефіцієнт. 2.9. Це і стало підставою звернення до суду з цим позовом про стягнення боргу у вигляді різниці між сплаченою орендною платою та нарахованою позивачем з урахуванням правильних показників.

3. Короткий зміст судових рішень 3.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 17.03.2025 позов задовольнив, стягнув з ТОВ "Будінтерсервіс" на користь позивача 756 700,19 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:117:0013 за період з 01.01.2022 по 28.02.2023, 29 727,86 грн - пені за період з 01.07.2023 по 30.09.2024 та 11 796,42 грн - витрат на сплату судового збору. 3.2. Рішення мотивовано тим, що відповідач у спірний період не виконував у повному обсязі свої зобов`язання з оплати за договором оренди землі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Розрахунок орендної плати було здійснено відповідачем за неправильними даними нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Пеня нарахована відповідно до умов договору у зв`язку з наявним простроченням сплати орендної плати. 3.3. Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 09.12.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 скасував в частині стягнення пені у розмірі 29 727,86 грн та розподілу судового збору, ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у стягненні пені. 3.4. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, встановив, що сторони під час розрахунку орендної плати керувалися різними витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які мали різні показники оцінки за один і той самий період. 3.5. Як вказано у постанові суду апеляційної інстанції, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області визнало, що допустило помилку під час формування витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Формуючи витяг відповідачу від 30.06.2022 № 9169/301-22 замість необхідного коефіцієнту 3,0, було застосовано - 1,2, тобто так, ніби код цільового призначення вже приведено у відповідність до нового класифікатора. Причиною такої помилки стало відсутність на той час доступу до відомостей Державного земельного кадастру про актуальний код цільового призначення та неможливості його перевірити. 3.6. Згідно з відомостями Державного земельного кадастру 01.03.2023 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:117:0013 - 1.10.4. - землі по виробництву будівельних матеріалів, змінено на 11. - землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. 3.7. З огляду на вказане колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач правомірно здійснив донарахування орендної плати у сумі 756 700,19 грн за період з 01.01.2022 до 28.02.2023 із застосуванням нормативної грошової оцінки згідно витягу від 07.02.2023 № 97-4-0.110,4-2313/301-23, яка мала бути оплачена відповідачем. 3.8. Водночас Центральний апеляційний господарський суд вказав, що помилка органу під час формування витягу з нормативної грошової оцінки не скасовує обов`язок відповідача сплатити належну суму орендної плати, оскільки не змінює юридичного розміру нормативної грошової оцінки. Орендар зобов`язаний сплачувати плату виходячи саме з розміру фактичної чинної нормативної грошової оцінки, незалежно від того, чи була вона правильно відображена у витягу. Принцип належного урядування в частині обов`язку сплати орендної плати у правильному розмірі не може застосовуватись як підстава для звільнення від зобов`язання. Такий принцип спрямований на оцінку поведінки органу, але не скасовує платіж, визначений законом та договором. У цьому випадку помилка під час формування витягу не створює додаткової суми (зобов`язань), яку за звичайних умов не мав би сплатити відповідач на користь позивача, а є належною до оплати. 3.9. В частині нарахування позивачем пені колегія суддів погодилася з доводами відповідача, що негативні наслідки помилки державного органу не повинні покладати відповідальність на відповідача, який може обґрунтовано покладатися на ті дані, що йому надані цим органом.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування 4.1. З урахуванням уточнень касаційної скарги ТОВ "Будінтерсервіс" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у частині стягнення 756 700,19 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги Криворізької міської ради про стягнення з ТОВ "Будінтерсервіс" 756 700,19 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, 4.2. Зокрема ТОВ "Будінтерсервіс" зазначає, що оскаржувані судові рішення формують підхід, за яким ризик помилки державного органу при формуванні витягу з нормативної грошової оцінки покладається на орендаря, який добросовісно керувався чинним офіційним документом і не мав впливу на допущену помилку при видачі йому такого витягу. Така ситуація створює правову невизначеність у сфері земельних відносин, адже навіть після належного виконання зобов`язання орендар не може передбачити, чи не буде згодом видано інший витяг з відмінними показниками нормативної грошової оцінки та здійснено донарахування за минулі періоди. За таких обставин, на думку скаржника, орендар несе негативні майнові наслідки, адже донарахування орендної плати означає втручання у майнову сферу орендаря за відсутності будь-якого порушення з його боку. Вказує, що системний характер такої проблеми підтверджується судовою практикою, сформованою у наведених у касаційній скарзі справах. 4.3. Водночас скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували абзац 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України; частини другої статті 20, частини п`ятої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19. 4.4. ТОВ "Будінтерсервіс" також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, а саме - чи підлягає застосуванню принцип належного урядування у спорах про стягнення орендної плати за землю у випадку, коли орендар добросовісно розрахував та сплатив орендну плату на підставі чинного офіційного витягу з нормативної грошової оцінки, а розбіжність у її розмірі виникла внаслідок помилки державного органу при формуванні та видачі такого витягу.

5. Позиція інших учасників справи 5.1. У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зауважує, що помилка органу Держгеокадастру не призвела до виникнення у Відповідача додаткового грошового зобов`язання, адже такий розмір плати за землю є належним, та підлягав сплаті за звичайних обставин, а відповідач не позбавлений права звернутись з позовом до суду в порядку статті 1173 ЦК України, якщо вважає наявними обставини спричинення йому збитків поведінкою Держгеокадастру. 6.

Мотивувальна частина 6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 6.2. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України). 6.3. З огляду на цей припис Верховний Суд переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. 6.4. Згідно із положеннями пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 6.5. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. 6.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності. 6.7. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц. 6.8. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. 6.9. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. 6.10. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі. Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц. 6.11. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. 6.12. При цьому посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. 6.13. За доводами скаржника суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19. 6.14. Проаналізувавши висновки, що викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, жодним чином не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених постановах з огляду на таке. 6.15. Так, у постанові від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного доходу, виснувала таке: "76. Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

77. Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (далі - Методика).

78. Згідно з пунктом 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

79. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суди першої й апеляційної інстанцій не оцінили наявні у матеріалах справи: рішення позивача від 16 квітня 2015 року № 10 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2301244702014 від 15 грудня 2014 року щодо цільового призначення та функціонального використання земельних ділянок і відповідності цих даних інформації, зазначеній у розрахунках позивача; рішення позивача від 21 липня 2011 року № 19 та розрахунок до акта № 5 щодо площі земельної ділянки, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої був наданий позивачеві, та площі відповідної земельної ділянки, про безпідставне користування якою відповідачем стверджує позивач". 6.16. У постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц за позовом про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, Велика Палата Верховного Суду вказала наступне: "56. Відповідач наголошував на тому, що у матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати. Проте суди відхилили вказані доводи, поклавши в основу рішень довідку від 7 березня 2017 року Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області щодо базової вартості одного квадратного метра земельних ділянок станом на 1 січня 2016 року у розмірі 564,72 грн. Ця вартість була використана комісією для розрахунку збитків позивача, заподіяних відповідачем у 2016 році.

57. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

58. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

59. З огляду на вказані приписи суди не обґрунтували відхилення доводів відповідача щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки." 6.17. У постанові від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19 за позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку Верховний Суд вказав на те, що "витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку". Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, на яку також посилається скаржник. 6.18. Втім у жодній із наведених постанов Верховний Суд не аналізував правильність розрахунку оренди плати за наявності двох суперечливих витягів із технічної документації про НГО, один з яких, поміж іншого, визнаний судом помилковим, хоча і був виданий належним органом. 6.19. Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. 6.20. З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не знайшла підтвердження. 6.21. За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою у вказаній частині підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України. 6.22. Ще однією підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду в питанні того, чи підлягає застосуванню принцип належного урядування у спорах про стягнення орендної плати за землю у випадку, коли орендар добросовісно розрахував та сплатив орендну плату на підставі чинного офіційного витягу з нормативної грошової оцінки, а розбіжність у її розмірі виникла внаслідок помилки державного органу при формуванні та видачі такого витягу. 6.23. В цьому контексті колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. 6.24. Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. 6.25. За частинами першою та другою статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). 6.26. У пунктах 91-93 постанови від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що норми, які регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно з нормами, які регулюють ці питання щодо земель приватної власності (див., також постанову від 15.10.2025 у cправі № 907/882/22). 6.27. Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок, порядок проведення якої встановлено Законом України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель". 6.28. Статтею 21 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону. 6.29. Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України "Про оцінку земель", частиною 1 якої передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України. 6.30. Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. 6.31. Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. 6.32. Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. 6.33. Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель"). 6.34. За висновком Великої Палати Верховного Суду (див. постанову від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22) зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема, договором між органом місцевого самоврядування і орендарем. 6.35. Оцінюючи доводи скаржника щодо порушення принципу належного урядування внаслідок помилки державного органу під час формування витягу з НГО, колегія суддів зазначає таке. 6.36. Принцип належного урядування дійсно покладає на державні органи обов`язок діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб, а наслідки помилок державного органу не повинні покладатися на добросовісну особу. Водночас застосування цього принципу не може слугувати підставою для звільнення землекористувача від виконання імперативного законодавчого обов`язку зі сплати орендної плати за землі державної/комунальної власності у встановленому законом (об`єктивно правильному) розмірі. Помилка Держгеокадастру не змінює об`єктивної вартості оренди землі, яка підлягала сплаті на користь територіальної громади. 6.37. У постанові від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. 6.38. У цьому аспекті виправлення державою своєї "помилки" шляхом стягнення орендної плати у встановленому законом (правильному) розмірі не є непропорційним втручанням у майнове право відповідача, оскільки останній, орендуючи земельну ділянку комунальної власності, не міг розраховувати на сплату орендної плати у меншому розмірі, ніж імперативно встановлено законом. 6.39. Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 6.40. Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. 6.41. Верховний Суд неодноразового наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. 6.42. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції. 6.43. Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для задоволення позову, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України. 6.44. З цих підстав касаційна скарга задоволенню не підлягає.

7. Висновки Верховного Суду 7.1. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК України). 7.2. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. 7.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України). 7.4. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/5766/24 за касаційною скаргою ТОВ "Будінтерсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України без задоволення, а рішення та постанову суду апеляційної інстанції - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

8. Судові витрати 8.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження у справі № 904/5766/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 904/5766/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Л. Рогач Судді Г. Мачульський Є. Краснов