Ухвала КГС ВС № 917/503/24(917/178/26)

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ cправа № 917/503/24(917/178/26) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства «Солард Агрокультура» на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі № 917/503/24(917/178/26) за позовом Фермерського господарства «Солард Агрокультура» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політехніка» про визнання недійсною угоди про зарахування однорідних вимог від 01.01.2024 в межах справи №917/503/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр - Агро» до Фермерського господарства «Солард Агрокультура» про банкрутство, - ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа №917/503/24 про банкрутство Фермерського господарства «Солард Агрокультура». 09.02.2026 Фермерське господарство «Солард Агрокультура» в особі ліквідатора Косякевича С.О. звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політехніка», про визнання недійсною угоди про зарахування однорідних вимог від 01.01.2024 укладеної між Фермерським господарством «Солард Агрокультура» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Політехніка». Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.03.2026 у справі №917/503/24 (917/178/26) відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2026 у справі №917/503/24 (917/178/26) залишено без змін. До Верховного Суду від Фермерського господарства «Солард Агрокультура» надійшла касаційна скарга на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №917/503/24(917/178/26), у якій заявлено вимогу скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №917/503/24(917/178/26) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026. Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2026 касаційну скаргу Фермерського господарства «Солард Агрокультура» на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №917/503/24(917/178/26) залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України; надано скаржнику строк, який становить 10 днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, шляхом надання письмових пояснень з конкретизацією визначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, зокрема пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього кодексу. 23.06.2026 до Верховного Суду від Фермерського господарства «Солард Агрокультура» надійшла заява про усунення недоліків. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник вказує, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу 4 частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства у правовідносинах, де боржник у період неплатоспроможності та за наявності вимог інших кредиторів припиняє належне йому право вимоги (дебіторську заборгованість контрагента перед боржником) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Зазначає, що спір у цій справі виник саме щодо можливості застосування положень абзацу 4 частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства до правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок якого було припинено право вимоги боржника до окремого кредитора на суму 2 612 833,49 грн. Суди попередніх інстанцій фактично виходили з того, що оскільки правочин відповідає формальним вимогам статті 601 ЦК України, підстави для застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства відсутні. Натомість скаржник вважає, що у таких правовідносинах підлягають дослідженню не лише формальні умови зарахування, а й наслідки такого правочину для прав інших кредиторів, зокрема у випадках, коли на момент його вчинення майно та майнові права боржника перебували під арештом у межах виконавчого провадження, а боржник вже мав ознаки неплатоспроможності. Необхідність формування єдиної правозастосовчої практики на думку скаржника зумовлена тим, що зазначене питання має істотне значення для процедур банкрутства, оскільки стосується допустимості вибіркового задоволення вимог окремого кредитора шляхом припинення дебіторської заборгованості боржника поза межами конкурсної процедури та за наявності інших кредиторів. Крім того, скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу 4 частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства стосовно питання, чи є зарахування зустрічних однорідних вимог способом "оплати іншій особі" у розумінні зазначеної норми. У цій справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний правочин відповідає вимогам статті 601 ЦК України та не є оплатою вимог кредитора у розумінні статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Однак, на думку скаржника, зарахування зустрічних однорідних вимог має аналогічний оплаті економічний результат, оскільки припиняє належне боржнику майнове право вимоги до контрагента та призводить до фактичного задоволення вимог окремого кредитора за рахунок активів боржника. Також, як на підставу касаційного оскарження у касаційній скарзі ФГ «Солард Агрокультура» посилається на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам позивача щодо існування на момент укладення оспорюваної Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог арештів, накладених приватним виконавцем на майно та кошти боржника. Зазначені обставини безпосередньо стосуються правомірності вчинення спірного правочину, оскільки свідчать про наявність встановлених законом обмежень щодо розпорядження активами боржника та впливають на оцінку добросовісності сторін при його укладенні. Зарахування фактично стало способом обходу встановлених виконавцем обмежень та виведення активу з-під можливого примусового стягнення. На думку скаржника, суди взагалі не встановили, чи могла особа за наявності арешту майнових прав припинити дебіторську заборгованість шляхом зарахування, що фактично позбавило стягувача можливості звернення стягнення на відповідний актив, питання арешту майна та коштів взагалі не стало предметом окремої оцінки. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не навів жодного мотиву відхилення доводів про арешт майнових прав боржника, чим порушив вимоги статей 236, 238, 269 ГПК України щодо повного та мотивованого розгляду доводів апеляційної скарги. Крім того, судами залишено без належного дослідження обставини розгляду спору між сторонами у третейському суді, в межах якого було встановлено та зафіксовано факт існування заборгованості між учасниками спірних правовідносин. Скаржник зазначає, що суди обмежилися викладенням власних висновків без всебічного дослідження усіх доказів, наявних у матеріалах справи, що суперечить вимогам статей 86, 236, 238 ГПК України. На думку скаржника, таке неповне дослідження доказів унеможливило правильне встановлення фактичних обставин справи та призвело до передчасних висновків щодо відсутності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є самостійною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд. Крім того, скаржник подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №917/503/24(917/178/26). Оскільки касаційна скарга Фермерського господарства «Солард Агрокультура» була подана 04.06.2026, тобто протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (21.05.2026), тобто в строк, встановлений частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення необхідно відхилити. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287-291 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга відповідає вимогам ГПК України, у зв`язку з чим, з огляду на положення ч. 1 ст. 294 ГПК України, наявні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Фермерського господарства «Солард Агрокультура». Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 294, 291, 301 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відхилити клопотання Фермерського господарства «Солард Агрокультура» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2026 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №917/503/24(917/178/26).

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Солард Агрокультура» на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №917/503/24(917/178/26).

3. Призначити до розгляду касаційну скаргу Фермерського господарства «Солард Агрокультура» у справі № 917/503/24(917/178/26) на 12 серпня 2026 року о 12:50 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

4. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 31 липня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 або на електронну адресу суду (kgs@supreme.court.gov.ua), через особистий кабінет в системі "Електронний суд". Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

5. Витребувати з Господарського суду Полтавської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №917/503/24(917/178/26) з оригіналами оскаржуваних судових рішень.

6. Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов`язковою. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Жуков Судді В.І. Картере К.М. Огороднік