Ухвала КГС ВС № 912/3135/24

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ cправа № 912/3135/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л., розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни (далі - ФОП Платова Л.М., позивач, скаржник) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі за позовом ФОП Платової Л.М. до Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Агрофірма, відповідач) про стягнення 462 499,49 грн, ВСТАНОВИВ: ФОП Платова Л.М. 28.05.2026 через Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі №912/3135/24 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Верховний Суд ухвалою від 08.06.2026 повернув касаційну скаргу ФОП Платової Л.М., оскільки до матеріалів касаційної скарги не додано будь-яких доказів (зокрема, довіреності або ордера) на підтвердження того, що представник має право підписувати касаційну скаргу від імені ФОП Платової Л.М. ФОП Платова Л.М. 10.06.2026 через Електронний суд вдруге звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою (від 28.05.2026), в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі №912/3135/24 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Від Агрофірми 11.06.2026 через Електронний суд надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі №912/3135/24, відповідно до яких просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Платової Л.М. на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі №912/3135/24, оскільки судові рішення у цій справі ухвалені з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, випадки передбачені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не обґрунтовані. Крім цього, зазначає, що у клопотанні про поновлення провадження у справі та поновлення строку на касаційне оскарження (датоване 10.06.2026) адвокатом Люликом Р.І., зазначено, що при подачі касаційної скарги останній мав повноваження на представлення інтересів ФОП Платової Л.М. у Верховному Суді на підставі ордеру АВ №1169642. В той час, якщо звернутись до наданих примірників ордеру (ів) то незрозуміло, як один і той самий ордер від 01.12.2024 серія АВ №1169642 може містити різні відомості стосовно органу у якому надано право представляти інтереси, відсутність (в одному випадку) та присутність в іншому ПІП адвоката на перший погляд різні (принаймні не ідентичні) підписи адвоката. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2026 для розгляду справи №912/3135/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л. З матеріалів касаційної скарги та відомостей ЄДРСР убачається, що ФОП Платова Л.М. звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовними вимогами про стягнення з Агрофірми 462 499,49 грн, з них: 420 454,08 грн - заборгованість за надані агентські послуги зі сприяння в укладенні договорів оренди земельних ділянок відповідно до договору від 10.01.2021 №1 про надання послуг та виконання робіт і 42 045,41 грн - штраф у розмірі 10% від несплаченої суми на підставі пункту 8.3 договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як виконавець надала відповідачу як замовнику агентські послуги зі сприяння в укладенні договорів оренди земельних ділянок відповідно до умов договору, проте відповідач оплату не здійснив. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 03.04.2025 у справі №912/3135/24, яке Центральний апеляційний господарський суд постановою від 28.04.2026 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив. Судові рішення мотивовані недоведеністю позовних вимог. Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ФОП Платової Л.М. в контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частина перша статті 17 ГПК України. Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є вичерпним. За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Позов у справі подано у грудні 2024 року. Предметом позову у справі №912/3135/24 є стягнення 462 499,49 грн (з них: 420 454,08 грн - заборгованість за надані агентські послуги та 42 045,41 грн - штраф), а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік - 1 514 000,00 грн). Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. У частині четвертій статті 11 ГПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Разом з тим Суд також враховує позицію, висловлену ЄСПЛ в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій за пунктом 1 статті 6 Конвенції. Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів або мав розуміти, що вказана справа не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, застосування наявності / відсутності випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі є передбачуваним. Суд зауважує, що підстави касаційного оскарження передбачені частиною другою статті 287 ГПК України не є тотожними з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які регламентують випадки можливості касаційного оскарження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, випадки касаційного оскарження не є тотожними з підставами касаційного оскарження. ФОП Платова Л.М. у касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, на думку скаржника, суди неправильно застосували норми статей 525, 526, 530, 610, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та постанові Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20; порушили норми процесуального права, зокрема, статті 86 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження доказів; суди не надали належної оцінки факту отримання відповідачем акта та вимоги, відсутності будь-яких заперечень щодо обсягу та якості послуг, реальності господарської операції та взаємозв`язку між отриманою відповідачем вигодою та діяльністю позивача. Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не є доводами та аргументами, які у розумінні підпунктів «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, підтверджують наявність випадку, який дає право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. У свою чергу скаржником не наведено переконливих аргументів щодо різного тлумачення застосування норми права судовими інстанціями та необхідності у формуванні чи наявної суперечливості у практиці касаційного суду (касаційних судів) щодо застосування положень статей 525, 526, 530, 610, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах. Судом взято до уваги: предмет позову, підстави заявлених позовних вимог, обставини справи, нормативно правове регулювання спірних правовідносин, складність справи та факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, скаржник не продемонстрував наявність виключних випадків, які за положеннями ГПК України могли вимагати касаційного перегляду справи. Касаційний суд вказує, що наведені у касаційній скарзі доводи щодо порушення принципу всебічної оцінки доказів фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин. При цьому доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не зазначив жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які передбачають випадки касаційного оскарження як виключення із загального правила, з огляду на те, що ця справа з ціною позову, що менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї зі сторін є звичайним передбачуваним процесом. Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи вищезазначене, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності), колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Платової Л.М. на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі №912/3135/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Щодо твердження скаржника про формальний підхід при оцінці підтвердження повноважень на представництво інтересів у Верховному Суді, колегія суддів зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. Верховний Суд в ухвалі від 08.06.2026 про повернення касаційної скарги ФОП Платової Л.М. зазначив, що скаржник до касаційної скарги, поданої від імені ФОП Платової Л.М. не додав будь-яких доказів (зокрема, довіреності, ордера або іншого документа), який би посвідчував право особи діяти від імені ФОП Платової Л.М., про що свідчить зміст наданих до суду документів, а саме до вперше поданої касаційної скарги в додатках значилася тільки квитанція про надсилання стороні Агрофірмі касаційної скарги (у кількості сторінок 4). Суд, дослідив, що в матеріалах електронної справи наявний ордер серії №1169642 від 01.12.2024, який підтверджує повноваження адвоката, як представника ФОП Платової Л.М. у Господарському суді Кіровоградської області та Центральному апеляційному господарському суді. Інших документів на підтвердження такого повноваження не міститься в матеріалах електронної справи, що унеможливило перевірку Судом обсягу представницьких повноважень, то ж Суд позбавлений можливості встановити наявність у особи права на вчинення процесуальних дій від імені учасника справи, що є підставою для застосування відповідних наслідків, передбачених законом. Отже, (1) до самої касаційної скарги, на момент її подання, до Верховного Суду через електронний кабінет не додано доказів на підтвердження повноважень, а встановлення повноважень представника скаржника входить до повноважень суду і є істотною процесуальною вимогою, що виключає твердження про надмірний формалізм; (2) наразі, до касаційної скарги поданої вдруге, додано саме два ордера, які свідчать, що в ордері за одними: серією, номером і датою містяться різні відомості щодо підтвердження повноважень представника і саме ордер за цими серією, номером і датою міститься в електронній справі. Судом ураховуються заперечення щодо касаційної скарги та приймаються в тій частині, в якій відповідають вище викладеним міркуванням. Додане до касаційної скарги ФОП Платової Л.М. клопотання про поновлення провадження у справі, про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається, у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі №912/3135/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя Ю. Власов