Постанова 4816 № 583/5057/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м.Суми Справа №583/5057/24 Номер провадження 22-ц/816/336/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Яценком Артемом Олеговичем, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 квітня 2025 року у складі судді Савєльєвої А.І., ухваленого в м. Охтирка Сумської області, повне судове рішення складено 22 квітня 2025 року, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у с т а н о в и в : У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі по тексту АТ «А-Банк») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 01 квітня 2024 року у розмірі 24 739 грн 00 коп., а також стягнути судові витрати. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку, який вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти. Однак, відповідач не виконала належним чином умови укладеного договору, в результаті чого станом на 19 вересня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 24739 грн 00 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 20997 грн 08 коп., заборгованості по відсоткам 3741 грн 92 коп., яку позивач і просить стягнути з відповідачки на свою користь. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 квітня 2025 року позовні вимоги АТ «А-Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 01 квітня 2024 року в розмірі 24739 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 грн 00 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Яценка А.О., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не було надано доказів ознайомлення та приєднання відповідачки до умов та правил надання банківських послуг, отримання нею від позивача будь-яких коштів та підписання нею кредитного договору. Також зазначає про неврахування судом першої інстанції факту крадіжки грошових коштів з карткового рахунку, що підтверджено в ході проведення досудового розслідування, у зв`язку з чим у відповідача не виникло боргового зобов`язання перед позивачем. Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 20 червня 2018 року у справі 691/699/16-ц, від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22. Наголошує на тому, що відповідачка не отримувала від позивача банківських карток, нею лише було відкрито віртуальну карту у вказаному банку для зарахування програми Українського кешбеку, у зв`язку з чим відповідачкою були надані паспорті дані та ідентифікаційний код, які позивачем були використані для підтвердження факту видачі оформлення відповідачу відповідних карток, які зазначені в довідці. Вказує і на не врахування судом першої інстанції поданого клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання. Крім того, посилається на те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором за платежами, строк виконання за якими не настав. Про існування заборгованості за кредитним договором позивач не повідомляв відповідачку. АТ «А-Банк» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилачись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи слідує, що 05 червня 2023 року відповідач звернулася до АТ «А-Банк» та підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. Підписуючи вказану анкету-заяву відповідачка висловила згоду із тим, що вказана анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій; визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису (а.с. 6). Відповідно до заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 01 квітня 2024 року, підписаної сторонами в електронній формі, відповідачу встановлено кредитний ліміт на наступних умовах: вид послуги - відкриття та обслуговування поточного рахунку; вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок, тип кредиту - кредитування рахунків, мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума кредиту від 1000 грн до 200000 грн, пільговий період до 62 днів за ставкою 0,000001%, у разі виходу із пільгового періоду процентна ставка 3,4% на місяць, строк кредитування - 240 місяців (а.с. 7-8). Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування (а.с. 10-11). З довідки за картами вбачається, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2031 року (а.с. 13). Згідно з довідкою за ОСОБА_1 01 квітня 2024 року було встановлено кредитний ліміт 21000 грн 00 коп. (а.с. 14). Отже банк взяті на себе зобов`язання за договором виконав: видав клієнту платіжну картку, надав клієнту кредитні кошти у встановленому договором ліміті. З виписки по картці вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами (а.с. 12). Відповідачкою ОСОБА_1 подано позовну заяву про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у кримінальному провадженні № 120242004600000971 від 24 жовтня 2024 року (а.с.111-112). Згідно вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 місяця позбавлення волі. Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином залишено без розгляду. Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено, стягнуто моральну шкоду в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. (а.с.108-110). З розрахунку заборгованості за договором б/н від 01 квітня 2024 року, укладеним між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 слідує, що станом на 19 вересня 2024 року розмір заборгованості становить 24 739 грн 00 коп., з яких 19722 грн 91 коп. поточна заборгованості за тілом кредиту; 1274 грн 17 коп. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 3741 грн 92 коп. заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 5, на звороті). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 21000 грн 00 коп. Відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань, кошти за кредитним договором повернуті не були, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 24739 грн 00 коп., які і підлягають стягненню відповідачки на користь банку. Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Усупереч доводам апеляційної скарги, у справі зібрані належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують укладення 01 квітня 2024 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 договору. Зокрема, відповідачка підписала цифровим власноручним (на екрані телефону) підписом анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, що є складовими частинами договору. Також, ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписала паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Вигода», в якому викладена інформація про умови кредитування в АТ «А-Банк». Крім того, сама відповідачка не заперечує, що вона зверталася до позивача 01 квітня 2024 року з метою отримання віртуальної картки даного банку для зарахування коштів за програмою «Національний кешбек». Факт використання установленого кредитного ліміту з відкритого в АТ «А-Банк» на ім`я відповідачки карткового рахунку підтверджується випискою по картці. Щодо доводів апеляційної скарги про встановлений факт крадіжки коштів з карткового рахунку відповідачки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього. Відповідно до ч. 20 ст. 38 вказаного Закону, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації. За змістом ст. 68 цього Закону, електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача. Статтями 86 та 87 Закону України «Про платіжні послуги» (в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) визначена відповідальність надавачів платіжних послуг та платників під час виконання платіжних операцій. Так, надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати. Платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг. Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку. Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов`язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цього Закону. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Відповідно до п.п. 143, 144, 146 Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача. Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22. Зі змісту вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2025 року, який набрав законної сили, слідує, що ОСОБА_3 в тому числі ставилося у вину те, що на початку квітня 2024 року, він, перебуваючи за місцем свого мешкання разом із своєю знайомою ОСОБА_1 , за її згодою, встановив на її мобільний телефон застосунок АТ «А-Банк» та використовуючи її персональні дані, відкрив банківський рахунок на її ім`я у вказаній банківській установі. 10 квітня 2024 року, з метою зняття грошових коштів в сумі 100 грн 00 коп., які знаходяться на віртуальній карті в АТ «А-Банк», ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 мобільний телефон. При відкритті мобільного застосунку ОСОБА_3 виявив, що на віртуальній карті ОСОБА_1 доступно до зняття грошові кошти в сумі 20 000 грн 00 коп. Маючи доступ до мобільного телефону ОСОБА_1 та знаючи дані від встановленого мобільного застосунку, ОСОБА_3 вчинив крадіжку грошових коштів в сумі 20 000 грн Тобто, з викладеного вбачається, що кредитні кошти з карткового рахунку відповідачки були перераховані ОСОБА_3 , в наслідок надання безпосередньо ОСОБА_1 доступу останньому до її мобільного телефону та повідомлення йому паролю для входу до мобільного застосунку АТ «А-Банк», що не виключає цивільно-правової відповідальності відповідачки за зобов`язаннями перед позивачем щодо повернення кредитних коштів та сплати обумовлених відсотків. ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 спричинених їй збитків в результаті вчиненого ним кримінального правопорушення. Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про стягнення платежів, строк виконання за якими не настав. Зокрема, встановлено, що кредитний ліміт в сумі 20000 грн 00 коп. з карткового рахунку був перерахований 10 квітня 2024 року. За змістом заявки про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 01 квітня 2024 року, що є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, строк кредитування становить 305 днів, заборгованість погашається щомісячно, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит. Згідно розрахунку заборгованості, станом на 19 вересня 2024 року прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 1 274 грн 91 коп., а 19 722 грн 91 коп. є поточний борг по кредиту. Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Підписана ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та заява про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком не містять умов щодо дострокового стягнення з позичальника кредитних коштів. Долучена до матеріалів справи виписка з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» не містить підпису відповідачки, а тому він не є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Крім того, суду не було надано доказів на підтвердження виконання позивачем вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо направлення відповідачці вимоги про здійснення платежів, строк сплати яких не настав. У зв`язку з відсутністю в матеріалах справи графіку щомісячних платежів відповідача за отриманим 10 квітня 2024 року кредитом, апеляційний суд позбавлений можливості визначити прострочену заборгованість за кредитом, яка виникла станом на час звернення до суду з позовом, а тому в межах заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість за кредитом, що існувала станом на 19 вересня 2024 року в сумі 1274 грн 17 коп. та нараховані відсотки за користування кредитними коштами в сумі 3741 грн 92 коп. Натомість у задоволенні вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за поточним тілом кредит в сумі 19722 грн 91 коп. слід відмовити, адже строк виконання за цими платежами не настав. Твердження заявника апеляційної скарги, що позовна заява підлягала залишенню без розгляду у зв`язку з повторною неявкою представника позивача є помилковими, адже звертаючись до суду з даним позовом, банк просив розглянути дану справу за відсутності його представника. З врахуванням зазначеного, рішення суду на підставі пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині присудженого до стягнення розміру заборгованості за кредитним договором, стягнувши з відповідачки на користь позивача 5016 грн 09 коп. заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, рішення належить змінити і в частині розподілу судових витрат, стягнувши з відповідачки на користь позивача, пропорційно до частки задоволених позовних вимог, 613 грн 96 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Крім того, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідачки належить стягнути 3621 грн 06 коп. судового збору за апеляційне оскарження рішення суду. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Яценком Артемом Олеговичем, задовольнити частково. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 квітня 2025 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат, виклавши другий та третій абзаци резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент - Банк» (м. Дніпро, вул. Батумська, 11, МФО 307770, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором №б/н від 01 квітня 2024 року станом на 19 вересня 2024 року в розмірі 5 016 гривень 09 копійок, з яких 1274 гривні 17 копійок заборгованість за тілом кредиту та 3741 гривня 92 копійки - відсотки за користування кредитними коштами. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» (м. Дніпро, вул. Батумська, 11, МФО 307770, код ЄДРПОУ 14360080) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 613 гривень 96 копійок.» Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент Банк» на користь ОСОБА_1 3 621 гривню 06 копійок судового збору за апеляційне оскарження рішення суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко А. П. Сидоренко