Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/11805/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/11805/25 Головуючий в 1 інст. Турчинський М.І. Провадження №33/807/639/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 травня 2026 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Вініченка А.Ю., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Вініченка А.Ю на постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, стягнуто судовий збір,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення від 25 листопада 2025 р. серії НГУ №200424, який складено т.в.о. командира самохідного артилерійського дивізіону майором ОСОБА_2 , ОСОБА_1 24 листопада 2025 року близько 22:00, будучи військовослужбовцем за мобілізацією, в умовах воєнного стану, прибув на територію в/ч НОМЕР_1 (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань), з ознаками сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена мова, після був направлений до медичного пункту в/ч НОМЕР_1 , де від огляду уповноваженою особою військової частини відмовився у присутності двох свідків, про що складено акт про незгоду військовослужбовця о 22:35 24.11.2025 р. В подальшому був направлений до медичного закладу КНП «ОКЗМД та СЗХ» ЗОР, де від огляду відмовився, в результаті складено висновок 8514 від 24.11.2025 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Вінніченко А.Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив про невідповідність висновків судді обставинам справи, а також про грубе порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що 19 лютого 2026 року перед початком судового засідання, на електронну пошту Шевченківського районного суду м. Запоріжжя відправлено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату, через незадовільний стан здоров`я та озвучено його бажання приймати участь у розгляді справи особисто, до клопотання долучено медичні документи, підтверджуючі тимчасову непрацездатність. Однак, суддя в порушення вимог ст. 268 КУпАП, розуміючи, що ОСОБА_1 перебуває на законних підставах на лікуванні, враховуючи невизнання ним своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУПАП, маючи від нього клопотання про відкладення справи, посилаючись на зловживання ОСОБА_1 своїми правами з метою затягування процесу розгляду справи, фактично позбавив ОСОБА_1 права на участь у розгляді справи та наданні пояснень стосовно ситуації, яка є предметом розгляду адміністративної справи, зокрема в частині, чи дійсно він перебував на території військової частини НОМЕР_1 НГУ та чому в цей день не перебував на службі. Наголошує, що в протоколі міститься наступне пояснення, здійснене власноруч ОСОБА_1 «був вдома, відпочивав, шанував матір, в подальшому зобов`язуюсь не повторювати подібних вчинків». Отже, зі змісту даного пояснення можна дійти до висновку, що ОСОБА_1 не перебував на території військової частини. Про те, що він вживав алкогольні напої у цьому поясненні інформації не міститься. Крім того, факт вживання алкогольних напоїв поясненнями свідків: сержанта ОСОБА_3 та старшого лейтенанта ОСОБА_4 , які «рухались до бліндажу та біля КПП зустріли солдата ОСОБА_1 » не підтверджується. Чи знаходиться бліндаж та з якого боку КП вони зустріли ОСОБА_1 у поясненнях не зазначено. Вказані свідки в судове засідання не викликались та не допитувались. Отже вважає, що враховуючи те, що матеріалами справи не доведено факт перебування ОСОБА_1 на території військової частини, припустивши, що свідки бачили його на вулиці, маючи підозру на його перебування в зазначеному місці у стані алкогольного сп`яніння, в порушення ч.3 ст.266-1 КУпАП, не запросили службову особу, уповноважену начальником органу управління ВСП у ЗСУ на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців. У зв`язку із зазначеним, незгода ОСОБА_1 на проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 НГУ, на думку сторони захисту є правомірною. З урахуванням наведеного захисник вважає помилковими висновки судді місцевого суду про те, що складення висновків у закладі охорони здоров`я є наступним кроком, якому передує огляд на стан сп`яніння, проведений уповноваженою на те особою, чого зроблено представниками військової частини НОМЕР_1 НГУ не було, тобто зазначеними особами у законному порядку не було встановлено наявність ознак сп`яніння у ОСОБА_1 . Звертає увагу, що жодним документом, іншими фактичними даними, які наявні в матеріалах справи не спростовано позицію ОСОБА_1 про те, що він був тверезим 25 листопада 2025 року, не перебував на території будь-якої військової частини, а протокол відмови від проходження освідування на стан сп`яніння представниками військової частини НОМЕР_1 НГУ оформлено з порушенням вимог закону. Просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2026 року, провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважну причини його пропуску. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , не врахувавши його клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин. Зі змістом оскаржуваної постанови захисник ознайомився лише 27 лютого 2026 року. Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, ним пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП, вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року. Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції через свого захисника, присутність його захисника адвоката Вініченка А.Ю. під час апеляційного перегляду справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. Під час апеляційного перегляду справи адвокат Вініченко А.Ю. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Розглянувши матеріали справи, заслухавши адвоката Вініченка А.Ю., перевіривши доводи скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції. Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, отже є обґрунтованими. Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність наступає за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, зокрема за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені в умовах особливого періоду. Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 р., особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено по теперішній час. Як установлено судом, ОСОБА_1 24 листопада 2025 року близько 22:00, будучи військовослужбовцем за мобілізацією, в умовах воєнного стану, прибув на територію в/ч НОМЕР_1 (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань), з ознаками сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена мова, після був направлений до медичного пункту в/ч НОМЕР_1 , де від огляду уповноваженою особою військової частини відмовився у присутності двох свідків, про що складено акт про незгоду військовослужбовця о 22:35 24.11.2025 р. В подальшому був направлений до медичного закладу КНП «ОКЗМД та СЗХ» ЗОР, де від огляду відмовився, в результаті складено висновок 8514 від 24.11.2025 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП. Так, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність військовослужбовців за правопорушення, вчинене в умовах особливого періоду. Факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні за обставин, викладених в протоколі про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 25 листопада 2025 р. серії НГУ № 200424 підтверджується: - актом про незгоду військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 на проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння уповноваженим особами ВЧ НОМЕР_1 НГУ з використанням спеціальних технічних засобів, складеним 24 листопада 2025 року о 22 год. 35 хв. у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 5); - висновком КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24 листопада 2025 р. № 8514, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду (а.с. 6); - поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з яких вбачається, що 24 листопада 2025 року, перебуваючи на вм2, приблизно о 21:55 год. Вони, рухаючись до бліндажу, зустріли біля КПП солдата ОСОБА_1 , привіталися та в ході спілкування відчули різкий запах спиртного з ротової порожнини, після чого доповіли майору ОСОБА_2 . Після прибуття майора ОСОБА_2 ним було прийнято рішення направити солдата ОСОБА_1 для проходження освідчення на стан алкогольного сп`яніння, прибувши до медичного пункту бригади, ОСОБА_1 відмовився від проходження освідчення та був направлений до Запорізького обласного клінічного наркологічного диспансеру, де він знову відмовився від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 7,8). Відповідно до витягу із наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) полковника ОСОБА_5 № 129 від 2 травня 2025 року, солдат ОСОБА_1 (по мобілізації) з 2 травня 2025 року приступив до виконання обов`язків за посадою радіотелефоніста відділення управління командира 3-ої самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, призначеного на цю посаду наказам командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 2 травня 2025 року № 71о/с (а.с. 3). З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та виконуючи обов`язки військової служби в умовах особливого періоду, перебував на території військової частини з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду відмовився, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Твердження апелянта про те, що факт вживання алкогольних напоїв не підтверджується поясненнями свідків: сержанта ОСОБА_3 та старшого лейтенанта ОСОБА_4 не є слушними, оскільки ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а зазначені свідки вказали, що зустріли біля КПП солдата ОСОБА_1 , в ході спілкування з яким відчули різкий запах спиртного з ротової порожнини, внаслідок чого особою уповноваженою на складання протоколів про військові адміністративні правопорушення майором ОСОБА_2 було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння. Однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження запропонованого огляду як у медичному пункті бригади ВЧ НОМЕР_1 , так і в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, апелянтом не надано доказів упередженості вказаних свідків. Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення вимог ч.3 ст.266-1 КУпАП, не було запрошено службову особу, уповноважену начальником органу управління ВСП у ЗСУ на проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є також необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до положень ч. 2 ст. 266-1 КУпАП, огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Відповідно до п. 4 ч. 2 Розділу 1 Інструкції з оформлення в Національній гвардії України матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 23 серпня 2017 року №726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2017 року за №1166/31034 (далі Інструкція) передбачено, що Протоколи про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-10 - 172-17, 172-19, 172-20 КУпАП, у Національній гвардії України мають право складати, зокрема уповноважені командирами військових частин командири (начальники) підрозділів цих військових частин - стосовно підпорядкованих їм військовослужбовців, у тому числі стосовно тих, що підпорядковуються їм тимчасово. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 335 від 22 листопада 2025 року вбачається, що на заступника командира самохідного артилерійського дивізіону по роботі з особовим складом майора ОСОБА_6 тимчасово покладено обов`язки командира самохідного артилерійського дивізіону (а.с. 2). Таким чином, протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП серії НГУ № 200424 від 25 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою на те особою т.в.о. начальника командира артилерійського дивізіону майором ОСОБА_2 , в якому проходить військову службу солдат ОСОБА_1 . Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, суддя апеляційного суду виходить із наступного. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції п`ять разів призначав розгляд справи, проте, у зв`язку з надходженням до суду заяв від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з підстав його перебування, у тому числі на лікарняному, судові засідання відкладалися. У зв`язку із наведеними обставинами суддею місцевого суду було скеровано запит до ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» щодо підтвердження чи спростування перебування ОСОБА_1 на лікарняному, режим лікарняного, а також діагноз. Згідно відповіді на запит, ОСОБА_1 станом на 11 лютого 2026 року, дійсно перебуває на амбулаторному лікуванні. У призначене судове засідання 19 лютого 2026 року о 12:00 ОСОБА_1 повторно не з`явився, скерував до суду клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з його перебуванням на лікарняному. В клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що до 18 лютого 2026 року включно перебував саме на стаціонарному лікуванні, а не амбулаторному, що не узгоджувалося з офіційною інформацією, наданою у відповіді на запит. Враховуючи положення, передбачені ст. 268 КУпАП та приймаючи до уваги те, що ст. 277 КУпАП передбачений строк розгляду справи про військове адміністративне правопорушення, який становить одну добу з дня одержання відповідного протоколу та інших матеріалів, обізнаність ОСОБА_1 про судовий розгляд справи, суддя апеляційного суду не вбачає порушень процесуального закону з приводу розгляду справи за його відсутності. Суддею апеляційного суду, права передбачені ст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом поновлення його захиснику строку на апеляційне оскарження постанови суду, його виклику та виклику його адвоката до суду апеляційної інстанції, і захисник скористався таким правом. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду щодо доведеності провини ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,- П О С Т А Н О В И В: Поновити адвокату Вініченку Андрію Юрійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу адвоката Вініченка Андрія Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 336/11805/25