Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/5102/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2477/24 Справа № 202/5102/24 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце реєстрації (проживання) АДРЕСА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді гранатометника 2 МВЗв 2 МР 1 МБ, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, звільнено від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», - ВСТАНОВИВ: Згідно із постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року, ОСОБА_2 08 квітня 2024 року близько 23:00 годині перебував у тимчасовому розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 при виконанні службових обов`язків в умовах особливого періоду (воєнного стану) в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що оскаржуване рішення було винесено без участі сторони захисту, про існування постанови суду від 25 квітня 2024 року ОСОБА_2 дізнався лише коли йому надійшло повідомлення Камінь-Каширського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Вважає, що строк апеляційного оскарження його підзахисним порушено з поважної причини. В обґрунтування доводів апеляційної скарги по суті вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, порушення права на захист у зв`язку із тим, що її підзахисний не був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду, через що був позбавлений можливості здійснювати захист своїх прав та інтересів, що є грубим порушенням закону. Вказує, що в описовій частині постанови суду від 25 квітня 2024 року описано факт та докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, військовослужбовцем ОСОБА_3 , втім в резолютивній частині постанови зазначається про визнання винним у вчинені вказаного правопорушення ОСОБА_2 .. Зазначає, що з часу виявлення порушення, а саме з 08.04.2024 року, на даний час пройшло більше 3-х місяців, а тому справа підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду апеляційним судом справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Апелянт та ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися, захисником ОСОБА_1 надана заява про розгляд справи за їх відсутності. Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків. Вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження вважаю за необхідне його поновити з огляду на те, що оскаржуване рішення було винесено без участі ОСОБА_2 , а доводи апелянта про те, що він дізнався про наявність оскаржуваної постанови лише коли йому надійшло повідомлення Камінь-Каширського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, матеріалами провадження не спростовуються, а тому строк апеляційного оскарження було пропущено із поважної причини та він підлягає поновленню. Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; актом огляду на стан сп`яніння, складеним в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно із яким у ОСОБА_2 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та проведено відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння; роздруківкою тесту на алкоголь № 00295-15 від 08.04.2024 року, результат вимірювання склав 1,33 % проміле. Відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає зокрема у випадку появи військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, та яких протягом року було піддано адміністративному стягненню, або в умовах особливого періоду. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , та фактичне виконання останнім обов`язків військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду. Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, зафіксованого в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього, уповноваженою особою, котре полягає у перебуванні особи військовослужбовця в стані алкогольного сп`яніння на території військової частини, та фактичне виконання останнім обов`язків військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду. Доводи апелянта стосовно того, що розгляд справи було проведено без ОСОБА_2 та без належного його повідомлення, не обгрунтовують апеляційні вимоги, оскільки у своїй заяві (а.с. 6) ОСОБА_2 просив розглянути справу без його участі, а отже не виявив бажання приймати безпосередню участь у судовому розгляді даної справи, а тому порушення права ОСОБА_2 на захист та на участь у судовому засідання не вбачається. Статтею 16 Закону України "Про Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Відповідно до статті 13 цього Статуту, військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 08 квітня 2024 року близько 23:00 годині перебував у тимчасовому розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 при виконанні службових обов`язків, в умовах особливого періоду (воєнного стану) в стані алкогольного сп`яніння. Стан алкогольного сп`яніння підтверджено актом №862 та роздруківкою чеку від приладу №00295Алконт-М. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність досліджених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Інструкцією про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України №515 від 10 жовтня 2016 року, за наявності ознак алкогольного сп`яніння у затриманої особи, установлених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, уповноважена посадова особа органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у присутності двох свідків пропонує затриманій особі, з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння пройти добровільно тест з використанням спеціальних технічних засобів в органі управління Служби правопорядку (підрозділі Служби правопорядку в гарнізоні). За результатами проведення огляду на стан сп`яніння посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) складається акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписується посадовою особою, яка проводила огляд, та двома свідками. З наданих матеріалів вбачається, що огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння був проведений із використанням спеціального технічного засобу - Алконт-М № 00295, у присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , крім того акт огляду та протокол підписаний ОСОБА_2 останній зауважень чи незгоди з результатами огляду не висловлював. З урахуванням наведених обставин та приймаючи до уваги вимоги Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №515 від 10 жовтня 2016 року, апеляційний суд дійшов висновку, що огляд на стан сп`яніння було проведено з дотриманням вимог закону. Верховним Судом сформована правова позиція ( у справі 205/1993/17-ц від 25.04.2018 року, №131/1449/16-ц від 14.02.2018 року та інші) щодо тривалості особливого періоду та його дії на теперішній час, з огляду на положення ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слід констатувати, що в Україні діє особливий період. Враховуючи викладене, доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в частині відсутності в протоколі посилань на вчинення правопорушення в особливий період є необґрунтованими. Отже, за результатами перегляду оскаржуваної постанови суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи повно, всебічно і об`єктивно дослідив докази у справі, належним чином перевірив обставини, викладені у протоколі щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, надав цим обставинам належну правову оцінку та, приймаючи рішення про притягнення його до відповідальності, дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу цього правопорушення, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Що стосується доводів апелянта про неправильне зазначення у мотивувальній частині оскаржуваної постанови прізвища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, то вказана неточність є очевидною технічною помилкою (опискою), яка не спростовує правильності оскаржуваної постанови та може бути виправлена у встановленому законом порядку. При цьому те, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення події мали місце саме за участю ОСОБА_2 , протокол було складено саме відносно нього та оскаржуваною постановою було вирішене питання саме про його винуватість, сумнівів не викликає. Посилання апелянта на збіг строку притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції вважає такими, що не грунтуються на законі, оскільки останнього 25 квітня 2024 року було притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, вчинене 08 квітня 2024 року, що узгоджується із вимогами ст. 38 КУпАП. Час апеляційного розгляду у даному випадку істотного значення не має. Всі інші доводи апеляційної скарги судом оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах провадження доказами не підтверджуються, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Строк апеляційного оскарження поновити. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року, якою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця