Постанова КАС ВС № 520/10591/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ справа № 520/10591/22 адміністративне провадження № К/990/44119/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів - Загороднюка А.Г., Радишевської О.Р., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 (головуючий суддя - Григоров Д.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді - Мельнікова Л.В., Бегунц А.О.) у справі № 520/10591/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області відповідач), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Харківській області від 12.10.2022 № 27-дс/ВС «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» у вигляді оголошення догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу»; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2022 № 29-дс/ВС «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Харківській області від 12.10.2022 № 28-дс/ВС «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу»; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2022 № 30-дс/ВС «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2022 № 191-о/ВС «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС у Харківській області; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС у Харківській області з 03.11.2022; - стягнути з ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що на підставі розпорядження ГУ ДПС у Харківській області проведено тематичну перевірку з окремих питань, за результатами якої складено акт перевірки, у якому установлено про порушення позивачем вимог наказів ДПС, ГУ ДПС та інших наказів та розпорядчих документів ДПС під час підготовки, видачі та подальшого опрацювання позивачем наказу ГУ ДПС «Про відпустку ОСОБА_3 ». Позивач зазначає, що за результатами тематичної перевірки відповідачем було складено два подання щодо прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження. Позивач підкреслює, що за одним фактом було відкрито два дисциплінарних провадження щодо позивача як державного службовця. Як зазначає позивач, за результатами розгляду дисциплінарних справ, відповідачем прийнято подання, на підставі яких було прийнято накази про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани. У подальшому наказами відповідача до позивача застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани та звільнення з посади державної служби. Позивач уважає, що відповідач безпідставно застосував до позивача дисциплінарні стягнення та звільнив з посади державної служби, оскільки з боку позивача відсутнє скоєння будь-якого дисциплінарного проступку, який може свідчити про невиконання або неналежне виконання позивачем службових обов`язків. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023, адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Харківській області від 12.10.2022 № 27-дс/ВС «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» у вигляді оголошення догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2022 № 29-дс/ВС «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Харківській області від 12.10.2022 № 28-дс/ВС «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2022 № 30-дс/ВС «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2022 № 191-о/ВС «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС у Харківській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС у Харківській області з 03.11.2022. Стягнуто з ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 109 478 грн 07 коп.

4. При ухваленні рішень, суди першої інстанції та апеляційної інстанцій керувалися тим, що висновки дисциплінарної комісії про порушення позивачем вимог наказів та розпорядчих документів ДПС ґрунтуються на припущеннях і не містять доказів на підтвердження обставин, викладених у поданнях. Суди виснували, що подання дисциплінарної комісії, на підставі якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, містить посилання на перевищення позивачем службових повноважень, водночас, як зауважили суди попередніх інстанцій, кваліфікуючи дії позивача як перевищення службових повноважень, комісія не навела належних мотивів, чому відповідний проступок слід кваліфікувати як перевищення службових повноважень, а не як інше дисциплінарне правопорушення. У підсумку суди вказали на недоведеність відповідачем правомірності прийнятих оскаржуваних позивачем наказів. Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування

5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

6. Підстави, на яких подана касаційна скарга, скаржник зазначає пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених: у постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 160/11931/20 щодо співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи; у постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 813/151/18, від 30.06.2021 у справі № 200/10988/19-а, від 10.11.2021 у справі № 540/4057/20, від 22.12.2021 у справі № 140/16342/20, від 28.04.2022 у справі № 540/2464/19, від 26.05.2022 у справі № 300/3980/20 щодо застосування статей 65, 66 Закону України «Про державну службу»; у постанові Верховного Суду від 28.12.2022 у справі № 460/2675/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 щодо застосування статті 235 Кодексу законів про працю України; у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 380/876/21, від 22.11.2022 у справі № 320/8522/20 щодо застосування статті 9-1 Закону України «Про державну службу»; у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 щодо визначення критеріїв поважності причин пропуску строку; у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 640/14941/21 щодо дотримання статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України; у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 640/10536/19 щодо помилкового розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

8. Також у доводах касаційної скарги скаржник уважає наявними підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05..06.2019 у справі № 814/934/18, застосованого апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови. Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Рух касаційних скарг

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Мартинюк Н.М., Загороднюка А.Г. від 24.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. У цій же ухвалі Суд відхилив посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підставу оскарження судових рішень у цій справі.

11. Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження

12. Розпорядженням т.в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.06.2026 № 700/0/78-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 520/10591/22 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартинюк Н.М.

13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Загороднюка А.Г., Радишевську О.Р. для розгляду судової справи № 520/10591/22. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

14. Наказом Державної податкової служби України № 1371-0 від 21.12.2020 та наказом ГУ ДПС у Харківській області № 18-о/ВП від 22.12.2020 позивача призначено на посаду начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС у Харківській області з 22.12.2020.

15. Державною податковою службою України до ГУ ДПС у Харківській області направлено лист від 08.08.2022 № 8648/7/99-00-14-03-07 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 09.08.2022 № 1949/8), в якому зазначено, що вбачаються ознаки складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, зокрема, наказу ГУ ДПС у Харківській області від 03.02.2022 № 39-В «Про відпустку ОСОБА_3 ». Указано, що заява ОСОБА_3 про погодження надання відпустки по догляду за дитиною з 28.02.2022 по 22.03.2024 до Державної податкової служби України не надходила, інформація про надання такої відпустки в Департаменті персоналу Державної податкової служби України відсутня. Також зазначено, що відкриття картки документа (наказу) здійснено позивачем, у зв`язку з чим вбачаються підстави для проведення тематичної перевірки в ГУ ДПС в Харківській області за фактом порушення вимог Примірного регламенту територіальних органів ДПС, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 15.12.2020 № 725.

16. Відповідно до розпорядження ГУ ДПС в Харківській області від 12.08.2022 № 12-р «Про проведення тематичної перевірки з окремих питань» (зі змінами, внесеними розпорядженням ГУ ДПС від 17.08.2022 № 13-р «Про внесення змін до розпорядження ГУ ДПС у Харківській області від 12.08.2022 № 12-р») робочою групою у складі працівників ГУ ДПС у Харківській області була проведена тематична перевірка з окремих питань за фактом порушення вимог Примірного регламенту територіальних органів ДПС, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 15.12.2020 № 725, під час видачі наказу ГУ ДПС від 03.02.2022 № 39-В «Про відпустку ОСОБА_3 » та можливого складання, видачі службовими особами ГУ ДПС завідомо неправдивих офіційних документів, зокрема наказу ГУ ДПС № 39-В.

17. За наслідками перевірки складено акт тематичної перевірки в ГУ ДПС у Харківській області за фактом порушення вимог Примірного регламенту територіальних органів ДПС, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 15.12.2020 № 725 від 19.08.2022 № 1/20-40-14-06.

18. У вказаному акті зазначено про встановлення наявності документа - наказу ГУ ДПС у Харківській області від 03.02.2022 № 39-В «Про відпустку ОСОБА_3 », яким начальнику ГУ ДПС ОСОБА_3 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також указано, що реєстраційно-моніторингова картка власного документу з реєстраційним індексом 39-В була створена позивачкою 03.02.2022 засобами АІС «Управління документами» із коротким змістом «Про надання відпустки ОСОБА_3 » для реєстрації відповідного проєкту наказу, підготовленого позивачем згідно з нормами Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів.

19. В акті зазначено, що наказ № 39-В був створений без урахування таких вимог: відсутнє попереднє погодження про надання відпустки з головою Державної податкової служби України, заява ОСОБА_3 про надання відпустки, відсутнє внутрішнє погодження (візування) начальника управління інфраструктури та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера ОСОБА_8, а натомість є погодження заступника начальника управління - начальника відділу матеріально-технічного, транспортного забезпечення та зв`язку управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ОСОБА_7 , хоча головний бухгалтер перебувала на роботі; бланк, на якому виготовлено наказ № 39-В, роздрукований, має порядковий номер 050240, але доступ до Журналу обліку використання бланків не надано, у зв`язку з чим неможливо встановити дату використання бланку. Також зазначено, що начальнику ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_3 припинено державну службу згідно з наказом Державної податкової служби України від 02.03.2022 № 2-о.

20. За висновками акта встановлено численні факти порушення вимог спеціального законодавства з боку начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ОСОБА_1 під час підготовки, видачі та подальшого опрацювання наказу ГУ ДПС № 39-В, зокрема: вимог пункту 2.5.13 підрозділу 2.5. Регламенту та пункту 2.5.13 підрозділу 2.5 Наказу № 725 в частині порядку підготовки та видачі наказів про надання відпустки керівнику ГУ ДПС (отримання заяви, направлення на розгляду керівнику ДПС, отримання погодження, видача наказу на підставі погодження); вимог пункту 3.4.1 Розділу 3.4, абзацу п`ятого пункту 3.4.7 Розділу 3.4, пункту 3.5.5.4 підрозділу 3.5.5. Розділу 3.5 Регламенту, а саме: підготовка та видання наказу про відпустку без попереднього погодження з відповідальними структурними підрозділами ГУ ДПС; вимог наказу ГУ ДПС від 28.12.2020 № 8/ВП «Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання» щодо обов`язкової передачі наказу про надання відпустки посадової особи ГУ ДПС до управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ГУ ДПС; вимог пунктів 7.2, 7.3 Розділу 7 Порядку 216, а саме: невиконання користувачем вимог щодо заборони передачі іншим особам свого ідентифікатора користувача у системі/мережі, пароля та інших засобів доступу до системи.

21. Наведене, за висновками акта, свідчить про наявність особистого інтересу позивача, особисту зацікавленість під час вчинення нею дій, завідоме розуміння неправомірності дій, а наявність візи начальника управління - начальника відділу матеріально-технічного, транспортного забезпечення та зв`язку управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ОСОБА_7 , - про можливий випадок службового підроблення документу, а саме: складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до них завідомо неправдивих відомостей.

22. Позивачем надано зауваження від 19.08.2022 № 198/20-40-11-22 до акта тематичної перевірки, у яких вона вказала на процедурні порушення під час проведення тематичної перевірки, невідповідність зроблених висновків фактичним обставинам справи.

23. За наслідками проведеної перевірки складено два подання про порушення дисциплінарного провадження щодо позивача, а саме: подання від 25.08.2022 № 340/20-40-14-17, на підставі якого видано наказ № 23-дс/ВС від 26.08.2022 про порушення дисциплінарного провадження, на час проведення якого ОСОБА_1 була відсторонена від виконання посадових обов`язків з 26.08.2022 (пункт 3 наказу ГУ ДПС від 26.08.2022 № 23-дс/вс); подання від 25.08.2022 № 341/20-40-14-17, на підставі якого видано наказ № 24-дс/ВС від 26.08.2022 про порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача.

24. За наслідком розгляду зазначених дисциплінарних справ дисциплінарною комісією складено два подання, а саме: - від 03.10.2022 № 137/20-40-01-03-08, яким установлено в діях позивача ознаки вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягає у перевищенні службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, а саме: вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки з додержанням особливого порядку, встановленого пунктом 2.5.13 підрозділу 2.5 Розділу ІІ Регламенту, затвердженого наказом ГУ ДПС № 32, пунктом 2.5.13 підрозділу 2.5 Розділу ІІ Регламенту, затвердженого наказом ГУ ДПС № 725, що призвело до недоліків та порушень, виявлених тематичною перевіркою, у зв`язку з чим рекомендовано на підставі пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби; - від 03.10.2022 № 138/20-40-01-03-08, яким встановлено порушення вимог пункту 8 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», пунктів 7.2, 7.3 Розділу 7 Порядку № 216, що полягає у невиконанні позивачем вимог щодо заборони передачі іншим особам ідентифікатора користувача в системі/мережі, пароля та інших засобів доступу до системи з боку позивача під час підготовки проєкту наказу ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2022 № 39-В, незабезпечення належної організації роботи цього управління, що призвело до допущення недоліків та порушень, виявлених тематичною перевіркою, у зв`язку з чим у діях позивача вбачаються ознаки вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягає у невиконанні або неналежному виконанні посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а саме: статті 8 Закону України «Про державну службу», пунктів 7.2, 7.3 розділу 7 Порядку 216 та рекомендовано на підставі пункту 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

25. На підставі подання від 03.10.2022 № 138/20-40-01-03-08 в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області прийнято наказ від 12.10.2022 № 27-дс/ВС, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

26. На підставі подання від 03.10.2022 № 137/20-40-01-03-08 в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області прийнято наказ від 12.10.2022 № 28-дс/ВС, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

27. Ураховуючи закінчення тимчасової непрацездатності позивача, наказом від 02.11.2022 № 29-дс/ВС до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

28. Ураховуючи закінчення тимчасової непрацездатності позивача, наказом від 02.11.2022 № 30-дс/ВС застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

29. Наказом ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2022 №191-о/ВС «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено 02.11.2022 позивача з посади начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу ГУ ДПС у Харківській області за вчинення дисциплінарного проступку, перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

30. Указане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (у редакції, чинній станом на момент виникнення правовідносин).

33. Частиною першою статті 64 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

34. Відповідно до частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

35. Пунктами 5, 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарними проступками є: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

36. Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

37. За правилами частини третьої статті 66 Закону України «Про державну службу» у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

38. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону України «Про державну службу»).

39. Відповідно до частин першої, десятої статті 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

40. З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону України «Про державну службу»).

41. Частинами першою та другою статті 74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

42. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

43. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (пункт 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»). Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

44. За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

46. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд виходить з такого.

47. Спір у цій справі виник у зв`язку з накладенням на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

48. З огляду на доводи касаційної скарги відповідача та, ураховуючи приписи частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, спірним у межах касаційного розгляду справи є правомірність прийняття відповідачем наказів від 12.10.2022 № 28-дс/ВС, від 02.11.2022 № 30-дс/ВС та № 191-о/ВС про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення відповідно.

49. Підставою для прийняття означених наказів слугував висновок дисциплінарної комісії про наявність ознак дисциплінарного проступку у діях позивача при оформленні (підготовці, опрацюванні, видачі) наказу ГУ ДПС у Харківській області від 03.02.2022 № 39-В «Про відпустку ОСОБА_3 », згідно з яким останньому надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

50. Такий висновок дисциплінарна комісія зробила виходячи із того, що при підготовці наказу ГУ ДПС у Харківській області від 03.02.2022 № 39-В «Про відпустку ОСОБА_3 » позивач вчинила дії з підготовки проєкту наказу про надання відпустки керівнику ГУ ДПС у Харківській області та подальшої реєстрації цього наказу, за відсутності умов їх вчинення, без додержання особливого порядку дій, що визначений обов`язковими для виконання розпорядчими документами Державної податкової служби України та ГУ ДПС у Харківській області, а саме: без обов`язкового попереднього погодження відпустки начальника ГУ ДПС у Харківській області з Головою Державної податкової служби України, не погодження проєкту наказу у встановленому порядку з начальником управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ГУ ДПС у Харківській області.

51. Указані дії позивача дисциплінарна комісія кваліфікувала як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення).

52. У цьому зв`язку Суд звертає увагу на те, що у постановах від 30.07.2019 у справі № 813/151/18, від 30.06.2021 у справі № 200/10988/19-а, від 10.11.2021 у справі № 540/4057/20, від 22.12.2021 у справі № 140/16342/20, від 28.04.2022 у справі № 540/2464/19, від 26.05.2022 у справі № 300/3980/20, про неврахування висновків яких указує скаржник, Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої, у розумінні пункту 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» «перевищення службових повноважень» означає вчинення державним службовцем таких дій або прийняття рішень, які виходять за межі його службових повноважень. Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону України «Про державну службу», інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця. Таким чином, саме за вчинення державним службовцем дій, які виходять за межі його повноважень, законодавець у згаданій нормі Закону України «Про державну службу» передбачив можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення.

53. Отже, перевищення службових повноважень виражається у тому, що державний службовець вчиняє те чи інше діяння, яке не входить до його компетенції. Водночас невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов`язків. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службових повноважень, необхідно з`ясувати компетенцію державного службовця і порівняти її із вчиненими діями (перевищення службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності - його об`єктивну сторону характеризує лише вчинення дії).

54. З урахуванням наведеного, можна дійти висновку, що для правильного вирішення справи судам попередніх інстанцій необхідно було з`ясувати, які саме дії, вчинені позивачкою, виходять за межі її службових повноважень.

55. Проте суди попередніх інстанцій, при розгляді цієї справи, не врахували усталеної правової позиції Верховного Суду щодо тлумачення поняття «перевищення службових повноважень» у розмінні пункту 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Натомість вдалися до переоцінки обставин, установлених дисциплінарною комісією за результатами розгляду дисциплінарної справи, та виснували, що такі обставини ґрунтуються на припущеннях.

56. З огляду на приписи статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

57. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

58. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у частині вимог про визнання протиправними наказів від 12.10.2022 № 28-дс/ВС, від 02.11.2022 № 30-дс/ВС та № 191-о/ВС про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення відповідно.

59. Суд касаційної інстанції, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

60. Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає такими, що знайшли своє підтвердження, доводи касаційної скарги про застосування судами приписів статей 65, 66 Закону України «Про державну службу» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.07.2019 у справі № 813/151/18, від 30.06.2021 у справі № 200/10988/19-а, від 10.11.2021 у справі № 540/4057/20, від 22.12.2021 у справі № 140/16342/20, від 28.04.2022 у справі № 540/2464/19, від 26.05.2022 у справі № 300/3980/20, щодо застосування означених норм права в подібних правовідносинах.

61. Оскільки вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, яка, як установлено судом касаційної інстанції, задоволена передчасно, доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.12.2022 у справі № 460/2675/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, щодо застосування статті 235 Кодексу законів про працю України, судом касаційної інстанції не аналізуються.

62. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.02.2022 у справі № 160/11931/20, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 26.05.2022 у справі № 640/14941/21, Суд зазначає таке.

63. За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).

64. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, у яких подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

65. Варто зауважити, що предметом спору у справі № 160/11931/20 є правомірність наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, предметом оцінки у межах касаційного провадження була ухвала про зупинення провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.

66. У справі № 500/1912/22 спірні правовідносини виникли з приводу виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у меншому розмірі, ніж визначено законодавством України.

67. У справі № 640/14941/21 спір виник у зв`язку із звільненням позивача з посади державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», а предметом касаційного перегляду у справі № 640/14941/21 була ухвала про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог.

68. З огляду на наведене, Верховний Суд констатує, що правовідносини у цій справі та у справах № 160/11931/20, № 500/1912/22, № 640/14941/21, про неврахування висновків, на які покликається відповідач у касаційній скарзі, мають різне правове регулювання і не є подібними.

69. Порушені у касаційній скарзі питання про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.08.2022 у справі № 380/876/21, від 22.11.2022 у справі № 320/8522/20, щодо застосування статті 9-1 Закону України «Про державну службу» судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки, як можна зрозуміти зі змісту касаційної скарги, відповідач, з посиланням на приписи статті 9-1 Закону України «Про державну службу», доводить правомірність своїх дій в частині доведення до відома позивача прийнятих стосовно неї наказів і у цьому аспекті указує на пропуск позивачем строку звернення до суду, що, на думку заявника, залишено поза увагою судів попередніх інстанцій.

70. Водночас з матеріалів справи установлено, що судом першої інстанції вирішувалося питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом та установлено, що такий пропуск відбувся з поважних причин, а саме у зв`язку з перебуванням позивача на лікарняному.

71. А тому відсутні підстави вважати про неправильне застосування судами попередніх інстанцій вимог статті 9-1 Закону України «Про державну службу».

72. Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права в частині розгляду за правилами спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, Судом відхиляються, оскільки за усталеною позицією Верховного Суду справи щодо проходження служби службовими особами, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище, не є справами, розгляд яких здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження (постанови Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №140/16013/20, від 07.07.2022 у справі № 826/6203/17, від 12.01.2023 у справі № 560/2506/19, від 28.02.2025 у справі № 240/3789/24). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

74. Беручи до уваги приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід скасувати в частині з направленням справи в частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

75. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Висновки щодо розподілу судових витрат

76. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 520/10591/22 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 12.10.2022 № 28-дс/ВС «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу»; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 02.11.2022 № 30-дс/ВС «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 02.11.2022 № 191-о/ВС «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу Головного управління ДПС у Харківській області; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу Головного управління ДПС у Харківській області з 03.11.2022; стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 109 478 грн 07 коп.

3. У цій частині справу № 520/10591/22 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.

4. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 520/10591/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко Судді А.Г. Загороднюк О.Р. Радишевська