Ухвала КАС ВС № 520/32289/25

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ справа №520/32289/25 адміністративне провадження № К/990/28625/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів - Жука А. В., Соколова В. М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі № 520/32289/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та скасування наказу, установив: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому просив: - визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає в наступному: неповідомленні у встановленому законом порядку позивача про прийняте 28 жовтня 2025 року Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про надання позивачу відстрочки, передбаченої положеннями пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строком з 28 жовтня 2025 року до 05 листопада 2025 року за заявою позивача від 24 жовтня 2025 року; невнесенні уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_8 та системи «Оберіг», Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про прийняття Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення від 28 жовтня 2025 року про надання позивачу відстрочки, передбаченої положеннями пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строком з 28 жовтня 2025 року до 05 листопада 2025 року за заявою позивача від 24 жовтня 2025 року; неврученні (ненаправленні) у встановленому законом порядку позивачу довідки про надання позивачу рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28 жовтня 2025 року відстрочки, передбаченої положеннями пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строком з 28 жовтня 2025 року до 05 листопада 2025 року (додаток 6), - протиправною; - визнати незаконним та скасувати наказ № 1797 від 11 листопада 2025 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 « ОСОБА_1 , 1987 року народження, військове звання солдат, військово-облікова спеціальність та код згідно з обліком НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 відповідно до поіменного списку № 4784 від 11 листопада 2025 року» - з моменту підписання цього наказу. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та скасування наказу прийнято до провадження. З урахуванням збільшених позовних вимог позивач, зокрема, просив: - визнати незаконним та скасувати наказ (по стройовій частині) № 356 від 12 листопада 2025 року, підписаний командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 , яким «солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до Указу Президента України № 794/2025 від 20 жовтня 2025 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», призначити на посаду сержанта резерву ІНФОРМАЦІЯ_9 військової частини НОМЕР_1 . З 11 листопада 2025 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 1 у сумі 2 470 гривень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами), рішення Міністра оборони України від 09 січня 2025 року № 156/уд виплатити з 11 листопада 2025 року: надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8 відсотків від посадового окладу, окладу за військовим званням та вислуги років; щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальні результати служби у розмірі 620 відсотків посадового окладу; спеціальну надбавку Сил спеціальних операцій Збройних Сил України у розмірі 50 відсотків п`ятикратного розміру прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2025 року» - з моменту підписання цього наказу; - визнати незаконним та скасувати наказ (по стройовій частині) № 357 від 13 листопада 2025 року, підписаний командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 , яким «солдата ОСОБА_1 , сержанта резерву ІНФОРМАЦІЯ_9, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12 листопада 2025 року № 92-РС на посаду оператора ІНФОРМАЦІЯ_10 військової частини НОМЕР_1 , ВОС - НОМЕР_4, вважати таким, що з 13 листопада 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 7 у сумі 3 000 гривень, ШПК «старший солдат». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами), рішення Міністра оборони України від 09 січня 2025 року № 156/уд виплачувати з 13 листопада 2025 року: надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8 відсотків від посадового окладу, окладу за військовим званням та вислуги років; щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальні результати служби у розмірі 560 відсотків посадового окладу; надбавку за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України у розмірі 100 відсотків п`ятикратного розміру прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2025 року» - з моменту підписання цього наказу. Залучено по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та скасування наказу в якості відповідача військову частину НОМЕР_1 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у неповідомленні у встановленому законом порядку позивача про прийняте 28 жовтня 2025 року Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про надання позивачу відстрочки, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строком з 28 жовтня 2025 року до 05 листопада 2025 року за заявою позивача від 24 жовтня 2025 року; невнесенні уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про прийняття Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення від 28 жовтня 2025 року про надання позивачу відстрочки, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строком з 28 жовтня 2025 року до 05 листопада 2025 року за заявою позивача від 24 жовтня 2025 року; неврученні (ненаправленні) у встановленому законом порядку позивачу довідки про надання позивачу рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 жовтня 2025 року відстрочки, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строком з 28 жовтня 2025 року до 05 листопада 2025 року (додаток 6). Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1797 від 11 листопада 2025 року про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період у частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1987 року народження, військове звання - солдат, військово-облікова спеціальність та код згідно з обліком НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , відповідно до поіменного списку № 4784 від 11 листопада 2025 року. Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 356 від 12 листопада 2025 року, яким солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до Указу Президента України № 794/2025 від 20 жовтня 2025 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», призначено на посаду сержанта резерву ІНФОРМАЦІЯ_9 військової частини НОМЕР_1 , з 11 листопада 2025 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та визначено вважати, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків. Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 357 від 13 листопада 2025 року, яким солдата ОСОБА_1 , сержанта резерву ІНФОРМАЦІЯ_9, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12 листопада 2025 року № 92-РС на посаду оператора ІНФОРМАЦІЯ_10 військової частини НОМЕР_1 , ВОС - НОМЕР_4, визначено вважати, що з 13 листопада 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень і доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить із такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. Ураховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що спір між сторонами стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також що ця справа має виняткове значення для скаржника. Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Крім того, скаржником не наведено існування різної судової практики у подібних правовідносинах, яка б свідчила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Однак посилання скаржника на виняткове значення справи для учасника не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б вирізняли цю справу серед інших спорів відповідної категорії. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України та переоцінки доказів, досліджених судами першої й апеляційної інстанцій, і фактично ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їх оцінки. Колегія суддів зазначає, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд здійснює функцію суду права, який розглядає справи, що мають принципове значення, та не є судом фактів, а відтак не вправі здійснювати повторну оцінку доказів чи переоцінювати їх. Отже, скаржник не довів наявності виключних обставин, які відповідно до положень КАС України зумовлюють необхідність касаційного розгляду справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі № 520/32289/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та скасування наказу. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Головуючий І. В. Дашутін Судді А. В. Жук В. М. Соколов