Ухвала КАС ВС № 320/45716/23

УХВАЛА 23 червня 2026 року м. Київ справа № 320/45716/23 адміністративне провадження № К/990/28260/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі №320/45716/23 за позовом Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками про визнання протиправним та скасування рішення,- УСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №668/ж10/31-00-07-03-01-20 від 07.04.2023 щодо завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування минулих податкових (звітних) років на загальну суму 1 324 169 331 грн, у т.ч. за 3 квартал 2022 року на суму 1 324 169 331 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026, у задоволенні позову відмовлено. 18.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі №320/45716/23, подана через підсистему «Електронний суд» 18.06.2026. Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого. Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду та пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Скаржником здійснено посилання на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі №320/14284/23, від 28.03.2023 у справі №810/3270/16, від 27.06.2019 у справі №806/343/17, від 20.11.2018 у справі №826/285/15, від 10.03.2026 у справі №320/14284/23, однак, останній не зазначає, в чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справою, яка була предметом розгляду судом касаційної інстанції. Скаржник зазначає про неправильне застосування пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України без урахування правових позицій Верховного Суду щодо обов`язковості розгляду заперечень до акта перевірки, зокрема, викладених у постанові від 10.03.2026 року у справі № 320/14284/23. Також скаржник вказує про неврахування правових позицій Верховного Суду щодо документів, поданих після перевірки, разом із запереченнями, у процедурі адміністративного оскарження та під час судового розгляду, зокрема, викладених у постанові від 30.09.2025 року у справі № 320/17060/21, щодо застосування пунктів 44.6, 44.7 статті 44, пунктів 85.2, 85.6 статті 85 та пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України. Разом з тим, в постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що, надаючи оцінку доводам Апелянта щодо порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, а саме: контролюючим органом не були розглянуті заперечення на акт перевірки, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки заперечення АТ «Мегабанк» із наданими документами, які надійшли до контролюючого органу 06.04.2023, були отримані та розглянуті комісією Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, а також враховані при прийнятті податкових повідомлень-рішень, що підтверджується листом від 24.04.2023 № 4999/6/31-00-07-03-01-06 (пункт 25). Більш того, як вбачається із судового рішення суду апеляційної інстанції ухвалою у Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» витребувано додаткові докази, які підтверджують направлення до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та іншим боржникам вимог щодо сплати заборгованості, звернення до суду з позовами (номери судових справ) та здійснення примусового стягнення заставного майна (пункт 6). Також ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» витребувано : - належним чином завірені копії усіх первинних та інших документів, які були надані Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 30.09.2022 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2019 по 30.09.2022; - належним чином завірену копію Порядку розрахунку резерву за активними банківськими операціями в Акціонерному товаристві «МЕГАБАНК» від 11.01.2021; - додаткові письмові пояснення та докази зберігання первинних та інших документів в архіві на територіях, на яких велися бойові дії, втрату/знищення таких документів, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку таких обставин та неможливості надання контролюючому органу усіх первинних та інших документів до перевірки (пункт 10). З таких підстав, проаналізувавши доводи касаційної скарги, суд наголошує, що вони фактично зводяться до незгоди позивача з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами. Вважаючи, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки доказам, позивач намагається довести необхідність зміни такої (на користь позивача). Однак, по-перше, такі доводи не є тотожними неправильному застосуванню норм права, а по-друге, частина друга статті 341 КАС України встановлює певні обмеження у повноваженнях суду касаційної інстанції. Верховний Суд як суд права (а не суд факту) не має повноважень встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку доказам. Посилаючись у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права в частині встановлення обставин у справі та дослідження зібраних доказів, скаржник конкретно не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Суд звертає увагу, що доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Це обґрунтовується тим, що частина друга статті 353 КАС України стосується порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто, вплинуло на умови застосування норм матеріального права. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку. Керуючись статтею 332 КАС України, Суд, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі №320/45716/23 повернути. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В.П. Юрченко