Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/23555/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/23555/25 пров. № А/857/24528/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С.М. суддів -Боршовського Т.І. Носа С.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 380/23555/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Стандарт Україна» до Енергетичної митниці про скасування рішення, місце ухвалення судового рішення м. Львів Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїБратичак У.В. дата складання повного тексту рішенняне зазначено ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА У грудні 2025 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Стандарт Україна» (далі - позивач) до Енергетичної митниці (далі відповідач) у якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці про визначення митної вартості № UA903000/2025/000452/2 від 05.11.2025 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 05.11.2025 № UA903050/2025/002741. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 380/23555/25 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA903000/2025/000452/2 від 05.11.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903050/2025/002741 від 05.11.2025. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Стандарт Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці сплачений судовий збір в сумі 4844 грн 80 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що подані до митного оформлення документи мають розбіжності, які викликають обґрунтовані сумніви щодо митної вартості, яку задекларував позивач. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв у порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги позивач та відповідач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки, у ньому відповідач не обґрунтував числове значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування. При цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості товарів, який імпортував позивач, ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважає, що позивач, під час митного оформлення, надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували товар, що оцінювався та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості товару, що імпортував позивач, натомість, відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару, який імпортував позивач. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 квітня 2025 року між компанією MELLE LLC (продавець) та ТзОВ «Авто Стандард Україна» (покупець) укладений контракт № 17/04/2025, за умовами якого продавець зобов`язується продати покупцю автотовари та супутні для автомобілів товари під торговими марками К2, PRIMA, ERLA, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених даним контрактом відповідно до рахунків на кожну окрему поставку товару. 28 жовтня 2025 року продавець відвантажив на адресу покупця товар: препарати, готові присадки та добавки для нафтопродуктів та олив в асортименті на загальну суму 62480,54 євро, відповідно до комерційного інвойсу № 25005893/FV/00002 від 28.10.2025 до контракту № 17/04/2025 від 17.04.2025. У даному інвойсі продавець надав покупцю знижку на товар у розмірі 11591,04 євро. Умовами поставки єПустомити. Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № 25UA903050023734U7 від 31.10.2025 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортований товар препарати, готові присадки та добавки для нафтопродуктів та олив в асортименті. Разом із митною декларацією декларант надав наступні документи: контракт № 17/04/2025 від 17.04.2025; комерційний інвойс № 25005893/FV/00002 від 28.10.2025; пакувальний лист від 28.10.2025; лист продавця від 28.10.2025; CMR № 564724 від 28.10.2025; сертифікат походження EUR/1 № PL/MF/AU 0120927 від 28.10.2025; експортну декларацію країни імпорту 25PL3940100024PPB0 від 28.10.2025; свіфт №142 від 27.10.2025; проформу №25007316/SM/00002 від 23.10.2025; лист Melle Sp.z.o.o. про помилку в експортній декларації від 31.10.2025; прайс-лист Melle Sp.z.o.o. від 28.08.2025; лист Melle Sp.z.o.o. до митних органів Польщі від 31.10.2025; лист Melle Sp.z.o.o. про розмір знижки; договір на виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №14/2020 від 01.09.2020; фактуру № 0219/10/25 від 28.10.2025. Позивач визначив митну вартість товарів, обравши для цього основний метод, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, митний орган надіслав вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості. На цю вимогу декларант позивача надав такі документи: SWIFT № 142 від 27.10.2025 на суму 62480,54 EUR; проформу № 25007316/SM/00002 від 23.10.2025, що стосується платіжного доручення SWIFT № 142 від 27.10.2025, на суму 62480,54 EUR; заяву на коригування подану 31.10.2025 до митних органів та завірену митними органами країни експортера щодо помилки в умовах поставки в експортній митній декларації MRN 25PL3940100024PPB0; прайс-лист виробника товарів від 28.10.2025 з цінами на товар без знижки (знижка надається на товар у відповідному інвойсі на кожну поставку, що обумовлено в п. 2.2. зовнішньоекономічного договору №17/04/2025 від 17.04.2025); договір на виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №14/2020 від 01.09.2020 між експедитором NGW TRANS Sp.z.o.o. та перевізником ПП «ВМВ-ТРАНС»; рахунок про перевезення №0219/10/25 від 23.10.2025, виставлений NGW TRANS Sp.z.o.o. компанії експортеру MELLE Sp. z o.o. За результатами розгляду митної декларації № 25UA903050023734U7 від 31.10.2025 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA903000/2025/000452/2 від 05.11.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.11.2025 № UA903050/2025/002741. Мотиви для прийняття рішення, що наведені в рішенні зводяться до наступного: - у платіжному документі не вказаний інвойс, згідно з яким здійснена оплата, то наданий до митного оформлення SWIFT від 27.10.2025 № 142 складно ідентифікувати з оплатою задекларованого товару. У наданому до митного оформлення інвойсі від 28.10.2025 № 25005893/FV/00002 зазначено, що відвантаження здійснюється протягом 90 днів після першої оплати, що може свідчити про здійснення ще додаткової оплати за товар; - відповідно до пункту 4.1 контракту від 17.04.2025 № 17/04/2025 продавець зобов`язується доставити товар на умовах EXW Ostrow Wielkopolski Польща (Incoterms 2020), якщо інші умови поставки не будуть погоджені сторонами та зазначені у відповідному інвойсі на кожну окрему поставку товару. До митного оформлення надано інвойс від 28.10.2025 № 25005893/FV/00002, у якому зазначено умови поставки DAP Pustomyty. При цьому, у наданій до митного оформлення експортній митній декларації від 28.10.2025 №25PL3940100024PPB0 зазначено умови поставки EXW Ostrow Wielkopolskі; - у наданому до митного оформлення інвойсі від 28.10.2025 № 25005893/FV/00002 зазначено, що на товар надано знижку (Discount) у розмірі 13 % на суму 115981,04 EUR, але не зазначено, від якої суми розраховано вказана знижка. Водночас, наданий прайс-лист від 28.08.2025 не містить інформацію щодо знижок на товар в залежності від кількості або від його асортименту придбання (покупки), а лише чітко містить інформацію щодо вартості товару; - надані до митного оформлення два договори на виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом суперечать один одному в частині надання відповідних послуг. Згідно наданої до митного оформлення CMR від 28.10.2025 № 564724 перевізником товару зазначено «ВМВ-Транс». Додатково наданий рахунок на перевезення від 23.10.2025 № 0219/10/25 виписаний NGW TRANS Sp.z.o.o. (Польща) на MELLE Sp. z o.o.(Польща), договору на виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом між даними суб`єктами до митного оформлення не надано. Також, даний рахунок містить інформацію щодо транспортних витрат загальною вартістю 500 Євро. З витратами по території Польщі 150,0 Євро та 350,0 Євро по території України. Дана розбивка вартості на транспортні витрати має сумніви в достовірності їх розподілення, так як протяжність перевезення складає приблизно 688 км більшу частину шляху приблизно 600 км слідування припадає на територію Польщі, а по території України лише приблизно 88 км. Відповідно до заявленого до митного оформлення оцінюваний товар поставляється відповідно до умов поставки DAP Pustomyty. Відповідно до положень ІНКОТЕРМС міжнародний торговий термін DAP (Delivered At Place) «поставка в місце призначення» означає, що продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Отже, доставка товару до місця призначення покладається на продавця товару, а надані договори на перевезення не містять інформації з реквізитами продавця. При коригуванні за основу взято митну вартість 5,8239 Євро/кг подібного товару, оформленого у митному відношенні за митною декларацією від 24.09.2025 № 25UA100100445339U0. При визначенні подібності товару враховувались наступні чинники: час експорту в Україну оцінюваного товару максимально наближений до часу експорту в Україну подібного товару; оцінюваний та подібний товар мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції та вважаються комерційно взаємозамінними (схожі фізико-хімічні характеристики; схожий фракційний склад; однакова назва та призначення готові присадки та добавки для нафтопродуктів (включаючи бензин). Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, врегульовані положеннями Митного кодексу України. Згідно статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України). З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України). Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Отож, з приведених нормативних актів слідує, що умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Як наслідок рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару покладений на позивача. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, який задекларований, згідно із митною декларацією № 25UA903050023734U7 від 31.10.2025, декларант має подати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На запит відповідача позивач подав: - SWIFT № 142 від 27.10.2025 року на суму 62480,54 євро; - проформа від 23.10.2025 року, що стосується платіжного доручення SWIFT № 142 від 27.10.2025 року; - заяву про коригування щодо помилки в умовах поставки в експортній митній декларації; - лист від експортера від 31.10.2025 року; - прайс-лист виробника товарів від 28.10.2025 року з цінами на товар без знижки; - лист від 03.11.2025 року про надання знижки; - договір на виконання транспортно-експедиційних послуг № 14/2020 від 01.09.2020 року; - рахунок про перевезення № 0219/10/25 від 23.10.2025 року виставлений NGW TRANS Sp. z o.o. Надавши оцінку поданим до митного оформлення документам відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, у якому зазначив, що підставою для коригування митної вартості товарів є наступні недоліки (розбіжності) у поданих до митного оформлення документах: - у платіжному документі не вказаний інвойс, згідно з яким здійснена оплата, то наданий до митного оформлення SWIFT від 27.10.2025 № 142 складно ідентифікувати з оплатою задекларованого товару. У наданому до митного оформлення інвойсі від 28.10.2025 № 25005893/FV/00002 зазначено, що відвантаження здійснюється протягом 90 днів після першої оплати, що може свідчити про здійснення ще додаткової оплати за товар; - відповідно до пункту 4.1 контракту від 17.04.2025 № 17/04/2025 продавець зобов`язується доставити товар на умовах EXW Ostrow Wielkopolski Польща (Incoterms 2020), якщо інші умови поставки не будуть погоджені сторонами та зазначені у відповідному інвойсі на кожну окрему поставку товару. До митного оформлення надано інвойс від 28.10.2025 № 25005893/FV/00002, у якому зазначено умови поставки DAP Pustomyty. При цьому, у наданій до митного оформлення експортній митній декларації від 28.10.2025 №25PL3940100024PPB0 зазначено умови поставки EXW Ostrow Wielkopolskі; - у наданому до митного оформлення інвойсі від 28.10.2025 № 25005893/FV/00002 зазначено, що на товар надано знижку (Discount) у розмірі 13 % на суму 115981,04 EUR, але не зазначено, від якої суми розраховано вказана знижка. Водночас, наданий прайс-лист від 28.08.2025 не містить інформацію щодо знижок на товар в залежності від кількості або від його асортименту придбання (покупки), а лише чітко містить інформацію щодо вартості товару; - надані до митного оформлення два договори на виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом суперечать один одному в частині надання відповідних послуг. Згідно наданої до митного оформлення CMR від 28.10.2025 № 564724 перевізником товару зазначено «ВМВ-Транс». Додатково наданий рахунок на перевезення від 23.10.2025 № 0219/10/25 виписаний NGW TRANS Sp.z.o.o. (Польща) на MELLE Sp. z o.o.(Польща), договору на виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом між даними суб`єктами до митного оформлення не надано. Також, даний рахунок містить інформацію щодо транспортних витрат загальною вартістю 500 Євро. З витратами по території Польщі 150,0 Євро та 350,0 Євро по території України. Дана розбивка вартості на транспортні витрати має сумніви в достовірності їх розподілення, так як протяжність перевезення складає приблизно 688 км більшу частину шляху приблизно 600 км слідування припадає на територію Польщі, а по території України лише приблизно 88 км. Відповідно до заявленого до митного оформлення оцінюваний товар поставляється відповідно до умов поставки DAP Pustomyty. Відповідно до положень ІНКОТЕРМС міжнародний торговий термін DAP (Delivered At Place) «поставка в місце призначення» означає, що продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Отже, доставка товару до місця призначення покладається на продавця товару, а надані договори на перевезення не містять інформації з реквізитами продавця. З цього приводу позивач пояснив наступне: - оплата товару повністю підтверджена зазначеним SWIFT-платежем та проформою-інвойсом, що однозначно пов`язує платіж із поставкою за контрактом № 17/04/2025 від 17.04.2025 р., а отже - підтверджує ціну, що фактично сплачена за оцінювані товари; - умови поставки DAP Pustomyty підтверджені інвойсом від 28.10.2025 № 25005893/FV/00002 та рахунком за перевезення, виставленим безпосередньо експедитором NGW TRANS Sp.z.o.o. продавцю товару MELLE Sp. z o.o., що відповідає положенням Incoterms та вимогам ч. 2 ст. 53 МКУ; - розбіжність умов поставки в експортній декларації усунена документально шляхом подання коригування MRN 25PL3940100024PPB0, завіреного митними органами Польщі; - наданий прайс-лист виробника підтверджує базову ціну товару без урахування знижки, а застосування знижки відображено в інвойсі відповідно до п. 2.2 контракту та є комерційною умовою, що впливає на остаточну ціну операції; - транспортні документи надані в повному обсязі. Апеляційний суд, надавши оцінку доводам сторін, зазначає наступне. Щодо доводів скаржника з приводу того, що відсутності у платіжному документі номеру інвойсу, то колегія суддів зазначає, що під час здійснення митного оформлення декларант надав митному органу платіжний документ - свіфт № 142 від 27.10.2025, у графі «призначення платежу» якого є посилання на відповідний контракт на товар. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару. Щодо доводів скаржника про помилку в експортній митній декларації від 28.10.2025 № 25PL3940100024PPB0, у якій зазначено умови поставки EXW Ostrow Wielkopolski замість DAP Pystomuty, то апеляційний суд зазначає, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у випадку коли в документах, що її підтверджують є недоліки чи розбіжності. Разом з тим, апеляційний суд встановив, що декларант позивача надав митному органу листи Melle Sp.z.o.o. про помилку в експортній декларації від 31.10.2025 та лист Melle Sp.z.o.o. до митних органів Польщі від 31.10.2025 на внесення змін до такої декларації. Щодо доводів скаржника з приводу знижки (discount) у розмірі 13 % на суму 115981,04 EUR, без зазначення від якої суми розраховано вказана знижка, то апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 2.2 контракту № 17/04/2025 від 17.04.2025, продавець може надавати покупцю знижки на кожну окрему поставку товару. Знижки на кожну поставку товару зазначатимуться у відповідному рахунку на поставку кожної окремої партії товару. Наданий до митного оформлення рахунок № 25005893/FV/00002 від 28.10.2025 до контракту № 17/04/2025 від 17.04.2025 містить інформацію про надану знижку у розмірі 11591,04 євро. Щодо доводів скаржника про те, що розмір знижок зазначених у проформі від 23.10.2025 № 25007316/SM/00002 відрізняється від розміру знижок вказаних у рахунку, то апеляційний суд зауважує, що проформа-інвойс за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів при здійсненні купівлі-продажу товару. З приводу доводів скаржника про те, що прайс-лист не містить розміру знижок на товар, то відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, прайс-лист не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. У постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд зазначив, що прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару. З приводу доводів скаржника які стосуються транспортних документів, то апеляційний суд зазначає, що пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України визначено, що до складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, за умови якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. У рахунку № 25005893/FV/00002 від 28.10.2025 до Контракту №17/04/2025 від 17.04.2025 сторони погодили умови поставки - DAP Пустомити за умовами Інкотермс 2020 року. DAP Incoterms 2020 (Delivered At Place) означає, що продавець несе всі витрати та ризики за доставку товару до узгодженого місця призначення, передаючи його покупцеві готовим до розвантаження, але не відповідає за митне очищення імпорту та саме розвантаження. Продавець оплачує всі витрати на транспортування до місця призначення, включаючи експортне митне оформлення, тоді як покупець відповідає за імпортне митне оформлення, збори та податки, а також за розвантаження товару в пункті призначення. З наведеного вбачається, що покупець не несе жодних витрат на доставку товару на митну територію України, а тому транспортні витрати не включаються у митну вартість товару. Відтак транспортні документи, які були укладені продавцем товару з перевізником/експедитором жодним чином не впливають на митну вартість товарів при декларуванні зазначених товарів декларантом позивача, оскільки такі не підлягають до розрахунку митної вартості. Як наслідок сумніви митного органу, щодо митної вартості товару, яка визначена у митній декларації є необґрунтованими, а тому відповідач не мав права на коригування митної вартості товарів, які імпортував позивач. Отож висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Зважаючи на те, що надані позивачем документи усували будь-який розумний сумнів щодо вартості операції, а відповідач не довів наявності правових підстав для застосування другорядних методів оцінки, оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними. Також з матеріалів справи вбачається, що коригування митної вартості товару відповідачем здійснено за другорядним методом, а зокрема за основу взято, як джерело інформації цінову інформацію з митної декларації наявної у митного органу. Згідно частини 3-7 ст. 60 МК України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а зокрема для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Відповідно до Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, (затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р.за № 883/21195) посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Відповідно до позиції Верховного Суду у постановах від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Натомість в порушення приведених приписів митного законодавства, відповідач не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов їх поставки, комерційних умов такої поставку, тощо, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари та інші характеристики, що в своїй сукупності могли впливати на митну вартість ввезених в Україну партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Подаючи апеляційну скаргу відповідач не довів та не спростував належними доказами обставин з приводу того, що в ході визначення митної вартості за другорядним методом ним було здійснено належні коригування з урахуванням виробника, умов їх поставки, комерційних умов такої поставки, року випуску товарів, технічних характеристик, комплектації, стану та зносу товару, тощо. Окрім того, відповідач не довів обставин з приводу відсутності у базі даних відомостей щодо інших поставок подібних (аналогічних) товарів на митну територію України за ціною, що є менша ніж та яку обрав відповідач. Відповідач маючи доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів, міг відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Натомість, відповідач обмежився лише зазначенням номеру та дати ВМД, які була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, без будь-якого обґрунтування її вибору із сотень інших митних оформлень, без будь-якого пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару. В ході подання та розгляду апеляційної скарги позивач вказані недоліки не усунув та не довів належними доказами, що обрана ним вартість згідно була найменшою вартістю і вартість такого товару співпадала з основними характеристиками товару та умовами його постачання. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині задоволення позову, та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, в цій частині, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 380/23555/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Т. І. Боршовський С. П. Нос