Постанова 4857 № 140/599/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/599/26 пров. № А/857/24956/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С.М. суддів -Боршовського Т.І. Носа С.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 140/599/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про скасування рішення, місце ухвалення судового рішення м. Луцьк Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїМачульський В.В. дата складання повного тексту рішенняне зазначено ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА У січні 2026 року до Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» (далі - позивач) до Волинської митниці (далі відповідач) у якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000230/2 від 19.09.2025. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 140/599/26 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000230/2 від 19.09.2025. Стягнуто з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» судовий збір в сумі 4 874,70 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей на підтвердження митної вартості за ціною договору та мають розбіжності. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв у порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги позивач та відповідач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки, у ньому відповідач не обґрунтував числове значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування. При цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості товарів, який імпортував позивач, ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважає, що позивач, під час митного оформлення, надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували товар, що оцінювався та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості товару, що імпортував позивач, натомість, відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару, який імпортував позивач. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.02.2025 між ТзОВ «777 Трейдінг Груп» та SETTE Group Sp.z.о.о (Республіка Польша) укладений зовнішньоекономічний контракт № 07.02pl відповідно до якого, SETTE Group Sp.z.o.0 (Республіка Польща) (надалі - продавець) зобов`язується поставляти товар - транспортні засоби нові та ті, що були у використанні, а покупець прийняти та оплатити їх на умовах, визначених у специфікаціях та інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Товар, що поставляється, має бути поставлений в повній відповідності до вимог, на умовах та за цінами, зазначеними в специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту. 07.09.2025 продавець та покупець склали специфікацію № 16 до контракту № 07.02pl від 07.02.2025. За умовами специфікації, у відповідності до умов контракту сторони дійшли згоди про наступне - продавець зобов`язується поставити товар автобус MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Ціна транспортного засобу становить 3 900,00 євро. Умови поставки FCA PL Krakow відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Форма оплати - відстрочка платежу до 19.12.2025. З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту декларант 19.09.2025 подав митну декларацію № 25UA205050036471U3 з описом товару: «Автобус міжміський, що був у використанні; марка, згідно з довідником, MERCEDES-BENZ; модель, згідно з довідником, VARIO 818D, номер кузова НОМЕР_2 ; загальна кількість сидячих місць, включаючи водія, 33 місця; додатково обладнаний місцем для людей з обмеженими можливостями; призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна дизельний; об`єм циліндрів двигуна 4249 см.куб.; колісна формула - 4х2; календарний рік виготовлення - 2010 модельний рік виготовлення; країна виробництва DE; торгівельна марка - «MERCEDES-BENZ». Для підтвердження митної вартості товару позивач разом із митною декларацією подав: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) 1/09/2025 від 07.09.2025; декларацію походження товару № 1/09/2025 від 07.09.2025; статус особи, яка подає митну декларацію № 2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 25.04.2025 та № 4783537 від 29.07.2010; калькуляцію транспортних витрат від 07.09.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 2633 від 15.09.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 07.02pl від 07.02.2025; специфікацію № 16 від 07.09.2025; договір про надання послуг митного брокера № 9 від 21.04.2025; копія митної декларації країни відправлення № 25PL301010002G8CB5 від 17.09.2025. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи через виявлені у поданих до митного оформлення документах розбіжності: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 13.10.2025 позивач направив митному органу додаткові документи та пояснення. За результатами первинного та додатково поданих документів, Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000230/2 від 19.09.2025 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2025/000824. Підставою для коригування митної вартості є розбіжності в документах поданих до митного оформлення, а саме: - продавець товару відповідно до контракту від 07.02.2025 №07.02pl (далі Контракт) компанія SETTE GROUP Sp. Z o.o., зареєстрована в Республіці Польща. При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.04.2025 видане в Іспанії та виписане на третю особу - компанію AUTOCARES SANZ LOPEZ SL. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару. - одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі- Кодекс)). Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларант надав калькуляцію транспортних витрат від 07.09.2025, проте не надав жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Відповідач визначив митну вартість за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС - МД від 08.07.2025 № 25UA205170018613U4. Оцінюваний товару випущений у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, на підставі митної декларації № 25UA205050036562U5 від 19.09.2025. Не погодившись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, врегульовані положеннями Митного кодексу України. Згідно статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України). З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України). Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Отож, з приведених нормативних актів слідує, що умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Як наслідок рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище, спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, того що декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею. При цьому відповідач не встановив, що подані до митного оформлення документи містили будь-які розбіжності. З матеріалів справи убачається, що митну вартість імпортованого товару визначено за основним (1) методом. Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до положень розділу ІІІ цього Кодексу та базується на достовірних, чітко визначених та підтверджених документально відомостях про ціну товарів. Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем для митного оформлення товару надано повний пакет первинних комерційних, транспортних та супровідних документів для підтвердження митної вартості товару. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, який задекларований, згідно із митною декларацією № 25UA205050036471U3 від 19.09.2025, декларант має подати документи визначені частиною 3 статті 53 МК України. Це пов`язано з тим, що відповідач виявив наступні недоліки (розбіжності) у поданих до митного оформлення документах: - продавець товару відповідно до контракту від 07.02.2025 № 07.02pl (далі Контракт) компанія SETTE GROUP Sp. Z o.o., зареєстрована в Республіці Польща. При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.04.2025 видане в Іспанії та виписане на третю особу - компанію AUTOCARES SANZ LOPEZ SL. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару. - одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі- Кодекс)). Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларант надав калькуляцію транспортних витрат від 07.09.2025, проте не надав жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Надаючи правову оцінку приведеним доводам скаржника з приводу виявленої розбіжності з приводу того, що фактичний продавець товару є відміним від власника зазначеного у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, як підставу для коригування митної вартості товару, то апеляційний суд зазначає, що продавець транспортного засобу та власник товару не обов`язково мають бути однією і тією ж особою, позаяк загальновідомим фактом є реалізація транспортних засобів через транспортні площадки - посередників. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту від 07.02.2025 №07.02pl) убачається, що продавцем є компанія SETTE GROUP Sp. Z o.o. (Республіці Польща). Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Крім того, скаржником не здобуто жодних доказів, які свідчили б про відсутність у компанії SETTE GROUP Sp. Z o.o. (Республіці Польща) прав на реалізацію транспортного засобу, закріпленого за третьою особою - компанією AUTOCARES SANZ LOPEZ SL». Крім того колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Більше того суд зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару, а відтак приведений довід скаржника не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу вартості перевезення товару, апеляційний суд зазначає наступне. За правилами частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5). Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України, декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо здійснювалося страхування. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 дійшов висновку, що МК України не визначив вид доказів, якими декларант повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Відповідно до частини десятої статті 58 МК України, до фактурної вартості декларант додав також витрати на перевезення товару до кордону України у сумі 13800 грн. Позивач для підтвердження понесення витрат на транспортування надав відповідачу калькуляцію від 07 вересня 2025 року, копію договору про надання послуг від 03 вересня 2025 року № 03/09 та акт прийому-передачі від 17 вересня 2025 року № 03/09. Із цих документів слідує, що ТзОВ « 777 Трейдінг Груп» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) уклали цивільно правовий договір про надання послуг перевезення від 03 вересня 2025 року № 03/09, відповідно до умов пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з транспортування автобуса MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , власним ходом з місця знаходження вантажу Краків (Польща) до пункту його призначення - місто Ковель, вулиця Володимирська,

151. Визначена сторонами вартість послуг становить 15600,00 грн. На виконання вимог пункту 2.2 договору сторони 17 вересня 2025 року склали акт прийому-передачі № 03/09 наданих послуг транспортування автобуса MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Згідно з цими документами транспортні витрати становлять 15600 грн та розподіляються таким чином: 13800,00 грн вартість транспортування за межами території України, 1800,00 грн вартість транспортування митною територією України. Апеляційний суд встановив, що калькуляція транспортних витрат містить відомості про маршрут перевезення Краків (Польща) - Ковель (Україна)), його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України (460 км) та по митній території України (60 км). Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок ТзОВ « 777 Трейдінг Груп» не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися. Тому, апеляційний суд вважає, що надані під час митного оформлення товару документи підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов`язані із транспортуванням товару, які враховані у митну вартість, що не заперечує відповідач. Водночас апеляційний суд зауважує, що відповідач не встановив (не довів) наявність розбіжностей у транспортних документах, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. Таким чином апеляційний суд вважає, що сумніви митного органу, щодо митної вартості товару, яка визначена у митній декларації є необґрунтованими, а тому відповідач не мав права на коригування митної вартості товарів, які імпортував позивач. Разом з тим, відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Поряд з тим, що сумніви митного органу щодо митної вартості товару є необґрунтованими, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору. Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально. Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині задоволення позову, та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, в цій частині, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 140/599/26 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Т. І. Боршовський С. П. Нос