Постанова 4857 № 380/4999/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року Справа № 380/4999/26 пров. № А/857/19311/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №380/4999/26 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - Короткий зміст позовних вимог 20.03.2026 Головне управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідачка) про стягнення до бюджету податкового боргу у сумі 53300 грн. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції В ухвалі від 23.03.2026 №380/4999/26 про повернення позовної заяви суд першої інстанції дійшов таких висновків: 1) підставою для стягнення з відповідачки податкового боргу стало винесення ГУ ДПС податкової вимоги форми «Ф» від 28.10.2025 №0021764-1309-1301, котра в силу положень п. 42.5 статті 42 Податкового кодексу України (далі ПК України) вважається врученою ОСОБА_1 02.12.2025; 2) станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом (20.03.2026) ще не сплинув шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для оскарження відповідачкою податкової вимоги, на підставі якої позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу; 3) оскільки у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, то позов підлягає поверненню на підставі пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України; 4) підхід суду до застосування пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України відповідає висновку касаційного суду, що викладений в постанові КАС ВС від 19.06.2020 у справі №520/12807/19. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним та неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі, а також неправильним застосуванням норм права (як матеріального, так і процесуального), тому є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню. Покликається на те, що формування та направлення податкової вимоги є одним із послідовних необхідних досудових дій, які повинні бути вчинені контролюючим органом. Водночас пункти 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України не визначають кінцевого строку, з яким пов`язують право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, а лише містять вимогу, що таке стягнення відбувається не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Наполягає, що жодною нормою права та практикою касаційного суду щодо застосування норм права не передбачено обов`язку контролюючого органу чекати спливу строку для оскарження податкової вимоги, перш ніж звернутися до суду про стягнення податкового боргу. Як в судовій практиці, на яку покликається суд першої інстанції, так і інших рішення касаційного суду, які наводить апелянт, обов`язок дотримання спливу шестимісячного терміну пов`язується з терміном на оскарження податкових повідомлень-рішень, якими платнику податку визначено грошові зобов`язання, а не оскарження податкової вимоги. Тому апелянт вважає нерелевантною судову практику, на яку покликається суд першої інстанції. Податкова вимога: - не породжує податкових зобов`язань та не є рішенням контролюючого органу, яке породжує в платника податків податкове зобов`язання в розумінні ПК України; - є письмовою вимогою до платника податків сплатити узгоджені податкові зобов`язання, що набули статусу податкового боргу внаслідок несплати у встановлені ПК України строки. Тому звернення до суду можливе після спливу тридцятиденного строку з дня надіслання податкової вимоги. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву відповідача на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Обставини справи, які мають значення для вирішення спірного процесуального питання ГУ ДПС з 20.08.2025 обліковує за ОСОБА_1 податковий борг перед бюджетом, станом на 12.02.2026 - в сумі 53300 грн., котра складається з податку на доходи фізичних осіб в сумі 41000 грн., а також військового збору в сумі 12300 грн., що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування. Ці суми податкового боргу визначено на підставі поданої відповідачкою податкової декларації про майновий стан і доходи (для громадян) №9429626934 від 20.08.2025р., дата виникнення боргу - 20.08.2025. ГУ ДПС на підставі статті 59 ПК України винесло податкову вимогу форми «Ф» від 28.10.2025 року №0021764-1309-1321 на суму 53300 грн. та надіслало ОСОБА_1 поштою. ГУ ДПС 20.03.2026 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 53300 грн. податкового боргу, позовні вимоги обґрунтовано так: - платник податку не сплатив грошові зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору, узгоджені ним шляхом самостійного подання контролюючому органу податкової звітності, у встановлені ПК України строки; - з часу надіслання контролюючим органом податкової вимоги на адресу відповідачки минуло більше тридцяти днів, проте сума податкового боргу не зменшилася, що є підставою для вжиття заходів із погашення боргу в судовому порядку. Суд першої інстанції постановив ухвалу від 23.03.2026 про повернення позовної заяви ГУ ДПС від 20.03.2026 на підставі пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України, обґрунтовану тим, що підставою для стягнення з відповідачки податкового боргу є податкова вимога форми «Ф» від 28.10.2025 №0021764-1309-1301, котра вважається врученою ОСОБА_1 02.12.2025. Оскільки станом на 20.03.2026 ще не сплинув шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України для оскарження відповідачкою цієї податкової вимоги, то у суб`єкта владних повноважень ще не виникло право на пред`явлення позовних вимог про стягнення податкового боргу, сума якого визначена у згаданій вимозі. Релевантні джерела права та рішення касаційного суду щодо акти їх тлумачення Питання у цій справі виникло щодо правозастосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, який встановлює, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу. Ця норма встановлює процесуальне обмеження для суб`єкта владних повноважень - він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб`єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 КАС України. Так, положеннями частини першої та другої статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України). Питання щодо застосування судами пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 520/12807/19, від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20, від 30.10.2025 у справі №120/14997/24, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі податкового повідомлення - рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення. За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України). За правилами пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до документального оформлення загальної суми податкового боргу, при цьому вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 804/3642/16, від 14.07.2021 у справі № 815/2362/17, 21.09.2018 у справі №808/3046/16). Касаційний суд наголошує (постанова Верховного Суду від 21.04.2026 у справі №160/28799/25), що виникнення податкового боргу не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу закону. Обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Відтак, виснував Верховний Суд, податкова вимога не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, на підставі якого виник спірний податковий борг, вона лише інформує платника про суму узгодженого грошового зобов`язання. Позиція суду апеляційної інстанції Висновок суду першої інстанції зводиться до того, що станом на день звернення до суду із цим позовом (20.03.2026) у ГУ ДПС ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкової вимоги від 28.10.2025, за якою не збіг визначений законом шестимісячний строк на її оскарження. Водночас зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів апеляційний суд встановив, що спірний податковий борг виник у зв`язку із несплатою платником податку у встановлені ПК України строки грошових зобов`язань, самостійно визначених ОСОБА_1 шляхом подання податкової звітності (податкової декларації про майновий стан і доходи (для громадян) №9429626934 від 20.08.2025р.). Відповідно до п. 56.11. статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Отже, в цій ситуації не існувало податкових повідомлень рішень, які б визначали грошові зобов`язання відповідачки та, відповідно, могли б бути оскаржені до суду в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо правової природи податкової вимоги від 18.10.2025 як «підставу для стягнення з відповідачки податкового боргу» та можливість її кваліфікації як рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, апеляційний суд керується такими мотивами: аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити. Виникнення податкового боргу не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги; цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу закону, а обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу в добровільному порядку (протягом тридцяти днів з дати надіслання податкової вимоги) законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу, в т.ч. стягнення коштів, реалізацію майна тощо. Відтак, податкова вимога не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, на підставі якого виник спірний податковий борг, вона лише інформує платника про суму узгодженого грошового зобов`язання. Покликання суду першої інстанції на постанову висновки касаційного суду, що викладені в постанові КАС ВС від 19.06.2020 у справі №520/12807/19, є помилковими, оскільки такі застосовані при вирішенні спору з іншими обставинами (податковий борг відповідача виник на підставі ППР позивача, а не декларацій платника податку, як у цій справі. Водночас апеляційний суд враховує релевантний висновок щодо застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, викладений в постанові Верховного Суду від 21.04.2026 у справі №160/28799/25. Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що станом на день звернення до суду із цим позовом у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкової вимоги, за якою не збіг визначений законом шестимісячний строк на її оскарження. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на те, що апеляційний суд визнав висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ГУ ДПС від 20.03.2026 помилковим, то апеляційну скаргу слід задовольнити - ухвалу суду першої інстанції від 23.03.2026 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Сторони не надали суду доказів понесення судових витрат на стадії апеляційного провадження, тому підстав для розподілу таких витрат немає. Керуючись ст.ст. 122,169,243,308,311,315,320,321,322,325,328,329 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити. Скасувати ухвалу від 23 березня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №380/4999/26 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, а справу №380/4999/26 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судові витрати не розподіляти. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Р. М. Москаль судді Т. М. Димарчук П. І. Сало Повне судове рішення складено 23.06.26