Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/6921/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6921/25 пров. № А/857/24278/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Боршовського Т. І. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутіана" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 500/6921/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутіана" про стягнення податкового боргу, місце ухвалення судового рішення м.Тернопіль Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїБаб`юк П.М. дата складання повного тексту рішення19.03.2026 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 500/6921/25 задавлено адміністративний позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутіана" про стягнення податкового боргу. Стягнуто з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутіана", що обслуговують такого платника та за рахунок готівки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрутіана" кошти у розмірі податкового боргу в сумі 155125 (сто п`ятдесят п`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн 14 коп. з них: по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді зарплати в сумі 138183 (сто тридцять вісім тисяч сто вісімдесят три) 43грн; по платежу військовий збір в сумі 12778 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 26 коп.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1747 (одна тисяча сімсот сорок сім) грн 45 коп.; по платежу податок на прибуток підприємств в сумі 2416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн 00 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що не погоджується з результатами проведеної перевірки та винесеними податковими повідомленнями рішеннями, які вважає протиправними у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виникнення та існування такого податкового боргу також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: випискою з інтегрованої картки платника податку та розрахунком суми боргу. Відповідачу виставлялась податкова вимога від 22.07.2025 року №0003672-1302-1900, з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався. Податковий борг з часу вручення податкової вимоги у відповідача не переривався. Вказана вимога в адміністративному та/чи судовому порядку не оскаржувалась, доказів іншого відповідачем не надано. Також позивачем не надано доказів сплати узгодженого податкового зобов`язання. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрутіана", зареєстроване органами державної реєстрації як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно довідки про наявність податкового боргу за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 155125,14 грн в тому числі: по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді зарплати в сумі - 138183,43 грн (основний платіж - 107202,49 грн, штрафні санкції - 30132,05 грн, пеня - 848,89 грн); по платежу військовий збір в сумі - 12778,26 грн (основний платіж - 10222,61 грн, штрафні санкції - 2555,65 грн); з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі - 1747,45 грн (штрафні санкції); по платежу податок на прибуток підприємств в сумі - 2416,00 грн (основний платіж - 1396,00 грн, штрафні санкції - 1020,00 грн); Заборгованість по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді зарплати виникла у зв`язку із не сплатою узгодженого зобов`язання нарахованого згідно податкових повідомлень-рішень від 30.04.2025 №00057842406 на загальну суму 134003,11 грн, №00057882406 на суму - 1020,00 грн та №00057782406 на суму - 2311,43 грн, винесених на підставі акта перевірки від 10.04.2025 №5230/19-00-24-06/43498209, яким серед іншого встановлено факт несвоєчасного перерахування до бюджету ПДФО, несплату зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та подання недостовірних відомостей у розрахунку форми №1ДФ. Також, нараховано пеню у зв`язку з несплатою узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законодавством строки. Заборгованість по платежу військовий збір виникла у зв`язку із несплатою узгодженого зобов`язання нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення від 30.04.2025 №00057872406 на загальну суму 12778,26 грн, винесеного на підставі акта перевірки від 10.04.2025 №5230/19-00-24-06/43498209, яким зокрема встановлено несплату зобов`язань по військовому збору. Заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) виникла у зв`язку з несплатою узгодженого зобов`язання нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення від 18.07.2025 №00097150403 на суму - 2040,00 грн (з урахуванням сплачених (погашених) сум), винесеного на підставі акта перевірки від 18.06.2025 №7700/19-00-04-03/43498209, яким встановлено факт порушення граничних термінів подання звітності. Заборгованість по платежу податок на прибуток підприємств виникла у зв`язку із не сплатою узгодженого зобов`язання нарахованого платником самостійно згідно податкової декларації від 03.03.2025, а також донарахованих сум відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.07.2025 №00097580403 на суму - 1020,00 грн, винесеного на підставі акта перевірки від 20.06.2025 №7992/19-00-04-03/43498209, яким встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Конституційний Суд України у п.4.1 рішення від 24.03.2005 року в справі №1 9/2005 зазначив, що виконання конституційного обов`язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів. Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Пунктом 9.1 статті 9 ПК України установлено, що до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито, військовий збір. Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з підпунктом 14.1.152. пункту 14.1 статті ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені вказаним Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. За змістом пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до п.п. 42.2. статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пунктом 42.6 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Повертаючись до матеріалів справи апеляційним судом установлено, що за позивачем рахується податковий борг з податку на додану вартість, податку на прибуток, військового збору та податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 155 125,14 грн. Заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) виникла згідно податкового повідомлення-рішення від 18.07.2025 №00097150403 на суму - 2040,00 грн (з урахуванням сплачених (погашених) сум), винесеного на підставі акта перевірки від 18.06.2025 №7700/19-00-04-03/43498209, яким встановлено факт порушення граничних термінів подання звітності. Вказане податкове повідомлення було направлено відповідачу. Однак поштове відправлення №4602100173187 повернулося на адресу позивача із довідкою відділення поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання» та відбитком календарного штемпеля від 06.08.2025 року (ас.19). Заборгованість по платежу податок на прибуток підприємств виникла у зв`язку із не сплатою узгодженого зобов`язання нарахованого платником самостійно згідно податкової декларації від 03.03.2025, а також донарахованих сум відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.07.2025 №00097580403 на суму - 1020,00 грн, винесеного на підставі акта перевірки від 20.06.2025 №7992/19-00-04-03/43498209, яким встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток. Вказане податкове повідомлення було направлено відповідачу. Однак поштове відправлення №4600111369968 повернулося на адресу позивача із довідкою відділення поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання» та відбитком календарного штемпеля від 06.08.2025 року (а.с.25). Заборгованість по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді зарплати виникла у зв`язку із не сплатою узгодженого зобов`язання нарахованого згідно податкових повідомлень-рішень від 30.04.2025 №00057842406 на загальну суму 134003,11 грн, №00057882406 на суму - 1020,00 грн та №00057782406 на суму - 2311,43 грн, винесених на підставі акта перевірки від 10.04.2025 №5230/19-00-24-06/43498209, яким серед іншого встановлено факт несвоєчасного перерахування до бюджету ПДФО, несплату зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та подання недостовірних відомостей у розрахунку форми №1ДФ. Також, нараховано пеню у зв`язку з несплатою узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законодавством строки. Перелічені ППР також буди вручені позивачу про що міститься відповідна відмітка на тексті вказаних ППР. Заборгованість по платежу військовий збір виникла у зв`язку із несплатою узгодженого зобов`язання нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення від 30.04.2025 №00057872406 на загальну суму 12778,26 грн, винесеного на підставі акта перевірки від 10.04.2025 №5230/19-00-24-06/43498209, яким зокрема встановлено несплату зобов`язань по військовому збору. Назване ППР також було вручено позивачу про, що міститься відповідна відмітка на тексті вказаних ППР. За таких обставин перелічені податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачу, оскільки були надіслані на його податкову адресу та або вручено уповноваженій особі відповідача. Крім того апеляційним судом установлено, що приведені податкові повідомлення-рішення, відповідачем не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому грошові зобов`язання визначені ними, вважаються узгодженими та такими, що підлягають сплаті. Також вважається узгодженим визначене відповідачем грошове зобов`язання згідно податкової декларації від 03.03.2025. Однак, визначену суму податкового зобов`язання відповідач протягом 10 днів з дня отримання обумовлених податкових повідомлень-рішень та подання податкової декларації не сплатив. Згідно з п. 14.1.175 ст.14 ПК України, податковим боргом вважається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із пунктом 59.3-59.5 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно із п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. З метою погашення податкового боргу позивач надіслав на адресу відповідача податкову вимогу від 22.07.2025 року (а.с.16). Однак поштове відправлення №0601174741448 повернулося на адресу позивача із довідкою відділення поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання» та відбитком календарного штемпеля від 06.08.2025 року (а.с.17). Відповідно до норм статті 42 ПК України податкова вимога вважається отриманою платником податків. Зважаючи на те, що відповідач не сплатив суму податкового боргу, апеляційний суд вважає, що позивач мав правові підстави для звернення до суду із цим позовом, який суд першої інстанції вірно задовольнив. Крім того, апеляційний суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, у постанові від 09.01.2024 у справі № 160/9696/22), що у спорах про стягнення податкового боргу суд перевіряє виключно факт наявності узгодженого грошового зобов`язання. Узгоджена сума податкового зобов`язання набуває статусу податкового боргу та підлягає примусовому стягненню. Суд у такій категорії справ не переглядає правомірність визначення суми грошового зобов`язання, а встановлює лише факт наявності боргу та набуття ним статусу узгодженого. Тому, апеляційний суд відхиляє твердження відповідача, які стосуються порядку проведення податкової перевірки на підставі якої прийняті ППР про визначення податкового зобов`язання, які в кінцевому результаті стали узгодженими. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що останнім повно та всебічно встановлено обставини справи, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутіана" залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 500/6921/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Т. І. Боршовський С. П. Нос