Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/10568/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10568/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Є.Ю. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 24 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року позов задоволено частково. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 11.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала документи на підтвердження страхового та трудового стажу. За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.02.2025 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 , до трудового стажу позивача не зараховано період роботи в Латвійській Республіці з 01.01.1992 по 01.10.1992, 03.11.1992 по 29.03.1994 та період з 07.02.1996 по 01.08.1997, оскільки запис про звільнення засвідчений відбитком печатки УССР. Зазначено, що загальний страховий стаж позивача становить 27 років 05 місяців 08 днів. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 26 Закону №1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Слід зазначити, що частиною 1 статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Щодо зарахування до страхового стажу періоду з 01.01.1992 по 01.10.1992, 03.11.1992 по 29.03.1994 на території Литовської Республіки. Позивачу не зараховано вказаний період, оскільки, для врегулювання питань, пов`язаних із призначенням та виплатою пенсії між Україною та Литовською Республікою укладено: - Угоду між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 27.09.1994, яка ратифікована Законом №166/95-ВР від 16.05.1995 (далі Угода); - Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23.04.2001, який ратифікований Законом України від 10.01.2002 №2928-III (далі Договір); - Угоду між Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством соціальної охорони і праці Литовської Республіки про порядок реалізації Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 09.12.2015 (далі Угода від 09.12.2005); - Технічну угоду між Пенсійним фондом України та Службою закордонних виплат Управління фонду державного соціального страхування Литовської Республіки про порядок призначення, переказу та виплати пенсій від 19.01.2010 (далі Технічна угода). Відповідно до ст. 3 Угода охоплює нижчеперелічені види пенсій соціального страхування (трудові пенсії): а) пенсії по інвалідності; б) пенсії по старості (за віком); в) пенсії за вислугу років; г) пенсії в разі втрати годувальника. Згідно із статтею 6 Угоди при визначенні права на пенсію повністю зараховується страховий (трудовий) стаж, в тому числі в пільговому обчисленні, набутий згідно з законодавством кожної Договірної Сторони, незалежно від того, яка частка страхового (трудового) стажу набута на території тієї чи іншої Договірної Сторони. При призначенні пенсії на пільгових умовах та за вислугу років зараховується тільки стаж, набутий згідно з законодавством кожної з Договірних Сторін, у відповідній системі або на тій же посаді, роботі чи професії. Статтею 2 Договору передбачено, що цей Договір поширюється на передбачені законодавством кожної із Сторін нижчеперераховані види соціального забезпечення: в Україні: 1) пенсії за віком; 2) пенсії по інвалідності; 3) пенсії за вислугу років; 4) пенсії у разі втрати годувальника; 5) пенсії та відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, та у випадку його смерті з цих причин; 6) допомоги по тимчасовій непрацездатності (хворобі), по вагітності та пологах; 7) допомоги сім`ям з дітьми; 8) допомоги по безробіттю; 9) допомоги на поховання. Згідно із частиною 1 статті 3 Договору цей договір регламентує соціальне забезпечення осіб, що проживають на території однієї із сторін, на яких поширювалось чи поширюється законодавство однієї або обох сторін. Частинами 1 та 2 статті 5 Договору визначено, що право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги. Якщо цим договором не передбачено інше, не може бути відмовлено у призначенні пенсії та допомоги, а також відшкодуванні шкоди, на які в особи виникає право відповідно до законодавства однієї сторони, а призначені не підлягають зменшенню, призупиненню або припиненню їх виплати з тієї причини, що ця особа проживає на території іншої сторони. Відповідно до частини 1 та 2 статті 13 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі. Якщо законодавство однієї Сторони зумовлює призначення пенсій за стаж, накопичений у відповідній професії або на відповідній роботі, то при призначенні таких пенсій зараховуються періоди, накопичені на підставі законодавства іншої Сторони у тій же професії, або на тій же роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, що дають право на зазначені пенсії, то ці періоди зараховуються для призначення пенсій на загальних підставах. Згідно із частиною 2 статті 33 Договору при виникненні страхового випадку після набрання чинності цим Договором за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений з 01.01.1992, зобов`язання по наданню зацікавленій особі відповідної пенсії приймається Стороною, відповідно до законодавства якої цей стаж був накопичений. За весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 01.01.1992 на території колишнього СРСР, зобов`язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії. Згідно статті 13 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї Сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі. Угода від 09.12.2005 регулює порядок реалізації Договору, визначає компетентні установи, уповноважені призначати та виплачувати пенсії та допомогу згідно з Договором. Статтею 3 Угоди від 09.12.2005 встановлено, що відповідно до пункту 3 статті 27 Договору компетентними установами в Україні, зокрема, є: Пенсійний фонд з питань призначення, переказу та виплати пенсій, а також виплати допомоги на поховання пенсіонерів. Пунктом 3 статті 6 Угоди 09.12.2005 зазначено, що якщо в особи виникає право на пенсію тільки у результаті підсумовування страхового (трудового) стажу, яке ця особа отримала згідно із законодавством обох Сторін, то в пункті 1 вказані компетентні установи надають одна одній довідку про страховий (трудовий) стаж, набутий відповідно до чинного законодавства Сторін після 01.01.1992. Відповідно до ст. 3 Технічної угоди, Призначення та виплата пенсій, передбачених Договором, здійснюються Сторонами на підставі формулярів UA-LT 1/LT-UA 1, UA-LT 2/LT-UA 2, UA-LT 3/LT-UA 3, UA-LT 8/LT-UA 8 та документів про страховий (трудовий) стаж, довідок про доходи (заробітну плату) й інших документів, необхідних для призначення пенсій відповідно до національного законодавства держав кожної зі Сторін. Згідно положень Технічної угоди, обов`язки обміну вказаними формулярами покладаються на Сторін. Отже, документи, необхідні для призначення та виплати пенсії, були надані позивачем в тому обсязі, що передбачений міжнародним законодавством. Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачем на підтвердження набутого стажу на території Литовської Республіки відповідачу надавалася трудова книжка, яка відповідно до статті 62 Закону №1788-XII є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Будь-яких зауважень, щодо змісту трудової книжки позивача, відповідач не зазначив. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1992 по 01.10.1992, з 03.11.1992 по 29.03.1994, набуті позивачем на території Литовської Республіки. Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 07.02.1996 по 01.08.1997. Вказаний період не зарахований, у зв`язку з тим, що запис про звільнення засвідчений відбитком печатки УССР. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, пунктом 1.1 якої встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. З матеріалів справи встановлено, що згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.04.1994 ОСОБА_1 в період з 09.02.1996 - 01.08.1997 працювала в Народницькому районному будинку культури на посаді освітлювача. Запис про звільнення завірений підписом директора та печаткою, на відбитку якої зазначено «УССР». Згідно спірного рішення до страхового стажу не зараховано період роботи з 07.02.1996 01.08.1997, оскільки запис про звільнення завірений печаткою УССР. Однак, колегія суддів критично ставиться до вказаних доводів апелянта з огляду на наступне. Так, вперше в Україні опис печаток зазначений у розділі 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів", затвердженій наказом МВС України від 18.10.1993 №

643. Згідно пункту 4.1 розділу 4 Інструкції №643 печатки з Державним гербом виготовляються круглої форми. У середині кола зображується Державний герб України, а по колу печатки - назва міністерства чи іншого центрального органу державної виконавчої влади, потім назва підприємства, установи і організації. Згідно пункту 4.2 розділу 4 Інструкції №643 печатки з емблемами, з відповідним описом, можуть бути виготовлені тільки в тому випадку, якщо емблема передбачена у статуті або положенні про підприємство, установу, організацію чи господарське об`єднання, затверджена відповідними міністерствами чи іншими центральними органами державної виконавчої влади, або місцевою державною адміністрацією чи органами місцевого і регіонального самоврядування. Символіка на емблемах повинна відповідати характеру діяльності підприємств, установ, організацій та господарських об`єднань а також функціям, що виконують згідно за статутами та положеннями такі юридичні особи. На печатках і штампах суб`єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію. Водночас положення Інструкції №643 не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни. Не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення статусу СРСР як суб`єкта міжнародного права. Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що рішення №063550006827 від 19.02.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Щодо позовної вимоги стосовно зобов`язання призначити пенсію з 11.02.2025, суд зазначає, наступне. Встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем зараховано до стажу позивача 28 років 05 місяців 08 днів. Враховуючи визнання протиправним рішення та зарахування до трудового стажу періодів з 01.01.1992 по 01.10.1992, з 03.11.1992 по 29.03.1994 та з 09.02.1996 по 01.08.1997, а саме 3 років 7 місяців 22 дні, загальний стаж позивача становить понад 32 роки. Вік позивача становить 60 років, а тому дотримані всі умови для призначення пенсії за віком. Стосовно органу, який повинен здійснити таке призначення, суд враховує позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23. А саме, дії зобов`язального характеру щодо проведення позивачу нарахування призначеної йому пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності. У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, рішенням якого відмовлено у призначенні пенсії. А тому, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсію за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Щодо дати з якої слід призначити позивачу пенсію суд зазначає таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Враховуючи, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку та враховуючи, що 15.02.2025 позивачу виповнилось 60 років, пенсію слід призначити з 16.02.2025 (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), а не з 11.02.2025, як помилково вважає позивач. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.