Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/16203/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/16203/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна Суддя-доповідач - Савицька Н.В. 21 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Савицької Н.В. суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, і просить суд: - визнати протиправними дії та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії №063350002294 від 18.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення перерахунку пенсії на підставі звернення від 12.03.2025 №3603/1184 щодо звільнення з військової служби та перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2025 №3603/1184 перерахунок розміру пенсії із врахуванням включених періодів до його страхового (пільгового стажу) у порядку, передбаченому ст.69 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та її виплату із врахуванням проведених виплат. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після виходу на пенсію за Списком №1 продовжив працювати. Після звільнення з військової служби позивач звернувся 12.03.2025 до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з переглядом заробітної плати з 2020 по 2024 роки, яку за принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ в Тернопільській області та рішенням від 18.03.2025 №063350002294 відмовило у перерахунку пенсії, оскільки для звільнення з військової служби необхідно подати уточнюючі документи, а для перерахунку відповідно до статті 42 Закону №1058 з переглядом заробітної плати відсутні 24 місяці страхового стажу, що передбачені вказаною статтею. Позивач зазначає, що приписом, витягом з наказу та військовим квитком підтверджується його звільнення зі служби (припинення діяльності, пов`язаної з отриманням доходу), що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перерахунку пенсії №063350002294 від 18.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення перерахунку пенсії на підставі звернення від 12.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2025 №3603/1184 та прийняти рішення з врахування висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, зазначає, що автоматичний перерахунок пенсії позивача проведено 01.04.2023, управлінням винесено рішення від 18.03.2025 №063350002294 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до поданої 12.03.2025 заяви, оскільки перерахунок проводиться не раніше ніж через два роки після попереднього перерахунку пенсії. Крім того зазначено, що за результатами розгляду поданих позивачем документів встановлено, що до заяви долучено військовий квиток НОМЕР_1 , згідно якого позивач на підставі наказу командира в/ч № НОМЕР_2 від 07.03.2025 звільнений (демобілізований) в запас, а в приписі №2383/1008 від 07.03.2025 відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_3 №67 від 07.03.2025 позивачу запропоновано вибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого проходження служби. У зв`язку з розбіжностями в документах, долучених до епс, прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії, для підтвердження звільнення рекомендовано надати уточнюючі документи (наказ про виключення з особового складу). Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, отримує з 09.03.2019 пенсію за віком за Списком №1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058). Після виходу на пенсію позивач продовжив працювати, а саме проходив військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується відомостями про трудову діяльність з реєстрру застрахованих осіб та відомостями дубліката військового квитка серії НОМЕР_1 . Позивача звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 07.03.2025 №7-РС з 07.03.2025 та виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. 12.03.2025 ОСОБА_1 , через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, звернуся із заявою про перерахунок пенсії по заробітній платі з 2020 по 2024 рік. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області за принципом екстериторіального розгляду заяви прийнято рішення від 18.03.2025 №063350002294 про відмову позивачу у перерахунку пенсії, оскільки перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після попереднього перерахунку пенсії, який позивачу проведено 01.04.2023. Також відповідачем встановлено розбіжність в документах, долучених до епс, та для підтвердження звільнення з військової служби рекомендовано надати уточнюючі документи (наказ про виключення з особового складу). Не погоджуючись із рішенням від 18.03.2025 №063350002294 про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині виходячи з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно з ст. 1, п. 5 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. З аналізу наведених норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Отже, наведені норми визначають право на перерахунок пенсії тим пенсіонерам, які після призначення пенсії продовжують працювати. У застрахованої особи, яка продовжила працювати після призначення їй пенсії, виникає право на перерахунок пенсії через 24 місяці страхового стажу або не раніше ніж через два роки після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. При цьому пенсіонеру, який продовжував працювати і набув стаж, достатній для обчислення пенсії в мінімальному розмірі відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Такий перерахунок, на вибір пенсіонера може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , після призначення пенсії за віком 09.03.2019, продовжив працювати та набув страховий стаж більше 24 місяців, у зв`язку з чим у квітні 2023 року йому автоматично проведено перерахунок пенсії із врахуванням стажу по 28.02.2023, оскільки заявник станом на 01.03.2023 набув право на такий перерахунок. У подальшому після звільнення з військової служби 07.03.2025, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 12.03.2025 про перерахунок пенсії з врахуванням набутого стажу та заробітної плати, оскільки станом на 01.03.2025 набув право на перерахунок пенсії з квітня 2025 року з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати як пенсіонер, який отримував її уже після призначення пенсії. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не проведено перерахунок позивачу пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-ІV на підставі його заяви від 12.03.2025. Посилання відповідача у апеляційній скарзі на наявність розбіжностей у документах електронної пенсійної справи та необхідність надання уточнюючих документів (наказ на звільнення) для підтвердження звільнення позивача з лав ЗСУ, спростовуються матеріалами справи. Так, з матеріалів справи судом встановлено, що припис №2383/1008 від 07.03.2025, яким відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_3 №67 від 07.03.2025 ОСОБА_1 запропоновано вибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого проходження служби, видано з допущенням помилки. На виправлення вказаної помилки позивачу повторно надано військовою частиною припис №2383/1008 від 07.03.2025, де зазначено "вибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звільнення з військової служби у відставку". У військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (дублікат) наявні записи: "07.03.2025 року на підставі нак. ком. в/ч НОМЕР_4 №7-РС від 07.03.2025 року звільнений (демобілізований) в запас" (5 арк.); "знятий з військового обліку 17.03.2025 року по досягненні граничного віку перебування у запасі". Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 07.03.2025 №7-РС відповідно до пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" старшого сержанта ОСОБА_1 , сержанта з матеріального забезпечення роти зв`язку основного командного пункту військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 Збройних Сил України звільнити з військової служби у запас за підпунктом "а" за віком (у разі досягнення граничного віку). Народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вислуга років у ЗС: календарна - 9 років 8 місяців, пільгова - 6 років 1 місяць. Підлягає направленню на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 2380817298. Звільняється без права носіння військової форми одягу. Отже, вказаними документами підтверджується саме звільнення позивача з військової служби у зв`язку із досягненням граничного віку перебування на службі. З огляду на викладене, суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у перерахунку пенсії №063350002294 від 18.03.2025. При цьому питання про перерахунок пенсії позивачу має вирішувати відповідач, який визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача від 12.03.2025. Оскільки судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області вчинено оскаржувані дії, а тому саме цей пенсійний орган повинен у подальшому вчинити дії, пов`язані з перерахунком пенсії позивачу, що узгоджується з положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з змінами і доповненнями. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Савицька Н.В. Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.