Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 138/2520/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 138/2520/25 Головуючий у 1-й інстанції: Київська Т.Б. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 23 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. за участю: секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O., представника позивача: Грабара С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, В С Т А Н О В И В : у вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2175 від 20 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. та закрити провадження у даній справі. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15.05.2026 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована протиправністю винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Апелянт зазначає, що підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено те, що він відмовився від проходження ВЛК. Разом із тим, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є протиправним, оскільки обов`язку на проходження ВЛК у нього не було, також у нього наявні підстави для відстрочки у зв`язку з самостійним вихованням неповнолітньої дитини. Крім того, відповідачем допущеному істотні порушення при розгляді адміністративної справи, не з`ясовано усіх обставин справи та не надано їм належну оцінку. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції 15.08.2025 провідним спеціалістом відділу призову ОСОБА_2 , яка уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №421 від 11.04.2025, було складено протокол №967 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 . Зі змісту зазначеного протоколу слідує, що суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що 15.08.2025 о 12 год. 00 хв. працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що у нього виявили порушення військового обліку, а саме не пройдена вчасно військово-лікарська комісія, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. У вказаному вище протоколі наявний підпис позивача про ознайомлення його з правами та обов`язками передбаченими ст.268 КУпАП, а також що він повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 20.08.2025 о 10 год. 00 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_2 . У поясненнях до протоколу зазначено, що зі слів ОСОБА_1 він не проходив ВЛК, оскільки не був достатньо проінформований. Про отримання копії другого примірника протоколу наявний підпис у відповідній графі. 20.08.2025 постановою №2175 по справі про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено грошове стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Зі змісту постанови слідує, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є порушенням ним правил військового обліку, а саме не пройдено військово-лікарську комісію. Як стверджує позивач, у постанові не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, зокрема, зважаючи на те, що позивач після початку повномасштабного вторгнення рф до України проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, однак 22.08.2022 був звільнений з військової служби у зв`язку з самостійним вихованням неповнолітньої дитини, що також є підставою для отримання відстрочки від мобілізації. Крім того, 01.03.2022 він пройшов військово-лікарську комісію за результатами якої його було визнано придатним до військової служби, а тому зважаючи на викладене обставини обов`язку проходити повторно ВЛК у нього немає. На підтвердження зазначеного вище надав суду: довідку в/ч НОМЕР_1 від 28.04.2022 в якій зазначено про те, зокрема, що позивач у період з 27.03.2022 по день видачі довідки безпосередньо приймав участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №169 від 22.08.2022 про звільнення позивача зі списків особового складу даної військової частини у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років. Також, надав витяг з Резерв+ сформований 15.08.2025 з якого слідує, що позивач перебуває на обліку як військовозобов`язаний. Відстрочка чи бронювання відсутнє. Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом. За результатом розгляду матеріалів справи суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог позову та відсутність підстав для їх задоволення. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин: Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП). Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП). Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час. Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст.210-1 КУпАП. Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки він не пройшов вчасно військово-лікарську комісію. Судом першої інстанції зазначено, що особливості виконання військового обов`язку в період мобілізації деталізовані у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII. Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 22 вказаного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Цим підзаконним нормативно-правовим актом деталізовано механізми виклику громадян до ТЦК та СП, їх направлення на медичний огляд та проходження ВЛК. Процедура безпосереднього проведення медичного огляду військовозобов`язаних регламентується Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №

402. Колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідальність за порушення вищевказаних обов`язків закріплена у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Частиною третьою статті 210-1 КУпАП (у редакції Закону України від 09.05.2024 №3696-IX, що значно посилив відповідальність) встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Санкція цієї норми передбачає безальтернативне накладення штрафу на громадян у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в абсолютному грошовому вимірі становить від 17 000 до 25 500 гривень. Однак поза увагою суду залишилася та обставина, що позивача притягнено до адміністративної відповідальності не за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а за ч.3 ст.210 КУпАП, за якою адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами відповідача про доведеність винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, оскільки в даному випадку має місце порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Отже, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст.210-1 КУпАП, невірно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, що тягне за собою її скасування. Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП ОСОБА_1 та закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки при її постановленні уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 були допущення істотні порушення норм процесуального та матеріального права. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню то на користь позивача підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1541 грн. 25 коп. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2026 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2175 від 20 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 1541 грн. 25 коп. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.