Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/10810/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10810/21 Суддя (судді) першої інстанції: Чаплик Ірина Дмитрівна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Рух справи. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві, про відмову в розгляді заяви про списання боргу, зазначене в листі «Про розгляд листа» від 30.09.2020 №3532/АДВ/26-15- 13-05-17 та про зобов`язання Головне управлінні Державної податкової служби у м. Києві вчинити дії відносно фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , визначені п. 9-15 Розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 2464). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення про відмову у задоволені заяви про списання боргу є протиправним, оскільки його заява про списання богу від 31.08.2020 була зареєстрована податковим органом 01.09.2020 за вх.№ 4881/Авд, тобто на 89 день від строку визначеного у перехідних положеннях Закону № 2464, і відповідно до пунктів 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, строк подачі такої заяви не є пропущеним. Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва ця справа надійшла 28.01.2025 на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Приймаючи таке рішення суд перші інстанції виходив з того, що позовні вимоги підтверджені належними доказами, а відповідачем правомірність спірного рішення не доведено відповідними доказами. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв відповідно до інформації про платника податків, що позивач мав заборгованість і знаходився на загальній системі оподаткування, і єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника податків. Також апелянт наполягає, що заява про списання боргу була зареєстрована після граничного терміну подання заяв для списання боргу, отже не підлягала задоволенню. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після її надходження, ухвалою від 28.10.2025 призначено до слухання у порядку письмового провадження. Слухання справи продовжувалось з поважних причин. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою з огляду на таке. Обставини справи. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач перебував на обліку в ДПІ у Подільському районі Головного управління ДПС у м. Києві як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. 31.08.2020 позивач звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою від 31.08.2020 про списання боргу (недоїмки) на підставі пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464. У заяві позивач зазначив, що за ним обліковується борг (недоїмка) в розмірі 21 030,90 грн на підставі вимоги від 10.05.2019 № Ф-269115-17, проте підприємницька діяльність ним не здійснювалася, дохід не отримувався, а 25.05.2020 підприємницька діяльність припинена за власним рішенням. Заява про списання боргу була отримана податковим органом 01.09.2020 і зареєстрована у цей же день під вхідним номером № 4881/Адв. Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло заяву позивача від 31.08.2020 та письмово листом від 30.09.2020 №3532/АДВ/26-15- 13-05-17 повідомило позивача, що оскільки заява позивача про списання боргу (недоїмки) від 31.08.2020 б/н була зареєстрована 01.09.2020 після граничного терміну подання заяв про списання такої заборгованості, тому вона не підлягає розгляду відповідно до п. 915 розд. VIII Закону № 2464. Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги позивача на підставі тих доказів які надали сторони, відповідно до положень ст.308 КАС України. Нормативно-правове обґрунтування. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (також - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Платниками єдиного внеску, згідно з абзацом третім пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань). Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, відповідно до частини четвертої цієї статті у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем. Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до абзацу 3 частини восьмої та частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VІ визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). 13 травня 2020 року прийнято Закон України № 592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі також Закон № 592-IX), яким було, зокрема, доповнено Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI пунктом 9-15, відповідно до якого підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників": а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше; б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом. У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою. Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються. Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню". Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців" внесені зміни до пункту 9-15, а саме: слова "день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" у всіх відмінках замінити цифрами і словами "3 червня 2020 року". Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги. Матеріалами справи підтвержено, що заява позивача про списання боргу від 31.08.2020 була отримана податковим органом 01.09.2020 і зареєстрована у цей же день під вхідним номером № 4881/Адв. Приймаючи надані докази, суд першої інстанції зробив висновок, що заява про списання боргу отримана податковим органом 01.09.2020, що ним не заперечується, тобто в межах 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", тобто суд першої інстанції визнав цю заяву поданою у строк визначений законодавством для задоволення заяви про списання боргу. Крім того, суд першої інстанції послався на судову практику Верховного Суду, а саме у постанові від 13 червня 2025 року у справі № 440/17277/23 зазначено, що «відповідаючи на питання правильності застосування пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI в контексті наявності/відсутності підстав вважати, що він визначає строк для подання заяви про списання недоїмки з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які припинили діяльність до 01 березня 2021 року, зазначив, що аналіз наведеного пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI в усіх його редакціях, не дає підстав вважати, що він встановлював чи встановлює строк для подання заяви про списання недоїмки з єдиного внеску, яка виникла у період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року (у справі, що розглядається до 3 червня 2020 року)». Отже, констатує суд першої інстанції, Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 13 червня 2025 року дійшов висновку про те, що цей пункт встановлює умову подання до 01 березня 2021 року документів, визначених в абзацах другому-третьому пункту 9-15 Закону № 2464-VI (якщо вони не подавалися раніше) і цей пункт також встановлює, що перевірка відповідності особи умовам, визначеним цим пунктом, здійснюється станом на дату подання заяви про списання недоїмки. Отже, враховуючи вищевикладене, та положення ч.5 ст.242 КАС України, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог. Крім того, колегія суддів погоджується з іншим висновком суду першої інстанції, що прийнятним і належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути подану заяву від 31 серпня 2020 року (зареєстрована 01 вересня 2020 року) про списання суми недоїмки, нарахованої платнику єдиного внеску у визначеному п. 9-15 Розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI порядку. Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже, апелянт не надав належних та допустимих доказів щодо наведених вище обставин і їх спростування, тому його доводи не заслуговують на уваги, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Щодо всіх інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 р. - залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Файдюк