Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 740/1517/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 740/1517/25 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко І. М. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О., за участю секретаря судового засідання Будімірової Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу адвоката Таранова Станіслава Ігоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: 20 березня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення № 32 від 13 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрити. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 лютого 2025 року № 32 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою № 1547743 від 04 грудня 2024 року. Зазначена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було порушено його право на захист. Зокрема, справу розглянуто за його відсутності без належного повідомлення про дату, час та місце її розгляду, що позбавило його можливості надати пояснення, заперечення та докази на власний захист. Оскаржувана постанова не містить належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1547743 від 04 грудня 2024 року йому не вручалася та не направлялася, а тому про її існування, як і про покладений на нього обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6, він не знав. Крім того, ОСОБА_1 посилався на те, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови перебував на стаціонарному лікуванні, яке проходив у період з 12 лютого 2025 року по 26 лютого 2025 року, що також виключало можливість його особистої участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Окремо позивач звертав увагу на те, що вже 28 лютого 2025 року був призваний на військову службу за мобілізацією та направлений для проходження військової служби, що додатково свідчить про відсутність умислу на ухилення від виконання військового обов`язку та безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а також дотримання процедури його притягнення до адміністративної відповідальності. Суд установив, що повістка № 1547743 від 04 грудня 2024 року про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 17 грудня 2024 року була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та направлена рекомендованим поштовим відправленням за адресою проживання позивача, яку він самостійно зазначив під час уточнення військово-облікових даних. Згідно з відомостями АТ «Укрпошта» поштове відправлення не було вручено у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, про що 13 грудня 2024 року зроблено відповідну відмітку. Суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, така відмітка є належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6. Позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 у визначені повісткою дату та час, а також не повідомив про причини своєї неявки у строки та спосіб, передбачені частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пунктом 24 Порядку №

560. За таких обставин суд визнав доведеним факт порушення позивачем обов`язку з`явитися за викликом ІНФОРМАЦІЯ_6, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Відхиляючи доводи позивача про відсутність обов`язку прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення персональних даних, суд послався на положення статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пунктів 21, 27 Порядку № 560, якими прямо передбачено обов`язок військовозобов`язаних з`являтися за повісткою, зокрема для уточнення персональних даних та військово-облікової інформації. Також суд не погодився з доводами представника позивача щодо застосування примітки до статті 210 КУпАП, зазначивши, що позивач не надав належних доказів на підтвердження можливості отримання необхідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між державними реєстрами. Крім того, навіть оновлення військово-облікових даних не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку з`явитися за викликом ІНФОРМАЦІЯ_6. Щодо доводів про порушення права на захист суд установив, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення № 17 від 07 лютого 2025 року позивача було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується його підписом у протоколі. Позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак не скористався правом подати клопотання про її відкладення. При цьому факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 12 по 26 лютого 2025 року сам по собі не свідчить про порушення його права на захист, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення ним або його представником відповідача про неможливість з`явитися на розгляд справи чи звернення з відповідним клопотанням. Крім того, суд зазначив, що навіть у разі наявності окремих процедурних недоліків під час провадження у справі про адміністративне правопорушення такі порушення не можуть бути самостійною підставою для скасування постанови, якщо вони не вплинули на правильність прийнятого рішення та не спростовують факту вчинення особою правопорушення. Посилаючись на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, суд вказав, що скасування правильного по суті рішення виключно з формальних підстав суперечило б принципам правової визначеності та справедливості. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Таранов Станіслав Ігорович, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, надав неналежну оцінку зібраним доказам та дійшов помилкових висновків щодо правомірності оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було порушено гарантоване статтею 268 КУпАП право позивача на захист, оскільки він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач не довів факту своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи, а тому розгляд справи за його відсутності є самостійною та безумовною підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. У цьому контексті апелянт також наголошує, що на момент винесення постанови він перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідною медичною довідкою. Крім того, представник позивача стверджує про відсутність належних та допустимих доказів обізнаності ОСОБА_1 щодо необхідності прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою № 1547743 від 04 грудня 2024 року. Матеріали справи не містять доказів інформування позивача про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_6», а тому відсутні підстави вважати, що позивач був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6. Долучений відповідачем опис вкладення не містить підпису керівника ІНФОРМАЦІЯ_6, що, на його думку, не підтверджує факту направлення саме повістки № 1547743 на адресу позивача. Відповідачем не доведено сам факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а в постанові про накладення адміністративного стягнення не наведено належних доказів, які б підтверджували наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. При цьому апелянт посилається на принцип презумпції невинуватості, закріплений статтею 62 Конституції України, та зазначає, що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Також зазначено про недотримання відповідачем вимог примітки до статті 210 КУпАП та Інструкції зі складення ІНФОРМАЦІЯ_6 протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року. До протоколу про адміністративне правопорушення не були долучені відомості щодо здійснення перевірки функціонування систем військового обліку та можливості отримання необхідних персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії між державними реєстрами. Крім того, представник позивача стверджує, що приписи статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачають обов`язку громадян прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_6 виключно з метою уточнення персональних даних, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неприбуття за такою повісткою є безпідставним. Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами відповідача, не врахував допущені під час провадження у справі про адміністративне правопорушення процесуальні порушення та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити заявлені позовні вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін рішення суду, посилаючись на його законність, обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи. Позивач є військовозобов`язаним громадянином України, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов`язаний виконувати вимоги законодавства про військовий обов`язок, військовий облік, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У зв`язку з цим на позивача повною мірою поширюються приписи Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок військового обліку та оповіщення військовозобов`язаних. На обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови відповідач вказує, що 04 грудня 2024 року позивачу було сформовано та направлено повістку № 1547743 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 17 грудня 2024 року для уточнення персональних (військово-облікових) даних. Повістка надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою місця проживання позивача. Поштове відправлення повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_6 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, днем належного оповіщення військовозобов`язаного у разі надсилання повістки поштовим зв`язком є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її проживання чи зареєстрованого місця проживання. Оскільки позивач не повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_6 про іншу адресу проживання, відмітка поштового оператора про відсутність адресата є достатнім та належним доказом його повідомлення про виклик. Після неприбуття позивача за викликом 25 грудня 2024 року було складено акт про його неприбуття за повісткою, а 27 грудня 2024 року до Національної поліції направлено звернення щодо його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. 07 лютого 2025 року позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення №17. Під час складання протоколу позивача повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення 13 лютого 2025 року о 15:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попри це позивач на розгляд справи не прибув, про причини своєї неявки не повідомив та жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права на захист відповідач зазначає, що позивач був належним чином повідомлений як про виклик за повісткою, так і про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Відтак, відсутні будь-які підстави вважати, що під час розгляду справи порушені вимоги статті 268 КУпАП або позивача було позбавлено можливості реалізувати свої процесуальні права. Також відповідач не погоджується з доводами апелянта щодо відсутності правових підстав для виклику військовозобов`язаного з метою уточнення персональних даних. У відзиві зазначено, що законодавство прямо покладає на військовозобов`язаних обов`язок прибувати за викликом ІНФОРМАЦІЯ_6, у тому числі для уточнення військово-облікових даних, а тому неприбуття позивача за належним чином надісланою повісткою утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Факт порушення позивачем вимог абзацу восьмого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підтверджується належними та допустимими доказами, постанова про накладення адміністративного стягнення прийнята в межах наданих законом повноважень та з дотриманням установленої процедури, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає. В апеляційній скарзі представник позивача просить здійснювати розгляд справи за його відсутності. Відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів враховує наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 04 грудня 2024 року рекомендованим повідомленням за № 0610213701625 направлено повістку № 1547743 від 04 грудня 2024 року, сформовану на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) про виклик на 17 грудня 2024 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних. До відзиву додано конверт, на якому міститься трек-номер поштового відправлення - № 0610213701625, найменування адресата (одержувача) та відправника, їхні адреси, а також відмітка «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_6», «Вручити особисто». На наданій відповідачем копії конверта про повернення поштового відправлення міститься довідка уповноваженої особи поштового зв`язку про причини повернення з відміткою - «адресат відсутній за вказаною адресою», яка проставлена 13 грудня 2024 року, про що свідчить відповідний штемпель на довідці. Із роздруківки результатів відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» за № 0610213701625 слідує, що 06 грудня 2024 року поштовим відправленням прийнято до відправки та 10 грудня 2024 року прибуло до відділення за місцем проживання позивача. У подальшому 11 грудня 2024 року міститься відмітка про «невдалу спробу вручення», а вже 13 грудня 2024 року поштове відправлення повернуто відправнику з підстави «одержувач відсутній за вказаною адресою». Згідно з актом про неприбуття військовозобов`язаного за повісткою (офіційним повідомленням, викликом) від 25 грудня 2024, складеним офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , якому направлена повістка № 1547743 від 04 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 з терміном прибуття - 17 грудня 2024 року о 09 год. 00 хв., не прибув у визначений час до призначеного місця за повісткою без поважних причин та не повідомив причину неприбуття на виклик ІНФОРМАЦІЯ_6, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: абзацу 8 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. 27 грудня 2024 року до відділення поліції № 1 (з дислокацією у місті Бахмач Ніжинського району) Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області подано електронне звернення за № Е978804 для адміністративного затримання позивача та доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання на позивача протоколу про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. До відзиву додано копію довідки про доставлення працівником поліції ОСОБА_1 07 лютого 2025 року о 10 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ), підписану старшим лейтенантом ОСОБА_5 . 07 лютого 2025 року офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол № 17 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за те, що 07 лютого 2025 року о 10 год. 30 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув по повістці № 1547743 від 04 грудня 2024 року без поважних причин та не повідомив про причину неприбуття на виклик ІНФОРМАЦІЯ_6, яка була надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 з терміном прибуття - 17 грудня 2024 року о 09 год. 00 хв. з метою уточнення своїх персональних даних, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику, чим порушив абзац 8 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У графі «пояснення і зауваження щодо змісту протоколу особи, що притягається до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 зазначив, що повістку особисто не отримував і про її наявність йому було невідомо. У протоколі міститься повідомлення про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 00 хв. 13 лютого 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Під указаною графою міститься підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, в якій проставлено « 07 лютого 2025 року». Отже, ОСОБА_1 обізнаний про складення стосовно нього адміністративного протоколу, копію якого він отримав, про що свідчить підпис у протоколі. Відповідно до постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 від 13 лютого 2025 року, 07 лютого 2025 року о 10 год. 30 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув по повістці № 1547743 від 04 грудня 2024 року без поважних причин та не повідомив причину неприбуття на виклик ІНФОРМАЦІЯ_6, яка була надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 з терміном прибуття - 17 грудня 2024 року о 09 год. 00 хв. з метою уточнення своїх персональних даних, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику, чим порушив абзац 8 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене частини третьої статті 210-1 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн. Згідно з довідкою, виданою КНЛ «Бахмацька міська лікарня» Бахмацької міської ради від 11 березня 2025 року № 156, ОСОБА_1 , 1976 року народження, знаходився на стаціонарному лікуванні при КНЛ «Бахмацька міська лікарня» з 12 лютого 2025 року по 26 лютого 2025 року, діагноз: УХС, Атеросклеротичний та дифузний кардіосклероз, стенокардія напруги. 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується записом у військовому квитку НОМЕР_2 , мобілізаційним розпорядженням від 28 лютого 2025 року, повісткою ІНФОРМАЦІЯ_3 про мобілізацію від 28 лютого 2025 року. Не погоджуючись з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Статтею 235 КУпАП передбачено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені ІНФОРМАЦІЯ_6 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_6. Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП. За частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року). За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і донині. Отже, станом на момент прийняття спірної постанови діяв особливий період. Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закону № 3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені в ній місце та строк. Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, за викликом районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (ІНФОРМАЦІЯ_6), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. З аналізу зазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_6) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Отже, за змістом зазначених положень статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до ІНФОРМАЦІЯ_6 у місце та строк, зазначені в отриманих ними документах, зокрема, повістці. ОСОБА_1 не оспорює того, що не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 17 грудня 2024 року, а вказує, що таке неприбуття пов`язано із неотриманням повістки. В свою чергу, зазначена повістка не була вручена адресату за причини його відсутності за зазначеною у відправленні адресою, про що проставлено на конверті відповідний штамп. Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з пунктом 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання. Враховуючи положення пункту 34 Порядку № 560 та досліджені судом докази, повістка № 1547743 від 04 грудня 2024 року, сформована та підписана уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , була направлена 04 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку як рекомендоване поштове відправлення на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 . Факт її направлення підтверджується наявною в матеріалах справи копією повістки, довідкою форми Ф-20 «Про причини повернення поштового відправлення», а також відомостями про рух поштового відправлення за трекінг-номером № 0610213701625, отриманими з офіційного ресурсу АТ «Укрпошта». Позивач не заперечує факту проживання та реєстрації за адресою, на яку було направлено повістку, а також не надав доказів повідомлення органу військового управління про зміну місця проживання чи інших обставин, які могли б перешкодити отриманню поштової кореспонденції. За таких обставин саме на позивача покладаються негативні наслідки невиконання обов`язку щодо забезпечення можливості отримання офіційної кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання. Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: - день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_6 під час уточнення своїх облікових даних; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_6 іншої адреси місця проживання. Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. За наведених обставин колегія суддів не приймає доводи позивача, які підтримані судом першої інстанції, щодо неналежного повідомлення його про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Сам по собі факт повернення рекомендованого листа з повісткою та повідомленням із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», за наявності доказів його належного направлення на офіційну адресу місця проживання позивача, яку останній не заперечує і не змінював, свідчить про виконання відповідачем обов`язку щодо належного оповіщення, а не про протиправність його дій. Відтак, після належного оформлення та направлення повістки за зареєстрованою адресою обов`язок відповідача вважається виконаним, а ризик не отримання або невчасного отримання поштової кореспонденції несе сам військовозобов`язаний. Таким чином, наведені обставини свідчать про відсутність у діях відповідача порушення вимог законодавства, що регулює порядок повідомлення військовозобов`язаних про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6. Колегія суддів критично оцінює доводи позивача про те, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута за його відсутності без належного повідомлення про дату, час та місце її розгляду, що нібито позбавило його можливості надати пояснення, заперечення та докази на власний захист. Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення № 17 складено 07 лютого 2025 року за особистої участі позивача після його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками Національної поліції. При цьому в протоколі зазначено дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 13 лютого 2025 року о 15 год. 00 хв., з чим позивач був ознайомлений під час його складання. Водночас будь-яких доказів того, що позивач був позбавлений можливості подати письмові пояснення, заперечення, клопотання чи повідомити орган, уповноважений на розгляд справи, про наявність обставин, які перешкоджають його участі у такому розгляді, матеріали справи не містять. Посилання позивача на те, що на момент розгляду справи він перебував на стаціонарному лікуванні у період з 12 лютого 2025 року по 26 лютого 2025 року, саме по собі не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови. Колегія суддів враховує, що позивач не надав доказів звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 із повідомленням про перебування на лікуванні, не заявляв клопотань про відкладення розгляду справи та не вчиняв будь-яких інших дій, спрямованих на реалізацію свого права на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Отже, відсутність позивача під час розгляду справи була зумовлена не лише фактом перебування на лікуванні, а й невикористанням ним передбачених законом процесуальних можливостей для повідомлення органу про наявність поважних причин неявки. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскаржувана постанова винесена за фактом неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 17 грудня 2024 року, тоді як стаціонарне лікування, на яке посилається позивач, мало місце лише у період з 12 лютого 2025 року по 26 лютого 2025 року. Відтак зазначені обставини об`єктивно не могли впливати на можливість виконання позивачем обов`язку з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 у грудні 2024 року та не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення. Також безпідставними є доводи позивача про те, що його подальший призов на військову службу за мобілізацією 28 лютого 2025 року свідчить про відсутність умислу на ухилення від виконання військового обов`язку та безпідставність притягнення до адміністративної відповідальності. Колегія суддів зазначає, що предметом доказування у цій справі є наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення станом на момент його вчинення, а саме неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у визначені повісткою дату, час та місце. Обставини, які виникли після вчинення адміністративного правопорушення, зокрема подальше проходження військової служби за мобілізацією, не спростовують факту допущеного порушення вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та не впливають на правову оцінку дій особи на момент вчинення відповідного адміністративного проступку. Факт подальшого призову позивача на військову службу підтверджує виконання ним військового обов`язку у майбутньому, проте не свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою. Колегія суддів також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, є формальним складом правопорушення, для наявності якого достатнім є встановлення факту невиконання особою покладеного на неї законом обов`язку щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 у визначений повісткою строк. При цьому подальша поведінка особи після допущеного порушення, зокрема її прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 або проходження військової служби, не усуває складу вже вчиненого правопорушення та не звільняє від відповідальності за нього. Отже, сукупність доказів, наявних у справі (копія повістки, поштові документи, повне співпадіння адреси місця проживання із задекларованою позивачем, зміст направленого повідомлення про розгляд справи), підтверджує висновок суду першої інстанції про належне повідомлення позивача та свідчить про правильність та послідовність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Таранова Станіслава Ігоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Тереза Ю.О.