Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 740/174/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 740/174/25 Суддя першої інстанції: Шевченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Файдюка В.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., При секретарі: Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, відділу реагування патрульної поліції Ніжинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення і закриття провадження у справі, - В С Т А Н О В И В : У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач-1, ГУ НП в Чернігівській області), відділу реагування патрульної поліції Ніжинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач-2, ВРПП Ніжинського РУП), в якому просив: - скасувати постанову серії ЕНА №03832673 від 11.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у відношенні ОСОБА_1 ; - закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.04.2025 у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що передбачене ч. 1 ст. 121-3 КпАП України правопорушення належить до правопорушень із формальним складом, що свідчить про обов`язок водія дбати про справність транспортного засобу як до, так і під час руху. Крім того, суд підкреслив, що факт вчинення правопорушення позивачем підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та ним не спростовано, у тому числі й те, що перед початком руху останній пересвідчився у справності роботи освітлювальних приладів. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій скасувати його та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що перед початком руху позивач пересвідчився у роботі всіх світлових приладів, а тому виникнення несправності під час руху не може мати наслідком притягнення його до відповідальності. Наголошує, що спірна постанова взагалі не вручалася позивачу, вона прийнята упереджено та з порушенням порядку і процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Окремо зауважує, що диск із записом з нагрудного відеореєстратора, на який посилається суд першої інстанції, відповідачем не надавався, а саме по собі визнання позивачем вини не звільняє відповідача від обов`язку надати докази правомірності свого рішення. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ НП в Чернігівській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що факт вчинення правопорушення позивачем підтверджено належними і допустимими доказами, а процедура і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення були дотримані. Крім того, зауважує, що від отримання спірної постанови позивач відмовився, у зв`язку з чим вона була направлена засобами поштового зв`язку. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, поліцейським Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області старшим сержантом поліції Скибою Д.В. прийнято постанову серії ЕНА №3832673 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (далі - спірна постанова), якою до ОСОБА_1 за порушення пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху застосовано передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190,00 грн. Підставою для прийняття спірної постанови стало те, що 11.01.2025 о 00:15 у м. Ніжині по вул. Шевченка, 107, водій керував транспортним засобом Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якого у темну пору доби був неосвітлений задній номерний знак, чим порушив пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху. Із змісту вказаної постанови вбачається, що вказаний факт було зафіксовано бодікамерою М505. Вважаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із змісту наведеної норми вбачається, що ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування або експлуатацію транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України). Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Підпунктом «в» пункту 2.9 ПДР України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що, зокрема, неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Отже, керування транспортним засобом із неосвітленим у темну пору доби номерним знаком є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КпАП України. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, за вказаними вище нормами КпАП України та ПДР України правопорушення у вигляді керування транспортним засобом з неосвітленим у темну пору доби номерним знаком є закінченим з моменту настання відповідного факту. Приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Із змісту наявного у матеріалах справи відеозапису «ЕНА3832673» (а.с. 34) вбачається, що номерний знак автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , не освітлений у темну пору доби. Указане, на переконання судової колегії, дає підстави безумовно погодитися з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем вимог пп. «в» п. 2.9 ПДР України. Твердження апелянта про те, суд першої інстанції посилався на відеозапис, який відповідачем-1 не надавався, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як було встановлено вище, відповідний відеозапис наявний у матеріалах справи (а.с. 34). До того ж, із змісту оскаржуваної в цій справи постанови вбачається, що в останній у пункті 7 зазначено назву технічного засобу, яким здійснювалося фіксація вчиненого правопорушення. Крім того, в силу вже згаданих вище положень ст. 77 КАС України обов`язок доказування, у цьому випадку, покладається на суб`єкта владних повноважень, а доказами в адміністративній справі можуть бути будь-які надані останнім документи або матеріали. З огляду на викладене, надані ГУ НП в Чернігівській області відеоматеріали (на оптичному диску), з яких вбачається факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , є належними доказами та мають враховуватися судом при розгляді справи. Посилання апелянта на те, що технічний стан автомобіля був перевірений позивачем перед початком руху, колегія суддів оцінює критично, оскільки, як правильно зауважено судом першої інстанції, будь-яких доказів на підтвердження цих обставин ОСОБА_1 не надано. До того ж суд апеляційної інстанції зауважує, що за змістом норм ст. 9 і ч. 1 ст. 121-3 КУпАП вина водія в цьому випадку може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності. Тому твердження апелянта про те, що поліцейськими не доведено, що позивач був обізнаний про несправність автомобіля до моменту його зупинки, не впливає на встановлений вище факт порушення ним пп. «в» п. 2.9 ПДР України. Щодо доводів апелянта про необхідність врахування при вирішенні цього спору правової позиції Другого апеляційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 23.02.2022 у справі №626/3280/21, за якою водій не несе адміністративну відповідальність, якщо технічна несправність автомобіля виникла вже під час руху, а поліцією не буде доведено належними доказами, що водій знав про несправність до його зупинки, колегія суддів зазначає, що в силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (частини перша і друга статті 121-3). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Із змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.01.2025 о 00:15 у місті Ніжині по вул. Шевченка, 107, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Octavia» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби, чим порушив пп. «в» п. 2.9 ПДР України, що належним чином відображено у спірній постанові та, як було зазначено вище, підтверджується відеозаписом. Доводи апелянта про те, що спірна постанова не була вручена позивачу, після зупинки транспортного засобу поліцейський не представився, не назвав причину зупинки, а також не надав можливості написати пояснення, колегія суддів вважає безпідставними. Так, як свідчить зміст відеозапису «ЕНА3832673», після зупинки автомобіля старший сержант поліції ОСОБА_2 представився, на запитання ОСОБА_1 повідомив причину зупинки транспортного засобу. Крім того, у подальшому позивачеві були роз`яснені його права та повідомлено, зокрема, про можливість оскарження постанови у судовому порядку у випадку незгоди з нею. Також на відеозаписі зафіксовано, що у пункті 8 спірної постанови позивач не проставив свій підпис, оскільки починав писати формулювання «Не згоден», у той час як працівниками поліції було роз`яснено, що у пунктах 8 і 9 постанови зазначається інформація про ознайомлення з раніше повідомленими правами особи та фактом отримання постанови. У свою чергу, небажання позивача ставити підписи у відповідних пунктах постанови й зумовило подальше направлення її на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку. Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про необґрунтованість аргументів апеляційної скарги про порушення старшим сержантом поліції ОСОБА_2 порядку та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. До того ж під час такого розгляду ОСОБА_1 клопотань не заявлялося, а питання щодо незгоди із прийнятим рішенням позивачем було порушено після прийняття спірної постанови. Відтак, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню, на чому правильно наголошено судом першої інстанції. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Повне рішення виготовлено 08 липня 2025 року. Суддя-доповідач: В.В. Файдюк Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова