Постанова 4852 № 160/28166/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/28166/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 ( суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі №160/28166/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, ухвалено: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.09.2025 №1049 про відмову в поновленні та перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи 01.06.2025 року у зв`язку з неотриманням пенсії з 01.11.2024 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.11.2024 року та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок зазначений в заяві від 19.09.2025 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року в адміністративній справі № 160/28166/25 змінено, виклавши резолютивну частину в такій редакції: Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.09.2025 № 1049. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію на визначений пенсіонером в заяві від 19.09.2025 банківський рахунок, починаючи з 01.06.2025, тобто з дати її припинення. Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 30.09.2016 по 30.10.2024 залишити без розгляду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 року в адміністративній справі № 160/28166/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати звіт про виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 року в адміністративній справі № 160/28166/25 у строк - один місяць з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю. 11.05.2026 року до суду через систему Електронний суд від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 року в адміністративній справі № 160/28166/25. В обґрунтування якого, зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №160/28166/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновлено нарахування ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.06.2025, тобто з дати її припинення, про що свідчить рішення/розпорядження №047150000361 від 11.03.2026, розрахунок заробітку для обчислення пенсії та розрахунок стажу. Також вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тому виплата пенсії після її поновлення у справі №160/28166/25 здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не має повноважень на здійснення будь-яких виплат ОСОБА_1 , у тому числі за рішенням суду, оскільки вона не перебуває на обліку у нього. Контроль за виплатою пенсії згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/28166/25 за позовом ОСОБА_1 здійснюється органом Пенсійного фонду України, на обліку якого перебуває пенсіонерка, тобто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №280/9706/24 виконано Головним управлінням відповідно до покладених зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Також 11.05.2026 року представником позивача по справі було подано заяву про неприйняття звіту відповідача від 08.05.2026 року, яка обґрунтована тим, що з протоколу про перерахунок пенсії від 17.02.2026 року, 10:43, версія 1.6.78.1, що додається до звіту, вбачається, що пенсію позивачу відновлено з грубими порушеннями норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки: відповідно до статей, 27,28,29,40,42 Закону №1058-IV встановлено незаконні особливості обчислення пенсії: "Не підлягає (перерахункам), призначена за рішенням суду у твердому розмірі"; в порушення ч. 2 ст. 42 Закону №1058-IV не проведені на загальних підставах поточні (масові) перерахунки/індексація пенсії; наприклад, середньомісячний заробіток 6842.21 обчислено з показника середньої заробітної плати на 01.10.2017 року 3764.40 грн, замість застосування показника на 01.03.2025 року - 8913.83; статус позивача у пенсійній справі протиправно визначено як працюючу особу, хоча позивач не працює з 05.04.1994 року (запис № 9 у трудовій книжці); в порушення ст. 29 Закону № 1058-IV не нарахована обов`язкова надбавка до пенсії в розмірі 25% за більш пізній вихід на пенсію; не нараховано підвищення до пенсії, як дитині війни; не нараховано компенсаційну виплату до пенсії після досягнення віку 80 років, згідно ПКМУ №209 від 25.02.2025; в порушення ст.46 Закону №1058-IV не нарахована компенсація втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.06.2025 року; дане питання не може стати підставою для нового (четвертого) судового розгляду. у звіті не надано даних про нарахування та виплату заборгованості по пенсії, починаючи з 01.06.2025 року. Крім того, в порушення п.4 Прикінцеві положення Закону №1058-IV відповідач відновив пенсію позивачу зі зменшенням її колишнього розміру. Так пенсія позивача, згідно з протоколом про перерахунок пенсії, версія 1.6.78.1 від 03.09.2021 року (Дод. 6 позову), становила на 01.11.2024 3232,57 грн, в той час як її розмір після поновлення з 01.06.2025 склав 2732.57 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 року в адміністративній справі № 160/28166/25. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області у прийнятті звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 18.11.2025 у справі №160/28166/25. Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в наступних частинах: накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в розмірі та на умовах, зазначених у заяві позивача від 09.05.2026 про відмову в прийнятті звіту відповідача про виконання судового рішення, із зобов`язанням подати протягом 10 днів новий звіт про виконання судового рішення у справі; встановлення способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 18.11.2025 у справі №160/28166/25. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв звіт відповідача, оскільки відповідачем рішення суду не виконано. Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України). Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення. Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, від 10.02.2022 у справі №160/13013/19, що враховуються судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Проаналізувавши звіт пенсійного фонду судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №160/28166/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновлено нарахування ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.06.2025, тобто з дати її припинення, про що свідчить рішення/розпорядження №047150000361 від 11.03.2026, розрахунок заробітку для обчислення пенсії та розрахунок стажу. Також вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тому виплата пенсії після її поновлення у справі №160/28166/25 здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не має повноважень на здійснення будь-яких виплат ОСОБА_1 , у тому числі за рішенням суду, оскільки вона не перебуває на обліку у нього. Контроль за виплатою пенсії згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/28166/25 за позовом ОСОБА_1 здійснюється органом Пенсійного фонду України, на обліку якого перебуває пенсіонерка, тобто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №280/9706/24 виконано Головним управлінням відповідно до покладених зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. З урахуванням вищенаведеного, рішення було виконано відповідачем у відповідності до визначеної резолютивної частини, що підтверджується додатками доданими до заяви. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірному випадку були наявні підстави для прийняття звіту відповідача. Колегія суддів зауважує, що незгода позивача із результатом дій вчинених відповідачем на виконання рішення, не може бути вирішена шляхом встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у відповідності до положень ст.382 КАС України, оскільки в межах встановлених цією процесуальною нормою процедур не може бути визнано протиправним та скасовано рішення відповідача, яке прийнято на виконання рішення суду. Незгода позивача із рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є підставою для звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо вимог апеляційної скарги про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для встановлення способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 18.11.2025 у справі №160/28166/25, колегія суддів зазначає, що в межах даного апеляційного перегляду судом першої інстанції ухвала розглянута в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 в адміністративній справі №160/28166/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 16 червня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 18 червня 2026 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко