Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/1768/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 р. Справа № 440/1768/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 року (ухвалене суддею Чеснокова А.О.) в справі № 440/1768/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.10.2025 р. № 81 про утримання з пенсії позивача надміру виплачених сум пенсії за період з 01.03.2025 р. по 30.09.2025 р. в розмірі 34121,01 грн.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повернути позивачу незаконно утримані з його пенсії кошти, починаючи з 01.11.2025 р. і до прийняття рішення в даній справі. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 р. задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 17.10.2025 р. №81; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повернути на користь ОСОБА_1 кошти, що були незаконно утримані під час виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 17.10.2025 р. №81. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що прийняте рішення від 17.10.2025 р. № 81 про утримання з пенсії позивача надміру виплачених сум пенсії є законним та обґрунтованим, тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що позивач є пенсіонером по інвалідності (ІІ група), як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1), якому призначена пенсія в порядку Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 27.09.2025 р. позивач отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 1600-0403-8/69528 від 16.09.2025 р., згідно якого позивача повідомлено, що з 01.03.2025 р. приведено у відповідність розрахунок його пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та внаслідок чого у позивача виникла переплата пенсії в сумі 34121,01 грн., за період з 01.03.2025 р. по 30.09.2025 р. Також запропоновано внести на рахунок ПФУ вказану суму. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.10.2025 р. №81 відповідач, розглянувши пенсійну справу і особовий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і одержує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків в розмірі 18735,57 грн. на місяць, установлено, що сума переплати 34121 грн. 01 коп. згідно із службовою запискою від 10.09.2025 р. № 8873/04-16 відділу опрацювання пенсійної документації Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області утворилася з 01.03.2025 р. по 30.09.2025 р. відповідно до вимог листа ПФУ № 28000-0301-9/19804 від 24.03.2025 р. та на виконання пункту 2 Заходів щодо порядку опрацювання перерахунків пенсій по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника, обчислених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків в частині відкорегування розміру заробітної плати за період роботи в зоні відчуження за червень 1986 року. Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.10.2025 р. № 81 про утримання з пенсії надміру виплачених сум, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено обставин, за яких допускається стягнення відповідачем з пенсіонера зайво виплачених сум пенсій, так як не надано доказів про вчинення саме ОСОБА_1 зловживань (недобросовісності), що призвели до безпідставної виплати йому сум пенсії, то у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.10.2025 р. № 81 "Про утримання надміру виплачених сум пенсій" є протиправним та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. (ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Згідно з п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Закон №1058-IV), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (в подальшому - Закон № 1788-ХІІ) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Статтею 103 Закону №1788 передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку. Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає "Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 №6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695 (далі - Порядок). Згідно з п. 3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону №1788-ХІІ у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім`ї тощо. Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Отже, чинним законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування надміру сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої надмірної сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника. При цьому, відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі ч. 1 ст. 103 Закону №1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою настання вказаної відповідальності є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії. Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.09.2018 р. в справі № 340/644/15-а сформулював висновок у подібних правовідносинах щодо утримання з пенсіонера коштів Пенсійним фондом, який зводиться до того, що: «обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.». Судовим розглядом встановлено, що підставою для винесення спірного рішення від 17.10.2025 р. №81 та утримання грошових коштів з позивача стало не наявність зловживань з боку пенсіонера при призначенні пенсії, а те, що відповідачем проведено перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків в частині відкорегування розміру заробітної плати за період роботи в зоні відчуження за червень 1986 року. Суд апеляційної інстанції вважає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону. Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, необхідно виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав. З огляду на те, що в оскаржуваному рішенні відповідача обґрунтованих обставин щодо зловживання з боку пенсіонера при зверненні його із заявою про призначення/перерахунку пенсії не наведено та допустимими доказами не підтверджено обізнаність позивача щодо недостовірності даних вказаної довідки, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначене рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеного в постановах від 12.07.2018 р. в справі № 489/1079/17, від 13.06.2019 р. в справі №489/5805/16-а, від 13.11.2019 р. в справі № №214/6976/16-а (2-а/214/64/17). Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 Цивільного кодексу України майно не підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 761/41107/16-а. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного та ефективного способу захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 17.10.2025 р. №81 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повернути на користь ОСОБА_1 кошти, що були незаконно утримані під час виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 17.10.2025 р. №81. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі № 440/1768/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін