Постанова 4851 № 440/1226/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 р. Справа № 440/1226/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/1226/26 за позовом ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, у якій позивач просив: 1) визнати протиправними дії 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не нарахування та не виплати компенсації сум податків з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 із нарахованої суми компенсації відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі 440/8805/25; 2) зобов`язати 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб у сумі 17341,83 грн. відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 із нарахованої суми компенсації відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі 440/8805/25. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13571,87 грн. з нарахованої суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі №440/8805/25. Зобов`язано 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в сумі 13571 грн. 87 коп. (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна гривня вісімдесят сім копійок) з нарахованої суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі №440/8805/25. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: Податкового кодексу України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у 3 Територіальному Одеському вузлі урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Наказом начальника 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 09.12.2020 №68-ОС звільнено зі служби за підпунктом "а" пункту 2 (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 5 статті 26 Закону України "Про військової обов`язок і військову службу" та пунктом 173 Положення про запас Збройних Сил України майора ОСОБА_1 , заступника начальника третьої групи вузлів зв`язку, припинено контракт та виключено його зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ і посади 31.12.2020 /а.с. 9/. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №440/8805/25, що набрало законної сили 17.12.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі №440/15820/24. Зобов`язано 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. (номер рішення в ЄДРСР 130430284). На виконання рішення суду у справі №440/8805/25 3 Територіальним Одеським вузлом урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснено нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати та за результатом позивачу нараховано компенсацію у розмірі 75399,28 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №247 на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №440/8805/25 у грудні 2025 року /а.с. 14-15/. У розрахунково-платіжній відомості №247 зазначено про утримання з ОСОБА_1 , зокрема, податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13571,87 грн. /а.с. 15/. 27.12.2025 ОСОБА_1 виплачено компенсацію втрати частини доходів згідно рішення суду по справі №440/8805/25 в сумі 58057,45 грн., у призначенні платежу зазначено: "зарах.компенс.втрати частини доходів ОСОБА_1 у грудні 2025р.відп.до рішен.Полтав.окруж.адмін.суд по сп. №440/8805/25 від 22.09.2025", що підтверджується платіжною інструкцією №1585 (внутрішній номер 477006534) від 26 грудня 2025 року /а.с. 26/. На звернення позивача із заявою від 29.12.2025 щодо нарахування та виплати компенсації сум податків з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 з нарахованої суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати /а.с. 10/ листом від 27.01.2026 відповідач повідомив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №440/8805/25 позивачу було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення в сумі 75399,25 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості №247 3 ТВУЗ Держспецзв`язку утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 13571,87 грн. та військовий збір в сумі 3769,96 грн., що передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Розрахунок: 75399,25 - 13571,87 - 3769,96 = 58057,45 грн. На картковий рахунок ОСОБА_1 виплачено 27.12.2025 платіжною інструкцією №1585 суму 58057,45 грн. Отже, кошти на виконання рішення суду у справі 440/8805/25 виплачені у повному розмірі. Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у виплаті компенсації сум податків з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з нарахованої суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що утримані відповідачем суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13571,87 грн з нарахованої позивачеві компенсації втрати частини доходів підлягають рівноцінній та повній компенсації відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку №44, оскільки право на виплати, з яких утримано цей податок, позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження військової служби. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44). Згідно з п. 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Приписами п.п. 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення суду у справі №440/8805/25 3 Територіальним Одеським вузлом урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснено нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати та за результатом позивачу нараховано компенсацію у розмірі 75399,28 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №247 на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №440/8805/25 у грудні 2025 року /а.с. 14-15/. У розрахунково-платіжній відомості №247 зазначено про утримання з ОСОБА_1 , зокрема, податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13571,87 грн. /а.с. 15/. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплату грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідач не здійснив. Колегія суддів відхиляє аналогічні доводи апеляційної скарги про те, що виплачена позивачу сума не є грошовим забезпеченням, а сам він втратив статус військовослужбовця. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з аналізу пункту 168.5 статті 168 ПКУ та пункту 2 Порядку № 44 чітко слідує: компенсації підлягає ПДФО, утриманий не лише з грошового забезпечення, а й з інших виплат, одержаних військовослужбовцями. При цьому, для виплати такої компенсації не має значення, чи були ці суми виплачені під час проходження служби, чи вже після звільнення на виконання судового рішення, якщо право на базову виплату особа набула у зв`язку з виконанням службових обов`язків. Крім того, при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, відповідні суми грошового забезпечення, з яких утримано податок, та грошова компенсація податку на доходи фізичних осіб мали бути виплачені позивачу одночасно з виплатою йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17, від 25 червня 2020 року у справі № 825/761/17 та від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17. У розрахунково-платіжній відомості №247 зазначено про утримання з ОСОБА_1 , зокрема, податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13571,87 грн. /а.с. 15/. Таким чином, загальний розмір компенсації податку з доходів фізичних осіб з нарахованого грошового забезпечення на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №440/8805/25 становить 13571,87 грн., а не 17341,83 грн., як зазначає позивач. Щодо доводів апеляційної скарги в частині правової природи нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Тобто військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби. Судом установлено, що відповідач на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №440/8805/25 нарахував позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 75399,28 грн. Із суми нарахованих позивачу коштів відповідачем було утримано податок з доходів фізичних осіб (18%) у сумі 13 571,87 грн, однак виплату грошової компенсації утриманого податку одночасно з виплатою відповідної суми доходу відповідач протиправно не здійснив. Разом із тим суд апеляційної інстанції зазначає, що підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України). Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Водночас колегія суддів зауважує, що відповідач повинен був разом з виплатою позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльність 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13571,87 грн. з нарахованої суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі №440/8805/25 та зобов`язання 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в сумі 13571 грн. 87 коп. з нарахованої суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі №440/8805/25. Колегія суддів уважає необґрунтованими доводи відповідача, що позивач у зв`язку з його звільненням втратив статус та не має права на виплату компенсації, оскільки з аналізу приписів пункту 168.5 статті 168 ПК України слідує, що компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, тобто для виплати військовослужбовцю компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення, чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження військової служби, чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення. Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів. Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи відповідача, що стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 по справі № 440/1226/26 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк