Постанова 4851 № 520/5709/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 р. Справа № 520/5709/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 14.11.25 по справі № 520/5709/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Промкомплект» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП Промкомплект» (далі ТОВ «ВП Промкомплект», Товариство, декларант, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі відповідач, митний орган), у якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № 807000/2024/000681/2 від 02.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000820; - визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № 807000/2024/000703/2 від 16.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000848; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь ТОВ "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ" (вул. Велико-Бурлуцька, 30, м. Харків, Харківська обл., 61028, код ЄДРПОУ 39477455) судовий збір. - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ 44017626)на користь ТОВ "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ"(вул. Велико-Бурлуцька, 30, м. Харків, Харківська обл., 61028, код ЄДРПОУ 39477455) витрати на оплату професійної правничої допомоги у сумі 20000,00 грн, відповідно до доказів, що додаються до позову. В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000681/2 від 02.12.2024 та №UA807000/2024/000703/2 від 16.12.2024, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000820, № UA 807200/2024/000848, оскільки при здійсненні митного оформлення товару за митними деклараціями № 24UA807200017713U7 від 02.12.2024 та № 24UA807200018451U9 від 16.12.2024 відповідачу було надано повний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, які не містили жодних розбіжностей, що могли вплинути на числові значення складових митної вартості. Разом з цим, Харківська митниця, незважаючи на подані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості на імпортовані товари за основним методом (ціною договору), визначила ціну за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних товарів) на рівні 1,46 дол. США/кг відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України). При цьому, в оскаржуваних рішеннях не зазначено будь-якої інформації, яка була взято за обґрунтування ціни ідентичних чи подібних товарів, отже, не доведено, що визначена відповідачем митна вартість товару за резервним методом ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 МК України. Переконував, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Стверджував, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими, так як позивач діяв на підставі контракту та визначених у ньому умов і цін, що підтверджується наданими разом з митними деклараціями документами. Наполягав, що самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін договору, за умови їх підтвердження належними документами. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а, зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Наполягав, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, проте оскаржувані рішення таких даних не містять. Підсумовуючи наведене, вважав, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000681/2 від 02.12.2024та № UA807000/2024/000703/2 від 16.12.2024 є протиправними та підлягають скасуванню. Враховуючи, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000820, №UA807200/2024/000848 були складені у зв`язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості № UA807000/2024/000681/2 від 02.12.2024, № UA807000/2024/000703/2 від 16.12.2024, переконував, що то такі картки теж є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку. Повідомив, що розмір судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи у суді першої інстанції, складає 20000,00 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі №520/5709/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП ПРОМКОМПЛЕКТ» (61028, м. Харків, вул. Велико-Бурлуцька, буд. 30, код ЄДРПОУ 39477455) до Харківської митниці Державної митної служби України (61005, м. Харків, вул. Миколаївська, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № 807000/2024/000681/2 від 02.12.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000820. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № 807000/2024/000703/2 від 16.12.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000848. Стягнуто з Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61005, код ЄДРПОУ 44017626) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Промкомплект" (вул. Велико-Бурлуцька, буд. 30, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61028, код ЄДРПОУ 39477455) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 520/5709/25 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ «ВП Промкомплект». Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № 807000/2024/000681/2 від 02.12.2024, № 807000/2024/000703/2 від 16.12.2024, як таких, що прийняті з урахуванням всіх обставин у справі, внаслідок не надання позивачем під час митного оформлення, всупереч вимог частини 2 статті 53 МК України, додаткових документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Зауважив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за спірними ЕМД здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Враховуючи, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення за ЕМД декларанта спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, які є обов`язковими до виконання, посадова особа митного органу повинна була більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. Звернув увагу, що у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, які були оформлені у максимально наближений термін, було встановлено, що задекларований рівень митної вартості товарів, поданих до митного контролю та митного оформлення по ЕМД № 24UA807200017713U7 від 02.12.2024 та № 24UA807200018451U9 від 16.12.2024 є нижчим (0,95 дол. США/кг), ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні раніше, згідно з ЄАІС (товар № 1) - 1,46 дол. США/кг (джерело: ЕМД № 24UA806040002252U0 від 14.10.2024). Переконував, що обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД № 24UA807200017713U7 від 02.12.2024 та № 24UA807200018451U9 від 16.12.2024, як обставина з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, виник у посадової особи митниці через наявні у розпорядженні митного органу рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром (код за УКТ ЗЕД 7228307000) по даному Товариству, не надання на момент подання ЕМД до митного контролю та митного оформлення цінової інформації щодо вартості товару (каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару), перекладу митної декларації країни відправлення № 24PL335010000JSJB1 банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг, калькуляції транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, інформації щодо навантажувально-розвантажувальних робіт. Зауважив, що на відповідний запит митного органу, декларантом надіслано лист від 16.12.2024 б/н, у якому повідомлено про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість з одночасною вимогою щодо прийняття митницею рішення. З огляду на викладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2024/000681/2 від 02.12.2024 та №UA807000/2024/000703/2 від 16.12.2024 та картки відмови № UA 807200/2024/000820, № UA 807200/2024/000848 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для його скасування відсутні. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 520/5709/25 - без змін. Наполягав, що у відповідності до вимог частини 2 статті 53 МК України позивачем надано відповідачу належний та достатній обсяг документів, які дозволяють ідентифікувати товар та підтвердити задекларовану позивачем митну вартість товару та розмір її складових. Враховуючи відсутність у наданих документах будь-яких розбіжностей щодо інформації про розмір витрат позивача, не наведення митницею у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, які подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, наполягав на неправомірності витребування митницею додаткових документів та застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Переконував, що приписи МК України зобов`язують митний орган вказати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки певних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Водночас, запит митного органу про надання додаткових документів на підтвердження митної вартості імпортованих товарів не містив ані конкретних обставин, які викликали відповідний сумнів, ані причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ані обґрунтувань необхідності перевірки спірних відомостей, що свідчить про незаконність здійснених коригувань. Наполягав, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, так як митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, повинні враховувати, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В іншій частині, зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «ВП Промкомплект» (код ЄДРПОУ - 39477455, Україна) та TOP ALLIANCE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA ( NIP 6182197364 | KRS 0001029365 | REGON 524940045, Poland) було укладено договір від 24.05.2024 та специфікацію від 16.10.2024 на поставку наступного товару: - PRET PLASKI 110X16_S480W_5,8 NN N/Пруток плоский розміром 110X16 сталь S480W, висота 5,8 мм, у кількості 200 тон, за ціною 3 664,5 за тонну, загальною вартістю 732 900,00 злотих. - Умова поставки: FCA Mikolow, Poland (Incoterms-2010). - Умови платежу: на протязі 30 календарних днів з дати поставки. - Код Товару 72283070. - Дата поставки до 31.03.2025. - Походження товару Польща. Відповідно до умов вищезазначеного договору та специфікацій продавець в особі TOP ALLIANCE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (NIP 6182197364 | KRS 0001029365 | REGON 524940045, Poland) виставив позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № FE 6/11/2024 від 25.11.2024 на постачання: - PRET PLASKI 110X16_S480W_5,8 NN N, що постачався ТОВ «ВП Промкомплект» згідно з Договором на поставку б/н від 24.05.2024 за ціною 3664,5 злотих за тону, кількістю 21,03 т. Загальною вартістю 77 064,44 злотих. 02.12.2024 Харківською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000681/2, що були імпортовані відповідно до Договору на поставку від 24.05.2024 та специфікації до Договору на поставку від 24.05.2024. Крім того, між ТОВ «ВП Промкомплект» (код ЄДРПОУ - 39477455, Україна) та TOP ALLIANCE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA ( NIP 6182197364 | KRS 0001029365 | REGON 524940045, Poland) було укладено специфікацію від 16.10.2024 на поставку наступного Товару: - PRET PLASKI 110X16_S480W_5,8 NN N/Пруток плоский розміром 110X16 сталь S480W, висота 5,8 мм, у кількості 200 тон, за ціною 3 664,5 за тонну, загальною вартістю 732 900,00 злотих. - Умова поставки: FCA Mikolow, Poland (Incoterms-2010). - Умови платежу: на протязі 30 календарних днів з дати поставки. - Код Товару 72283070. - Дата поставки до 31.03.2025. Відповідно до умов специфікації продавець в особі TOP ALLIANCE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA ( NIP 6182197364 | KRS 0001029365 | REGON 524940045, Poland) виставив позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № FE 1/12/2024 від 10.12.2024 на постачання: - PRET PLASKI 110X16_S480W_5,8 NN N за ціною 3664,5 PLN за 1 тонну, у кількості 17,638 тони на загальну вартість 64634,45 злотих. 16.12.2024 Харківською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000703/2, що були імпортовані відповідно до Договору на поставку від 24.05.2024 та специфікації до договору на поставку від 24.05.2024. Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості товарів: №UA807000/2024/000681/2 від 02.12.2024 та № UA807000/2024/000703/2 від 16.12.2024 ТОВ «ВП Промкомплект» звернулось до суду з цим адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000681/2 від 02.12.2024 та № UA807000/2024/000703/2 від 16.12.2024, оскільки вважав, що декларантом надано вичерпний перелік документів згідно з нормами МК України щодо документального підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, на підставі яких можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, а відповідачем, у свою чергу, не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесених рішень про коригування митної вартості. З огляду на те, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000820, № UA 807200/2024/000848 були прийняті на підставі протиправних рішень про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000681/2 від 02.12.2024 та №UA807000/2024/000703/2 від 16.12.2024, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі картки також підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, врахувавши зміст та обсяг наданих послуг, принцип співмірності та те, що дана адміністративна справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами справи, суд першої інстанції зазначив, що заявлений до відшкодування розмір витрат - 20000,00 грн, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, є суттєво завищеним, у зв`язку з чим вважав, що співмірною та такою, що підлягає стягненню на користь позивача є сума - 5000,00 грн в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в суді першої інстанції. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України. Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України). Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні використовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України. Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України). Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17. Колегією суддів встановлено, що сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов`язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжностей між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості. Однак, враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на письмовий запит митного органу, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за другорядним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. Обґрунтовуючи невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, та, як наслідок, неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, відповідач вказав також наступні фактичні підстави: - наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром (код за УКТ ЗЕД 7228307000) по даному підприємству; - наданий до митного оформлення експертний висновок від 21.10.2024 № 3-3/ не може слугувати підставою підтвердження заявленої митної вартості товарів, у зв`язку з тим, що має виключно інформаційний характер, та виданий на попередні комерційні документи інвойси, специфікації; - відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; - відсутній переклад митної декларацій країни відправлення № 24PL335010000EROB5, 24PL335010000JSJB1, що суперечить вимогам статті 254 МК України; - відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; - відсутня калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; - не надання декларантом інформації щодо навантажувально розвантажувальних робіт, за умовами поставки FCА; - не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні товари. Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від №UA807000/2024/000681/2 від 02.12.2024 та № UA807000/2024/000703/2 від 16.12.2024, колегія суддів зазначає наступне. Дослідивши наявний в матеріалах справи договір від 24.05.2024 (далі Контракт), колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару та умови поставки при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями № 24UA807200017713U7 від 02.12.2024 та №24UA807200018451U9 від 16.12.2024, є відповідна специфікація та рахунок фактура (інвойс). Згідно з пунктом 2 розділу 2 Контракту ціна товару визначається відповідно до умов FCA Польща, відповідно до правил Інкотермс - 2010 та включає вартість завантаження Товару у Продавця, вартість сертифікації Товару, вартість упаковки та маркування. Якщо сторони не домовляться про інше в кожній окремій Специфікації. Так, відповідно до специфікацій від 16.10.2024 позивачу поставлявся наступний товар: Пруток плоский розміром 110X16 сталь S480W, висота 5,8 мм, у кількості 200 тон, за ціною 3664,5 за тонну, загальною вартістю 732900,00 злотих. Умова поставки: FCA Mikolow, Poland (Incoterms-2010). Умови платежу: на протязі 30 календарних днів з дати поставки. Код Товару 72283070. Дата поставки до 31.03.2025. Походження товару Польща. Також продавець виставив позивачу рахунки-фактури (інвойси) № FE 6/11/2024 від 25.11.2024 та № FE 1/12/2024 від 10.12.2024 на постачання: - PRET PLASKI 110X16_S480W_5,8 NN N, за ціною 3664,5 злотих за тону, кількістю 21,03 тон. Загальною вартістю 77 064,44 злотих. - PRET PLASKI 110X16_S480W_5,8 NN N за ціною 3664,5 PLN за 1 тонну, у кількості 17,638 тон. Загальною вартістю 64634,45 злотих. Згідно з Правилами використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.2011, на виконання умов поставки FCA (Free Carrier, або "Франко-перевізник") продавець передає товар перевізнику, найнятому покупцем, у заздалегідь узгодженому місці (наприклад, на своєму складі, у терміналі чи аеропорту), і з цього моменту всі ризики та витрати переходять на покупця. Продавець відповідає за доставку до цього місця, експортне оформлення та оплату всіх витрат до цього моменту. Покупець бере на себе відповідальність за подальше транспортування, страхування, імпортне оформлення та всі витрати, пов`язані з доставкою до кінцевого пункту призначення. З наведеного слідує, що за умовами терміну FCA до передачі товару перевізнику на продавця покладаються обов`язки оплатити транспортні витрати до населеного пункту Mikolow, Poland, у тому числі понести витрати за навантаження розвантаження на складі продавця. З огляду на те, що товар передавався зі складу продавця перевізнику у населеному пункті Mikolow, Poland, додаткові витрати, зокрема на навантаження розвантаження на складі продавця за Контрактом були понесені Компанією TOP ALLIANCE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (продавцем), а тому доводи Харківської митниці про необхідність їх включення декларантом до складу загальних витрат на транспортування є безпідставними. Щодо посилань апелянта на не доведення декларантом правильності розподілу транспортних витрат через відсутність банківських та платіжних документів, які підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, а також калькуляції транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, колегія суддів зазначає таке. З матеріалів справи вбачається, що для організації транспортування імпортованих партій товару з населеного пункту Mikolow, Poland до пункту пропуску Краковець (Україна), декларантом було залучено у якості експедитора Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ), на підтвердження чого, митному органу було надано договір № 0707 від 07.07.2023 (далі Договір ТЕО), довідки про транспортні витрати від 26.11.2024 та від 11.12.2024, рахунки на оплату № 819 від 26.11.2024 та № 687 від 11.12.2024, заявки на перевезення № 2511PL1 від 25.11.2024 та № 1012PL2 від 10.12.2024, акти надання послуг № 819 від 03.12.2024 та № 867 від 17.12.2024 та платіжні інструкції в національній валюті від 03.12.2024 № 3094, від 17.12.2024 № 3267. Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товарів з пункту Mikolow, Poland до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Краковець, яка становить 37000 грн за ЕМД № 24UA807200017713U7 від 02.12.2024 та 38000 грн за ЕМД № 24UA807200018451U9 від 16.12.2024 і складається з транспортних послуг, наданих декларанту експедитором ФОП ОСОБА_1 . Положеннями статті 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність № 1955-IV від 01.07.2004 (далі Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом. За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів та факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Колегією суддів встановлено, що відповідно до Розділу І Договору ТЕО, експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Розроблює та узгоджує із замовником маршрут перевезення, здійснює пошук перевізника, організовує забезпечення відправлення та одержання вантажу, проводить інші операції, пов`язані з перевезенням. На підтвердження наданих експедитором замовнику послуг за договором складаються Акти наданих послуг (виконаних робіт). Аналіз вищенаведеного свідчить, що належним доказом, який підтверджує вартість експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням товару, є акти наданих послуг (виконаних робіт). На виконання зазначеного Договору ТЕО сторонами складено та підписано акти надання послуг № 819 від 03.12.2024 та № 867 від 17.12.2024. За змістом акту надання послуг № 819 від 03.12.2024 позивачу надано послуги з перевезення імпортованої партії товару автомобілем ДАФ НОМЕР_1 /пп АХ2660XF по маршруту Міколув (Польща) пп Краковець (Україна) вартістю 37000,00 грн. Відповідно до акту надання послуг № 867 від 17.12.2024 позивачу надано послуги з перевезення імпортованої партії товару автомобілем ДАФ НОМЕР_1 /пп АХ2660XF по маршруту Міколув (Польща) пп Краковець (Україна) вартістю 38000,00 грн. Відповідно до довідок про транспортні витрати від 26.11.2024 та від 11.12.2024 транспортно експедиційні витрати з доставки вантажу за маршрутом м. Міколув (Польща) м/п Корчова Краківець (Україна) (відстань 450 км) складають 37000 грн. Транспортно експедиційні витрати з доставки вантажу за маршрутом м. Міколув (Польща) м/п Корчова Краківець (Україна) (відстань 450 км) складають 38000 грн. Факт оплати послуг з перевезення імпортованих партій товарів на рахунок експедитора підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 03.12.2024 № 3094 та від 17.12.2024 №3267, які також надавались позивачем митному органу в процедурі митного оформлення товарів. Таким чином, загальні витрати на транспортування вантажів за Контрактом за межами митної території України склали 37000 та 38000 грн відповідно. Отже, вартість витрат на доставку імпортованих товарів поза митною територією України (фрахту) за маршрутом м. Міколув (Польща) до пункту пропуску Корчова - Краківець (Україна) у розмірі 37000 грн та 38000 грн, які понесені позивачем на підставі Договору ТЕО, повністю включена ТОВ «ВП Промкомплект» до митної вартості товарів, які було заявлено до розмитнення за першим методом 824282,61 грн, з яких вартість товару 787282,61 грн + вартість міжнародного вантажного перевезення 37000 грн та 700619,45 грн, з яких вартість товару 662619,45 грн + вартість міжнародного вантажного перевезення 38000 грн. Вказані обставини підтверджується документами наданими до митного оформлення разом з митними деклараціями № 24UA807200017713U7 від 02.12.2024 та № 24UA807200018451U9 від 16.12.2024. Розбіжностей у відомостях або неповноту даних щодо вартості експедиторських витрат як за межами митної території України так і безпосередньо після перетину державного кордону України надані позивачем документи не містять. З огляду на викладене, твердження митного органу про не доведення декларантом: правильності розподілу транспортних витрат є такими, що спростовані дослідженими матеріалами справи. Крім того, відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором ФОП ОСОБА_1 під час здійснення перевезення вантажу позивача, не надав жодних доказів неправильності обчислення позивачем розміру витрат на транспортування товару з населеного пункту Міколув (Польща) до пункту пропуску Корчова - Краківець (Україна). Колегія суддів зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому, довідки про транспортні витрати від 26.11.2024 та від 11.12.2024, рахунки на оплату № 819 від 26.11.2024 та № 687 від 11.12.2024, заявки на перевезення № 2511PL1 від 25.11.2024 та № 1012PL2 від 10.12.2024, акти надання послуг № 819 від 03.12.2024 та № 867 від 17.12.2024 та платіжні інструкції в національній валюті від 03.12.2024 № 3094, від 17.12.2024 № 3267, що підтверджують вартість транспортних витрат за умовами Договору ТЕО та надавались позивачем при митному оформленні товару, є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14. Стверджуючи про відсутність банківських та платіжних документів, які підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, а також калькуляції транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, відповідач взагалі залишив поза увагою надані до митного оформлення платіжні інструкції в національній валюті від 03.12.2024 № 3094 та від 17.12.2024 № 3267, заявки на перевезення, акти надання послуг № 819 від 03.12.2024 та № 867 від 17.12.2024 та довідки про транспортні витрати, які містять повні відомості про факт оплати транспортних послуг, маршрут перевезення та його протяжність, що свідчить про неналежне дослідження наданих позивачем до митного оформлення документів. Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших. Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган. Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого. Згідно з частинами 1 та 2 статті 64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. Однак, як вбачається зі змісту спірних рішень про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, зазначаючи номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Не провів детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не навів вартісні та якісні характеристики порівнювальних товарів, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи в першу чергу з його характеристик. Крім того, в матеріалах справи відсутня порівняльна декларація № 24UA806040002252U0 від 14.10.2024, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості оцінюваного товару за ЕМД позивача, що унеможливлює надання оцінки обґрунтованості проведених відповідачем коригувань. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів (лише вказано про відсутність таких відомостей без належного мотивування), що за викладеним у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247 правовим висновком є підставою для визнання рішення про коригування митної вартості необґрунтованим. Що стосується посилання митного органу на спрацювання ризиків АСАУР, що вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що спрацювання певних профілів ризиків таких систем саме собою не може свідчити про неправильне визначення митної вартості товару декларантом. А наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від певних обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Такий правовий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 814/1043/16. Колегія суддів зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Щодо посилань митного органу на те, шо експертний висновок від 21.10.2024 № 3-3/1041 не може слугувати підставою підтвердження заявленої митної вартості товарів, у зв`язку з тим, що має виключно інформаційний характер, як на підставу для коригування митної вартості товарів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа. Колегія суддів наголошує, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено не у звіті про оцінку майна, а безпосередньо у специфікаціях від 16.10.2024 та інвойсах № FE 6/11/2024 від 25.11.2024 та № FE 1/12/2024 від 10.12.2024. При цьому, експертний висновок від 21.10.2024 № 3-3/1041, наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, який підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що у спірних рішеннях відповідачем наведено обґрунтування здійсненого коригування митної вартості товарів на підставі документа, який не підтверджує митну вартість та на неї не впливає, що є неприпустимим. Щодо тверджень митного органу, викладених у спірних рішеннях, про не надання декларантом митної декларації країни відправлення з перекладом, колегією суддів зауважує, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, проте, відсутність такого документу, як і не надання його перекладу, не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17. Посилання в оскаржуваних рішеннях на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам статті 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу. Колегія суддів зазначає, що за умови непідтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем. З приводу посилань Харківської митниці на ненадання позивачем до митного оформлення каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару, колегія суддів зазначає таке. Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги, як додаткове джерело інформації. Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару. Беручи до уваги надання позивачем до митного оформлення специфікацій від 16.10.2024 до Контракту та інвойсів № FE 6/11/2024 від 25.11.2024 та № FE 1/12/2024 від 10.12.2024, які містять детальний опис товару, відомості про загальну вагу партії за контрактом, ціну товару як за кг так і за весь обсяг партії та є обов`язковим документом, що підтверджує митну вартість товару відповідно до умов Контракту, не надання до митного оформлення каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару не є підставою для застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару. Щодо доводів митного органу, викладених у спірних рішеннях, про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн. Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов`язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою. При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини. Разом з цим, зі змісту спірних рішень вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товарів, зазначених у митних деклараціях № 24UA807200017713U7 від 02.12.2024 та № 24UA807200018451U9 від 16.12.2024. Слід зауважити, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості. Таким чином, проаналізувавши у сукупності документи, що подавались позивачем під час митного оформлення оцінюваних товарів, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, що свідчить про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначені митним органом у спірних рішеннях твердження про ненадання до митного оформлення достатніх документів для перевірки визначеної позивачем митної вартості товарів за першим методом, наявність розбіжностей у поданих документах, що викликало відповідні сумніви у митного органу, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, спростовані під час апеляційного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000681/2 від 02.12.2024 та №UA807000/2024/000703/2 від 16.12.2024. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000681/2 від 02.12.2024 та №UA807000/2024/000703/2 від 16.12.2024, винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині. З огляду на вказане, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000820, № UA 807200/2024/000848, які винесені відповідачем у зв`язку з прийняттям спірних рішень про коригування митної вартості, які визнано судом протиправними, підлягають скасуванню. З приводу стягнутого судом першої інстанції на користь позивача розміру витрат на правничу допомогу (5000,00 грн), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України). Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Положеннями частин 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України). З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги від 31.05.2024, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 31.05.2024додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 30.12.2024, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 31.12.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 0011811 від 27.09.2018 та ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1193938 від 31.05.2024. Дослідивши вказані документи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «ВП Промкомплект» та адвокатом Івановим Віктором Івановичем укладено договір про надання правової допомоги від 31.05.2024, відповідно до пункту 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами. За змістом пункту 3.1 Договору за правову допомогу, передбачену в п.п 1.2 Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду у розмірі, визначеному додатком до цього Договору. Згідно з Додатковою угодою від 31.05.2024 вартість послуг адвоката по досудовому порядку оскарження та судовому (суд 1 інстанції) складає 10000,00 грн за кожне оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем. Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так, Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 звернув увагу, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 по справі №540/5794/21. У постанові від 11 березня 2025 року по справі № 260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таким чином, обов`язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених частиною 5 статті 134 КАС України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу. Так, в поданому до суду першої інстанції відзиві на позов, відповідач виклав заперечення щодо заявленої до відшкодування ТОВ «ВП Промкомплект» суми судових витрат, в яких вказав, що витрати на послуги адвоката у сумі 20000,00 грн є явно необґрунтованими, завищеними, не відповідають принципу обґрунтованості та співмірності, а також становлять надмірний тягар для відповідача. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів, враховуючи заперечення відповідача, надані у суді першої інстанції, встановила, що на виконання умов договору про надання правової допомоги № б/н від 31.05.2024 адвокатом в інтересах позивача складено та направлено до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву з додатками та відповідь на відзив. Факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції на фіксовану суму 20000 грн підтверджується додатковою угодою від 31.12.2025. Надаючи оцінку стягнутій судом першої інстанції сумі судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обсяг позовної заяви (28 сторінок) та її фактичне значення для справи, наявність власних висновків адвоката та посилання на актуальну судову практику по спірних питаннях. Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та застосовано принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи та прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, з огляду на те, що позивачем не оскаржується визначений судом першої інстанції розмір суми судових витрат на правничу допомогу на рівні 5000,00 грн, колегія суддів не вбачає підстав для його зменшення. Колегія суддів також враховує, що жодних доводів або заперечень щодо неспівмірності стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу (5000,00 грн) відповідачем в апеляційній скарзі не наведено. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 по справі № 520/5709/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій