Постанова 4851 № 520/15416/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2026 р. Справа № 520/15416/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 17.09.25 по справі № 520/15416/24 за позовом Приватного підприємства Торговий дім Золота миля до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, ВСТАНОВИВ Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» (далі ПП «Торговий дім «Золота миля», Товариство, декларант, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі відповідач, митний орган), у якому просило суд: - визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000436; - стягнути з Харківської митниці на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судовий збір у сумі 4844,80 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000436, оскільки при здійсненні митного оформлення товару за митною декларацією № 24UA807200008670U1 від 28.05.2024 відповідачу було надано повний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (13267,50 Євро), які не містили жодних розбіжностей, що могли вплинути на числові значення складових митної вартості. Разом з цим, Харківська митниця, незважаючи на подані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості на товар солод Wheat Malt у кількості 21750,00 кг, 0,610 євро/кг, за основним методом (ціною договору), визначила ціну на імпортований товар за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних товарів) на рівні 0,80988105 євро/кг відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України). При цьому, в оскаржуваному рішенні не зазначено будь-якої інформації, яка була взято за обґрунтування ціни ідентичних чи подібних товарів, отже, не доведено, що визначена ним митна вартість товару за резервним методом ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 МК України. Переконував, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Крім того, відповідачем проігноровано приписи митного законодавства щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості та не відображено наявності застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема не підтвердження позивачем документально відомостей про митну вартість товару, або того, що заявлені відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №520/15416/24 адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп. Героїв Харкова, буд. 135 А, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61001, код ЄДРПОУ 34470937) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000436. Стягнуто з Харківської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємство Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судовий збір всього у сумі 4 844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.). Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 520/15416/24 та ухвалити нове, яким відмовити Приватному підприємству «Торговий дім «Золота миля» у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024, як такого, що прийнято з урахуванням всіх обставин у справі, внаслідок не надання позивачем під час митного оформлення, всупереч вимог частини 2 статті 53 МК України, додаткових документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Зауважив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за спірною ЕМД здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Враховуючи, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення за вищезазначеною ЕМД - спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, а зазначені рекомендації системи АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є обов`язковими до виконання, посадова особа митного органу повинна була більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. Звернув увагу, що у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, які були оформлені у максимально найближчій термін, було встановлено, що задекларований рівень митної вартості товарів, поданих до митного контролю та митного оформлення по ЕМД №24UA807200008670U1 від 28.05.2024 є нижчим (0,610 Євро/кг), ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМС України раніше, згідно з ЄАІС (товар № 2) 0,88 дол. США/кг, задекларований рівень митної вартості 0,7453 дол. США/кг (джерело: ЕМД № UA100320/2024/406806 від 29.02.2024). Переконував, що обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД № 24UA807200008670U1 від 28.05.2024, як обставина з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, виник у посадової особи митниці через наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству, відсутність у платіжній інструкції від 11.04.2024 № 654 печатки, ПІБ та підпису відповідальної особи (підпису платника), не зазначення умов поставки у інвойсі від 22.04.2024 № 833327 та у проформі-інвойсі від 05.04.2024 № 833327, не відображення у митній декларації країни відправлення від 22.04.2024 № MRN 24DE300331515447B0 умов поставки товару та відміток митних органів країни відправлення та «дійсної вартості» у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року у наданому до митного оформлення прайс-листі. Зауважив, що на відповідний запит митного органу, декларантом надіслано лист від 28.05.2024 б/н, у якому повідомлено про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість з одночасною вимогою щодо прийняття митницею рішення. З огляду на викладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024 винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для його скасування відсутні. Стверджував, що оскільки оскаржувана картка відмови № UA807200/2024/000436 вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування товару за новою митною декларацією, а відтак скасування такої картки не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митного оформлення товари позивача, адже ці товари вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією. Отже, вимога позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.07.2024 у справі № 120/15468/23, зазначив, що розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. З огляду на те, що суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у спірних правовідносинах позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028 * 0,8). Однак, судом першої інстанції стягнуто з відповідача 4844,80 грн, що значно перевищує належну до стягнення суму. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив апеляційну скаргу Харківської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 520/15416/24 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 520/15416/24 без змін. Наполягав, що у відповідності до вимог частини 2 статті 53 МК України позивачем надано відповідачу належний та достатній обсяг документів, які дозволяють ідентифікувати товар та підтвердити задекларовану позивачем митну вартість товару та розмір її складових. Враховуючи відсутність у наданих документах будь-яких розбіжностей щодо інформації про розмір витрат позивача, не наведення митницею у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, які подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, наполягав на неправомірності витребування митницею додаткових документів та застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Переконував, що приписи МК України зобов`язують митний орган вказати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки певних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Водночас, запит митного органу про надання додаткових документів на підтвердження митної вартості імпортованих товарів не містив ані конкретних обставин, які викликали відповідний сумнів, ані причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ані обґрунтувань необхідності перевірки спірних відомостей, що свідчить про незаконність здійснених коригувань. Звернув увагу, що 28.05.2024 за вих. № 24/12/171 ПП «Торговий дім «Золота Миля» повідомило митний орган про надання до митного оформлення встановленого МК України вичерпного переліку документів на підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, які не містять розбіжностей щодо ціни поставленого товару та дозволяють визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди. Однак, митним органом все одно було прийняте рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024 за другорядним (резервним) методом. Наполягав, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, так як митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, повинні враховувати, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Твердження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту шляхом скасування карток відмови, вважав помилковим, оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятого рішення про коригування митної вартості, а тому вимога про визнання її протиправною є обґрунтованою. Отже, позивач не позбавлений права на оскарження рішення про коригування та картки відмови (яка є похідною від рішення про коригування), а тому декларування товарів за новою декларацією та подальшому випуску їх у вільний обіг не позбавляє позивача права на захист його порушеного права, у т.ч. й через винесення картки відмови в цій справі, незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг. Об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики, зокрема, постанови Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17. В іншій частині, зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Торговий дім "Золота миля" зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ЄДРПОУ 34470937 та здійснює господарську діяльність за основним КВЕД - 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у. Між ПП "Торговий дім "Золота миля" та Компанією Karl Bindewald GmbH (Німеччина) укладено контракт № SD20230629/004 від 27.06.2023 та за специфікацією № 2/24 від 05.04.2024 передбачено поставку товару: Солод Wheat Malt у кількості 21750,00 кг, ціна 0,610 євро/кг; загальною вартістю 13267,50 євро на умовах поставки FCA Weimar (Німеччина), згідно з Інкотермс-2020. Умови оплати за поставку товару по даній специфікації: 100% передплата. 28.05.2024 ПП «Торговий Дім «Золота Миля» подано до Харківської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію яка прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200008670U1 щодо оформлення товару Солод пивоварений з пшениці (зерно) ціле необсмажене Weat Malt висушений, упаковано в мішки, кожний по 25,00кг.- 870 мішків, 21750,00 кг. Використовується для пивоваріння у харчовій промисловості. Кінцевий термін використання квітень 2026 року. На підтвердження заявленої у митній декларації № 24UA807200008670U1 від 28.05.2024 митної вартості товару «Солод пивоварений з пшениці (зерно) ціле необсмажене Weat Malt висушений», яка становить 14928,51 євро та відповідно 653256,55грн., разом з декларацією надані наступні документи:

1. Пакувальний лист 431212 від 22.04.2024;

2. Інвойс 833327 від 22.04.2024; 3. CMR 105997 від 22.05.2024;

4. Фітосанітарний сертифікат EU/DE/TH_EF/5179670/2024 0828372 від 16.04.2024;

5. Сертифікат походження 37208298 від 15.04.2024; EUR1 А790366 від 17.04.2024;

6. Платіжне доручення про оплату за товар 654 від 11.04.2024;

7. Транспортний рахунок CA000003103 від 22.05.2024;

8. Довідка про транспортні витрати 2405 від 24.05.2024;

9. Прайс лист б.н від 05.04.2024;

10. Калькуляція б/н від 05.04.2024;

11. Контракт SD20230629/004 від 27.06.2023;

12. Специфікація 2/24 від 05.04.2024;

13. Транспортний договір 01/01 САНЗМ від 01.01.2024;

14. Лист б/н від 27.06.23;

15. Спецификація продукту б/н від 01.04.2023;

16. Сертифікат аналізу б/н від 22.04.2024;

17. Експортна митна декларація MRN 24DE300331515447B0 від 22.04.2024;

18. Заявка на перевезення 2 від 20.05.2024. 11.04.2024 митницею направлено декларанту запит (Повідомлення) б/н до МД №24UA807200005924U6, в якому зазначено, що при проведенні перевірки документів, що були надані до митного оформлення, виявлено, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи із зазначенням причини зменшення фактурної вартості товару, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476, транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо. 28.05.2024 ПП митному органу було надано додаткові документи та пояснення, в яких повідомлено, що декларантом надано вичерпний перелік документів згідно з нормами Митного кодексу України на підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, з яких можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди. З метою підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару, позивач надав пояснення митому органу, відповідно до яких згідно зі специфікацією № 1/24 від 01.03.2024 до Контракту № SD20230629/004 від 27.06.2023 вартість товару Солод Wheat Malt, складає 0,604 евро за 1 кг, а за специфікацію № 2/24 від 05.04.2024 до Контракту № SD20230629/004 від 27.06.2023, вартість товару Солод Wheat Malt, складає 0,610 євро за 1 кг, тобто вартість товару збільшилась, а не зменшилась, як зазначає відповідач. Щодо надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), повідомлено, що ПП «Торговий Дім «Золота Миля» не має таких рахунків, зазначені платежі не здійснювались. Щодо надання виписки з бухгалтерської документації вказано, що разом з митною декларацією від 28.05.2024 №24UA807200008670U1 були надані Інвойс 833327 від 22.04.2024, платіжне доручення оплати товару № 654 від 11.04.2024. Додатково надано проформу інвойс № 833327 від 05.04.2024. Щодо надання ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, ПП «Торговий дім «Золота миля» повідомило, що такі договори не укладались. З приводу надання каталогу, специфікації, прейскуранту виробника товару проінформовано, що разом з митною декларацією від 28.05.2024 №24UA807200008670U1 ПП «Торговий дім «Золота миля» було надано прайс лист б.н від 05.04.2024 та калькуляцію б/н від 05.04.2024. Щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, повідомлено, що ПП «Торговий дім «Золота миля» на цей час не має таких висновків. З приводу надання транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів, тощо зазначено, що ПП «Торговий Дім «Золота Миля» разом з митною декларацією від 11.04.2024 №24UA807200005924U6 наданий договір надання транспортних послуг № 01/01 САНЗМ від 01.0 28.05.2024 Харківською митницею відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000436 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024. Підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган слугували такі : - наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству; - у наданій платіжній інструкції від 11.04.2024 № 654 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 № 189); - інвойс від 22.04.2024 № 833327 не містить умов поставки; - інвойс (проформа) від 05.04.2024 №833327 не містить умов поставки; - наданий до митного оформлення прайс-лист від 05.04.2024 є по суті офертою для конкретної особи, тобто, виданий продавцем безпосередньо для Anatolii та не відображає «дійсну вартість» у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, так як під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції; - відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; - в митній декларації країни відправлення від 22.04.2024 № MRN 24DE300331515447B0 відсутні умови поставки товару та відмітки митних органів країни відправлення; - не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; - не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; - не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; - не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрати, понесені виробником у зв`язку з виробництвом товарів, витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, дані про прибуток, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування митним органом проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений час до митного оформлення становить: товар 0,88 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для Рішення № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024 по товару стала наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товар. Проаналізувавши якість товару, репутацію на ринку, країну походження, приблизно однакову кількість товару, однакові умови поставки FCA Харківською митницею було обрано митну декларацію оформлену у максимально наближений час № 24UA100320406806U8 від 29.02.2024. Не погодившись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024, оскільки вважав, що декларантом надано вичерпний перелік документів згідно з нормами МК України щодо документального підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, на підставі яких можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, а відповідачем під час винесення спірного рішення про коригування митної вартості товару не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. З огляду на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000436 була прийнята на підставі протиправного рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024, суд першої інстанції дійшов висновку, що така картка підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України. Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України). Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні використовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України. Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України). Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17. Колегією суддів встановлено, що сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов`язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжностей між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості. Однак, враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на письмовий запит митного органу, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за другорядним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024, колегія суддів зазначає наступне. Дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт SD20230629/004 від 27.06.2023 (далі Контракт), колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією № 24UA807200008670U1 від 28.05.2024, є відповідна специфікація (пункти 2.1., 2.2 Контракту). Умови поставки за цим Контрактом визначені у розділі

5. Так, відповідно до пункту 5.1 Контракту, умови поставки товару встановлюються згідно з правилами Інкотермс 2010 і визначаються як FCA Weimar, Німеччина, якщо інші умови поставки не зазначені в специфікаціях. Згідно з пунктом 5.3 Контракту всі витрати, пов`язані з виконанням цього контракту на території країни продавця несе продавець, на території країни покупця несе покупець. Специфікацією № 2/24 до Контракту № SD20230629/004 від 27.06.2023 передбачена поставка позивачу наступного товару: - Wheat Malt (Солод Wheat Malt), кількістю кг нетто - 21750, по ціні 0,610 Євро за кг, загальною вартістю 13267,50 Євро. Згідно з вищевказаною специфікацією, умови поставки товару FCA Weimar, Німеччина. Згідно з Правилами використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.2011, на виконання умов поставки FCA (Free Carrier, або "Франко-перевізник") продавець передає товар перевізнику, найнятому покупцем, у заздалегідь узгодженому місці (наприклад, на своєму складі, у терміналі чи аеропорту), і з цього моменту всі ризики та витрати переходять на покупця. Продавець відповідає за доставку до цього місця, експортне оформлення та оплату всіх витрат до цього моменту. Покупець бере на себе відповідальність за подальше транспортування, страхування, імпортне оформлення та всі витрати, пов`язані з доставкою до кінцевого пункту призначення. З наведеного слідує, що за умовами терміну FCA до передачі товару перевізнику на продавця покладаються обов`язки оплатити транспортні витрати до населеного пункту Weimar, Німеччина, у тому числі понести витрати за навантаження розвантаження на складі продавця. З огляду на те, що товар передавався зі складу продавця перевізнику у населеному пункті Weimar, Німеччина, додаткові витрати, зокрема на навантаження розвантаження на складі продавця за контрактом № SD20230629/004 від 27.06.2023 були понесені Компанією Karl Bindewald GmbH (продавцем), а тому доводи Харківської митниці про необхідність їх включення декларантом до складу загальних витрат на транспортування є безпідставними. Щодо посилань апелянта на не доведення декларантом правильності розподілу транспортних витрат на вивантаження, страхування, транспортування з населеного пункту Weimar, Німеччина до митного кордону України, колегія суддів зазначає таке. З матеріалів справи вбачається, що для організації транспортування імпортованої партії товару з населеного пункту Weimar, Німеччина до пункту пропуску Ягодин (Україна), декларантом було залучено у якості експедитора Товариство з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ» (далі ТОВ «САНОІЛ»), на підтвердження чого, митному органу було надано договір № 01/01 САНЗМ від 01.01.2024, заявку на перевезення № 2 від 20.05.2024; рахунок на оплату транспортних послуг № CA000003103 від 22.05.2024, довідку про транспортні витрати № 2405 від 24.05.2024; CMR 105997 від 22.05.2024. Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару з пункту Weimar, Німеччина до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Ягодин, яка загалом становить 72684,02 та складається з транспортних послуг, наданих декларанту експедитором ТОВ «САНОІЛ». Положеннями статті 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність № 1955-IV від 01.07.2004 (далі Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом. За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів та факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Колегією суддів встановлено, що відповідно до пункту 2.1 договору про надання транспортних послуг № 01/01 САНЗМ від 01.01.2024 (далі Договір № 01/01 САНЗМ від 01.01.2024), виконавець здійснює перевезення згідно з заявками замовника. Заявки передаються шляхом факсимільного зв`язку або електронною поштою, завіряються підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін. Сторони узгодили, що у випадку виникнення між ними судового спору, отримана таким чином копія заявки, підписана обома сторонами, є належним доказом погодження сторонами всіх істотних умов договору. Згідно з пунктом 6.1 Договору № 01/01 САНЗМ від 01.01.2024 сторони визначають вартість послуг по кожному перевезенню у додатках до цього договору або заявках. Всі оплати по договору здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів по реквізитам, що вказані в рахунку фактурі. Тобто, належним доказом, який підтверджує вартість експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням товару, є, зокрема, відповідна заявка та рахунок - фактура. На виконання зазначеного договору сторонами складено заявку від 20.05.2024 на перевезення імпортованої партії товару за маршрутом м. Веймар (Німеччина) м. Харків (Україна) загальною вартістю 103834,32 грн. Крім того, ТОВ «САНОІЛ» виписало позивачу рахунок-фактуру № СА000003103 від 22.05.2024 на загальну суму 103834,32 грн, у т. ч. за: - автотранспортні послуги з міжнародного перевезення а/м НОМЕР_1 н/п НОМЕР_2 за маршрутом м. Веймар (Німеччина) к/п Ягодин (Україна) 72684,02 грн; - автотранспортні послуги з міжнародного перевезення а/м НОМЕР_1 н/п НОМЕР_2 за маршрутом к/п Ягодин (Україна) м. Харків (Україна) 31150,30 грн. Експедитором також складено довідку про транспортні витрати № 2405 від 24.05.2024 на загальну суму 103834,32 грн, що відповідає інформації, вказаній у транспортному рахунку. Таким чином, загальні витрати на транспортування вантажу за контрактом № SD20230629/004 від 27.06.2023 за межами митної території України склали 72684,02 грн. Отже, вартість витрат на доставку імпортованого товару поза митною територією України (фрахту) за маршрутом Веймар (Німеччина) до пункту пропуску Ягодин (Україна) у розмірі 72684,02 грн, які понесені позивачем на підставі Договору № 01/01 САНЗМ, повністю включена ПП «Торговий дім «Золота миля» до митної вартості товару, який було заявлено до розмитнення за першим методом 653256,55 грн, з яких, вартість товару 580572,53 грн (13267,50 Євро за курсом 43,759 грн за 1 Євро) + вартість міжнародного вантажного перевезення 72684,02 грн. Вказані обставини підтверджується документами наданими до митного оформлення разом з митною декларацією № 24UA807200008670U1 від 28.05.2024. Розбіжностей у відомостях або неповноту даних щодо вартості експедиторських витрат як за межами митної території України так і безпосередньо після перетину державного кордону України надані позивачем документи не містять. З огляду на викладене, твердження митного органу про не доведення декларантом: правильності розподілу транспортних витрат є неприйнятними. Колегія суддів зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому договір № 01/01 САНЗМ від 01.01.2024, заявка на перевезення № 2 від 20.05.2024, рахунок на оплату транспортних послуг № CA000003103 від 22.05.2024, довідка про транспортні витрати №2405 від 24.05.2024; CMR 105997 від 22.05.2024, які є обов`язковими документами, що підтверджують вартість транспортних витрат за умовами Договору № 01/01 САНЗМ, та надавались позивачем при митному оформленні товару, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14. Колегія суддів враховує, що за умовами пункту 1.1 Договору № 01/01 САНЗМ, сторони дійшли згоди, що відповідальність виконавця за перевезення вантажу в об`ємі, кількості, якості та терміни може бути застрахована у порядку, передбаченому Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85-96/ВР, а також положеннями параграфу другого глави 35 розділу VI Господарського кодексу України (в такому випадку завірена копія договору добровільного страхування відповідальності перевізника додатково надається Виконавцем під час укладення даного Договору). Отже, у спірних правовідносинах страхування вантажу не було обов`язковим, а у випадку його здійснення експедитор мав надати позивачу копію відповідного договору добровільного страхування відповідальності перевізника. Проте, матеріали справи такого договору не містять та до митного оформлення він не надавався, що свідчить про не здійснення експедитором страхування вантажу, а отже і не понесення позивачем додаткових витрат з цього приводу. Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором ТОВ «САНОІЛ» під час здійснення перевезення вантажу позивача, а саме, на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, не надав жодних доказів неправильності обчислення позивачем розміру витрат на транспортування товару з населеного пункту Веймар (Німеччина) до пункту пропуску Ягодин (Україна), що свідчить про невмотивованість висновків митного органу, покладених в основу спірного рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших. Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган. Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого. Згідно з частинами 1 та 2 статті 64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, зазначаючи номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Не провів детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не навів вартісні та якісні характеристики порівнювальних товарів, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи в першу чергу з його характеристик. З наданої до матеріалів справи митної декларації МД № 24UA100320406806U8 від 29.02.2024, яка брались відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів, вбачається, що кількісні та якісні характеристики імпортованих товарів за вказаним документом є відмінними від тих, що декларувались позивачем. Так, відповідно до наданої відповідачем до матеріалів справи порівняльної ЕМД №24UA100320406806U8 від 29.02.2024 декларувався товар 2: - Солод пивоварний з пшениці (зерно) цілий, необсмажений, сортів: -"Weyermann Wheat Malt Pale" - вагою 11000кг; Виробник: " Mich. Weyermann GmbH & Co.KG". Країна походження Німеччина (DE). Умови поставки FСА DE Bamberg. Маса брутто (кг) 11341, маса нетто (кг) 11000. Разом з цим, відповідно до поданої до митного оформлення ПП «Торговий дім «Золота миля» ЕМД № 24UA807200008670U1 від 28.05.2024, позивачем імпортувались такі товари: Солод пивоварений з пшениці (зерно) ціле необсмажене Wheat Malt висушений, упаковано в мішки по 25кг - 870 мішків - 21750 кг. Використовується для пивоваріння у харчовій промисловості. Кінцевий термін використання квітень 2026 року. Упаковано в мішки по 25 кг. Виробник: Karl Bindewald GmbH Німеччина. Країна виробництва: Німеччина Торговельна марка: немає. Умови поставки FCA DE Weimar. Маса брутто (кг) 22583,750, маса нетто (кг) 21750. З аналізу вищенаведеної ЕМД позивача та порівняльної ЕМД, що використовувалась відповідачем при коригування митної вартості імпортованого ПП «Торговий дім «Золота миля» товару вбачається, що види товару, їх якісні та кількісні характеристики (за найменуванням, описом, виробниками, торговельними марками, загальною масою) та за умовами поставки (FСА DE Bamberg та FCA DE Weimar є суттєво відмінними, що могло мати істотний вплив на визначення ціни за одиницю товару. Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що зазначені у порівняльній декларації товари не є подібними (аналогічними) товарам, вказаним у ЕМД № 24UA807200008670U1 від 28.05.2024, а тому у митного органу були відсутні підстави здійснювати коригування на підставі вказаних відомостей. Колегія суддів зазначає, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє порівнювати показники митної вартості таких товарів. Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що у митного органу були відсутні підстави здійснювати коригування на підставі вказаних відомостей. Доводи відповідача про не зазначення в інвойсі від 22.04.2024 № 833327, інвойсі (проформі) від 05.04.2024 № 833327 та у митній декларації країни відправлення від 22.04.2024 № MRN 24DE300331515447B0 умов поставки, колегія суддів вважає неприйнятними в якості підстав для коригування митної вартості з огляду на те, що умови поставки FCA Weimar, Німеччина узгоджені безпосередньо у контракті № SD20230629/004 від 27.06.2023, а єдиним документом яким могли бути визначені інші умови поставки є специфікація, однак зазначене залишилось поза увагою митного органу. З приводу надання позивачем митної декларації країни відправлення від 22.04.2024 №MRN 24DE300331515447B0 без відміток митних органів країни відправлення, слід зазначити, що вказане не є підставою для коригування митної вартості, оскільки така експортна декларація формується безпосередньо продавцем товару та згідно з частиною 2 статті 53 МК України не є тим документом, яким підтверджується митна вартість товарів. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, при цьому відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації. А відтак, відсутність відміток митних органів країни відправлення у митній декларації країни відправлення від 22.04.2024 № MRN 24DE300331515447B0 не впливає на митну вартість товару, та відповідно не є підставою для її коригування. З приводу посилань Харківської митниці на ненадання позивачем до митного оформлення каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару та не відображення «дійсної вартості» у наданому до митного оформлення прайс-листі від 05.04.2024, який на думку відповідача є по суті офертою для конкретної особи, колегія суддів зазначає таке. Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги, як додаткове джерело інформації. Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару. Беручи до уваги надання позивачем до митного оформлення специфікації № 2/24 до контракту № SD20230629/004 від 27.06.2023, яка містить детальний опис товару, відомості про загальну вагу партії за контрактом, ціну товару як за кг так і за весь обсяг партії та є обов`язковим документом, що підтверджує митну вартість товару відповідно до умов Контракту, не надання до митного оформлення каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару не є підставою для застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару. Посилання відповідача на відсутність у платіжній інструкції від 11.04.2024 № 654 підпису уповноваженої особи та печатки, на думку колегії суддів, не зумовлює неприйняття такого платіжного документу до уваги з огляду на таке. Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі - Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту. Відповідно до пункту 1.3 Постанови № 216 її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3). На виконання пункту 3.10 Постанови № 216, Банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. На такому повідомленні проставлення штампів або підписів не передбачено. Колегія суддів зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені у міжнародному стандарті, затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. (Словник полів даних). Частина

1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №

258. Згідно з цими стандартами мають бути обов`язково заповнені такі поля : дані отримувача, банківські реквізити, IBAN, SWIFT/BIC код, унікальний ідентифікатор банку, назва та адреса банку. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються відповідно до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (із змінами та доповненнями) (далі Інструкція № 22). Згідно з пунктом 10.1 Інструкції №22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування. Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити». Судом апеляційної інстанції встановлено, що платіжний документ SWIFT від 11.04.2024 № 654 містить посилання на контракт (SD20230629/004 від 27.06.2023), дату операції (11.04.2024), інвойс (inv 833327 від 05.04.2024), специфікацію (2/24 від 05.04.2024) суму операції в доларах США (13267,50), найменування банку відправника (Харківське обласне у АТ Ощад м. Харків) і надавача платіжних послуг отримувача АТ «Ощадбанк», розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами контракту та іншими документами, поданими під час митного оформлення. Колегія суддів наголошує, що чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки чи підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні. Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, вказано також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16. Враховуючи, що сплату позивачем здійснено через банківський сервіс «Інтернет-банкінг», роздрукована та надана до митного органу платіжна інструкція, яка містить визначені пунктом 10.5 Інструкції № 22 обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, та не потребує банківської печатки чи підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні. Щодо доводів митного органу, викладених у спірному рішенні про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн. Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов`язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою. При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини. Разом з цим, зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товару, зазначені у митній декларації № 24UA807200008670U1 від 28.05.2024. Слід зауважити, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості. Щодо посилань митного органу на наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по ПП «Торговий дім «Золота миля» колегія суддів зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Окремо слід зауважити, що стверджуючи про наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по ПП «Торговий дім «Золота миля», Харківська митниця не надає таких рішень та не наводить жодних аргументів з приводу того, як вказані обставини унеможливлювали визначення митної вартості товару за ціною договору. Таким чином, проаналізувавши у сукупності документи, що подавались позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, що свідчить про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначені митним органом у спірному рішенні твердження про ненадання до митного оформлення достатніх документів для перевірки визначеної позивачем митної вартості товарів за першим методом, наявність розбіжностей у поданих документах, що викликало відповідні сумніви у митного органу, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, спростовані під час апеляційного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині. Твердження відповідача, про обрання позивачем неналежного способу захисту у виді скасування картки відмови у митному оформленні товарів, випущених у вільний обіг № UA807200/2024/000436, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в цій картці наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування. Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17. З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000436, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправними, підлягає скасуванню. Що стосується застережень Харківської митниці в частині стягнутої судом першої інстанції суми судового збору, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024 та картки відмови UA807200/2024/000436 від 28.05.2024. Ціна позову визначена у сумі 23628,75 грн. В позовній заяві також вказувалося про те, що оскільки предметом позову у цій справі є 1 вимога немайнового характеру (щодо оскаржуваної картки відмови) та 1 вимога майнового характеру (щодо оскаржуваного рішення в межах ціни позову), ставка судового збору за вимогу немайнового характеру становить 2422,40 грн (3028х0,8), та за вимогу майнового характеру становить 2422,40 грн (3028х0,8), що разом складає 4844,80 грн. На виконання частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додано докази про сплату судового збору у загальному розмірі 4844,80 грн, який і було стягнуто судом першої інстанції при задоволенні позову. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 сформулював правовий висновок, відповідно до якого при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.08.2024 по справі № 120/15468/23, згідно з якими, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу. Таку ж правову позицію сформульовано Верховним Судом у постанові від 27.05.2025 у справі № 520/102/24. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку розмір ставки судового збору за подання позовної заяви (який мав бути стягнутий за результатами розгляду цієї справи) мав визначатися виходячи з розміру ставки, встановленої за подання позову майнового характеру, а ціна позову - як різниця між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом. З матеріалів справи встановлено, що у результаті винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000373/2 від 28.05.2024 та картки відмови UA807200/2024/000436 від 28.05.2024, позивачем здійснено переплату мита та податку на додану вартість у загальному розмірі 23628,75 грн. Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою або суб`єктом владних повноважень, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн. Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Врахуючи наведені вище висновки Верховного Суду щодо обрахунку суми судового збору у цій категорії справи, предмет позову, ціну позову, як різницю між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом в оскаржуваному рішенні (23628,75 грн), а також те, що позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», на користь позивача мали бути стягнуті витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (3028,00 грн х коефіцієнт 0,8), натомість, судом першої інстанції розмір таких витрат, які підлягали відшкодуванню, встановлені на рівні 4844,80 грн, що є більшим від належного. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо повернення іншої частини судового збору (2422,40 грн), як такої, що сплачена у розмірі більшому, ніж встановлено законом, у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір". Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на те, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог неправильно здійснено розподіл судових витрат по сплаті судового збору, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 520/15416/24 слід змінити в частині розподілу судових витрат шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61005, Харківська обл., місто Харків, вул. Миколаївська, будинок 16Б, ЄДРПОУ: 44017626) на користь Приватного підприємство Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок)». Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Харківської митниці - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 по справі № 520/15416/24 - змінити в частині розподілу судових витрат шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61005, Харківська обл., місто Харків, вул. Миколаївська, будинок 16Б, ЄДРПОУ: 44017626) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок)». В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 520/15416/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій