Постанова 4851 № 520/26438/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2026 р. Справа № 520/26438/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/26438/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСВ" до Харківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмов, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМСВ" (далі - ТОВ «АТОМСВ», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ( далі - Харківська митниця, відповідач), в якому просило суд визнати противоправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000240/2 від 19.03.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000275 від 19.03.2024 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 520/26438/24 ТОВ "АТОМСВ" задоволено. Визнано противоправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000240/2 від 19.03.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000275 від 19.03.2024. Стягнуто на користь ТОВ "АТОМСВ" сплачену суму судового збору у розмірі 4844, 40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби. Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 по справі № 520/26438/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, шляхом не надання належної правової оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов щодо наявності розбіжностей у документах позивача, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей стосовно ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вимогу позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.03.2024 №UA807200/2024/000275 вважає неналежним та неправильним способом захисту його прав, оскільки скасування такої картки відмови не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товар позивача, так як його вже було оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за іншою митною декларацією. Також апелянт вказує, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів за ЕМД №24UA807200004575U5 від 19.03.2024 у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо можливості прийняття заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки АСАУР згенерувала ризики можливого заниження митної вартості, а подані до митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували в повному обсязі числові значення складових митної вартості. Зокрема, вказує, що рівень заявленої митної вартості товару був нижчим за наявну в ЄАІС Держмитслужби інформацію щодо митної вартості подібного товару; документи щодо транспортних витрат містили суперечності стосовно особи перевізника, оскільки довідка про транспортні витрати була видана ТОВ «Дельта Карго Логістик», коносамент «Стрийм Трейд Європа», а CMR «TMG Logistics», при цьому жодних договорів транспортного експедирування чи перевезення, заявок, рахунків, актів виконаних робіт та платіжних документів, які б підтверджували належність таких послуг саме до оцінюваного товару, до митного оформлення подано не було; надана CMR №107712, за твердженням апелянта, не містила обов`язкових реквізитів, зокрема підпису і штампа відправника та підпису перевізника; відомості про вартість морського фрахту, зазначені у довідці про транспортні витрати істотно відрізнялися від інформації ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо поточного рівня цін на такі перевезення; подані платіжні доручення, які посилалися на специфікацію №6 від 22.09.2023, за сумами не узгоджувалися з вартістю, зазначеною в інвойсі, специфікації та митній декларації; крім того, копія митної декларації країни відправлення була подана без перекладу. Апелянт наголошує, що декларант, отримавши запит про надання додаткових документів, таких документів митному органу не надав, хоча в подальшому долучив їх уже до позовної заяви до суду, у зв`язку з чим сумніви митниці усунуті не були, що, на думку відповідача, виключало можливість визнання заявленої позивачем митної вартості та підтверджує правомірність її коригування. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. ТОВ «АТОМСВ», код ЄДРПОУ 38631743, як юридична особа приватного права зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.03.2013. Основний вид діяльності за КВЕД: 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням. Інші види діяльності за КВЕД: 46.14 діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, судоми та літаками, 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.63 оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво платника №386317420330). 15 листопада 2019 року між ТОВ АТОМ СВ та SHANDONG SOLID SOLDER CO., LTD (Qingao, China) укладено контракт №SLD20191115AU на поставку металопродукції (далі - товар), визначного в специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту. Відповідно до пункту 2 контракту №SLD20191115AU від 15.11.2019 ціна за одиницю товару встановлюється в доларах США на умовах FOB порт Кіндао (Китай), і включає упаковку, маркування товару, а також навантажувально-розвантажувальні роботи в порту відправки, навантаження товару на борт судна та митне оформлення в країні продавця (в Китаї). Ціна товару, умови оплати, кількість, пакування та маркування вказується в специфікаціях до контракту (пункт 2.2, 4.1 контракту). Сторонами 22.09.2023 підписано специфікацію №6, якою погоджено поставку товару 1) проволока стальна ER70S-6 діаметр 1,0 мм/велика котушка, 2) проволока стальна ER70S-6 діаметр 1,2 мм/бочка 250, 3) проволока алюмінієва ER4043, діаметр 1,0 мм/середня коробка, 4) проволока алюмінієва ER4043, діаметр 1,2 мм/середня коробка, 5) проволока алюмінієва ER4043, діаметр 1,2 мм/велика коробка, 6) проволока алюмінієва ER5356, діаметр 1,0 мм/середня коробка, 7) проволока алюмінієва ER5356, діаметр 1,2 мм/середня коробка, 8) проволока алюмінієва ER5356, діаметр 3,0 мм/бухта, 9) проволока порошкова Е71Т/GS, діаметр 0,8 мм/середня котушка, 10) проволока порошкова Е71Т/GS, діаметр 1,0 мм/середня котушка. Загальна сума товару, вказана в специфікації 34421,14 доларів США. Згідно із специфікацією від 22.09.2023 умови поставки товару - FOB Кіндао (Китай). Строк поставки товару в Україну 120 днів. Умови оплати: авансовий платіж 9600,00 доларів США протягом 20 днів після підписання специфікації, авансовий платіж 22348,64 доларів США протягом 60 днів після підписання специфікації, авансовий платіж 2472,50 доларів США протягом 80 днів після підписання специфікації. 19.03.2024 року митним брокером ПАТ ХАРКІВХАРЧПРОМ від імені позивача відповідно до договору-доручення №1 від 07.02.2024 було подано до Харківської митниці електронну митну декларацію яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №24UA807200004575U5 щодо оформлення вищезазначених товарів за першим методом. На підтвердження заявленої у митній декларації №24UA807200004575U5 від 19.03.2024 митної вартості товару, яка становить 34421,14 доларів США та еквівалентно 1341543,20 грн разом з декларацією позивачем до митного органу були надані наступні документи: 1) пакувальний лист №SLD2030922АТО від 22.09.2023; 2) рахунок-фактура (інвойс) №SLD2030922АТО від 22.09.2023; 3) Коносамент №233186616А від 09.12.2023; 4) автотранспортна накладна А№107712 від 17.03.2024; 5) сертифікат про походження товару №С247535263570019 від 18.02.2024; 6) платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №17 від 11.10.2023; 7) платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №24 від 10.11.2023; 8) платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №25 від 22.11.2023; 9) документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) №20240229 від 29.02.2024; 10) зовнішньоекономічний договір (контракт) №SLD20191115AU від 15.11.2019; 11) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) №6 від 22.09.2023; 12) договір про надання послуг митного брокера №1 від 07.02.2024; 13) сертифікат якості б/н від 17.11.2023; 14) сертифікат якості б/н від 21.11.2023; 15) сертифікат якості б/н від 29.11.2023; 16) сертифікат якості б/н від 03.12.2023; 17) копія митної декларації країни відправлення №433020230000020266 від 06.12.2023. Зі змісту позовної заяви встановлено, що транспортування придбаного товару, що включає в себе міжнародне морське і інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів, вартість морського фрахту та інші додаткові супутні послуги (страхування вантажу/контейнерного обладнання, огляд контейнера в порту, зважування, відбір проб, рентген, понаднормове зберігання вантажу/контейнера в порту, сертифікати, простій автотранспорту, денередж, детеншен і інші) здійснювалось компанією Maersk A/S (Данія, Копенгаген) відповідно до заявки №11 від 28.02.2024 до договору №UA00197532 від 07.09.2022, укладеного з ТОВ АТОМ СВ. Також, позивачем укладено було договір доручення від 01.02.2024 №1/02-24 з ТОВ морське транспортне агентство ДЕЛЬТА КАРГО ЛОГІСТИК про надання послуг з організації та забезпечення транспортно-експедиторського обслуговування (надалі ТЕО) експортного, імпортного, транзитного чи іншого вантажу, який належить або оперується замовником. Згідно довідки про транспортні витрати №20240229 від 29.02.2024, наданої експедитором ТОВ МТА ДЕЛЬТА КАРГО ЛОГІСТИК, транспортні-експедиційні витрати (вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування) вантажу у контейнері TGHU9883705, коносамента №233186616 при перевезенні вантажу для позивача за маршрутом Порт Циндао, Китай Порт Констанца, Румунія п/п Порт Рені м. Харків, становило 5920,00 доларів США. Слід зазначити, що 5920,00 доларів США це розмір вартості всього маршруту з Порту Циндао (Китай) до м. Харків (Україна) за весь контейнер, який складався з двох партій товару загальною масою 25775 кг, що відповідає інформації зазначеній в коносаменті. Згідно пакувального листа №SLD2030922АТО від 22.09.2023, частиною вказаного вантажу вагою 15794 кг була поставка з SHANDONG SOLID SOLDER CO., LTD. Отже представником позивача вказано, що шляхом вирахування пропорції ваги, витрати склали 2310,12 доларів США, що вказано в довідці про вартість транспортних витрат. Судовим розглядом справи встановлено, що 19.03.2024 Управлінням митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Харківської митниці направлено запит (повідомлення), індикатор №8449030f-f75d-40cf-bab9-cd906f5c64d5 до МД№24UA807200004575U5 декларанту, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару 2, спрацюванням профілю ризику АСАУР Інспектор 2006, та виконання положень ст.54 МК України та відповідно до вимог ст.53 МК України декларанту протягом 10 календарних днів запропоновано подати додаткові документи: 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст.254 МКУ); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза); 9) транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо. Позивачем було надано відповідь митному органу, в якій зазначено, що всі наявні документи для митного оформлення товару надавалися разом з декларацією, у зв`язку з чим просив відповідача задекларувати товари за визначеною в митній декларації вартістю. Однак, Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000240/2 від 19.03.2024 за резервним методом відповідно до положень ст.64 МК України, за яким вартість товару 2 розраховано за ціною 1,2 долари США/кг. Зі змісту вказаного рішення, а саме графи 33 вбачається таке: Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не могло бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57-63 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв?язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв?язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містили розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари (зокрема: відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару: відсутній переклад митної декларації країни відправлення, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ: у наданих платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах від 11.10.2023 №17, від 10.11.2023 №24, від 22.11.2023 №25 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189): в гр. 22 CMR 107712 відсутній підпис та штамп Відправника та в гр. 23 відсутній підпис перевізника; відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту 233186616A; в коносаменті 233186616А відсутні умови оплати морського фрахту: довідка про транспортні витрати 20240229 від 29.02.2024 надано від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданій до митного оформлення CMR: відсутній договір з особою, зазначеною в CMR 107712; відсутній транспортно-експедиційний договір з особою, зазначеною в довідка про транспортні витрати 20240229 від 29.02.2024; інформація у гр.3 CMR 107712 надана неповністю, тобто відсутня інформація про місце розвантаження; відсутній транспортний рахунок, заявка від перевізника, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського фрахту, згідно умов коносаменту 233186616А; в CMR №107712, наданому до митного оформлення, місцем завантаження значиться місто Рені, а згідно довідці про транспортні витрати 20240229 від 29.02.2024 та коносаменту 233186616А Порт Константа, тобто, можливо, не включені всі складові до розрахунку митної вартості; а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених л.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв?язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування контролюючим органом було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 2) 1,2 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товарам стала наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товар, оформлений на таких саме комерційних умовах (FOB) у максимально наближений час, в схожій кількості (13960 кг), з однаковою країною виробництва (CN), що також мало схожі характеристики та складалося зі схожих компонентів, завдяки чому виконує однакові функції, з тих що наявні: №UA209230/2024/17626 від 26.02.2024. При прийнятті даного Рішення відповідачем застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби. України від 01.07.2021 №476. Відтак, відповідачем коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості склали: товари - 2) 1,2$/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана, митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту. Також відповідачем повідомлено що згідно п.6 статті 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у т.ч. у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості Харківською митницею складено картку відмови №UA807200/2024/000275 про відмову у митному оформленні товарів у зв`язку з неможливістю здійснення такого оформлення через неправильне визначення митної вартості товарів та прийняттям рішення про коригування митної вартості №UА807000/2024/000240/2 від 19.03.2024. З метою уникнення простою транспортних засобів та дефіциту товару у виробництві, декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч.7 ст.55 МК України оформивши товар за митною декларацією: № 24UA807200004637U2 від 19.03.2024. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав до митного оформлення усі документи, які документально підтверджують числові значення митної вартості товару, а також аргументовано додав до митної вартості товарів витрати на транспортні послуги за доставлення товарів до місця ввезення на митну територію України. Суд також зазначив, що саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості стало підставою для оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів. Відтак визнання такого рішення протиправним і його скасування, за висновком суду, зумовлює наявність підстав для визнання протиправною та скасування і відповідної картки відмови, сформованої Харківською митницею. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по тексту МК України). Положеннями ч. 1 ст. 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України). Положеннями ч. 2 та 3 ст. 257 МК України визначено, що електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу. На виконання пп. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема відомості про товари: митна вартість товарів та метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України). Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні використовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України. Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю ( ч. 5 ст. 54 МК України). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості ( ч. 6 ст. 54 МК України). Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.. За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. За правилами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.. Водночас за приписами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (ч. 6 ст. 53 МК України). Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 19.03.2024 UA807000/2024/000240/2 підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містили розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, зокрема: - відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; - відсутній переклад митної декларації країни відправлення, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ; - у наданих платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах від 11.10.2023 №17, від 10.11.2023 №24, від 22.11.2023 №25 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189)4 - в гр. 22 CMR 107712 відсутній підпис та штамп Відправника та в гр. 23 відсутній підпис перевізника; - відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту 233186616A; - в коносаменті 233186616А відсутні умови оплати морського фрахту; - довідка про транспортні витрати 20240229 від 29.02.2024 надана від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданій до митного оформлення CMR; - відсутній договір з особою, зазначеною в CMR 107712; - відсутній транспортно-експедиційний договір з особою, зазначеною в довідка про транспортні витрати 20240229 від 29.02.2024; - інформація у гр.3 CMR 107712 надана неповністю, тобто відсутня інформація про місце розвантаження; - відсутній транспортний рахунок, заявка від перевізника, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; - відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського фрахту, згідно умов коносаменту 233186616А; - в CMR №107712, наданому до митного оформлення, місцем завантаження значиться місто Рені, а згідно довідці про транспортні витрати 20240229 від 29.02.2024 та коносаменту 233186616А Порт Константа, тобто, можливо, не включені всі складові до розрахунку митної вартості; Також в рішенні вказано про не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні товари та на подібні товари; інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування. Зазначено, що не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару; на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного Рішення є наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товар, оформлений на таких саме комерційних умовах (FOB) у максимально наближений час, в схожій кількості (13960 кг), з однаковою країною виробництва (CN), що також мало схожі характеристики та складалося зі схожих компонентів, завдяки чому виконує однакові функції, з тих що наявні: №UA209230/2024/17626 від 26.02.2024. При прийнятті даного Рішення відповідачем застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби. України від 01.07.2021 №476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає 1,2$/кг. Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 19.03.2024 наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер, дату митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, країну походження, комерційні умови поставки та вказавши, що порівнюваний товар має схожу вагу, характеристики та складається зі схожих компонентів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань та не зазначивши докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом додатково свідчить про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем раніше визнаних митними органами вартостях може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20. З приводу посилання апелянта на відсутність каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації. Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару. Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18. Зважаючи на викладене, посилання відповідача на відсутність каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару не може вважатися належним обґрунтуванням коригування заявленої позивачем митної вартості. Щодо доводів скаржника про не надання декларантом перекладу митної декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів. Колегія суддів зауважує, що у митній декларації країни постачальника, арабськими цифрами зазначено номер декларації, кількість і вартість товару, що імпортується. Також англійською мовою продубльовано отримувача товару, країну призначення вантажу, вагу товару, коди товару тощо. За таких обставин, наданий документ дає можливість ідентифікувати товар ввезений за ним, а також його отримувача. Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/188 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей. Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити). Отже, така експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація. З приводу посилання митного органу на відсутність у наданих платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах від 11.10.2023 №17, від 10.11.2023 №24, від 22.11.2023 №25 підпису відповідальної особи (підпису платника), що, на думку апелянта, є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (у редакції постанови НБУ від 25.08.2022 №189), колегія суддів зазначає таке. Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту. Відповідно до пункту 1.3 Постанови № 216 її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3). На виконання пункту 3.10 Постанови № 216, Банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. На такому повідомленні проставлення штампів або підписів не передбачено. Колегія суддів зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина

1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №

258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються відповідно до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (із змінами та доповненнями) (далі Інструкція № 22). Згідно з п. 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування. Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити». Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані платіжні інструкції містять посилання на контракт, дату операції, суму операції в доларах США, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами контракту та іншими документами, поданими під час митного оформлення. Вони сформовані та виконані банківською установою АТ «Укрсиббанк» в електронній формі, про що прямо свідчить, розташована в нижньому правому куті документа відмітка банку «JSC UKRSIBBANK ВИКОНАНО 11.10.2023» та зазначення, що електронний підпис є коректним. Отже, вказаний документ містить електронне підтвердження його виконання банком у системі дистанційного банківського обслуговування. Колегія суддів наголошує, що чинним законодавством не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні. Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, вказано також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16. Враховуючи викладене, оскільки сплату позивачем здійснено через банківський сервіс «Інтернет-банкінг», роздруковані та надані до митного органу платіжні інструкції, які містять визначені пунктом 10.5 Інструкції № 22 обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, є підтвердними документами, що посвідчують здійснені позивачем на рахунок продавця оплати за товар, що поставляється, а отже доводи митного органу в цій частині є безпідставними. Щодо посилання апелянта на відсутність у графі 22 CMR №107712 підпису та штампу відправника та у графі 23 підпису перевізника, колегія суддів зазначає, що наведені обставини самі по собі не свідчать про недійсність чи неналежність міжнародної товарно-транспортної накладної як доказу перевезення товару. Водночас зі змісту CMR №107712 вбачається, що документ містить усі істотні відомості щодо сторін перевезення, зокрема дані про відправника SHANDONG SOLID SOLDER CO., LTD, одержувача ТОВ «АТОМСВ», перевізника TMG LOGISTICS L.L.C., місце завантаження вантажу (Reni), місце доставки (Україна), найменування вантажу (welding wire), його маркування та вагу (15 794 кг). Крім того, документ містить штампи перевізника та відмітки митного контролю, що підтверджує фактичне переміщення вантажу. За таких обставин відсутність підпису чи штампу у окремих графах CMR не спростовує відомостей, які містяться у цьому документі, та не свідчить про відсутність факту перевезення товару. Посилання апелянта на відсутність у коносаменті №233186616A умов оплати морського фрахту колегія суддів відхиляє, оскільки коносамент за своєю правовою природою є транспортним документом, який підтверджує прийняття вантажу до перевезення та містить відомості про маршрут, сторони перевезення і характеристики вантажу, але не є первинним документом, який обов`язково відображає порядок та умови розрахунків за перевезення. Тому відсутність відповідної відмітки у коносаменті не свідчить про відсутність витрат на транспортування та не спростовує факту здійснення перевезення. При цьому, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії коносамента, він містить відомості щодо відправника вантажу SHANDONG SOLID SOLDER CO., LTD (Китай), одержувача ТОВ «АТОМСВ» (Україна), порту відвантаження Qingdao (Китай), порту розвантаження Constanta Port, а також опису товару, його кількості та ваги, що підтверджує факт здійснення перевезення відповідного вантажу. Щодо посилань апелянта на те, що довідку про транспортні витрати №20240229 від 29.02.2024 надано особою, яка безпосередньо не є перевізником згідно з CMR №107712, а також на відсутність договору з особою, зазначеною у вказаній CMR, колегія суддів зазначає таке. Як вбачається з наявного в матеріалах справи договору доручення на транспортно-експедиторське обслуговування №1/02-24 від 01.02.2024, укладеного між ТОВ «АТОМСВ» та ТОВ «ДЕЛЬТАКАРГО ЛОГІСТИК», останнє виступає виконавцем транспортно-експедиторських послуг та зобов`язується за дорученням замовника організувати перевезення вантажу, при цьому має право залучати до виконання своїх зобов`язань третіх осіб. Колегія суддів зазначає, що саме ТОВ «ДЕЛЬТАКАРГО ЛОГІСТИК» видано довідку про транспортні витрати №20240229 від 29.02.2024. Отже, зазначений документ складений особою, яка відповідно до укладеного між сторонами договору забезпечувала організацію перевезення та транспортно-експедиторський супровід вантажу. За таких обставин оформлення довідки про транспортні витрати експедитором, який організовує перевезення вантажу, відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Відтак відсутність безпосереднього договору між декларантом та перевізником, зазначеним у CMR №107712, не свідчить про непідтвердженість витрат на транспортування та не спростовує відомостей, зазначених у довідці про транспортні витрати. Посилання апелянта на відсутність транспортно-експедиторського договору з особою, зазначеною у довідці про транспортні витрати №20240229 від 29.02.2024, а також на відсутність транспортного рахунку та заявки від перевізника колегія суддів відхиляє, так як позивачем разом із позовною заявою надано до суду договір доручення на транспортно-експедиторське обслуговування №1/02-24 від 01.02.2024, заявки до нього та рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг, які підтверджують наявність договірних відносин щодо організації перевезення вантажу та визначають вартість відповідних послуг. Твердження апелянта про те, що зазначені документи не подавалися під час митного оформлення, не впливають на їх доказове значення у цій справі, оскільки під час судового розгляду суд оцінює всі подані сторонами докази у їх сукупності. Доводи апелянта про відсутність у CMR №107712 інформації про місце розвантаження колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з зі змісту вказаного документа вбачається, що одержувачем вантажу є ТОВ «АТОМСВ» (м. Харків, Україна), а країною доставки Україна, що у сукупності дозволяє ідентифікувати пункт призначення вантажу та маршрут його перевезення. Посилання апелянта на відсутність банківських документів, що підтверджують оплату морського фрахту відповідно до умов коносамента №233186616А, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як зазначалось вище, перевезення вантажу здійснювалось на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування, за умовами якого експедитор здійснює організацію перевезення та проводить розрахунки з перевізниками та іншими учасниками транспортного процесу. Відтак, оплата послуг перевезення може здійснюватися експедитором, а тому відсутність у декларанта платіжних документів про оплату морського фрахту безпосередньо перевізнику сама по собі не свідчить про непідтвердженість транспортних витрат. Посилання апелянта на те, що в CMR №107712 місцем завантаження зазначено м. Рені, тоді як у довідці про транспортні витрати №20240229 від 29.02.2024 та коносаменті №233186616А вказано порт Констанца, у зв`язку з чим, на думку митниці, до розрахунку митної вартості могли бути не включені всі складові транспортних витрат, колегія суддів відхиляє. Як вказано вище, наданий до митного оформлення коносамент підтверджує морське перевезення вантажу з порту Qingdao (Китай) до порту Constanta (Румунія), при цьому згідно з довідкою про транспортні витрати порт Констанца визначений як проміжний пункт транспортування. Водночас CMR №107712 оформлена на подальше автомобільне перевезення вантажу до України, у зв`язку з чим зазначення у ній іншого місця завантаження відображає наступний етап перевезення після перевалки вантажу. За таких обставин наведені митним органом розбіжності пояснюються особливостями маршруту транспортування та не свідчать про невключення окремих складових до митної вартості товару. Щодо посилання митниці на відсутність інформації про витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, колегія суддів зазначає таке. Згідно з укладеним контрактом №SLD20191115AU від 15.11.2019 поставка товарів здійснювалась на умовах FOB порт Кіндао (Китай) і включає упаковку, маркування товару, а також навантажувально-розвантажувальні роботи в порту відправки, навантаження товару на борт судна та митне оформлення в країні продавця (в Китаї). Ціна товару, умови оплати, кількість, пакування та маркування вказується в специфікаціях до контракту (пункт 2.2, 4.1 контракту). Тобто поставка товару на умовах FOB зобов`язує продавця нести витрати на навантаження та обробку Товару. Отже, додаткові витрати на навантаження та обробку товару позивач не поніс. Окрім того, відповідно до наданої експедитором ТОВ «Дельта Карго Логістик» довідки про транспортні витрати № 20240229 від 29.02.2024 страхування вантажу не здійснювалось. З огляду на зазначене, відповідно до умов поставки за контрактом та враховуючи наявні товаросупровідні документи, всі витрати вже були включені в заявлену митну вартість товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому обов`язок з надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в таких документах вартості витрат з навантаження, вивантаження, страхування, транспортування, у позивача не виник. Відповідно, вказані митницею обставини не можуть бути підставою для коригування митної вартості придбаного позивачем товару. Щодо доводів апелянта, викладених у спірному рішенні, про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних щодо прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн. Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов`язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою. При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини. Разом з цим, зі змісту спірних рішень вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 64 МК України, які стосуються визначення митної вартості за резервним методом, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товарів, зазначені у митній декларації №24UA807200004575U5. Крім того, інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості. Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що вони кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості. З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваному рішенні від 19.03.2024 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за другорядним методом на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД №UA209230/2024/17626 від 26.02.2024 із зазначенням рівня митної вартості 1,2 дол. США/кг. Відповідно до ст.60 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. Проте, як зазначалось вище, застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості шляхом використання вищевказаної митної декларації, митним органом не наведено жодних пояснень зроблених коригувань. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення вимог ст. 58 МК України здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору, як за основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000240/2 від 19.03.2024 винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені МК України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині. Колегія суддів зазначає, що зі змісту картки відмови №UА807200/2024/000275 від 19.03.2024 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, вбачається, що остання містить вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування митної вартості. Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст. 301 МК України, ст. 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17. Посилання апелянта на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.08.2024 у справі №120/15468/23, відповідно до якого рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є взаємопов`язаними та у разі їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле, колегія суддів вважає недоречним, оскільки наведена постанова Верховного Суду ухвалена за наслідками перегляду ухвали про повернення апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору, тобто стосувалася виключно процесуального питання належної сплати судового збору та оцінки взаємопов`язаності позовних вимог для цілей визначення його розміру, а не вирішення спору по суті чи формування правового висновку щодо матеріально-правових наслідків оскарження рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №826/15718/16 колегія суддів також відхиляє як нерелевантне, оскільки зазначена справа стосувалася правовідносин у сфері податкового адміністрування, зокрема відображення переплати в інтегрованій картці платника податків. Натомість у цій справі предметом спору є правомірність рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, а відтак наведений правовий висновок Верховного Суду не стосується спірних правовідносин. З огляду на вказане, картка відмови №UА807200/2024/000275 від 19.03.2024 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. На виконання вимог ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі № 520/26438/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк