Постанова Київський апеляційний суд № 754/19542/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/7127/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 754/19542/25 26 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Кирилюк Г.М. - Рейнарт І.М. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фєтісова Євгена Павловича наухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Гринчак О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Акціонерного товариства «Сенс Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про зняття арешту з майна,- в с т а н о в и в: У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Акціонерного товариства «Сенс Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про зняття арешту з майна, в якому просила суд зняти арешт із всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції Клименка Олексія Олександровича від 16.05.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 43291415. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 грудня 2025 року у відкритті провадження у справі № 754/19542/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерного товариства «Сенс Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про зняття арешту з майна відмовлено. Роз`яснено ОСОБА_1 право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, до суду, який видав виконавчий документ. Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Фєтісов Євген Павлович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 грудня 2025 рокуі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що осаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивач ОСОБА_1 вже скористалась правом на оскарження в такому порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, яке було роз`яснено їй ухвалою тієї ж судді Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І. від 31.01.2024 року і з урахуванням правових висновків та обставин встановлених Чернігівським апеляційним судом, викладених в постанові від 08.08.2025 року у справі № 754/2799/24, єдиним ефективним способом захисту прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1 є лише зняття арешту з її майна в позовному провадженні. На переконання сторони позивача, суд першої інстанції невсебічно та необ`єктивно оцінив зміст позовної заяви позивача ОСОБА_1 та додані до її позовної заяви докази. У зв`язку із цим, позивач ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції не керувався основними засадами (принципами) цивільного судочинства та ухвалив судове рішення, яке є незаконним та необгрунтованим, і не відповідає завданню цивільного судочинства. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Шовкун Наталія Іванівна просить суд ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30.12.2025 року у справі № 754/19542/25залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Фєтісова Євгена Павловича на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30.12.2025 по справі № 754/19542/25 залишити без задоволення. Зазначає, що рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі № 751/1048/14 від 15.11.2013 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у сумі 146 002,04 грн за кредитним договором № 500253437 від 1 лютого 2012 року на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ залишається не виконаним і не втратило своєї законної сили. Враховуючи те, що станом на сьогоднішній день заборгованість по кредитному договору не погашена, то позивач (боржник) може ініціювати зняття арешту із майна виключно після погашення заборгованості по кредитному договору, або фактичного виконання рішення суду або фактичного виконання виконавчого провадження. При цьому, оскільки ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, а саме-боржником, то після ухвалення рішення по суті спору судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судовий рішень» ЦПК України, який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою. Сторона відповідача вважає, що ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 30.12.2015 у справі № 754/19542/25 про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про зняття арешту з майна є законною, обґрунтованою і такою, що винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. У письмових поясненнях представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - Горбатовський Ігор Анатолійович просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фєтісова Євгена Павловича на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 грудня 2025 року. Зазначає, що на виконанні у Відділу ДВС перебувало виконавче провадження №43291415 з примусового виконання виконавчого листа №751/1048/14 від 19.03.2014 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості у розмірі 146 402,04 грн. 16.05.2014 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 16.05.2014 року державним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника. 02.06.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 640,20 грн. 25.07.2014 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме: транспортного засобу NISSAN TIIDA, тип ТЗ кузова: легковий хетчбек-В, 2008 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_1 . 09.12.2015 року державним виконавцем винесено постанову стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 200,07 грн. 10.12.2015 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, керуючись вимогами п.10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», для подальшого направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС. При закінченні виконавчого провадження для подальшого направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС - арешт не змімається. Для захисту своїх прав на арештоване майно боржник має право на подання скарги у порядку, встановленому розділом VII ЦПК України. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Фєтісов Євген Павлович підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідачі Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Акціонерне товариство «Сенс Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» участь своїх представників в судовому засіданні, призначеному судом апеляційної інстанції,не забезпечили. Про день та час слухання справи вказані учасники справи повідомлялись судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Шовкун Наталія Іванівна просила здійснюваити розгляд справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Фєтісова Євгена Павловича на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30.12.2025 у справі № 754/19542/25 за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв?язку із неявкою цієї особи до суду. Відповідно до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представників відповідачів Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Акціонерного товариства «Сенс Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Акціонерного товариства «Сенс Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про зняття арешту з майна. Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої вона просить ухвалити рішення зводиться до зняття арешту із всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції Клименка Олексія Олександровича від 16.05.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 43291415. Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що в межах виконавчого провадження № 43291415 з примусового виконання виконавчого листа № 751/1048/14 від 18.03.2014 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості у розмірі 146402,04 грн, накладено арешт на її майно. Вона зверталась з відповідною скаргою щодо незняття арешту з майна боржника, однак постановою Чернігівського апеляційного суду від 08.08.2025 року у справі №754/2799/24 в задоволенні її скарги на дії державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві щодо незняття арешту з майна боржника було відмовлено. Враховуючи правові висновки та обставини встановлені Чернігівським апеляційним судом, викладені в постанові від 08.08.2025 року у справі № 754/2799/24, у якій брали участь ті самі особи, що й у даній справі, вона звертається до суду із відповідною позовною заявою про зняття арешту з майна. Зазначала, що виконавче провадження № 43291415 є закінченим і знищеним, та ні в Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області, ні в Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві, ні в будь-якому іншому Відділі державної виконавчої служби будь-яких виконавчих документів відносно неї, ОСОБА_1 , на примусовому виконанні не перебуває і будь-які відкриті виконавчі провадження відносно неї відсутні, що підтверджується відомостями, наявними в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Тому, необмежене застосування заходу примусового виконання виконавчого документу становить порушення її права на вільне володіння своїм майном. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 грудня 2025 року у відкритті провадження у справі № 754/19542/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерного товариства «Сенс Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про зняття арешту з майна, відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, а саме, боржником, тому після ухвалення рішення по суті спору судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою. Роз`яснено ОСОБА_1 право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, до суду, який видав виконавчий документ. Також судом першої інстанції зазначено, що наявність постанови Чернігівського апеляційного суду від 08.08.2025 року у справі № 754/2799/24, якою ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.10.2024 скасовано та в задоволенні скарги позивача ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві щодо незняття арешту з майна боржника - відмовлено, не надає права позивачці звертатися до суду з тим самим питанням у позовному провадженні, оскільки законом чітко передбачено подання скарги. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом статті 19 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом. За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права. Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Натомість, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних виконавців (приватних виконавців) мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за належним виконанням судових рішень. Здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження в цивільному судочинстві, що є відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням судових рішень полягає, насамперед, у реалізації основних завдань судочинства при здійсненні судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення спору і набрання судовим рішенням законної сили суд здійснює контроль за його виконанням, а також захист прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження. Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року в справі № 758/8416/15-ц. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із змісту позовних вимог, що позивач ОСОБА_1 була боржником у виконавчому провадженні № 43291415 з примусового виконання виконавчого листа № 751/1048/14 від 18 березня 2014 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості у розмірі 146402,04 грн. Під час примусового виконання державним виконавцем Деснянського відділу ДВС у м. Києві 16 травня 2014 року винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , як сторона (боржник) у виконавчому провадженні № 43291415, вважає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту її майна та його безпідставне збереження на сьогоднішній день, при відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння своїм майном та порушує її право на розпорядження своїм власним майном у визначений законом спосіб. Отже, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав, як сторона виконавчого провадження, між учасниками справи не виникло цивільно-правового спору, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження, а постало питання щодо правомірності дій і рішень державного виконавця під час виконання судового рішення. У статті 447-І розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 травня 2020 року в справі № 554/8004/16 зробила висновок про те, що в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) сформульовано висновок про те, що боржник як сторона виконавчого провадження у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судом першої інстанції обставин про те, що ОСОБА_1 була боржником у виконавчому провадженні, в якому накладено оспорюваний арешт, у позовній заяві вона посилається на неправомірні дії державного виконавця, суд першої інстанції, з яким погоджується й колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Акціонерного товариства «Сенс Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про зняття арешту з майна на підставі пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні. Заявник не позбавлена права звернення до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, про що правомірно роз`яснено судом першої інстанції ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги позивача про те, що єдиним ефективним способом захисту прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1 є лише зняття арешту з її майна в позовному провадженні, з урахуванням висновків та обставин,встановлених у постанові Чернігівського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 754/2799/24, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з майна боржника, були предметом перевірки судом першої інстанції, їм надана належна оцінка, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Як вірно зазначено судом першої інстанції, що наявність постанови Чернігівського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 754/2799/24, якою ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2024 року скасовано та в задоволенні скарги позивача ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві щодо незняття арешту з майна боржника - відмовлено, не надає права позивачці звертатися до суду з тим самим питанням у позовному провадженні, оскільки законом чітко передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у спеціальному порядку, передбаченому для цього законодавством, а не у позовному провадженні, тому боржник, як сторона виконавчого провадженн,я у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення,має право звернутися з вимогами про скасування арешту майна в порядку оскарження бездіяльності державного виконавця. Отже, доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 30 грудня 2025 рокує законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фєтісова Євгена Павловича слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фєтісова Євгена Павловича залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: