Постанова 4817 № 607/11598/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/11598/25Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я. Провадження № 33/817/312/26 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 грн. 60 коп. Згідно постанови, ОСОБА_1 27 травня 2025 року о 03 год. 53 хв. в м.Тернопіль по вул.Миру, 10, керувала транспортним засобом марки Subaru Legacy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР відмовилася, чим порушила п.2.5 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що: ОСОБА_1 27 травня 2025 року не керувала транспортним засобом марки Subaru Legacy, водієм був ОСОБА_2 ; протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватися належним та достовірним доказом, оскільки його складено працівником поліції, який не проводив огляд на стан сп`яніння та не був безпосереднім очевидцем усіх обставин, відображених у протоколі; сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи її захисника - адвоката Никитюка Г.І., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав та скасувати постанову, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року, то він підлягає поновленню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Так, згідно з постановою судді, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута 21 квітня 2026 року. Як вбачається з матеріалів справи, копію постанови судом першої інстанції ОСОБА_1 надіслано не було. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з копією судового рішення ознайомилася 05 травня 2026 року, а апеляційна скарга подана 16 травня 2026 року. За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, він підлягає поновленню. Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне. Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху. Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 342824 від 27 травня 2025 року; відеозаписах, що містяться на оптичному носію інформації диску DVD-R, яким підтверджуються обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 342824 від 27 травня 2025 року; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР від 27 травня 2025 року; рапорті інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ст..лейтенанта поліції Ширма Р. від 27 травня 2025 року. Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою. Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 27 травня 2025 року не керувала транспортним засобом марки Subaru Legacy, водієм був ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується матеріалами справи, а саме: відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 342824 від 27 травня 2025 року; відеозаписами із нагрудних камер патрульних поліції з яких вбачається, що працівниками поліції, під час спілкування із ОСОБА_1 було встановлено, що вона є водієм транспортного засобу марки Subaru Legacy, реєстраційний номер НОМЕР_1 і керувала вищезазначеним транспортним засобом. Також, даними відеозапису із реєстратора службового автомобіля (файл IMG_0086.MP4 починаючи з 03:53:05 год) зафіксовано як транспортний засіб марки Subaru Legacy реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку перед тим, як до нього під`їхав автомобіль патрульної поліції. Даним записом зафіксовано, як до дверей водія автомобіля марки Subaru Legacy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , через кілька секунд після зупинки іде працівник поліції, а з автомобіля ніхто не виходить. Даними відеозапису нагрудної камери працівника поліції (файл export-q38u8.mp4 починаючи з 03 год 53 хв 38 с) також зафіксовано, що на місці водія було виявлено ОСОБА_1 . Більше того, даними відеозапису із нагрудної камери працівника поліції (файл export-q38u8.mp4 з 03:53:40 год) зафіксовано розмову працівника поліції з ОСОБА_1 , де на запитання поліцейського Хто сидів за кермом? ОСОБА_1 повідомила що Я за кермом сиділа. Також, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово стверджувала, що саме вона керувала транспортним засобом. Також, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керувала, а водієм був ОСОБА_2 спростовуються самими ж поясненнями ОСОБА_2 , який неодноразово повідомляв працівникам поліції про те, що він не керував транспортним засобом марки Subaru Legacy реєстраційний номер НОМЕР_1 , а водієм даного транспортного засобу була ОСОБА_1 (файл export-q38u8.mp4 з 04:41:00 год). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив версію ОСОБА_1 про те, що вона не була водієм транспортного засобу, а даним автомобілем керував ОСОБА_2 . Твердження апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом через те, що його складено працівником поліції, який безпосередньо не проводив огляд на стан сп`яніння, колегія суддів вважає необґрунтованими. Положення КУпАП не містять вимоги про те, що протокол про адміністративне правопорушення повинен бути складений виключно тією службовою особою, яка безпосередньо проводила огляд особи на стан сп`яніння. Тому сам по собі факт складання протоколу одним працівником поліції за результатами процесуальних дій, проведених іншим працівником поліції, не свідчить про недопустимість чи недостовірність такого документа та не є підставою для автоматичного визнання його неналежним доказом. При цьому відомості, викладені у протоколі, не є єдиним доказом у справі, а підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими наявними доказами, зокрема відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, направленням на огляд, актом огляду, поясненнями учасників події та іншими матеріалами провадження. Отже, доводи про складення протоколу працівником поліції, який особисто не брав участі у огляді, не спростовують викладених у ньому відомостей та не свідчать про порушення порядку документування адміністративного правопорушення, якщо такі відомості знаходять своє підтвердження в інших досліджених судом доказах. Крім того, в даному випадку доводи сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення повинен бути складений виключно тією службовою особою, яка безпосередньо проводила огляд особи на стан сп`яніння, є неналежними, оскільки ОСОБА_1 від проходження огляду відмовилась і такий не проводився. За таких обставин наведені доводи апеляційної скарги не ставлять під сумнів законність висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би спростовували правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року відносно неї без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя