Ухвала ККС ВС № 601/1277/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ справа № 601/1277/24 провадження № 51-2419ск26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 липня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 березня 2026 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК, і ВСТАНОВИВ: Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 липня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим та призначено покарання: за ч. 1 ст. 357 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року, призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 березня 2026 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення. Судовими рішеннями ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він привласнив платіжні документи - дві пластикові картки (№ 5167803273896758, № 5167803292110074), належні ОСОБА_6 . Окрім цього, засуджений повторно, діючи шляхом обману, не маючи відношення до збору коштів на лікування військовослужбовців, важкохворих та дітей, виклав оголошення в соціальній мережі «Фейсбук» для проведення таких зборів та вказав картковий рахунок № НОМЕР_1 . Таким чином, ОСОБА_5 заволодів та розпорядився на власний розсуд грошовими коштами потерпілих у загальному розмірі 13 000 грн. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування касаційних вимог захисник зазначає, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК. Стверджує, що винуватість засудженого не доведена поза розумним сумнівом, оскільки під час досудового розслідування не було здобуто жодних переконливих доказів, які підтверджують вину ОСОБА_5 , а саме: прямі докази безпосередньої участі засудженого у створенні чи розміщенні шахрайських оголошень в соціальній мережі «Фейсбук»; докази обізнаності ОСОБА_5 щодо джерел походження коштів, які надходили на рахунки. Обвинувачення базується виключно на припущеннях та суперечливих показаннях свідка ОСОБА_7 . Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявні докази на підтвердження того, що інкриміновані засудженому дії тривали і виконувались під час його ізоляції від суспільства. Мотиви Суду Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Обставини про невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі, згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК, не є предметом дослідження та перевірки касаційного суду. Зі змісту касаційної скарги слідує, що захисник не погоджується з висновками судів щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Колегія суддів касаційного суду не погоджується з таким твердженням захисника, оскільки під час перевірки судових рішень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 свою вину не визнав та пояснив, що він не заволодівав банківськими картками ОСОБА_6 , не розміщував та не поширював у соцмережах фейкової інформації для збору коштів на допомогу важкопоранених військовослужбовців. В цей період він перебував у Лук`янівському, Житомирському та Чортківському СІЗО та не мав доступу до гаджетів чи інтернету, а тому не міг створити сторінку в «Фейсбук», розмістити інформацію та зазначити реквізити банківської карти. Доступ до його телефонів мала ОСОБА_7 , яка була його співмешканкою. Саме на її прохання він знімав у банкоматах кошти з банківської картки ОСОБА_6 . Однак така версія подій, викладена засудженим, суперечить встановленим судами фактичним обставинам справи та спростовується належними та допустимими доказами. Допитана місцевим судом свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 з липня 2023 року. Тому їй було відомо про створення засудженим на своїй сторінці у Фейсбуці фейкового оголошення про перерахування коштів на лікування військових. Він цим заробляв на життя. Після затримання ОСОБА_5 працівниками поліції та, будучи у безпеці, свідок змогла повідомити про вчинення засудженим кримінальних правопорушень. Також вона видала працівникам поліції його телефон, за допомогою якого він вчиняв злочин. На переконання судів попередніх інстанцій, вказані покази свідка ОСОБА_7 узгоджуються з іншими доказами, а саме: - протоколом огляду мобільного телефону марки «Хіаомі Redmi А1» та додатком до нього від 30 серпня 2023 року, відповідно до якого на цьому мобільному телефоні зареєстровані аккаунти в соціальній мережі Фейсбук під назвою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . В аккаунті ОСОБА_8 розміщено три публікації про збір грошових коштів та одне оголошення - в аккаунті ОСОБА_9 . Також в мобільному додатку «Ощад» містяться карткові рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 . Окрім цього, в галереї вказаного телефону розміщені фото, які використовувались ОСОБА_5 при створенні фейкових оголошень про збір грошових коштів в соціальній мережі Фейсбук; - протоколом огляду мобільного телефону марки «Infinix NOTE 30Pro» та додатку до нього від 06 вересня 2023 року з якого вбачається, що у мобільному додатку АТ «Ощадбанк», встановленому на цьому телефоні, містяться карткові рахунки, зокрема № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , та відображені транзакції по рахунку. Водночас на вказаному мобільному телефоні також містяться фото покалічених, хворих людей, дітей, висновки ВЛК, фото військовослужбовців, медичних документів, паспортів, три картки на ім`я ОСОБА_11 . За допомогою вказаних електронних скриньок ОСОБА_5 мав доступ (вхід) до облікових даних, з яких поширювались фейкові оголошення. З дослідженого судом першої інстанції протоколу огляду від 14 та 15 лютого 2024 року, вбачається, що на вилучених дисках містилися фото, на яких зображено лише ОСОБА_5 , який здійснює операції зняття грошових коштів із банкоматів АТ «Ощадбанк» та АТ КБ «Приватбанк» з карткового рахунку № НОМЕР_2 , емітованого АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_6 . Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано визнав неспроможними доводи сторони захисту про те, що банківські картки та код доступу до них засуджений отримав від ОСОБА_7 , оскільки з досліджених доказів вбачається, що ОСОБА_5 неодноразово здійснював операції з картками ще до того як почав проживати разом зі свідком ОСОБА_7 . Крім того, в суді першої інстанції спеціаліст кіберполіції ОСОБА_12 пояснив, що як створення профілів в соцмережі можливе на будь-якому гаджеті, так і їх відвідування (з використанням пароля), створення оголошень (дописів) та їх поширення можливе з використанням будь-якого телефону, комп`ютера, планшета, ноутбука. Для реєстрації потрібна електронна адреса. Засуджений створив електронні скриньки, профілі в соцмережі Фейсбук, з яких поширював фейкову інформацію для збору грошових коштів, використовуючи з галереї телефону фото поранених, хворих та медичної документації, зазначаючи при цьому номери банківських карток, мобільні додатки які скачані на телефон. Також спеціаліст відзначив, що особи які утримуються у СІЗО мають можливість та користуються мобільними телефонами. Отже, перебування ОСОБА_5 у вказаний ним період у слідчих ізоляторах не перешкоджало йому за допомогою техніки створювати та поширювати оголошення про збір коштів. Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК, і такі його висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Суд апеляційної інстанції переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які у своїй більшості аналогічні за змістом з доводами, які були наведені ним в касаційній скарзі та визнав їх безпідставними. Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК, оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом. Вирок місцевого суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК, а ухвала суду апеляційної інстанції - вимогам ст. 419 КПК. Відомостей, які б слугували підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, як про це вказує захисник у поданій касаційній скарзі, Судом не встановлено. З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюзахисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 липня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 березня 2026 року. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3