Постанова 4873 № 910/4030/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" червня 2026 р. Справа № 910/4030/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Шапрана В.В. Корсака В.А. без виклику сторін, розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/4030/25 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом ОСОБА_1 до:

1. Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд"

2. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання недійсними рішень, скасування реєстраційної дії/рішення про державну реєстрацію змін до відомостей, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ; апелянт; скаржник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (надалі - відповідач-1; ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд"; Громадська організація; Федерації; заявник) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (в подальшому - відповідач-2; ЦМУ МЮ України), в якому просила суд: - визнати недійсним рішення позачергового З`їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" в частині виключення ОСОБА_1 з членів Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що оформлено протоколом позачергового З`їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд"(код 33299019) від 12.01.2008 за № 1-П; - визнати недійсними рішення З`їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З`їзду громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), датованого 2008 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019); - визнати недійсними рішення З`їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З`їзду громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), датованого 2013 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019); - визнати недійсними рішення З`їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З`їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), датованого 2017 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019); - визнати недійсними рішення З`їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З`їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), датованого 2021 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019); - визнати недійсними рішення З`їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З`їзду громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019) від 01.02.2025 за № 6; - скасувати державну реєстрацію змін до відомостей Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2025 № 1000671070008001420, проведену державним реєстратором Корнійчук А. - головним спеціалістом відділу державної реєстрації громадських формувань у місті Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/4030/24. 21.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмета позову. Судом прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову до розгляду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/4030/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 заяву ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4030/25 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. У задоволенні заяви в решті суми витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025, апеляційна скарга в справі № 910/4030/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/4030/25 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/4030/25 - залишено без змін. Представником ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 70 000 грн, понесених в суді апеляційної інстанції. Заявник зазначає, що понесені ним витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами. Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді від 03.06.2026, заява про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/4030/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 прийнято до розгляду заяву представника Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4030/25 та постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи. Запропоновано ОСОБА_1 та Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України (м. Київ) надати письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали. Про апеляційний розгляд заяви представника відповідача-1 щодо ухвалення додаткового рішення сторони повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 04.06.2026 про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін та їх представників. До апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення, в яких ЦМУ МЮ України зазначає, що питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ГО «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», жодним чином не зачіпає прав, обов`язків та фінансових інтересів Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оскільки вказані витрати заявник просить стягнути виключно з позивача - Рожкової О.С., яка й ініціювала судовий процес. Позивачем подані до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення, в яких ОСОБА_1 вказує, що: - заявлена до відшкодування сума витрат (70 000,00 грн) майже в 2 рази перевищує попередній розрахунок відповідача-1, заявлений у відзиві (50 000,00 грн), що свідчить про його необґрунтованість та збільшення виключно після винесення судом рішення; - зазначені відповідачем-1 витрати є абсолютно непропорційними до складності справи, необґрунтованими фактичними діями та такими, що не мали процесуальної необхідності. Така сума є надмірною і, по суті, становить вимогу, спрямовану на необґрунтоване збагачення Громадської організації; - більшість процесуальних дій відповідача-1 сприяли затягуванню розгляду справи, збільшенню кількості судових засідань, чим Федерація свідомо завищувала розмір витрат на правничу допомогу; - відповідачем-1 не подано навіть звіт про виконання договору про надання правничої допомоги № 2.04 від 02.04.2025, а детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, взагалі Громадською організацією не подано; - доказів понесення реально відповідних витрат відповідачем-1 не надано, зважаючи на обов`язок згідно договору сплати Федерації на користь адвокатського бюро; - розмір заявлених відповідачем-1 витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованим. Від відповідача-1 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких Громадською організацією зазначається, що ухвалу ПАГС від 04 червня 2026 року позивач отримав 04 червня 2026 року. Передбачений резолютивною частиною вказаної ухвали 5-денний строк для подання пояснень щодо заяви відповідача-1 сплинув 09 червня 2026 року. Заперечення подано позивачем 17 червня 2026 року, тобто з пропуском встановленого судом строку на 8 днів. Окремо відповідач-1 акцентує, що в цій справі розмір витрат Федерації визначається договором, що передбачає прозору фіксовану ставку за правничу допомогу, і прямо співвідноситься з конкретними процесуальними діями, відображеними у матеріалах справи. Також відповідач-1 вважає, що саме процесуальна поведінка позивача об`єктивно зумовила необхідність здійснення Громадською організацією належного процесуального захисту в суді апеляційної інстанції і понесення відповідних витрат на правничу допомогу. За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, розглянувши докази, що долучені до матеріалів заяви про прийняття додаткового судового рішення, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України вбачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18. З огляду на зазначене, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, заперечення позивача щодо відсутності підстав для здійснення розподілу витрат на надану професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи через неподання відповідачем-1 доказів сплати Федерацією на користь адвокатського бюро коштів за правничу допомогу. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18). У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Неврахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України". У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару в цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу". Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорар успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правничої допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18. У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правничої допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо». На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомоги заявником надано договір про надання правничої допомоги № 2.04 від 02.04.2025, укладений між Громадською організацію "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (замовник/клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Гончарук та партнери» в особі Гончарука М.П. (адвокат/виконавець/адвокатське об`єднання), за умовами п.п. 4.1.3, 4.1.4 якого сторони визначили фіксований розмір винагороди (гонорару) адвоката в суді апеляційної інстанції: за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань апеляційного оскарження у справі № 910/4030/25, а також підготовку заяв по суті та процесуальних заяв до суду апеляційної інстанції - 40 000 (сорок тисяч) гривень; за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі № 910/4030/25 - 5 000 (п`ять тисяч) гривень за кожне судове засідання у справі. Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Колегія суддів також акцентує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права. Відповідна правова

позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20. Також колегією суддів враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні правові висновки знаходять своє правозастосування в постановах Верховного Суду: від 15 грудня 2025 року в справі № 924/23/25; від 27 січня 2026 року в cправі № 916/166/23, 11 лютого 2026 року в cправі № 914/1493/24. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У наведеному контексті судова колегія акцентує, що викладені відповідачем-1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечення в межах оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/4030/25 по суті дублюють зміст відзиву на позов (а.с. 214 - 216 - т. 2), а також додаткових пояснень (а.с. 99 - 104 - т. 4), поданих до суду першої інстанції. Крім того, правова позиція відповідача-1 у справі була незмінною та сформована ще при подачі заперечень до місцевого господарського суду. Ця обставина вказує на те, що аргументація відповідача-1 ґрунтувалась на тотожних доводах та нормах матеріального права в судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідачем-1 не наведено нових аргументів, окрім тих, що знайшли своє відображення в рішенні місцевого господарського суду. При цьому, встановлені місцевим господарським судом обставини, які були відображені в оскаржуваному рішенні, відповідачем-1 частково дублювались у відзиві на апеляційну скаргу. У межах вказаного колегія суддів вважає частково обґрунтованими твердження позивача у відповідній площині заперечень останнього. Окремо судова колегія звертає увагу, що надаючи правничу допомогу з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 56 - 59 т. 6), а також заперечень на клопотання позивача (а.с. 195 - 196 т. 6), яка фактично підтверджується поданням відповідних процесуальних документів, виконавцем не надано належних та достатніх доказів надання клієнту та прийняття останнім правничої допомоги з: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань апеляційного оскарження у справі № 910/4030/25, як-то: акта виконаних робіт, звіту про виконану роботу, тощо, що вказує на недоведеність надання відповідного обсягу правничої допомоги. Додатково судовою колегією враховується, що в справі проводилось 6 (шість) судових засідань: 12.02.2026, 19.03.2026, 02.04.2026, 23.04.2026, 07.05.2026, 28.05.2026. При цьому, представник відповідача-1 в суді апеляційної інстанції приймав участь у судових засіданнях (12.02.2026, 23.04.2026 та 07.05.2026) в режимі відеоконференції, що, відповідно, не потребувало витрат на транспорт, часу на прямування до приміщення суду і очікування тощо (див. додаткові постанови Верховного Суду: від 05.11.2024 у справі № 27/55(914/536/23), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 11.02.2025 у cправі № 910/173/23; постанову Верховного Суду від 28.01.2025 у cправі № 910/173/23). Крім цього, судове засідання 19.03.2026 в режимі відеоконференції не відбулось через виникнення технічних причин, що унеможливили участь представників позивача та відповідача-1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Отже, на підставі викладеного вище, дослідивши надані відповідачем-1 докази, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням критеріїв пропорційності та реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, як наслідок про часткове задоволення заяви відповідача-1 та стягнення на його користь 10 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що відповідатиме критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірними з наданими адвокатом послугами в апеляційному господарському суді. У свою чергу, беручи до уваги вищевказане, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта про наявність правових підстав для відмови у повному обсязі в задоволенні заяви відповідача-1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу через їх невідповідність вимогам обґрунтованості, необхідності, пропорційності та розумності. Окремо, з огляду на наведені в цій постанові висновки щодо наслідків розгляду заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення, колегією суддів вказується, що при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає до стягненню суд враховував саме фактичний обсяг наданих адвокатом відповідачу-1 послуг, докази реальності проведення яких вбачаються з матеріалів справи та факт надання конкретно яких саме послуг описано вище. У зв`язку з чим, а також беручи до уваги, що договором про надання правничої допомоги № 2.04 від 02.04.2025 не передбачено складання звітів та актів про надання правничої допомоги, враховуючи фіксований розмір гонорару, судовою колегією відхиляються, як необґрунтовані, аргументи позивача про те, що неподання Громадською організацією звіту про виконання договору про надання правничої допомоги № 2.04 від 02.04.2025, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом є підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача-1 про прийняття додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Додатково, в межах тверджень позивача про те, що заявлена до відшкодування сума витрат (70 000,00 грн) майже в 2 рази перевищує попередній розрахунок відповідача-1, заявлений у відзиві (50 000,00 грн), що свідчить про його необґрунтованість та збільшення виключно після винесення судом рішення, колегія суддів зазначає таке. За ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України). У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 визначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в розмірі 50 000 грн. Поряд з цим, за умовами договору про надання правничої допомоги № 2.04 від 02.04.2025 за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі № 910/4030/25 замовник сплачує 5 000 (п`ять тисяч) грн за кожне судове засідання у справі (п. 4.1.4 договору про надання правничої допомоги № 2.04 від 02.04.2025). Так, колегія суддів враховує, що станом на момент (26.01.2026) подачі відзиву на апеляційну скаргу судових засідань у справі ще не проводилось. Водночас, під час цього апеляційного розгляду в справі відбулось 6 (шість) судових засідань. Тим самим, відповідач-1 не міг достеменно передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. При цьому, збільшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу з 50 000 грн до 70 000 грн відповідач-1 керувався визначеними договором про надання правничої допомоги № 2.04 від 02.04.2025 умовами про розмір витрат (гонорару) за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі № 910/4030/25 виходячи з 5 000 (п`ять тисяч) грн за кожне судове засідання у справі. Відтак, зазначена відповідачем-1 загальна сума судових витрат в розмірі 70 000 грн не є істотним перевищенням суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку в межах 50 000 грн. Таким чином, судова колегія висновується про невмотивованість доводів скаржника про необґрунтованість та безпідставне збільшення відповідачем-1 заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу по відношенню до попереднього її розрахунку. Отже, з урахуванням вказаних вище висновків у цілому, колегія суддів зазначає, що судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції стягуються з позивача на користь відповідача-1 в сумі 10 000,00 грн. Щодо заяви відповідача-1 про залишення без розгляду заперечень позивача на заяву Федерації про ухвалення додаткового рішення, судова колегія вказує таке. За ч.ч. 1, 4 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Як вже зазначалось, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 прийнято до розгляду заяву представника Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4030/25 та постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи. Запропоновано Рожковій О.С. та Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України (м. Київ) надати письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 отримано позивачем та її представником 04.06.2026 о 17:15 год та 17:22 год відповідно. За ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Тобто, у строк до 09.06.2026 включно (з урахуванням вихідних днів) позивачу визначався строк для подання письмових пояснень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення. 17.06.2026 представник позивача подав заперечення щодо заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення. Тобто, позивачем були подані заперечення з пропуском встановленого судом строку на 8 днів. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що частинам 1, 2 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України). За ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права. Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом Статтею 13 ГПК України встановлено, що: - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; - учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; - суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України. У відповідності до ст.ст. 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його у повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В силу ст. 46 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. За ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім того, у відповідності до Указу Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває на даний час. 02.03.2022 на офіційній веб-сторінці Ради суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Так, згідно з пунктами 5, 6 рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через засідання до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. 04.03.2022 Верховний Суд на офіційному сайті зазначив, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. За ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. ЄСПЛ зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), (Beles and Others v. the Czech Republic), № 47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Колегія суддів вказує, що подання позивачем письмових пояснень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення відбулось із незначним пропуском встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 строку для надання письмових пояснень. Загалом, такі заперечення подані позивачем в рамках розумних строків. Враховуючи вищезазначені процесуальні норми, колегія суддів вважає про наявність підстав для продовження позивачу процесуальних строків для подання письмових пояснень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, як наслідок прийняття до уваги поданих Рожковою О.С. заперечень на заяву Федерації про ухвалення додаткового рішення при винесенні цієї додаткової постанови. З цих підстав судовою колегією відхиляється заява відповідача-1 про залишення без розгляду заперечень позивача на заяву Федерації про ухвалення додаткового рішення. Керуючись ст.ст. 119, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Продовжити Рожковій Олені Сергіївні процесуальний строк для подання письмових пояснень щодо заяви Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про ухвалення додаткового рішення.

2. Заяву представника Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

3. Стягнути з Рожкової Олени Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (вул. Велика Васильківська, 45, кв. 37, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код - 33299019) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції - 10 000 грн (десять тисяч гривень).

4. У задоволенні заяви у решті вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу повернути до суду першої інстанції. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді В.В. Шапран В.А. Корсак