Постанова 4873 № 910/13151/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" червня 2026 р. Справа№ 910/13151/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Владимиренко С.В. Демидової А.М. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М. за участю представників: від позивача: Бугайцов Є. В. від відповідача: Подобєд О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2025 (повний текст рішення складено 15.12.2025) у справі № 910/13151/24 (суддя Алєєва І. В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про стягнення 7 985 558, 69 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог В жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" (ТОВ "Тавань Солар 2", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (ДП "Гарантований покупець", відповідач), у якому просило стягнути: 1 188 015 грн 67 коп - 3 % річних; 3 349 479 грн 98 коп інфляційних витрат; 2 490 828 грн 50 коп - 0,1 % пені; 957 234 грн 54 коп 7 % штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору, яке виразилося в тому, що відповідач починаючи із розрахункового місяця - лютого 2020 року почав істотно порушувати строки виконання грошового зобов`язання - порядок розрахунків перед позивачем, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/13151/24 позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї В апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/13151/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга відповідача зводиться до того, що суд першої інстанції не врахував період нарахування штрафних санкцій, який обмежується приписами частини 6 статті 232 ГК України; суд не надав оцінки клопотанню відповідача про зменшення штрафних санкцій, оскільки позивач не довів заподіяння йому збитків відповідачем, суд не врахував правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня на момент його звернення до суду. При цьому відповідач вказує, що стягнення з нього пені та штрафу є обтяжливим, тому враховуючи принцип розумності та справедливості наявні підстави для зменшення пені та штрафу на 99 % від заявленого розміру. Також скаржник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Позивач у запереченні на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Євсіков О. О., Демидова А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/13151/24 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.04.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 відкладено розгляд справи на 14.05.2026 та продовжено строк її розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 задоволено заяву Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про заміну сторони правонаступником. Замінено відповідача у справі № 910/13151/24 - Державне підприємство "Гарантований покупець" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Гарантований покупець". У судовому засіданні 14.05.2026 протокольно оголошено перерву на 09.06.2026. Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до провадження. Присутній у судовому засіданні 09.06.2026 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу. Присутній у судовому засіданні 09.06.2026 представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Розгляд заяв та клопотань учасників справи АТ "Гарантований покупець" через підсистему "Електронний суд", у порядку п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, подано заяву про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/22/24. Клопотання про зупинення провадження мотивовано тим, що об`єднаною палатою досліджується питання правозастосування положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. ТОВ "Тавань Солар 2" подало свої заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. У судовому засіданні 09.06.2026 колегія суддів протокольно відмовила у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на таке. Зупинення - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23). Саме по собі зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи, оскільки цей інститут має застосовуватися лише за обставин, визначених процесуальним законом. Так, пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. При цьому за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції є обґрунтованим у випадку перегляду судового рішення Верховним Судом, якщо це може вплинути на розгляд спору по суті, що вбачається із пунктів 7.44 - 7.50 наведеної постанови. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини). Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. У справі № 910/22/24, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" заявлені позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" про стягнення неустойки у розмірі 814 680, 00 грн, нарахованої за період із 25.04.2022 до 29.11.2022, з підстав порушення зобов`язання за договором поставки від 26.07.2021 № 19/2021/557 у частині поставки товару. Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято справу № 910/22/24 до розгляду з метою вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від висновків щодо застосування частини шостої статті 232 ГК України, з урахуванням пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, від 30.10.2024 у справі № 911/1297/21, від 20.11.2024 у справі № 911/3331/23, від 12.03.2025 у справі № 911/956/24, від 29.01.2026 у справі № 910/6337/23. Передаючи справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів зазначила, що не погоджується із висновком суду касаційної інстанції щодо можливості нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України, з у рахуванням пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України. Як зазначила колегія суддів, у пояснювальній записці до Закону України від 02.04.2020 № 3297 "Про внесення змін до Господарського кодексу України (щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19)" вказано, що запровадження змін, передбачених проєктом, дозволить уповільнити економічний спад, зберегти підприємства від банкрутства, зберегти робочі місця, сприяти наповненню державного та місцевих бюджетів, пришвидшити відновлення економіки після закінчення карантину, сприяти зростанню доходів роботодавців і працівників, сприяти забезпеченню своєчасної виплати заробітних плат тощо. Колегія суддів вважала, що у цьому випадку законодавцем не було скасовано обмеження щодо періоду нарахування пені, а вказані законодавчі зміни спрямовані на забезпечення права сторони на звернення з позовом про захист свого права шляхом продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами, що відповідає меті Закону, спрямованого на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас висновки суду касаційної інстанції про можливість збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад строк, установлений частиною шостою статті 232 ГК України, згідно з приписами пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України є суто формальним тлумаченням Закону без урахування його загальної спрямованості. Предметом розгляду у справі № 910/13151/24, в якій подано апеляційну скаргу, є позовні вимоги ТОВ "Тавань Солар 2" до АТ "Гарантований покупець" про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, штрафу, а також пені, нарахованої за прострочення оплати поставленої електричної енергії в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто в межах строку, установленого частиною шостою статті 232 ГК України. Отже, правовідносини у справі № 910/13151/24, в якій подано апеляційну скаргу, та у справі № 910/22/24, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є подібними. У цьому аспекті колегія зауважує, що заснованими на правильному застосуванні пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України щодо зупинення провадження у справі є випадки перегляду судового рішення Верховним Судом, якщо це може вплинути на розгляд спору по суті. На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі. Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин Суд встановив, що 30.01.2018 Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" (далі - позивач/виробник за "зеленим" тарифом") було укладено договір №14769/01 (далі - договір). 30.06.2019 на підставі Додаткової угоди №104/01 до Договору про заміну сторони у зобов`язанні Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - відповідач) замінив Державне підприємство "Енергоринок" у договорі та набув права та обов`язки за Договором. Відповідно до пункту 1.1 договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами). Згідно п. 1.1 Порядку, він визначає порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, та суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Зазначений Порядок поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку (п. 1.2 Порядку). Постановою НКРЕКП від 31.10.2017 №1317 "Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ "Тавань Солар 2", позивачу було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії. Постановою НКРЕКП від 11.01.2018 №32 "Про встановлення зеленого тарифу ТОВ "Тавань Солар 2", Товариству було установлено "зелений" тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01.01.2030. Згідно з пунктами 2.3, 2.4 договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Пунктом 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3111 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" позивачу на лютий, березень 2020 року був установлений "зелений" тариф на електричну енергію на рівні 395,34 коп/кВт·год (без ПДВ). Постановою НКРЕКП від 25.03.2020 №723 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" позивачу на квітень, травень, червень 2020 року був установлений "зелений" тариф на електричну енергію на рівні 425,36 коп/кВт·год (без ПДВ). Постановою НКРЕКП від 30.06.2020 № 1245 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" позивачу на липень 2020 року був установлений "зелений" тариф на електричну енергію на рівні 451,20 коп/кВт·год (без ПДВ). Пунктом 3.1 договору передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку. Дані обліку поставленої електричної енергії завантажуються платформу "Market management system" (MMS) і адмініструються АТ "НЕК "Укренерго" який є адміністратором комерційного обліку. Згідно з пунктами 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Відповідачем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку. Підпунктом 2 пункту 4.5 договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію. Відповідно до положень глави 10 Порядку, відповідач зобов`язаний здійснити оплату платежу за поставлену електричну енергію: - за перші 10 днів розрахункового місяця - до 15 числа (включно) розрахункового місяця (п. 10.1 Порядку); - за перші 20 днів розрахункового місяця - до 25 числа (включно) розрахункового місяця (п. 10.1 Порядку); - остаточний розрахунок - після отримання від продавця Акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (п. 10.4 Порядку). Постановами НКРЕКП (Регулятором) були затверджені розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за відповідний оскаржуваний строк (лютий-липень 2020 року): - від 20 березня 2020 року №715 "Про затвердження розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні та лютому 2020 року"; - від 29 квітня 2020 року №902 "Про затвердження розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року"; - від 27 травня 2020 року №995 "Про затвердження розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року"; - від 24 червня 2020 року №1211 "Про затвердження розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року"; - від 22 липня 2020 року № 1435 "Про затвердження розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року"; - 19 серпня 2020 року № 1600 "Про затвердження розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020 року". Позивач вказував, що він виконав власні зобов`язання за договором, виробив та поставив відповідачу (передав через точку приєднання) у період з лютого 2020 року по липень 2020 року, а відповідач прийняв електричну енергію, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за лютий-липень 2020 року, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств, а саме: - Акт купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2020 за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 на суму 2 717 148,10 грн (в тому числі 452 858,02 грн ПДВ); - Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2020 за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 на суму 5 086 483,98 грн (в тому числі 847 747,33 грн ПДВ); - Акт купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2020 за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 7 333 019,24 грн (в тому числі 1 222 169,87 грн ПДВ); - Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2020 за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 на суму 6 280 967,84 грн (в тому числі 1 046 827,97 грн ПДВ); - Акт купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2020 за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 на суму 6 632 017,45 грн (в тому числі 1 105 336,24 грн ПДВ); - Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2020 за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 на суму 7 566 786,43 грн (в тому числі 1 261 131,07 грн ПДВ). Позивач зазначає, що жодних зауважень щодо обсягів та вартості поставленої електричної енергії, наведених у актах купівлі-продажу електроенергії за період з лютого по липень 2020 року відповідач не висловлював. Крім того, об`єми/обсяг загальної кількості та вартості поставленої електроенергії підтверджені: - актами звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електричної енергії між суміжними ліцензіатами "ТОВ "ТАВАНЬ СОЛАР 2" та АТ "Херсонобленерго" за період 10 та 20 днів лютого, березня, квітня, травня, червня та липня 2020 року; - витягом із наданої АТ "Укренерго" інформації щодо обсягів відпуску/споживання електричної енергії за 10, 20 днів розрахункового місяця, наданих до ДП "Гарантований покупець", відповідно до Постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, за період з червня 2020 року по жовтень 2023 року відповідно до глави 7 Порядку; - даними із платформи MMS, яку адмініструє Адміністратор комерційного обліку - АТ "НЕК "Укренерго"; - відомостями відпуску електричної енергії від постачальника послуг комерційного обліку Товариства - ТОВ "Українські технологічні продукти" (додатково можуть бути підтверджено Позивачем), які повторюють дані АТ "Укренерго". Однак, відповідач починаючи із розрахункового місяця - лютого 2020 року почав істотно порушувати строки виконання грошового зобов`язання - порядок розрахунків перед позивачем, в зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача. Також встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2021 №910/11731/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у сумі 17 521 365,29 грн задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" основний борг у сумі 15 676 322 грн 60 коп, пеню у сумі 580 333 грн 77 коп, штраф у сумі 1 219 451 грн 12 коп. за період з лютого по травень 2020 року. Водночас питання наявності чи відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за вказаний період не було предметом розгляду у зазначеній справі. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2). Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Зобов`язання може бути забезпечено, зокрема, неустойкою, що прямо передбачено статтею 546 ЦК України. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Встановивши, що позивачем підтверджено належними доказами заявлені до стягнення суми, суд першої інстанцій дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що відповідачем не спростовано порушення взятих на себе зобов`язань, що давало правові підстави позивачу для нарахування та стягнення судом 3 % річних, інфляційних витрат, 0,1 % пені, 7 % штрафу. Здійснивши перерахунок 3 % річних (за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з лютого по липень 2020 року), інфляційних втрат (за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з лютого по липень 2020 року), пені (за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці за червень і липень 2020 року) та штрафу (за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці за червень і липень 2020 року), колегія суддів встановила, що розрахунки є арифметично правильними. Водночас, у суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке обґрунтоване тим, що позивач не довів заподіяння йому збитків відповідачем, вини відповідача, а також те, що заборгованість відповідача перед позивачем відсутня на момент його звернення до суду. При цьому відповідач посилався у клопотанні на те, що стягнення з нього пені та штрафу є обтяжливим, тому враховуючи принцип розумності та справедливості наявні підстави для зменшення пені та штрафу на 99 % від заявленого розміру. У судовому засіданні 09.06.2026 представник відповідача просив зменшити штрафні санкції на 99 %. Неустойка, яка нараховується за прострочення має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, постанові ВСУ від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21). Неустойка втрачає свою правову природу як засобу забезпечення виконання зобов`язання та компенсації можливих втрат кредитора і фактично трансформується у інструмент системного отримання доходу. Більше того, подібний розмір санкцій створює економічно викривлену ситуацію, за якої прострочення виконання зобов`язання стає для кредитора більш вигідним, ніж його належне та своєчасне виконання, оскільки забезпечує отримання додаткового фінансового результату, не пов`язаного із реальними збитками. Такий підхід прямо суперечить правовій природі цивільно-правової відповідальності, яка має компенсаційний, а не каральний характер, а також порушує принципи розумності, справедливості та пропорційності, оскільки призводить до необґрунтованого збагачення кредитора за рахунок боржника. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналіз приписів статі 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21). З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При вирішенні питання про зменшення пені та штрафу суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені та штрафу. При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Великою Палатою Верховного Суду з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також п. 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її у розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, є обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій. Таким чином, правовідносини у справах № 910/13151/24 та № 902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, а тому колегія суддів не вбачає підстав для врахування зазначених висновків при розгляді даної справи. Водночас, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Колегією суддів встановлено, що в межах справи № 910/11731/20 за тими ж самими правовідносинами, що і в даній справі вже було стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" пеню у сумі 580 333 грн 77 коп та штраф у сумі 1 219 451 грн 12 коп, які нараховуються по дату виконання рішення. Таким чином, виходячи із загальної суми штрафних санкцій та практики Верховного Суду, а також з урахуванням фактичної тривалості прострочення та відсутності доведених збитків, заявлених позивачем у цій справі, та вже задоволених до стягнення штрафних санкцій у межах справи № 910/11731/20, колегія суддів приходить до висновку щодо неспівмірності заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені та штрафу, а тому зменшує розмір пені до 24 908, 29 грн та штрафу до 9 572, 35 грн. Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафу. Судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції підлягають розподілу у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/13151/24 змінити, виклавши пункти перший та другий його резолютивної частини в такій редакції: "1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" (03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО, будинок 18, код ЄДРПОУ 40813863): 1 188 015 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч п`ятнадцять) гривень 67 копійок три проценти річних; 3 349 479 (три мільйони триста сорок дев`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 98 копійок інфляційних витрат; 24 908 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот вісім) гривень 29 копійок пені; 9 572 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 35 копійок штрафу; 119 783 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 38 копійок судового збору.". Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ. В решті господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/13151/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повна постанова підписана 23.06.2026. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді С.В. Владимиренко А.М. Демидова