Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/1582/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2026 р. Справа№ 910/1582/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Алданової С.О. Руденко М.А. за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д., за участю представників учасників справи: від позивача: Щербак Є.М. від відповідача: Ковтонюк Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025, повний текст якого складено та підписано 24.11.2025 у справі №910/1582/25 (суддя Полякової К.В.) за позовом Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" про визнання пунктів договору недійсними, внесення змін до договору, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог 20.02.2025 Приватне комунально-побутове підприємство "Теплокомунсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг", в якій просило: визнати недійсними пункти 5.1 та 5.4 Договору постачання природного газу №1386-НГТ-17 від 29.06.2021, укладеного між Приватним комунально-побутовим підприємством "Теплокомунсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг"; внести зміни до Договору постачання природного газу №1386-НГТ-17 від 29.06.2021 шляхом його доповнення пунктами 5.1-1 та 5.8 у наступній редакції: "5.1-1. Крім випадків, передбачених пунктом 5.8 цього Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору". " 5.8. Розрахунки за Договором в обсязі заборгованості з різниці в тарифах підтвердженої для Споживача територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету за цільовим призначенням в порядку організації взаєморозрахунків встановленому законодавством. До завершення процедури врегулювання заборгованості Споживача за рахунок видатків Державного бюджету, розрахунки між сторонами за Договором на узгоджену суму заборгованості з різниці в тарифах можуть здійснюватися виключно шляхом відступлення Споживачем на користь Постачальника права вимоги на відшкодування заборгованості з різниці в тарифах". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вимушено погодив вкрай невигідні для нього договірні умови у зв`язку з існуванням тяжкої обставини - необхідності забезпечити проведення опалювального сезону 2021-2022 років на території Бучанської, Ірпінської та Гостомельської територіальної громади, для чого необхідна закупівля природного газу у відповідача, при наявному мораторію на підвищення тарифів на теплову енергію та комунальні послуги. Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав 16, 233, 631 ЦК України, а також на статтю 20 Закону України «Про теплопостачання». Доводи та заперечення відповідача Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах відсутні тяжкі обставини, оскільки позивач для забезпечення опалювального періоду 2021/2022 років був вільний у виборі будь-якого продавця природного газу на ринку природного газу за цінами, що вільно встановлюються на ринку. Так, умови договору щодо порядку оплати природного газу не становлять вкрай невигідного (кабального) характеру для позивача. Також, не допускається визнання недійсними істотних умов договору без визнання недійсним договору повністю. Одночасно, позивачем не доведено істотної зміни обставин для внесення змін до договору за рішенням суду. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у задоволенні позовних вимог Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" суд відмовив повністю. Рішення, з посиланням на статті 6, 11, 203, 215, 217, 233, 627 і 652 ЦК України, статті 3, 12 і 13 Закону України «Про ринок природного газу», статті 74, 76, 77, 86, 129, 232, 236, 241 Господарського процесуального кодексу України, а також на пункт 21 розділу II Правил постачання природного газу мотивоване тим, що позивач не довів укладення договору під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних умовах (оскільки мав свободу вибору постачальника газу з найвигіднішими цінами) та не підтвердив наявності всіх законодавчих передумов для внесення змін до договору через істотну зміну обставин, при цьому додатково зауваживши, що визнання недійсними лише окремих істотних умов без оскарження всього договору не допускається. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" задовольнити у повному обсязі. А саме апелянт посилається на те, що: - суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення спірного договору на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини, якою для позивача була необхідність своєчасного початку та сталого проведення опалювального сезону 2021-2022 років в умовах дії мораторію на підвищення тарифів; - суд безпідставно послався на принципи вільного ринку природного газу, не врахувавши специфічний статус позивача як виробника теплової енергії та проігнорувавши той факт, що відповідач у встановленні договірних умов діяв з ознаками зловживання монопольним становищем, на що звертав увагу Антимонопольний комітет України; - суд неправильно застосував норми матеріального права у питанні зміни умов договору, оскільки не врахував істотну зміну обставин, а саме запровадження державою особливого механізму погашення заборгованості за газ за рахунок субвенцій із державного бюджету, скористатися яким позивач фізично не зможе без внесення відповідних змін до оскаржуваного договору. Свою апеляційну скаргу скаржник обґрунтовує нормами матеріального та процесуального права, зокрема статтями 233, 651, 652 ЦК України, статтею 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а також статтями 255, 256, 258 Господарського процесуального кодексу України. Доводи та заперечення відповідача У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» повністю заперечує доводи апелянта, вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, з огляду на такі аргументи: - позивач, як суб`єкт господарювання, мав свободу вибору постачальника природного газу на ринку, а вибір відповідача був зумовлений прагненням отримати природний газ за найвигіднішою ціною, а не вимушеними обставинами; - посилання позивача на «тяжкі обставини» є необґрунтованим, оскільки він не довів наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між нібито тяжкими обставинами та укладенням спірного договору; - судова практика, зокрема висновки Верховного Суду у справі №910/17359/23, підтверджує, що вільний вибір постачальника на ринку природного газу виключає можливість визнання договору недійсним як укладеного під впливом тяжкої обставини лише через незгоду з умовами оплати. Відзив обґрунтований статтями 202, 203, 215, 233 ЦК України та статтями 3, 12, 13 Закону України «Про ринок природного газу». Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1582/25 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/1582/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 23.02.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 16.02.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 16.02.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою. 20.02.2026 суддя Євсіков О.О. заявив самовідвід від розгляду справи № 910/1582/25 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2026 заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №910/1582/25 за апеляційною скаргою Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/1582/25 задоволено. Постановлено відвести суддю Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О. від розгляду справи №910/1582/25. Матеріали справи № 910/1582/25 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Кропивна Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі №910/1582/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Кропивна Л.В. Повідомлено учасників справи про призначення справи №910/1582/25 до розгляду на 30.03.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 повідомлено учасників справи про відкладення апеляційної скарги у справі №910/1582/25 на 11.05.2026. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 суддю Північного апеляційного господарського суду Кропивну Л.В. тимчасово відсторонено, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1582/25. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Руденко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 03.06.2026. Явка представників учасників справи Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2026 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2026 заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін. 26.06.2021 між позивачем, як Споживачем, та відповідачем, як Постачальником, укладено Договір постачання природного газу №1386-НГТ-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору. У пункті 1.2 Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини, а не для перепродажу. За змістом пункту 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з червня 2021 до червня 2024 року. Так, з червня 2021 року до червня 2022 року - в кількості 10342,400 тис.куб.метрів (п. 2.1.1); на період з червня 2022 року до червня 2023 року та на період з червня 2023 року до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються Сторонами окремими додатковими угодами до Договору (п. 2.1.2). Відповідно до п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. У пункті 4.1 Договору визначено порядок встановлення ціни та зміни ціни на природний газ. Згідно з пунктом 5.1 договору оплата за природний газ (окрім розрахункових періодів: жовтень 2021, жовтень 2022, жовтень 2023, листопад 2021, листопад 2022, листопад 2023, квітень 2022, квітень 2023, квітень 2024, травень 2022, травень 2023, травень 2024) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 50% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1 цього договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Відповідно до пункту 5.4 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 30 червня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1 Договору). До Договору вносилися зміни щодо визначення ціни природного газу (п. 4.1. розділу 4), а саме: Додатковою угодою №1 від 29.06.2021, Додатковою угодою №2 від 23.07.2021, Додатковою угодою №3 від 25.08.2021, Додатковою угодою №4 від 20.09.2021, Додатковою угодою №5/1 від 20.10.2021. Додатковою угодою №5 від 01.10.2021, окрім ціни природного газу, викладено в новій редакції пункт 5.1. розділу 5 "Порядок та умови проведення розрахунків": 5.1. Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього місяця числа, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Підпункти 5.1.1., 5.1.2., 5.1.3., 5.1.4. розділу 5 "Порядок та умови проведення розрахунків" виключено. Додатковою угодою №10 від 20.01.2022 викладено в новій редакції пункт 5.1. розділу 5 "Порядок та умови проведення розрахунків": П. 5.1. Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: П 5.1.1. Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий Постачальником в розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого),здійснюється Споживачем в повному об`ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу; П. 5.1.2. Оплата 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється Споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу; П. 5.1.3. Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого). П. 5.1.4. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачу газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Додатковою угодою №11 від 20.01.2022, Додатковою угодою № 12 від 26.04.2022 до Договору вносилися зміни щодо визначення ціни природного газу (п. 4.1. розділу 4 Договору). Додатковою угодою №13 від 14.10.2022 сторони дійшли згоди призупинити постачання природного газу за Договором через 6 календарних днів з дня підписання додаткової угоди. При зверненні з даним позовом позивач зауважив, що сума невідшкодованої позивачу заборгованості з різниці в тарифах підтверджується витягами з протоколів Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, і за час постачання газу за Договором, а саме станом на 01.10.2022 становить 12 252 043,00 грн: - станом на 01 липня 2022 року згідно протоколу засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах № 2 від 07.11.2022 для ПКПП "Теплокомунсервіс" узгоджено обсяг заборгованості в різниці в тарифах в розмірі - 7 230 750,00 грн - станом на 01 жовтня 2022 року згідно протоколу засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах № 8 від 20.12.2022 для ПКПП "Теплокомунсервіс" узгоджено обсяг заборгованості в різниці в тарифах в розмірі - 5 023 293,00 грн. Разом із цим, в опалювальному періоді 2021-2022 років діяли тарифи для населення, що встановлені рішеннями виконавчого комітету Бучанської міської ради від 18.12.2018 №661, рішеннями виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.09.2021 №132/12, рішеннями виконавчого комітету Гостомельської селищної ради від 06.12.2021 №278. Суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено, що для забезпечення опалювального періоду 2021/2022 років він не мав вільного вибору продавця природного газу на ринку природного газу за цінами, що вільно встановлюються на ринку, а не тільки шляхом отримання природного газу від відповідача. Позивач посилався в якості тяжкої обставини на відсутність компенсації із державного бюджету в 2022 - 2023 роках заборгованості з різниці в тарифах, що визначена у протоколах Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, що впливає на порядок розрахунків за договором. Суд дійшов висновку, що ці обставини не є такими, що виникли станом на час укладення договору постачання природного газу від 26.06.2021 №1386-НГТ-17, та не впливають на приватно-господарські правовідносини сторін за ним. Суд зазначив, що для застосування статті 233 ЦК України має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин) та послався на постанову Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №910/9626/20, у якій викладено правовий висновок про те, що для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. Також, у постанові від 12.08.2021 у справі №910/4288/20 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що для застосування статті 233 ЦК України умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто, такі умови мають бути явно кабальними для особи. У пункті 5.1 договору передбачено, що 50 % сплачується до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу, та остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. За змістом пункту 21 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених НКРЕКП постановою від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила) споживач своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами. Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що спірні умови договору становлять вкрай невигідний (кабальний) характер для позивача, та що укладення такого договору мало місце в зв`язку з тяжкими обставинами. Сам по собі факт укладання договору на умовах, які позивач суб`єктивно вважає невигідними, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №21/89б/2011(913/630/20). Згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 11.08.2021 у справі №926/324/20, від 18.11.2021 у справі №907/12/19, від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 02.05.2018 у справі №910/14411/16, умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки у такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Щодо позовних вимог про внесення змін до Договору постачання природного газу №1386-НГТ-17 від 29.06.2021 шляхом його доповнення пунктами 5.1-1 та 5.8 у наведеній позивачем редакції, суд прийняв до уваги, що позивач просив застосувати такий спосіб судового захисту, як внесення змін до договору, оскільки позивачем не оспорюється визначена Договором ціна природного газу, а також обов`язок його, як споживача, оплатити поставлені обсяги природного газу, у зв`язку з чим порушене право підлягає поновленню у спосіб зміни договірних умов щодо порядку та строків оплати. Суд врахував, що порядок застосування статей 651, 652 ЦК України щодо зміни договору за рішенням суду прямо передбачений у диспозиціях даних статей, та іншого способу застосування не передбачено. Отже, суд дійшов висновку, що позивач наявність підстав для зміни умов договору відповідно до статей 651, 652 ЦК України не довів. Враховуючи вищевикладене, суд у задоволенні позовних вимог відмовив повністю. Джерела права та висновки Верховного Суду, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення За результатами перевірки правильності застосування норм матеріального та процесуального права у цій справі встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на відповідні норми. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто для того, щоби визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме у момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з частиною 1 статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Для визнання правочину недійсним з наведеної вище підстави позивач має довести наявність у сукупності таких обставин: 1) наявність тяжкої обставини; 2) наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину. Тобто, позивач має довести те, що оспорюваний ним договір був вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та/або їх негативних наслідків і внаслідок вчинення такого правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину, внаслідок якої був укладений договір. Також має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не був би вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах; 3) наявність невигідних для себе умов правочину; 4) факт вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки; 5) факт того, що він, вчиняючи договір на невигідних умовах, усвідомлював свої дії, але вимушений був це зробити через тяжкі для нього обставини. Відповідно до статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про ринок природного газу" одними із принципів функціонування ринку природного є вільна торгівлю природним газом та вільний вибір постачальників природного газу. Відповідно до статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право на вільний вибір постачальника та безоплатну зміну постачальника. Згідно частиною другою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Щодо позовних вимог про внесення змін до Договору суд послався на такі норми права. Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. У статті 652 ЦК України передбачено, що договір може бути змінений у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. У разі істотної зміни обставин суд може змінити договір за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі №927/763/17 закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Правова позиція апеляційного суду Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 без змін, зважаючи на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, у пункті 5.1 договору передбачено, що 50 % сплачується до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу, та остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. За змістом пункту 21 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених НКРЕКП постановою від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила) споживач своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами. Застосування статті 233 Цивільного кодексу України (ЦК України) щодо визнання недійсними договорів постачання природного газу вимагає комплексного доведення низки взаємопов`язаних фактів. Судова практика, зокрема у справі № 910/17359/23, окреслює межі застосування цієї норми для суб`єктів господарювання. В контексті викладеного колегія враховує, що для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах необхідно довести наявність у сукупності п`яти елементів: наявність тяжкої обставини, що є оціночною категорією та визначається судом індивідуально з урахуванням обставин конкретної справи; наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку, оскільки позивач має довести, що договір був вчинений саме для усунення або зменшення тяжких обставин чи їх наслідків; вкрай невигідні умови правочину для сторони, що його оскаржує; добровільність вчинення правочину (без обману, помилки чи фізичного насильства); усвідомлення особою своїх дій та вимушеність їх вчинення виключно через тяжкі для неї обставини. Щодо доводів про визнання недійсними пунктів 5.1 та 5.4 Договору на підставі статті 233 ЦК України колегія вважає, що апелянт не довів наявності сукупності кваліфікуючих ознак, визначених статтею 233 ЦК України, а саме: перебування у «тяжкій обставині» (як надзвичайній події) та «вкрай невигідних умов» (як об`єктивної нееквівалентності зустрічного надання). Колегія погоджується з судом першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що спірні умови договору становлять вкрай невигідний (кабальний) характер для позивача, та що укладення такого договору мало місце в зв`язку з тяжкими обставинами. Сам по собі факт укладання договору на умовах, які позивач суб`єктивно вважає невигідними, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №21/89б/2011(913/630/20). Відповідно до практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2024 у справі № 910/17359/23, сам лише факт складної економічної ситуації на підприємстві або настання опалювального сезону не є «тяжкою обставиною» у розумінні цивільного законодавства, оскільки такі обставини є передбачуваними ризиками господарської діяльності. Перехід на використання природного газу як технологічного палива замість вугілля (що призвело до фінансової збитковості підприємства) не є підтвердженням укладення спірного договору на вкрай невигідних умовах. Договір укладався в межах механізму покладення спеціальних обов`язків згідно з Постановою КМУ №222, однак споживач мав законодавчо закріплене право вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб своєї господарської діяльності. Споживач не скористався правом вільного вибору іншого продавця та не висловлював жодних заперечень проти умов оспорюваного договору. Колегія вважає, що факт підписання сторонами додаткової угоди, якою було погоджено новий порядок розрахунків за фактично переданий газ, беззаперечно свідчить про вільне волевиявлення споживача. Це нівелює твердження про укладення договору під тиском тяжких обставин. Свобода договору, закріплена у статтях 6, 627 ЦК України, передбачає, що сторони самостійно визначають договірні умови, а відсутність у позивача наміру оспорювати весь договір при оспорюванні лише його частини (умов оплати) свідчить про вибір неефективного способу захисту прав, що прямо суперечить статті 217 ЦК України. Щодо доводів про необхідність внесення змін до договору через істотну зміну обставин колегія враховує положення статті 652 ЦК України вимагає доведення того, що сторони не могли передбачити зміну обставин, а виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін. Прийняття Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не створює імперативного обов`язку для контрагента змінювати умови договору в частині строків оплати. Цей закон визначає механізм погашення заборгованості, проте не нівелює договірну дисципліну між суб`єктами господарювання. Суд враховує принцип «pacta sunt servanda» (договори мають виконуватися), закріплений у статті 526 Цивільного кодексу України (№ 435-IV), згідно з яким одностороння зміна умов договору або відмова від виконання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Щодо доводів про порушення конкурентного законодавства та зловживання монопольним становищем колегія враховує, що за правилами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Скаржник не надав доказів (рішення Антимонопольного комітету України), що підтверджують зловживання відповідачем монопольним становищем при встановленні умов договору. Господарський суд при розгляді цивільно-правових спорів не має повноважень самостійно кваліфікувати дії суб`єкта як зловживання монопольним становищем без відповідного акта органу антимонопольного контролю, що відповідає практиці Верховного Суду. Згідно зі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, захист прав здійснюється способами, передбаченими законом. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб, а саме внесення змін до договору в судовому порядку не є належним у даній ситуації, оскільки господарський суд не може підміняти собою волевиявлення сторін, якщо правові підстави для примусової зміни договору відсутні. Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, проте позивачем не доведено правових підстав для визнання спірних пунктів недійсними. Суд зазначає, що ефективним є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права. Посилання апелянта на Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості...» не є безумовною підставою для втручання в договірні відносини сторін в обхід положень ст. 651-652 ЦК України, що регулюють порядок зміни договору. Суд першої інстанції відповідно до статей 86, 236 ГПК України повно і всебічно дослідив надані докази, надавши належну оцінку кожному доводу. Суд апеляційної інстанції погоджується, що позивачем не доведено порушення його прав, які підлягають захисту в судовому порядку. Згідно з вимогами статей 76-77 ГПК України, позовні вимоги базуються на припущеннях щодо економічної доцільності, а не на фактах порушення норм права. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити. Судові витрати Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі №910/1582/25 залишити без змін. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано, - 24.06.2026. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді С.О. Алданова М.А. Руденко