Постанова 4873 № 910/2424/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" червня 2026 р. Справа№ 910/2424/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іванова В.П. суддів: Пономаренка Є.Ю. Чапляна С.Є. за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю. за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 10.06.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/2424/24 (суддя Спичак О.М.) за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення 683 140,42 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 28.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» (далі - позивач, ОСББ «Новодарницьке») з вимогами до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі - відповідач, апелянт, КП «Житло-сервіс») про стягнення 803 691,48 грн, з яких 609 358,73 грн основного боргу 21 385,98 грн 3% річних та 172 946,77 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на вулиці Юрія Пасхаліна, №17 від 01.12.2019 №1179-19 не повернув суму невикористаних на здійснення поточного ремонту спільного майна будинку коштів, у зв`язку з чим позивачем (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 621 966,40 грн, 3% річних у розмірі 23 650,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 37 523,23 грн, у зв`язку з чим ціна позову у даній справі становить 683 140,42 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та його мотиви Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, що виключає підстави для їх задоволення. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2026 постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі № 910/2424/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення поточних ремонтних робіт у будинку. Крім того, у своїй постанові Верховний Суд вказав, що оскаржувані судові рішення не містять дослідження та оцінки зазначених вище обставин у контексті належного виконання відповідачем зобов`язання за пунктом 6 додаткової угоди та вимогою позивача від 15.11.2023 № 010 у семиденний строк від дня її пред`явлення; судами не перевірено правильність обрахунку невикористаних коштів та нарахування на них позивачем інфляційних втрат, трьох відсотків річних; вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди обмежились лише посиланням на лист Миколи Хориса уповноваженої особи співвласників будинку від 31.05.2022, як на підставу компенсації вартості наданих послуг за рахунок накопичень на поточний ремонт будинку та зміни порядку зарахування коштів на користь погашення боргу за послуги управителя з коштів, що передбачались на поточний ремонт будинку. Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/2424/24 позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Житло-сервіс» на користь ОСББ «Новодарницьке» суму основного боргу у розмірі 621 965,86 грн, 3% річних у розмірі 8 570,22 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 166,80 грн, судовий збір у розмірі 41 461,91 грн та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що наявність та розмір заборгованості КП «Житло-сервіс» за Договором у сумі 621 965,86 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які не були спростовані відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСББ «Новодарницьке» в частині стягнення з КП «Житло-сервіс» суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у зазначеному вище розмірі. Крім того, суд першої інстанції у рішенні від 10.04.2026 прийшов до висновку, що позивач неправильно визначив період прострочення повернення суми грошових коштів, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних є 8 570,22 грн (за період з 23.11.2023 по 08.05.2024) та обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 13 166,80 грн (за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та пояснень скаржника Не погоджуючись із зазначеним рішенням, КП «Житло-сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/2424/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач (апелянт) зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що тією ж уповноваженою особою ( ОСОБА_1 ), який діяв на підставі протоколу загальних зборів співвласників від 18.05.2019 року, відповідно до листа від 31.05.2022, та який міститься в матеріалах справи, повідомлено відповідача про те, що співвласники житлового будинку №17 на вул. Пасхаліна у Дарницькому районі м. Києва не заперечують щодо компенсації вартості наданих послуг за рахунок накопичень поточного ремонту житлового будинку за вищевказаною адресою. Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не досліджено належним чином факт наявності доказів на підтвердження того, що позивач є власником всіх залишків коштів з послуги «Поточний ремонт спільного майна будинку», з вимогою про стягнення яких він звернувся з позовом до суду. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень позивача щодо пояснень відповідача Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього. Відповідач (апелянт) подав до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив, разом з яким заявив клопотання про поновлення строку на подання процесуального документу, посилаючись на проведення технічних робіт у підсистемі «Електронний суд». Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів визнала наведені причини пропуску строку поважними та поновила відповідачу строк на подання відповіді на відзив, прийнявши процесуальний документ сторони до розгляду. У відповіді на відзив відповідач наполягав на доводах апеляційної скарги, зокрема щодо належності невикористаних коштів власникам та наймачам приміщень, а також щодо неповноти та вибірковості дослідження судом першої інстанції поданих позивачем доказів. Явка представників у судове засідання У судове засідання 10.06.2026 з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 без змін. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та перевірені судом апеляційної інстанції 01.12.2019 між КП «Житло-сервіс» (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: вулиця Юрія Пасхаліна, 17, що у Дарницькому районі м. Києва, в особі Хориса М. М., який був уповноваженою особою та діяв на підставі протоколу загальних зборів співвласників від 18.05.2019 №1 (співвласник/уповноважена особа) було укладено Договір №1179-19 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на вулиці Юрія Пасхаліна, буд.17 (далі - Договір №1179-19), за умовами пункту 1.1 якого управитель зобов`язується надавати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком (послуга з управління), що розташований за адресою: вулиця Юрія Пасхаліна, 17, Дарницькому районі, м. Києва (будинок), а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послуги з управління згідно додатку №5 «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території» до договору, який є невід`ємною частиною договору, та вимог чинного законодавства. Відповідно до пункту 1.3 Договору №1179-19 послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання, задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території та включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; проведення поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку. Співвласник (кожен із співвласників) зобов`язаний, зокрема оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені кошторисом (додаток № 5 до договору) (пункт 2.2.3 Договору №1179-19). Згідно пункту 2.4.1 Договору №1179-19 управитель зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і цього договору, від власного імені укладати з підрядними організаціями необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг. Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що ціна послуги з управління становить 7 (сім) гривень 88 коп. (в тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку згідно з кошторисом (додаток №5 до договору), та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 5 (п`ять) гривень 93 коп. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, сума без ПДВ; винагороду управителю в розмірі 0,64 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, сума без ПДВ. На вимогу співвласників управитель щороку, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цього Договору, звітує про виконання кошторису витрат відповідно до цього Договору та подає співвласникам на погодження новий кошторис витрат (пункт 3.3 Договору №1179-19). Умовами пункту 3.4 Договору №1179-19 сторони погодили, що за наявності заборгованості у співвласника за цим договором, управитель зараховує кошти, що надійшли від співвласника, як погашення заборгованості за минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Відповідно до пункту 7.1 Договору №1179-19 внесення змін до умов цього договору здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди, якщо інше не передбачено цим договором. Цей договір укладається терміном на один рік та набирає чинності з дня його підписання сторонами. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається подовженим на один рік (пункти 9.1 та 9.2 Договору №1179-19). Згідно пункту 9.3 Договору №1179-19 його дія припиняється, зокрема в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 9.6 Договору №1179-19 сторони погодили, що у разі припинення дії договору не пізніше дня, що настає за днем припинення дії договору управитель передає новому управителю багатоквартирного будинку чи особі, уповноваженій співвласниками або об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку: наявну технічну документацію на такий будинок; інформацію про виконані роботи з технічного обслуговування і ремонту конструктивних елементів багатоквартирного будинку та інженерних систем за строк дії договору, але не більше трьох останніх років; інформацію про виникнення аварійних ситуацій і технічних несправностей у розрізі конструктивних елементів та інженерних систем за строк дії договору, але не більше трьох останніх років; дані бухгалтерського обліку доходів та витрат на утримання багатоквартирного будинку за строк дії договору, але не більше трьох останніх років; майно, передане управителю будинку за рішенням співвласників. 01.12.2019 року сторонами підписано акт приймання-передачі технічної документації на будинок по вул. Юрія Пасхаліна, 17, Дарницькому районі, м. Києва, який є додатком №3 до Договору№1179-19. Додатком №5 до Договору №1179-19 сторонами було погоджено кошторис витрат будинку за адресою вул. Пасхаліна, 17, (далі - кошторис №1), згідно якого витрати на утримання спільного майна будинку та прибудинкової території складають 1 180 739,04 грн; поточний ремонт спільного майна будинку складає 4 500,00 грн; придбання електроенергії складає 388 409,28 грн; комісія банку складає 23 572,28 грн; винагорода управителя складає 241 874,98 грн; інші послуги складають 20 000,00 грн. Всього за послуги з управління 2 231 034,58 грн у тому числі ПДВ. 01.12.2021 року сторонами підписано додаткову угоду №01-21 про внесення змін до Договору №1179-19, за умовами пункту 2 якої сторони погодили внести зміни в п. 3.1 та пп. 3.1.1, 3.1.2, в п. 3.3 та п. 3.3.3 розділу 3 щодо ціни та порядку оплати послуг з управління договору та викласти їх в наступній редакції: « 3.1. Вартість послуги з управління визначена у додатку № 5 «Кошторис витрат на управління будинком», що є невід`ємною частиною цього договору, та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 7,0833 грн відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, сума без ПДВ; винагороду управителю в розмірі 1,0064 грн. на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку, сума без ПДВ; 3.3.3. У випадку, якщо новий кошторис витрат співвласниками не погоджено, продовжує діяти раніше погоджений кошторис витрат. Управителеві надається право змінити зазначену у пункті 3.1. цього договору ціну витрат, без підписання окремих додаткових угод до цього договору та погодження з боку співвласників у випадках: підвищення вартості електричної енергії, що закуповується управителем для забезпечення функціонування спільного майна, збільшення розміру мінімальної заробітної плати, зміни або введення нових ставок податків і зборів (інших обов`язкових платежів), якщо вони підлягають застосуванню до діяльності управителя. У випадку настання однієї з наведених вище обставин Управитель має право змінити виключно відповідну складову ціни, пропорційно до її фактичного збільшення. При цьому, загальна ціна послуги з управління, вказана у пункті 3.1. цього договору підлягає коригуванню тільки в частині складових ціни, що змінюються відповідно до цього пункту, але в будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не має перевищувати 20% від Ціни послуги з управління, визначеної у п. 3.1.цього договору. У випадку необхідності збільшення Ціни послуги з управління на понад 20% від Ціни, вказаної у пункті 3.1. цього договору Управитель має ініціювати збори співвласників багатоквартирного будинку з метою прийняття рішення про зміну ціни Договору та укладення відповідної додаткової угоди. У всіх випадках зміни ціни Управитель представляє співвласникам детальний розрахунок підстави зміни ціни послуги з управління як додаток до нового кошторису». Згідно пункту 3 додаткової угоди до Договору №1179-19 сторони погодили внести зміни в додаток № 5 та викласти його в редакції, що додається та є невід`ємною частиною договору. Пунктом 4 додаткової угоди сторони вирішили доповнити розділ

2. Права і обов`язки сторін п. 2.4 підпунктом: « 2.4.14. Витрачати кошти пункту «Поточний ремонт спільного майна будинку» додатку № 5 "Кошторис витрат на управління будинком» тільки за попереднім письмовим погодженням з уповноваженою особою». Сторони домовились внести зміни до розділу

9. Строк дії, порядок і умови продовження дії та розірвання договору, та викласти його в наступній редакції: пункт 9.1. «Цей договір діє до 30 листопада 2022 року»; пункт 9.2. «Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, чи про бажання внесення змін до договору шляхом підписання додаткової угоди, вважається подовженим на один рік.» (пункт 5 додаткової угоди). Відповідно до пункту 6 Додаткової угоди до Договору №1179-19 сторонами було вирішено доповнити розділ 9. п. 9.6. пп. 9.6.6. в наступній редакції: «Невикористану суму коштів пункту «Поточний ремонт спільного майна будинку» додатку №5 «Кошторис витрат на управління будинком» Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» перераховує на рахунок нового управителя або об`єднання співвласників багатоквартирного будинку згідно листа, в якому вказані реквізити для перерахування, підписаного Уповноваженою особою, протягом п`яти банківських днів». На виконання пункту 3 додаткової угоди до Договору №1179-19, сторонами підписано кошторис витрат на управління будинком за адресою вул. Пасхаліна, буд. 17 з 01.12.2021 (далі - кошторис №2), з якого вбачається, що планові надходження від власників квартир та нежитлових приміщень за послуги управителя становлять 2 407 455,00 грн з ПДВ, з яких: витрати на утримання спільного будинку та прибудинкової території становлять 1 048 473,21 грн; поточний ремонт спільного майна будинку становлять 372 897,66 грн; придбання електроенергії становить 285 637,46 грн; винагорода управителя становить 285 042,67 грн; комісія банку становить 14 161,50 грн та ПДВ (20%) - 401 242,50 грн. У подальшому, КП «Житло-сервіс» затверджено кошторис витрат на управління будинком за адресою вул. Пасхаліна, буд. 17, з 01.10.2022 року (далі - кошторис №3), за умовами якого вбачається, що витрати на утримання спільного майна будинку та прибудинкової території становить 1 091 001,96 грн; поточний ремонт спільного майна будинку становлять 372 900,62 грн; придбання електроенергії становить 285 637,46 грн; винагорода управителя (15%) становить 292 095,10 грн; комісія банку становить 14 161,50 грн та ПДВ (20%) - 411 164,99 грн. Всього за послуги з управління 2 466 961,63 грн у тому числі ПДВ. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №17, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» було створено ОСББ «Новодарницьке». Протоколом установчих зборів співвласників об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 від 24.09.2022, було затверджено Статут ОСББ «Новодарницьке» (далі - Статут). 10.11.2022 здійснено державну реєстрацію ОСББ «Новодарницьке» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як зазначає позивач, з 01.02.2023 багатоквартирний будинок по вулиці Юрія Пасхаліна, №17 в місті Києві почало обслуговувати ОСББ «Новодарницьке», у зв`язку з чим у відповідача за Договором виник обов`язок здійснити розрахунки з позивачем щодо невикористаних коштів за «Поточний ремонт спільного майна будинку» згідно додатку № 5, який передбачений пунктом 9.6.6 додаткової угоди. За розрахунком позивача, відповідач повинен повернути невикористані грошові кошти за поточний ремонт спільного майна будинку у загальному розмірі 621 966,40 грн, а саме: за період з 01.12.2019 по 01.12.2020 - 4 500,00 грн (визначений у кошторисі №1 розмір ремонту спільного майна будинку) + 16,7332% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 6 303,60 грн; за період з 01.12.2020 по 01.12.2021 - 4 500,00 грн (визначений у кошторисі №1 розмір ремонту спільного майна будинку) + 16,7332% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 6 303,60 грн; за період з 01.12.21 по 30.09.2022 - 372 897,66 грн (визначений у кошторисі №2 розмір ремонту спільного майна будинку) / 12 місяців =31 074,81 грн * 10 місяців = 310 748,10 грн + 16,7332% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 435 295,37 грн; за період з 01.10.22 по 31.01.2023 - 372 900,62 грн (визначений у кошторисі №3 розмір ремонту спільного майна будинку) / 12 місяців =31 075,05 грн * 4 місяці = 124 300,20 грн + 16,6955% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 174 063,29 грн. 15.11.2023 року ОСББ «Новодарницьке» звернулося до КП «Житло-Сервіс» з листом за вих. №010, у якому на підставі пункту 6 додаткової угоди до Договору №1179-19 просило перерахувати невикористаний залишок коштів по статті видатків на «Поточний ремонт спільного майна будинку» згідно кошторисів, на рахунок ОСББ в загальному розмірі 609 358,73 грн. Втім, як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист був залишений відповідачем без задоволення та без відповіді, що і стало підставою для звернення до суду з позовом. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач не виконав зобов`язання щодо своєчасного повернення невикористаної суми коштів у розмірі 609 358,73 грн, у зв`язку з чим з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) підлягає стягненню 37 523,23 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2023 року по 30.04.2024 року та 23 650,79 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.02.2023 по 08.05.2024. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. На виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 02.02.2026 у справі № 910/2424/24 судом апеляційної інстанції встановлено наступне. Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України). Пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Щодо доводів апелянта про те, що право на повернення невикористаних коштів, сплачених відповідачу за послуги з поточного ремонту спільного майна будинку, належить власникам цих коштів, а не відповідачу. Частиною четвертою статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України). Відповідно до частини другої ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Частиною першою ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII). Відповідно статті 1 Закону № 2866-III багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Згідно частини першої статті 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Частиною першою статті 10 Закон № 417-VIII передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. При цьому, до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням (п. 2, 3 ч. 2 ст. 10 вищезгаданого Закон № 417-VIII). На виконання наведених вище положень законодавства, між КП «Житло-Сервіс» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: вулиця Юрія Пасхаліна, 17, Дарницькому районі, м. Києва, в особі ОСОБА_1 , який був уповноваженою особою та діяв на підставі протоколу загальних зборів співвласників від 18.05.2019 року №1, було укладено Договір №1179-19. У подальшому, додатковою угодою №01-21 про внесення змін до Договору №1179-19 було вирішено доповнити розділ 9. п. 9.6. пп. 9.6.6. в наступній редакції: «Невикористану суму коштів пункту «Поточний ремонт спільного майна будинку» додатку №5 «Кошторис витрат на управління будинком» Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» перераховує на рахунок нового управителя або об`єднання співвласників багатоквартирного будинку згідно листа, в якому вказані реквізити для перерахування, підписаного Уповноваженою особою, протягом п`яти банківських днів». Отже, відповідно до укладеного Договору №1179-19 та додаткової угоди до нього, сторони погодили обов`язок відповідача повернути невикористані кошти у разі зміни управителя або створення ОСББ по статті видатків за «Поточний ремонт спільного майна будинку». Наведені положення умов Договору №1179-19 та додаткової угоди до нього кореспондуються з пунктом 26 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712 (далі - Правила №712), за умовами якого у разі припинення дії договору управління управитель не пізніше дня, що настає за днем припинення його дії, зокрема залишки коштів, що утворилися за рахунок внесків на реконструкцію, реставрацію, проведення капітального ремонту, технічне переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку, повертаються кожному із співвласників, які вносили відповідні внески. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 417-VIII об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (стаття 4 «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). Судами встановлено, що з урахуванням приписів наведеного вище Закону, співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , було створено ОСББ «Новодарницьке». Згідно пункту 2.1 Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (пункт 2.3 Статуту). Отже, новостворене ОСББ «Новодарницьке» є суб`єктом цивільно-правових відносин, наділеним спеціальною правосуб`єктністю у сфері управління спільним майном багатоквартирного будинку, з метою забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горраіз Лізаррага та інші проти Іспанії» (заява № 62543/00 від 10.11.2004) зазначено, що ".. в сучасному суспільстві, коли громадяни стикаються з особливо складними управлінськими рішеннями, звернення до колективних органів, таких як асоціації, є одним із доступних, а іноді і єдиним доступним для них, засобом, завдяки якому вони можуть ефективно захищати власні інтереси. Крім того, законодавством більшості європейських країн визнано право асоціацій брати участь у судових провадженнях для захисту інтересів своїх членів. ... Суд не може ігнорувати цей факт при тлумаченні поняття «потерпілий». Будь-яка інша, надміру формалізована інтерпретація цієї концепції, зробить захист прав, гарантованих Конвенцією, неефективними та ілюзорними (пункт 38). Суд визнав, що гарантії статті 6 § 1 також розповсюджуються на об`єднання, у разі, коли вони вимагають визнати права чи інтереси їх членів (пункт 45). Враховуючи наведений підхід Європейського суду з прав людини до контексту обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як ОСББ, яке є об`єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов`язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об`єднання. З урахуванням мети створення, ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до усіх питань, що стосуються будинку, а отже може мати власну, окрему від інтересів кожного окремого члена об`єднання, матеріально-правову зацікавленість у спорах, що стосуються, в тому числі, обслуговування будинку. Наявність матеріально-правової зацікавленості в ОСББ у правовідносинах, що виникають щодо будинку чи його складових, утримання, експлуатації та інших подібних питань, є передумовою визнання за ОСББ самостійної процесуальної правосуб`єктності, а отже і права на звернення до суду із самостійним позовом. Окрім того, реальний захист прав співвласників будинку (членів ОСББ) у певних випадках потребує звернення до суду. Відтак, невизнання за ОСББ самостійного права на звернення до суду в інтересах членів призвело б до неможливості забезпечення і захисту прав співвласників будинку і стало б невиправданою перешкодою для досягнення мети об`єднання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/219/17). За таких умов, виходячи з аналізу суб`єктного складу договору, предмета та змісту правовідносин, які з нього випливають, суд, виходячи із загальних положень цивільного законодавства, що регламентують правоздатність ОСББ, приходить до висновку, що об`єднання, діючи в межах наданих законом повноважень, має право ініціювати судовий захист інтересів співвласників, а тому ОСББ «Новодарницьке» є належним суб`єктом звернення до суду з даним позовом. Щодо обставин виконання відповідачем своїх зобов`язань зі здійснення поточних ремонтних робіт у будинку, а також посилань відповідача на зміну порядку зарахування коштів, а саме щодо зарахування накопичених коштів за статтею видатків «Поточний ремонт спільного майна будинку» в рахунок погашення відповідної заборгованості. Як зазначає позивач, відповідач на підставі пункту 6 додаткової угоди до Договору №1179-19 повинен перерахувати на його рахунок, як нового фактичного управителя будинку, невикористані грошові кошти по статті видатків згідно кошторису «Поточний ремонт спільного майна будинку», а відтак предметом дослідження суду у даній справі є встановлення природи підписаних кошторисів та належного виконання сторонами умов договору, зокрема в частині виконання та покриття усіх статей витрат по такому кошторису. Відповідно до пункту 32 Правил №712 ціна послуги з управління встановлюється договором управління з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором управління, та включає, зокрема витрати на утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису. Кошторис враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та є невід`ємною частиною договору управління (пункт 33 Правил №712). При цьому, за умовами пункту 34 Правил №712 під час надання послуги з управління управитель має право здійснювати перерозподіл фактичних витрат у структурі кошторису без зміни загального обсягу таких витрат у межах одного багатоквартирного будинку та без зміни ціни на послугу з управління, визначеної договором управління. Такий перерозподіл витрат управителем не повинен погіршувати якість надання послуги з управління, зокрема порушувати періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Пунктом 10 Правил №712 встановлено, що під час надання послуги з управління управитель забезпечує виконання робіт та послуг з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що входять до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис), з урахуванням обов`язкового переліку робіт та послуг, що затверджується Мінрегіоном, та з дотриманням: встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо якості житлово-комунальних послуг; вимог до якості, в тому числі щодо періодичності виконання (надання) таких робіт (послуг), визначених договором управління. З аналізу наведених вище положень Правил №712 вбачається, що за своєю суттю кошторис до договору управління є документом, що містить розрахунок витрат на виконання певних робіт та послуг, а його основною метою є прогнозування фактичної вартості реалізації робіт та послуг, з метою уникнення непередбачуваних видатків і гарантування ефективного використання коштів. Тобто, кошторис за своїм змістом є планом витрат. Укладені сторонами Договору №1179-19 кошториси №1, №2 та №3 містять статтю видатків про «Поточний ремонт спільного майна будинку», зокрема, у період з 01.12.2019 по 01.12.2020 видатки складають 4 500,00 грн, у період з 01.12.2020 по 01.12.2021 видатки складають 4 500,00 грн, у період з 01.12.2021 по 30.09.2022 видатки складають 372 897,66 грн та у період з 01.10.22 по 31.01.2023 видатки складають 372 900,62 грн. За умовами пункту 6 укладеної додаткової угоди до Договору №1179-19 відповідач, як управитель, зобов`язаний повернути невикористані кошти по статті видатків «Поточний ремонт спільного майна будинку» на користь нового управителя або об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.02.2026 у цій справі, обов`язок відповідача щодо повернення отриманих ним коштів за статтею «Поточний ремонт спільного майна будинку» не може ототожнюватися із зобов`язанням співвласників щодо сплати коштів за усіма статтями витрат на управління будинком. Відтак визначальним для вирішення спору є встановлення факту отримання відповідачем коштів за статтею «Поточний ремонт спільного майна будинку» та їх невикористання за цільовим призначенням у період, коли відповідач був управителем будинку, а не повнота виконання співвласниками кошторису за усіма його статтями. Зміст статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання. Відповідно до приписів статей 525, 526, частини першої статті 530 ЦК України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, тоді як, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. Позивачем подано до суду копії квитанцій, фіскальних чеків, платіжних інструкцій, довідок, рахунків, скрин-шоти мобільних банкінгів (далі - платіжні документи) у підтвердження виконання співвласниками багатоквартирного будинку вимог договору та покриття витрат згідно підписаних кошторисів. Крім того, у відповідь на адвокатський запит від 23.01.2024 КП «Житло-Сервіс» було надано інформацію з додатком у вигляді таблиці № 056/04-178 від 07.02.2024, в якій відображено відомості щодо оплати за послугу з управління багатоквартирним будинком співвласниками будинку № 17 по вул. Пасхаліна в м. Києві, зокрема станом на 01.02.2023 існувала переплата у сумі 2 134 151,38 грн та станом на 01.02.2024 року у сумі 571 972,96 грн. Суд першої інстанції вірно зазначив, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Так, за змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18). При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18). Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні. Крім того, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Як вірно встановлено судом першої інстанції, співвласниками багатоквартирного будинку на користь відповідача, як управителя, за 2020 рік було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 57 333,16 грн, за 2021 рік було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 313 795,09 грн, за 2022 рік було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 389 479,70 грн, за 2023 рік було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 78 812,90 грн, Крім того, співвласниками багатоквартирного будинку було сплачено грошові кошти на загальну суму 1 879,87 грн, втім надані на їх підтвердження платіжні документи не дають можливість встановити період сплати таких коштів. Отже, загальною сумою, яка була сплачена співвласниками багатоквартирного будинку на виконання умов Договору №1179-19 та кошторисів №1, №2 та №3, з огляду на надані позивачем до суду платіжні документи, є 841 300,72 грн. Як зазначалось вище, Верховний Суд у постанові від 02.02.2026 у справі № 910/2424/24 вказав, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення поточних ремонтних робіт у будинку. Суд першої інстанції під час нового розгляду справи вірно зазначив, що відповідачем не надано доказів проведення ремонту у спірному будинку протягом періоду, коли відповідач був управителем будинку. При цьому, у відповіді на відзив позивач посилався на вказані обставини та зазначив, що з 01.12.2021 по 31.01.2023, коли відповідач був управителем будинку, він не проводив жодних поточних ремонтів спільного майна. Вказані обставини не були спростовані відповідачем належними та допустимими доказами. Як встановив суд першої інстанції, у зв`язку із створенням ОСББ «Новодарницьке» (та, відповідно, зміною управителя будинку) Договір №1179-19 припинив свою дію з 01.02.2023, про що повідомив сам відповідач у листі від 15.12.2022. Додатковою угодою №01-21 про внесення змін до Договору №1179-19 було вирішено доповнити розділ 9. п. 9.6. пп. 9.6.6. в наступній редакції: «Невикористану суму коштів пункту «Поточний ремонт спільного майна будинку» додатку №5 «Кошторис витрат на управління будинком» КП «Житло-сервіс» перераховує на рахунок нового управителя або об`єднання співвласників багатоквартирного будинку згідно листа, в якому вказані реквізити для перерахування, підписаного Уповноваженою особою, протягом п`яти банківських днів». У постанові від 02.02.2026 у даній справі Верховний Суд вказав на те, що згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов`язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов`язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги. Ця норма застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника. Як вірно встановив суд першої інстанції, 15.11.2023 позивач звернувся до відповідача листом №010, у якому на підставі пункту 6 додаткової угоди до Договору №1179-19 просив перерахувати невикористаний залишок коштів по статті видатків на «Поточний ремонт спільного майна будинку» на рахунок позивача, вказавши при цьому реквізити для перерахування грошових коштів. Доказів звернення з листом в порядку п. 9.6.6 Договору №1179-19 раніше 15.11.2023 матеріали справи не містять. Отже, відповідач повинен був повернути позивачу невикористану суму коштів пункту «Поточний ремонт спільного майна будинку» у строк до 22.11.2023 включно. Стосовно посилань відповідача на лист від 31.05.2022 Миколи Хориса, уповноваженої особи співвласників будинку, як на підставу компенсації вартості наданих послуг за рахунок накопичень на поточний ремонт будинку та зміни порядку зарахування коштів на користь погашення боргу за послуги управителя з коштів, що передбачались на поточний ремонт будинку, суд апеляційної інстанції зазначає, що даний лист не може слугувати чинним волевиявленням співвласників будинку, оскільки Хорису М.М. як уповноваженій особі співвласників житлового будинку зборами співвласників багатоквартирного будинку не було надано повноважень щодо зміни цільового призначення сплачених співвласниками коштів, а також погоджений в листі порядок проведення взаєморозрахунку суперечить передбаченому п. 9.6.6 договору порядку повернення невикористаних коштів на рахунок нового управителя. Щодо суми грошових коштів, які підлягають поверненню, за розрахунком позивача, відповідач повинен повернути невикористані грошові кошти за поточний ремонт спільного майна будинку у загальному розмірі 621 966,40 грн, а саме: за період з 01.12.2019 по 01.12.2020 - 4 500,00 грн (визначений у кошторисі №1 розмір ремонту спільного майна будинку) + 16,7332% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 6 303,60 грн; за період з 01.12.2020 по 01.12.2021 - 4 500,00 грн (визначений у кошторисі №1 розмір ремонту спільного майна будинку) + 16,7332% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 6 303,60 грн; за період з 01.12.21 по 30.09.2022 - 372 897,66 грн (визначений у кошторисі №2 розмір ремонту спільного майна будинку) / 12 місяців =31 074,81 грн * 10 місяців = 310 748,10 грн + 16,7332% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 435 295,37 грн; за період з 01.10.22 по 31.01.2023 - 372 900,62 грн (визначений у кошторисі №3 розмір ремонту спільного майна будинку) / 12 місяців =31 075,05 грн * 4 місяці = 124 300,20 грн + 16,6955% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 174 063,29 грн, проте згідно арифметично вірного розрахунку, здійсненого місцевим господарським судом, сума, яка підлягає поверненню, становить 621 965,86 грн. Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення підстав, розміру та строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоб суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17). Втім, відповідач не надав суду власного контррозрахунку позовних вимог та не спростував належними й допустимими доказами доводів позивача. Також відповідач не повідомив суду, яка сума невикористаного залишку коштів, отриманих за Договором №1179-19 за статтею «Поточний ремонт спільного майна будинку», обліковується на його бухгалтерському рахунку. Наявність та розмір заборгованості КП «Житло-сервіс» за Договором у сумі 621 965,86 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не був спростований відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСББ "Новодарницьке" в частині стягнення з КП "Житло-сервіс" суми основного боргу у розмірі 621 966,40 грн підлягають частковому задоволенню. Щодо доводів апелянта про неповноту, вибірковість та неналежність дослідження судом першої інстанції поданих позивачем доказів, Скаржник наполягає на тому, що докази сплати надано не за всіма квартирами, а вибірково, що серед платіжних документів відсутні документи щодо соціальних квартир, а частина доказів (зокрема окремі сторінки протоколу загальних зборів та окремі платіжні інструкції) є нечитабельними. Втім, відповідно до статей 79, 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а наявність обставини вважається доведеною, якщо подані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Загальну суму сплачених співвласниками коштів (841 300,72 грн) встановлено судом саме на підставі сукупності наявних у матеріалах справи платіжних документів; при цьому відповідач, заперечуючи проти такого розрахунку, всупереч статті 74 ГПК України не надав ані власного контррозрахунку, ані доказів сплати співвласниками іншої суми, а тому окремі недоліки оформлення чи читабельності частини документів самі по собі не спростовують установленого судом обсягу виконання кошторису. Доводи скаржника про те, що невикористані кошти належать безпосередньо власникам та наймачам приміщень, а не позивачу, не звільняють відповідача від передбаченого пунктом 6 додаткової угоди (підпунктом 9.6.6 Договору №1179-19) обов`язку перерахувати невикористаний залишок коштів за статтею «Поточний ремонт спільного майна будинку» на рахунок нового управителя або об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Цей обов`язок виникає незалежно від того, ким саме із мешканців будинку (власником чи наймачем) фактично сплачувалися відповідні внески, оскільки такі кошти за статтею «Поточний ремонт спільного майна будинку» акумулювалися саме у відповідача як управителя. Питання подальшого розподілу повернутих коштів між співвласниками не входить до предмета цього спору та не може бути підставою для відмови у поверненні невикористаного залишку. Щодо нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23 650,79 грн (за період з 01.02.2023 по 08.05.2024) та інфляційні втрати у розмірі 37 523,23 грн (за лютий 2023 року - квітень 2024 року). Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті. З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку). Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078). Статтею 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003. Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в їх необґрунтованості, оскільки позивач неправильно визначив період прострочення повернення суми грошових коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції здійснив власний розрахунок, з яким погоджується апеляційний господарський суд, відповідно обґрунтованим розміром 3% річних є 8 570,22 грн (за період з 23.11.2023 по 08.05.2024) та обґрунтованим розміром інфляційних втрат - 13 166,80 грн (за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року). Таким чином, позовні вимоги ОСББ «Новодарницьке» в частині стягнення з КП «Житло-сервіс» 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме 3% річних у розмірі 8 570,22 грн (за період з 23.11.2023 по 08.05.2024) та інфляційні втрати у розмірі 13 166,80 грн (за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року). Отже, судом першої інстанції вірно встановлено правові підстави та розмір суми грошових коштів, яка підлягає стягненню з КП «Житло-сервіс». Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16). Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44 постанови від 16.02.2021 у справі № 927/645/19. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). З огляду на вищевикладені стандарти доказування, зібрані у справі докази та встановлені судом першої інстанції обставини, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що ОСББ «Новодарницьке» доведено належними та вірогідними доказами, а відповідачем не спростовано того, що заявлена до стягнення сума грошових коштів (поточний ремонт багатоквартирного будинку) неправомірно була зарахована в рахунок погашення наданих послуг з утримання будинку та підлягає стягненню з відповідача. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Щодо нових доказів, поданих відповідачем на стадії апеляційного розгляду, зокрема не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на відсутність об`єктивних причин неподання останніх під час розгляду справи судом першої інстанції. Апеляційний господарський суд зазначає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення. Відповідно до частини першої ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, оскільки вони відповідають установленим обставинам, підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог як безпідставні й необґрунтовані, відхиляються, оскільки не підтверджуються жодними доказами у справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/2424/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/2424/24 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №910/2424/24 залишити без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Матеріали справи № 910/2424/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2026. Головуючий суддя В.П. Іванов Судді Є.Ю. Пономаренко С.Є. Чаплян