Постанова Львівський апеляційний суд № 448/686/25

Справа № 448/686/25 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В. Провадження № 33/811/870/26 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу з доповненнями до неї, захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Мар`яш Лілії Валеріївни на постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 17 квітня 2026 року, з участю захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Мар`яш Л.В. в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , 20 квітня 2025 року о 10:38 год. по вул.Гориславицькій, 11 в с.Гусаків Яворівського району Львівської області керував транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене за ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі з доповненнями до неї, захисник правопорушника ОСОБА_1 адвокат Мар`яш Л.В. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування всіх обставин справи. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Звертає увагу на те, що працівниками поліції порушено вимоги ст. 266 КУпАП щодо направлення водія до медичного закладу на огляд щодо виявлення стану сп`яніння; не роз`яснено прав та обов`язків. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Апелянт також акцентує увагу на те, що відеозапис події неповний, не відображає рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Вважає, що у даній справі закінчилися строки накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Мостиського районного суду Львівської області від 17 квітня 2026 року, мотивуючи тим, що копію рішення не отримано; скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У разі, якщо суд не знайде підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, тоді закрити провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, тобто на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Мар`яш Л.В. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає за можливе поновити строк апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду, та приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився. Висновок судді зроблений внаслідок всебічного, повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи та підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №306115 від 20 квітня 2025 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням водія транспортного засобу ОСОБА_1 на огляд в заклад охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 квітня 2025 року; рапортом помічника чергового ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області І.М. Тишкевича від 20 квітня 2025 року; відеозаписом події, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №306115 від 20 квітня 2025 року складений щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та особи-порушника. Як зазначено в протоколі, права та обов`язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, проте, від підпису та пояснень останній відмовився, про що зроблено відповідні відмітки у такому. Апеляційний суд не бере до уваги доводи адвоката Мар`яш Л.В. в частині недоведення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі вищепереліченими доказами, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, а невизнання правопорушником своєї вини у скоєному, суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх. Що стосується тверджень апелянта щодо порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП, то такі суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного. Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з п. 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008р., огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. Згідно з п. 6, п. 7 Розділу І цієї Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці чи в закладі охорони здоров`я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Отже, вищевказаних вимог Закону, працівниками поліції було дотримано у повному обсязі, відтак, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції щодо проведення огляду на стан сп`яніння. Щодо доводів в апеляційній скарзі про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис містить лише фрагменти події, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому відображено відмову від проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41). Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. Що стосується доводів адвоката Мар`яш Л.В. про закриття справи на підставі ст. 38 КУпАП, то така не може бути прийнята до уваги, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Як вбачається з матеріалів справи зазначене правопорушення ОСОБА_1 вчинено 20 квітня 2025 року, а рішення по справі про накладення на останнього стягнення прийнято районним судом 17 квітня 2026 року, тобто в межах строку, визначеного ч.6 ст.38 КУпАП. Отже, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні законні підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,- п о с т а н о в и в: поновити захиснику правопорушника ОСОБА_1 адвокату Мар`яш Л.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Мостиського районного суду Львівської області від 17 квітня 2026 року, Апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Мар`яш Л.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 17 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.