Постанова Львівський апеляційний суд № 464/4019/24

Справа № 464/4019/24 Головуючий у 1 інстанції: Беспальок О.А. Провадження № 33/811/1595/24 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Бенцарука Романа Андрійовича на постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 29 жовтня 2024 року, з участю захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Бенцарука Р.А. в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , 29 травня 2024 року о 00 год. 40 хв. по вул.Драгана,14 у м.Львові, керував автомобілем марки «BMW», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 адвокат Бенцарук Р.А. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Зазначає, що працівники поліції діяли у порушення вимог ст. 19 Конституції України та безпідставно порушили питання притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня відеофіксація руху транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , його зупинення, що вказує на сфабриковане звинувачення. Наголошує на тому, що посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалося, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Акцентує увагу на те, що відеозапис події фрагментальний. Апелянт також зазначає, що працівники поліції не повністю ознайомили ОСОБА_1 з його правами та обов`язками, не забезпечили участь захисника, не пред`явили направлення до медичного закладу для підпису, не відсторонили його від керування транспортним засобом, не вручили копію протоколу. Стверджує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та не був проти поїхати до медичного закладу. Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Заслухавши виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Бенцарука Р.А. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп`яніння відмовилася. Висновок судді зроблений внаслідок всебічного, повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи та підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №634767 від 29 травня 2024 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; відеозаписом події; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; рапортом поліцейського від 29 травня 2024 року; показами свідка ОСОБА_2 , даними під час розгляду справи в суді першої інстанції, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №634767 від 29 травня2024 року, складений щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та особи-порушника. Як зазначено в протоколі, права та обов`язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, проте від підпису останній відмовився, про що було зроблено відповідні відмітки в такому. При цьому, ОСОБА_1 не вносив до протоколу жодних заперечень щодо обставин, викладених у ньому. Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не лише не заперечувала своєї винуватості у вчиненні правопорушеня під час складання протоколу щодо неї, а фактично її визнавала. Твердження адвоката Бенцарука Р.А. в апеляційній скарзі про те, що правопорушнику не було вручено копію протоколу, не може бути підставою для скасування постанови, оскільки не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, апеляційним судом враховується також і те, що правопорушник ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував. Апеляційний суд не бере до уваги доводи адвоката Бенцарука Р.А. в частині недоведення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі доказами, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, а невизнання правопорушником своєї вини у скоєному, суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис містить лише фрагменти події, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому відображено відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім цього, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки такі не спростовують вину останнього в порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, а сам факт незастосування працівниками поліції заходів забезпечення провадження в ході оформлення матеріалів справи про адміністративні правопорушення не спростовує факту його вчинення. Твердження апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Бенцарука Р.А. - залишити без задоволення, а постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 29 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.