Постанова КГС ВС № 910/2221/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ Справа № 910/2221/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (вх. № 2620/2026) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 (колегія суддів: Пантелієнко В. О. - головуючий, Станік С. Р., Доманська М. Л.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 (суддя Яковенко А.В.) у справі № 910/2221/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" про відкриття процедури превентивної реструктуризації, ВСТАНОВИВ: Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, чи передбачає Книга третя Кодексу України з процедур банкрутства можливість подання та судового розгляду грошових вимог кредитора в межах процедури превентивної реструктуризації. Обставини справи

1. У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" (далі - ТОВ "Три О") звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації у порядку статті 33-4 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). 2. 03.03.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/2221/25 відкрито процедуру превентивної реструктуризації ТОВ "Три О"; застосовано основні заходи захисту боржника: 2.1) стосовно боржника не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство; 2.2) зупиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій за зобов`язаннями боржника перед залученими кредиторами; 2.3) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника (крім розпорядження майном у рамках звичайної господарської діяльності) здійснюються виключно в порядку, передбаченому планом превентивної реструктуризації; 2.4) збільшення (зменшення) статутного капіталу боржника, вихід учасника з боржника - товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю може здійснюватися виключно в порядку, передбаченому планом превентивної реструктуризації; призначено адміністратором превентивної реструктуризації ТОВ "Три О" арбітражного керуючого Козирицького А. С; оприлюднено на офіційному вебпорталі судової влади повідомлення про відкриття процедури превентивної реструктуризації ТОВ "Три О"; встановлено боржнику строк до 03.05.2025 для подачі до суду плану превентивної реструктуризації; визначено дату проведення заключного судового засідання. 3. 28.03.2025 до Господарського суду міста Києва від Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків надійшли дві заяви з грошовими вимогами до ТОВ "Три О". Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 4. 04.04.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду міста Києва від 04.04.2025, заяви Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 07-10/2813/25 від 28.03.2025 та № 07-10/2821/25 від 28.03.2025 з грошовими вимогами до ТОВ "Три О" на суму 1 877 390,73 грн повернуто без розгляду. 5. 23.03.2026 постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/2221/25 залишено без змін.

6. Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив, що процедура превентивної реструктуризації боржника не передбачає заявлення кредиторських вимог до боржника в порядку визначеному КУзПБ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. У касаційній скарзі Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/2221/25, а справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. На обґрунтування касаційної скарги Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини п`ятої статті 33-1 та статті 33-15 КУзПБ. Скаржник вважає, що відсутність у КУзПБ прямої заборони на звернення кредитора із заявою про визнання грошових вимог у процедурі превентивної реструктуризації свідчить про наявність у кредиторів такого права. При цьому податковий орган наголошує, що його вимоги виникли до відкриття процедури превентивної реструктуризації та підлягають врахуванню при формуванні плану превентивної реструктуризації незалежно від того, що відповідні податкові повідомлення-рішення оскаржуються боржником у судовому порядку.

9. Крім того, скаржник посилається на те, що суди безпідставно повернули заяву про кредиторські вимоги без її розгляду по суті, не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо правової природи неузгоджених податкових зобов`язань.

10. Також скаржник стверджує про порушення судами норм процесуального права, оскільки, на його думку, судові рішення не містять належних мотивів відхилення наведених ним аргументів, а суди не надали оцінки доводам щодо можливості заявлення кредиторських вимог у процедурі превентивної реструктуризації та змісту статті 33-15 КУзПБ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Як убачається з матеріалів справи, заявник звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у межах процедури превентивної реструктуризації.

13. Ухвалою господарського суду першої інстанції зазначену заяву повернуто без розгляду з підстав відсутності у КУзПБ правового механізму подання та розгляду грошових вимог кредиторів у процедурі превентивної реструктуризації.

14. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду та залишив ухвалу без змін.

15. Не погоджуючись із такими висновками, скаржник у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень Книги третьої КУзПБ та вважає, що відсутність прямого нормативного врегулювання порядку подання грошових вимог кредиторів у процедурі превентивної реструктуризації не виключає можливості їх розгляду господарським судом.

16. Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, превентивна реструктуризація - система організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, спрямованих на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника, що можуть включати зміну складу, умов або структури активів та зобов`язань боржника, а також будь-які необхідні операційні зміни чи комбінацію цих елементів, які здійснюються згідно з планом превентивної реструктуризації.

17. Відповідно до частини п`ятої статті 33-1 КУзПБ предметом превентивної реструктуризації можуть бути грошові вимоги до боржника за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, а також грошові вимоги до боржника за зобов`язаннями, строк виконання яких настане протягом процедури превентивної реструктуризації та внаслідок невиконання яких боржник може стати неплатоспроможним.

18. Статтею 33-15 визначено основні вимоги до плану превентивної реструктуризації.

19. Надаючи оцінку наведеним доводам касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що законодавцем запроваджено превентивну реструктуризацію як окрему процедуру, спрямовану на запобігання неплатоспроможності боржника та забезпечення можливості відновлення його платоспроможності до відкриття провадження у справі про банкрутство. За змістом статей Книги третьої КУзПБ така процедура ініціюється самим боржником, здійснюється на підставі розробленого ним плану превентивної реструктуризації та передбачає проведення переговорів із залученими кредиторами щодо умов врегулювання існуючих зобов`язань.

20. Особливістю цієї процедури є те, що її предметом є не встановлення судом складу та розміру кредиторських вимог, а погодження та подальша реалізація плану превентивної реструктуризації, який має містити відомості про зобов`язання боржника, залучених і незалучених кредиторів, класи кредиторів, заходи реструктуризації, порядок та строки погашення вимог кредиторів, а також обґрунтування перспективності такого плану та його відповідності критерію найкращих інтересів кредиторів.

21. Аналіз положень Книги третьої КУзПБ свідчить, що процедура превентивної реструктуризації не передбачає подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника, їх розгляд господарським судом та ухвалення судового рішення про визнання або відхилення таких вимог у порядку, встановленому для процедур банкрутства. На відміну від провадження у справі про банкрутство, у процедурі превентивної реструктуризації законодавець не запровадив механізму формування реєстру вимог кредиторів за результатами судового розгляду відповідних заяв кредиторів.

22. Натомість Книга третя КУзПБ виходить із необхідності розкриття самим боржником інформації про свої зобов`язання, кредиторів та розмір їхніх вимог під час підготовки плану превентивної реструктуризації, а також із можливості кредиторів брати участь у переговорах щодо його погодження, висловлювати заперечення стосовно визначеного боржником складу та розміру вимог і реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цією процедурою.

23. Отже, доводи скаржника про те, що в межах процедури превентивної реструктуризації суди були зобов`язані здійснювати розгляд та встановлення грошових вимог кредиторів за правилами, притаманними процедурі банкрутства, ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи превентивної реструктуризації та фактично ототожнюють різні за змістом і метою процедури, врегульовані КУзПБ.

24. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у Книзі третій КУзПБ положень, які б передбачали подання та судовий розгляд грошових вимог кредиторів у процедурі превентивної реструктуризації, а тому наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права та не спростовують законності оскаржуваних судових рішень.

25. Водночас необхідно зауважити, що законодавець передбачив для кредиторів інший, ніж у процедурах банкрутства, спосіб захисту їхніх прав. Такий захист реалізується через участь кредиторів у формуванні та погодженні плану превентивної реструктуризації, подання заперечень щодо складу та розміру вимог, використання механізмів судового контролю за процедурою та оскарження судових рішень, а не шляхом подання заяв про визнання грошових вимог до боржника.

26. З огляду на межі касаційного перегляду Верховний Суд не надає оцінки доводам скаржника щодо суті заявлених грошових вимог, оскільки предметом розгляду у цій справі є виключно питання про можливість їх заявлення та розгляду в межах процедури превентивної реструктуризації. Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

28. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

29. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. В. Розподіл судових витрат

30. Судовий збір сплачений за подання касаційної скарги у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції згідно з приписами статті 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/2221/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді С. Жуков В. Картере