Постанова КГС ВС № 910/11182/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/11182/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., представників учасників справи: АТ "Державний ощадний банк України": Саковець І.В., АТ "Державний експортно-імпортний банк України": Олійник А.О., ТОВ "Автопарк Центр": Ящук Т.О., ТОВ "Три О": Вишневський Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 (колегія суддів у складі: головуючий - Пантелієнко В.О., Доманська М.Л., Станік С.Р.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 (суддя Мандичев Д.В.) у справі №910/11182/25 за заявами 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" за участю Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Стислий зміст заяви і хід розгляду справи

1. Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") 04.09.2025 подало до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (далі - Боржник).

2. Заяву мотивовано невиконанням Боржником своїх зобов`язань перед АТ "Ощадбанк" за консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006 (далі - Кредитний договір).

3. У подальшому 15.09.2025 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк") та 29.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопарк Центр" подали заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 4. 09.06.2006 Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", банк-координатор), Відкрите акціонерне товариство Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", банк-учасник) (далі разом - Банки) і Боржник (позичальник) уклали Консорціумний кредитний договір №129/31/1-2 (Кредитний договір), що діє зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами №1 від 21.06.2006, №2 від 07.08.2006, №3 від 03.11.2006, №4 від 28.11.2006, №5 від 19.01.2007, №6 від 03.10.2007, №7 від 30.11.2007, №8 від 24.12.2007, №9 від 17.03.2008, №10 від 20.03.2008, №11 від 25.06.2008, №12 від 25.07.2008, №13 від 26.09.2008, №14 від 26.09.2008, №15 від 30.01.2009, №16 від 17.02.2009, №17 від 24.04.2009, №18 від 26.05.2009, №19 від 26.06.2009, №20 від 24.07.2009, №21 від 30.07.2009, №22 від 26.08.2009, №23 від 13.10.2009, №24 від 23.10.2009, №25 від 24.12.2009, №26 від 26.01.2010, № 27 від 05.02.2010, №28 від 25.03.2010, №29 від 25.05.2010, №30 від 11.06.2010, №31 від 30.07.2010, №32 від 31.08.2010, № 33 від 26.05.2011, №34 від 31.05.2011, №35 від 26.05.2011, №36 від 15.07.2011, №37 від 02.08.2011, №38 від 30.08.2011, №39 від 06.10.2011, №40 від 11.11.2011, №41 від 29.11.2011, №42 від 27.11.2011, №43 від 17.01.2012, №44 від 06.03.2012, №45 від 29.05.2012, №46 від 26.04.2012, №47 від 25.12.2012, №48 від 22.06.2012, №49 від 31.08.2012, №50 від 26.10.2012, №51 від 30.11.2012, №52 від 28.01.2013, №53 від 25.03.2013, №54 від 25.04.2013, №55 від 25.04.2013, №56 від 24.10.2013, №57 від 26.02.2014, №58 від 26.02.2014, №59 від 17.10.2014, №60 від 30.04.2015, №61 від 22.02.2016, №62 від 31.03.2016, №63 від 31.03.2017, №64 від 23.11.2017, №65 від 29.12.2017, №66 від 30.03.2018, № 67 від 09.09.2020.

5. Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди №55 від 25.04.2013) Банки зобов`язалися надати на умовах Кредитного договору, а Боржник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути в передбачені Кредитним договором строки кредит у формі мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії із загальним лімітом кредитування в розмірі, еквівалентному 440990000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором.

6. Частину кредитних коштів у формі мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії в гривнях у розмірі, еквівалентному 352790000,00 доларів США, надає банк-координатор АТ "Ощадбанк" у межах ліміту кредитування банка-координатора, але не більше показника нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), розрахованого для АТ "Ощадбанк" (пункт 1.3.1 Кредитного договору в редакції додаткової угоди №55 від 25.04.2013).

7. Частину кредитних коштів у формі мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії в доларах США, євро та гривні в розмірі, еквівалентному 88200000,00 доларів США надає банк-учасник АТ "Укрексімбанк" (пункт 1.3.2 Кредитного договору в редакції додаткової угоди №48 від 22.06.2012).

8. Кредит надається у формі мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним строком повернення не пізніше 30.11.2025 (включно). Кредит підлягає поверненню позичальником кожному з банків-учасників консорціуму в валюті кредиту (його частини), в якій такий кредит (його частина) надано кожним із банків-учасників консорціуму (пункт 1.4 Кредитного договору в редакції додаткової угоди №59 від 17.10.2014). 9. 26.08.2020 Банки як кредитодавці, Боржник та ТОВ "Компанія "Мобіл Вест", компанія Podemos LLP, компанія Budley Coast Limited, компанія Hetiber Finance Limited, компанія Lavish Ventures Limited, ОСОБА_1 як поручителі та/або майнові поручителі підписали план реструктуризації (далі - План реструктуризації).

10. На виконання Плану реструктуризації 09.09.2020 Банки та Боржник уклали додаткову угоду №67, якою внесено зміни до Кредитного договору, змінено валюту виконання частини зобов`язання, визначено зобов`язання Боржника перед Банками:

1. Погашення Основної суми боргу: Перед АТ "Ощадбанк" як банком-координатором у розмірі: 2760427156,69 грн; 226525141,96 доларів США; перед АТ "Укрексімбанк" як банком-учасником у розмірі: 816593604,34 грн; 51818341,89 доларів США; 1118007,84 євро з остаточним терміном повернення не пізніше 30.09.2039, із погашенням згідно з графіком та на умовах, зазначених у Кредитному договорі.

2. Погашення процентної суми боргу: перед АТ "Ощадбанк" як банком-координатором у розмірі: 5877502659,23 грн; перед АТ "Укрексімбанк" як банком-учасником у розмірі: 1536851332,25 грн; із терміном сплати не пізніше 31.01.2044, із погашенням згідно з графіком та на умовах, зазначених у Кредитному договорі.

3. Сплата процентів за користування кредитними коштами в строки (терміни), передбачені Кредитним договором, у розмірі: процентної ставки 3,65% річних у гривні, доларах США та євро на умовах, передбачених Кредитним договором, процентної ставки 4,15% річних у гривні, доларах США та євро на умовах та у випадках, передбачених Кредитним договором.

4. Сплата комісійних винагород у строки та на умовах, зазначених у Кредитному договорі.

5. Сплата штрафних санкцій у випадку неналежного виконання зобов`язань за Кредитним договором, а також інших платежів, що підлягають сплаті згідно з умовами Кредитного договору.

6. Відшкодування Банкам витрат та збитків у повному обсязі.

11. Відповідно до пункту 1.8.1 Кредитного договору, починаючи з 01.08.2020, позичальник зобов`язаний сплачувати Банкам проценти, які нараховуються на залишок основної суми боргу у гривні, доларах США та євро, за фіксованою процентною ставкою 3,65% річних у гривні, доларах США та євро.

12. Згідно з пунктом 1.8.2 Кредитного договору в разі порушення позичальником визначеного Планом реструктуризації та (або) Кредитним договором переліку обов`язків (зобов`язань), а саме: незабезпечення позичальником спрямування 100% надходжень від оренди приміщень комплексу, які включають орендні, адаптаційні платежі, авансові орендні та інші платежі, що визначені договорами оренди / попередніми договорами оренди, на рахунки позичальника, відкриті в установах Банків; вжиття позичальником заходів, спрямованих на відчуження комплексу або будь-якої його частини, в тому числі на заміну правовстановлювальних документів на комплекс без попереднього погодження таких дій із Банками; відчуження позичальником без попередньої згоди Банків будь-яких належних позичальнику активів балансовою вартістю понад 1000000,00 грн (з у рахуванням подальшої індексації за індексом споживчих цін); здійснення позичальником без попередньої згоди Банків капітальних інвестицій, що перевищують розмір капітальних інвестицій, зазначений у звіті незалежного експерта для відповідного звітного періоду (року), за винятком випадків, передбачених підпунктом 4.3.28 пункту 4.3 Кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами нараховуватимуться за фіксованою процентною ставкою в розмірі 4,15% річних у гривні, доларах США та євро. Процентна ставка в розмірі, зазначеному в підпункті 1.8.2 пункту 1.8 Кредитного договору (4,15% річних), застосовується, починаючи з першого дня звітного місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось порушення позичальником відповідного обов`язку (зобов`язання) за Кредитним договором, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому такий обов`язок (таке зобов`язання) буде виконане / дотримане. Після усунення відповідного порушення, з першого дня наступного місяця застосовується процентна ставка, зазначена в підпункту 1.8.1 пункту 1.8 Кредитного договору (3,65% річних). При цьому положення підпункту 1.8.2 пункту 1.8 Кредитного договору не вичерпуються одноразовим застосуванням і підлягають застосуванню протягом всього строку дії Кредитного договору.

13. Проценти нараховуються методом факт / 360 на фактичну суму заборгованості за кредитом (залишок основної суми боргу) та за строк користування ним, починаючи з 01.08.2020 та до настання остаточного терміну повернення, зазначеного в пункті 1.2 Кредитного договору. При нарахуванні процентів день 01.08.2020 приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається (пункт 1.9 Кредитного договору).

14. Нараховані за період з 01.08.2020 або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця, або по останній день повернення кредиту (його частини) проценти повинні бути сплачені позичальником у валюті кредиту з першого по двадцять шосте число місяця наступного за звітним, а в разі повного дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після повного погашення кредиту (основної суми боргу) (пункт 1.9.2 Кредитного договору).

15. Підставою для визначення суми грошового зобов`язання, комісійних винагород та інших платежів є виписки з рахунків, відкритих у Банках для обліку заборгованості позичальника за Кредитним договором (підпункт 2.8.1 пункту 2.8 Кредитного договору).

16. Відповідно до підпункту 2.7.1 пункту 2.7 статті 2 Кредитного договору банк-координатор та/або банк-учасник, за умови взаємного попереднього письмового погодження, мають право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання або обставини, визначені в цьому підпункті, вимагати дострокового погашення основної суми боргу та процентної суми боргу, а також сплати суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за Кредитним договором, у тому числі, але не виключно, якщо: було допущено прострочення виконання позичальником, поручителями будь-яких передбачених Кредитним договором та/або відповідними договорами поруки грошових зобов`язань, крім сплати неустойки (штрафів, пені), більше ніж на 90 календарних днів, за винятком випадків, коли прострочення спричинено дією форс-мажору.

17. Згідно з абзацом другим підпункту 2.7.2 пункту 2.7 статті 2 Кредитного договору позичальник зобов`язаний не пізніше ніж на 35-ий календарний день від дати направлення банком-координатором та/або банком-учасником зазначеної вище вимоги здійснити повне погашення заборгованості за Кредитним договором (у тому числі погасити основну суму боргу, погасити процентну суму боргу та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також інші платежі , що підлягають сплаті позичальником на користь банків-учасників відповідно до умов Кредитного договору). 18. 14.02.2025 АТ "Ощадбанк" та АТ "Укрексімбанк" направили Боржнику вимогу №55/208/19192/2025 про відкликання кредиту за Кредитним договором, в якій вимагали від Боржника в строк не пізніше ніж 35-ий календарний день від дати направлення вимоги погасити всю заборгованість за кредитом (як строкову, так і прострочену) шляхом перерахування за банківськими реквізитами АТ "Ощадбанк" всієї суми заборгованості (у відповідних валютах) перед АТ "Ощадбанк" та АТ "Укрексімбанк" у загальному розмірі 11401882297,51 грн , 301251796,54 доларів США, 1258571,84 євро, з яких: 8955393372,36 грн та 245492074,48 доларів США загальної заборгованість перед АТ "Ощадбанк".

19. Однак у межах вказаного 35-денного строку та в подальшому Боржник не виконав вимогу Банків про дострокове повернення кредиту, заборгованість не погасив. 20. 25.02.2025 Боржник подав до господарського суду заяву про відкриття процедури превентивної реструктуризації зобов`язань перед АТ "Ощадбанк" та АТ "Укрексімбанк", які виникли на підставі Кредитного договору, в порядку, передбаченому книгою ІІІ Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Кредиторами у вказаній процедурі залучено АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк". Зокрема, до заяви додано проект плану превентивної реструктуризації.

21. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/2221/25 відкрито процедуру превентивної реструктуризації, встановлено Боржнику строк до 03.05.2025 для подачі до суду плану превентивної реструктуризації, визначено дату проведення заключного судового засідання на 16.06.2025. Також зазначеною ухвалою застосовано основні заходи захисту боржника: стосовно боржника не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство; зупиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій за зобов`язаннями боржника перед залученими кредиторами; будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника (крім розпорядження майном у рамках звичайної господарської діяльності) здійснюються виключно в порядку, передбаченому планом превентивної реструктуризації; збільшення (зменшення) статутного капіталу боржника, вихід учасника з боржника - товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю може здійснюватися виключно в порядку, передбаченому планом превентивної реструктуризації. 22. 13.06.2025 Боржник у справі №910/2221/25 подав клопотання про долучення до матеріалів справи оновленого плану процедури превентивної реструктуризації, до якого включено вимоги АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" до Боржника, які виникли на підставі Кредитного договору та з урахуванням факту відкликання банками кредиту. 23. 28.07.2025 Боржник подав до господарського суду заяву про закриття процедури превентивної реструктуризації на підставі пункту 6 частини 2 статті 3327 КУзПБ. 24. 01.09.2025 Боржник подав до господарського суду заяву про залишення без розгляду заяви про закриття процедури превентивної реструктуризації. 25. 02.09.2025 Боржник подав до господарського суду заяву у справі №910/2221/25 про затвердження плану превентивної реструктуризації в порядку, визначеному статтею 3323 КУзПБ (крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації), в якому визнав у повному обсязі свої зобов`язання перед АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" за Кредитним договором.

26. У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника АТ "Ощадбанк" заявило вимоги на суму 12004451619,60 грн, які визнані Боржником у плані превентивної реструктуризації Боржника від 10.06.2025, поданому у справі №910/2221/25, та складаються з вимог щодо простроченої заборгованості за кредитом (основної суми боргу): 2728588046,86 грн та 224206854,72 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 04.09.2025 (дату подання вказаної заяви) становить 9275863572,79 грн.

27. У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №129/31/1- 2 від 09.06.2006 укладено іпотечний договір №166/31/6, посвідчений 03.10.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №кдз-5029, відповідно до якого Боржник передав у іпотеку АТ "Ощадбанк", АТ "Укрексімбанк" торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (літера "В") розташований за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1А, загальною площею 151803, 3 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 185393880000, та земельну ділянку площею 1,379 га, розташовану за вказаною адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14858580000, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:76:058:0008.

28. Також Боржник (іпотекодавець) та АТ "Ощадбанк", АТ "Укрексімбанк" (іпотекодержателі) уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 31.03.2017 за реєстровим №1547, згідно з умовами якого в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,1133 га, розташовану за адресою: м. Київ, площа Спортивна, земельна ділянка 1А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 134930280000, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:76:058:0013. 29. 26.07.2025 приватний нотаріус Гамаль І.М. провів реєстраційні дії щодо звернення стягнення на предмети іпотеки в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку", а саме здійснив перереєстрацію з Боржника на АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк": на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 80092483 від 26.07.2025 08:51:09 - на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 185393880000; на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 80092419 від 26.07.2025 08:13:28 - на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 14858580000; на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80092451 від 26.07.2025 08:36:41 - на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 134930280000.

30. Згідно зі звітом про оцінку ринкової вартості торговельно-офісного комплексу "Гулівер" разом із земельними ділянками, виготовленим ТОВ "Делойт і Туш" на замовлення АТ "Ощадбанк", загальна вартість предметів іпотеки станом на дату оцінки 30.06.2025 склала 127370000,00 доларів США.

31. За рахунок предметів іпотеки було частково погашено заборгованість Боржника за нарахованими процентами за Кредитним договором, основна сума боргу залишилася непогашеною.

32. Боржник оскаржив до Міністерства юстиції України рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни щодо реєстраційних дій зі звернення стягнення на предмети іпотеки.

33. Водночас до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржник не оскаржив у судовому порядку набуття, зокрема, АТ "Ощадбанк" права власності на предмети іпотеки, не звертався з відповідними листами до АТ "Ощадбанк" щодо заперечень проти проведеної оцінки тощо. 34. 29.08.2025 Боржник звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсним Кредитного договору у зв`язку зі зміною його умов в односторонньому порядку всупереч положеннями статті 651 Цивільного кодексу України, а також у зв`язку з повним його виконанням, що вказує на втрату правових підстав дійсності правочину, що не узгоджується зі статтею 626 Цивільного кодексу України.

35. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10837/25 прийнято зазначену позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.

36. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/10837/25 відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Укрексімбанк" про закриття провадження у справі № 910/10837/25 з підстав відсутності предмету спору, задоволено клопотання АТ "Ощадбанк" про залишення позову Боржника без розгляду, оскільки подання відповідної позовної заяви є зловживанням процесуальними правами, передбаченим пунктом 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

37. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі №910/10837/25 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 скасовано, справу № 910/10837/25 направлено для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції. 38. 26.08.2025 Боржник звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" про визнання припиненими зобов`язань за Кредитним договором. Зазначені позовні вимоги мотивовано тим, що відмова Банків від Плану реструктуризації в односторонньому порядку, припинення дії Плану реструктуризації в односторонньому порядку; припинення дії договору про внесення змін №23 до іпотечного договору як похідного правочину від Плану реструктуризації, завершення позасудового врегулювання шляхом реалізації іпотекодержателями права на звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про те, що будь-які подальші вимоги щодо стягнення залишку заборгованості за Кредитним договором є недійсними, а зобов`язання Боржника перед Банками є припиненими.

39. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/10679/25 прийнято зазначену позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.

40. Боржник звернувся до АТ "Ощадбанк" із листом від 26.02.2021 №189, в якому повідомив, що його кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_1 через засновників, надавши трастову декларацію Компанії "Бадлі Коаст Лімітед", свідоцтво Компанії з обмеженою відповідальністю "Хетібер Файненс Лімітед", свідоцтво Компанії "Аморті Інвестментс ЛТД", датовані 2021 роком.

41. Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 12.04.2025 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним у дію Указом Президента України від 12.04.2025 за №231/2025, до ОСОБА_1 застосовано персональні обмежувальні заходи (санкції), зокрема блокування активів та зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань. 42. 23.07.2025 державний реєстратор (приватний нотаріус) Сперчун О.О. провів державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Боржника, включив відомості про ОСОБА_1 як про кінцевого бенефіціарного власника Боржника із зазначенням про здійснення непрямого вирішального впливу (контролю) ним через Компанію з обмеженою відповідальністю "Хетібер Файненс Лімітед" із часткою 9%. 43. 25.07.2025 державний реєстратор (приватний нотаріус) Шулік А.О. провів державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Боржника, включив відомості про ОСОБА_1 як про кінцевого бенефіціарного власника Боржника через Компанію з обмеженою відповідальністю "Хетібер Файненс Лімітед", відповідну частку збільшено до 27,07%.

44. Наказом Міністерства юстиції України від 25.07.2025 №2064/5 "Про задоволення скарги" задоволено скаргу АТ "Ощадбанк", визнано вчиненими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.07.2025 №1000701070051049172 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та №1000707780052049172 "Виправлення помилок (технічне)", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сперчуном О.О., та від 25.07.2025 №1000701070053049172 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шулік А.О. щодо Боржника. Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

45. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026, відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника, визнано грошові вимоги АТ "Ощадбанк" до Боржника в розмірі 12004451619,60 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника, заяви АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Автопарк Центр" залишено без розгляду.

46. Судові рішення мотивовано, зокрема, доведеністю грошових вимог АТ "Ощадбанк" до Боржника, відсутністю передбачених частиною 6 статті 39 КУзПБ підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство за поданою ним заявою, зокрема, спору про право, яке підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

47. При цьому господарські суди відхилили клопотання Боржника про відмову в прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з відкритою щодо нього процедурою превентивної реструктуризації, зважаючи на закінчення встановленого законом граничного строку дії заходів захисту боржника. Стислий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення доводів скаржників

48. ТОВ "Автопарк Центр" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника за заявами АТ "Ощадбанк" та АТ "Укрексімбанк", відкрити провадження у справі про банкрутство за заявою ТОВ "Автопарк Центр", визнати вимоги ТОВ "Автопарк Центр" до Боржника в заявленій ним сумі.

49. Касаційну скаргу ТОВ "Автопарк Центр" подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

50. ТОВ "Автопарк Центр" вважає, що господарський суд апеляційної інстанції застосував положення частини 6 статті 39 КУзПБ без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №924/793/24, від 19.02.2025 по справі №924/700/24, від 18.03.2021 у справі № 911/1922/20, від 24.11.2021 у справі №902/560/20, від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21, від 04.03.2025 у справі № 908/334/24, від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21.

51. На думку ТОВ "Автопарк Центр", існування справ №910/10679/25 і №910/10837/25 підтверджує наявність спору про право щодо грошових вимог АТ "Ощадбанк" та АТ "Укрексімбанк" до Боржника.

52. Також ТОВ "Автопарк Центр" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 6 статті 39 КУзПБ у випадку встановлення судом суперечливих, непослідовних та недобросовісних дій Боржника в розрізі можливості неврахування наявних відкритих позовних проваджень, які свідчать про наявність спору про право.

53. Крім того, ТОВ "Автопарк Центр" наводить доводи щодо обґрунтованості поданої ним заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

54. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду, ухвалити нове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника.

55. Касаційну скаргу Боржника подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

56. Боржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень частини 6 статті 39 КУзПБ через неврахування висновків щодо її застосування в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №922/2503/20, від 11.02.2025 у справі №921/409/24, від 27.05.2025 у справі №920/546/24, від 09.09.2025 у справі №916/3704/24, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20.

57. Боржник зазначає, що вимоги АТ "Ощадбанк" та АТ "Укрексімбанк" беззаперечно свідчать про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, посилаючись на справи №910/10679/25 і №910/10837/25.

58. Також Боржник вважає, що господарські суди фактично проігнорували імперативний характер норм статей 3311, 3313, 37 КУзПБ, не надавши їм належного системного тлумачення, за відсутності висновку Верховного Суду з таких питань: - чи є відкриття процедури превентивної реструктуризації та дія основного заходу захисту боржника, передбаченого пунктом 1 частини 3 статті 3311 КУзПБ, безумовною та самостійною підставою для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі відповідно до абзацу третього частини 1 статті 37 КУзПБ; - чи зберігається дія такого заходу у випадку, коли план превентивної реструктуризації подано на затвердження суду, а розгляд питання про його затвердження фактично не відбувся з причин, не залежних від боржника (зокрема у зв`язку з переглядом ухвали про відкриття процедури в апеляційному порядку); - чи має значення для застосування статті 3313 КУзПБ процесуальна форма звернення боржника із заявою про затвердження плану (в тому числі в порядку крос-класового затвердження) з огляду на те, що норма не містить жодних виключень або обмежень щодо виду такої заяви; - чи допускається відкриття провадження у справі про банкрутство у період, коли не завершено процедуру превентивної реструктуризації, не сплив граничний строк її здійснення, не прийнято судового рішення про відмову в затвердженні плану, діє встановлений судом основний захід захисту боржника.

59. Боржник стверджує, що його кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_1 , щодо якого введено санкції указом Президента України у вигляді блокування активів, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, наведене фактично унеможливлює вчинення будь-яких дій з активами Боржника, які опосередковано є власністю ОСОБА_1 , та вказує на зупинення фінансових зобов`язань Боржника перед кредиторами.

60. На думку Боржника, наведені обставини виключають можливість відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, оскільки до його активів не може бути застосований особливий правовий режим перебування юридичної особи в процедурах банкрутства (продаж майна на аукціоні, припинення юридичної особи), адже основним і першочерговим режимом Боржника є дотримання санкційного законодавства, який має відповідати інтересам України, а в протилежному випадку матиме місце факт порушення публічного порядку.

61. У зв`язку з наведеним Боржник зауважує на відсутності сформованого висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, у яких вирішується питання про можливість відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, кінцевий бенефіціарний власник якого перебуває під санкціями, а отже, наявні обставини, які можуть свідчити про поширення санкційних обмежень на активи такого боржника як на майно, яким підсанкційна особа може прямо або опосередковано розпорядитися. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

62. АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" подали відзиви на касаційній скарги ТОВ "Автопарк Центр" і Боржника, в яких просять скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

63. АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" заперечують проти доводів скаржників про наявність спору про право, посилаючись на суперечливість, непослідовність і недобросовісність дій Боржника при ініціюванні ним спорів у справах №910/10679/25 і №910/10837/25 з метою ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство.

64. При цьому АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" наголошують, що доводи Боржника про спірність його вимог зводяться лише до факту формально поданих ним позовів у зазначених справах, тоді як проти наявності та розміру основної суми боргу за Кредитним договором Боржник не заперечував і не доводив іншого розміру заборгованості, натомість визнав таку заборгованість у проектах розроблених ним планів превентивної реструктуризації. У наведеному контексті АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" посилаються, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.03.2025 у справі №916/2453/24.

65. АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" зазначають про нерелевантність до спірних у цій справі правовідносин посилань скаржників на висновки, викладені в перелічених у касаційних скаргах постановах Верховного Суду, адже вони сформовані за відмінних фактичних обставин справи щодо правовідносин з іншою правовою природою.

66. Вважаючи необґрунтованими грошові вимоги ТОВ "Автопарк Центр" до Боржника, АТ "Ощадбанк" водночас зауважує, що заявлена вказаною особою заява залишена без розгляду, у зв`язку з чим господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановлювали фактичні обставини щодо суті її грошових вимог і такі обставини не підлягають встановленню судом касаційної інстанції відповідно до меж, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

67. АТ "Укрексімбанк" заперечує проти грошових вимог ТОВ "Автопарк Центр" до Боржника, оскільки вони не підтверджені належними доказами, мають штучний характер, а ТОВ "Автопарк Центр" є заінтересованою особою щодо Боржника.

68. Щодо доводів Боржника про неможливість відкриття провадження у справі про банкрутство через відкриту процедуру превентивної реструктуризації, АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" посилаються на закінчення встановленого частиною 3 статті 3313 КУзПБ граничного строку дії заходів захисту боржника, продовження дії якого не допускається.

69. АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" заперечують проти аргументів Боржника про неможливість відкриття провадження у справі про банкрутство через застосування санкцій щодо ОСОБА_1 , оскільки відповідний Указ Президента України є актом індивідуальної дії та не містить відомостей про включення Боржника до списку юридичних осіб, щодо яких застосовано санкції. Водночас АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" звертають увагу на те, що під час розгляду цієї справи не доведено, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником Боржника.

70. АТ "Ощадбанк" також погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість твердження Боржника про ймовірність стягнення в дохід держави його активів з огляду на неподання Боржником до матеріалів справи відповідного рішення суду щодо стягнення його активів у дохід держави.

Позиція Верховного Суду

71. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

72. Предметом касаційного перегляду є ухвала господарського суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також ухвалена за наслідками її апеляційного перегляду постанова.

73. Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це, зокрема, неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

74. При цьому грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

75. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

76. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.

77. Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

78. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (частини 5, 6 ст. 39 КУзПБ).

79. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі. Щодо наявності спору про право

80. Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є однією з обов`язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

81. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

82. Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

83. Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, і це вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, а їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

84. Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

85. Правова категорія "спір про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

86. Одним із методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

87. Зокрема, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), поданого до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство може свідчити про наявність спору про право у розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ, якщо такий позов за своїм змістом ставить під сумнів суб`єкта, підставу, предмет, розмір або строк виконання грошового зобов`язання, заявленого ініціюючим кредитором.

88. У суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.

89. Водночас задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

90. Отже, суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку суд досліджує заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.

91. Відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

92. Наведене відповідає правовим позиціям Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах від 15.06.2021 у справі №904/3074/20, від 27.05.2025 року у справі №920/546/24, від 04.03.2025 у справі №908/334/24 (на які посилаються скаржники у касаційних скаргах).

93. Водночас Верховний Суд не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування господарськими судами в цій справі норм права через неврахування висновків, викладених у перелічених у касаційних скаргах постановах, зважаючи на відмінність фактичних обставин у таких справах порівняно з цією справою, яка й зумовила різні висновки щодо наявності або відсутності між відповідними особами спору про право в розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ.

94. У цій справі аргументи про наявність спору про право між Боржником та ініціюючим кредитором АТ "Ощадбанк" мотивовано посиланням на існування справ №910/10679/25 і №910/10837/25.

95. Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що Боржник 25.02.2025 подав до господарського суду заяву про відкриття процедури превентивної реструктуризації, зокрема, щодо зобов`язань перед АТ "Ощадбанк", які виникли на підставі Кредитного договору; 13.06.2025 у межах справи №910/2221/25 Боржник подав клопотання про долучення оновленого плану превентивної реструктуризації, до якого включено вимоги АТ "Ощадбанк" за Кредитним договором із урахуванням факту відкликання банком кредиту; у листах №475 від 02.07.2025 "Про пропозицію заходів превентивної реструктуризації" і №550 від 29.07.2025 "Про підтвердження готовності до погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором" Боржник визнав і підтвердив заборгованість перед АТ "Ощадбанк" у відповідних сумах; 26.08.2025 Боржник звернувся з позовом у справі №910/10679/25 про визнання припиненими зобов`язань за Кредитним договором; 29.08.2025 Боржник звернувся з позовом у справі №910/10837/25 про визнання недійсним Кредитного договору; а 02.09.2025 Боржник у справі №910/2221/25 подав заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації, в якому Боржник визнає повністю свої зобов`язання перед АТ "Ощадбанк" за Кредитним договором.

96. Тобто Боржник вчиняв дії, які свідчать про визнання ним заборгованості перед АТ "Ощадбанк" за Кредитним договором, зокрема, з урахуванням факту відкликання банком кредиту, покладав її в основу розроблених ним планів превентивної реструктуризації як до, так і після звернення з позовами у справах №910/10679/25 і №910/10837/25, в яких заперечує наявність зобов`язань перед АТ "Ощадбанк" за Кредитним договором і оспорює дійсність такого правочину.

97. З огляду на таке апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що перелічені дії Боржника є суперечливими, непослідовними та недобросовісними, зокрема, не відповідають принципу доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що в основі зазначеної доктрини міститься принцип добросовісності як певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

98. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій також слушно зазначили, що в силу положень статті 10571 Цивільного кодексу України в разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов`язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною 1 статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю. Тобто можливе задоволення позову про визнання недійсним Кредитного договору не матиме наслідком звільнення Боржника від обов`язку з повернення АТ "Ощадбанк" одержаних на його виконання кредитних коштів.

99. Отже, оскільки грошові вимоги АТ "Ощадбанк" до Боржника в цій справі складаються лише з суми основного боргу за тілом кредиту за Кредитним договором, підтвердженої випискою з рахунку Боржника та визнаної Боржником у Плані реструктуризації, розгляд справи №910/10837/25 про визнання недійсним Кредитного договору не впливає на вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство і не свідчить про існування між Боржником та ініціюючим кредитором сутнісного спору щодо відповідних грошових зобов`язань, їх розміру чи структури тощо.

100. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій з`ясували, що обґрунтування заявлених Боржником позовних вимог у справах №910/10837/25 (про визнання Кредитного договору недійсним) та №910/10679/25 (про визнання припиненими зобов`язань за Кредитним договором) є майже ідентичними та зводяться до відмови АТ "Ощадбанк" і АТ "Укрексімбанк" від Плану реструктуризації в односторонньому порядку, завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто за переважно однакових підстав Боржник заявив позовні вимоги, що суперечать одна одній за своїм юридичним змістом і наслідками.

101. У наведеному контексті варто також зауважити, що провадження у справі №910/10679/25 відкрито згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/10679/25 після подання 04.09.2025 АТ "Ощадбанк" заяви про банкрутство Боржника. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2026 у справі №910/11182/25 (910/10679/25), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026, у задоволенні позову відмовлено повністю. Верховний Суд вважає за можливе прийняти до уваги зазначені рішення, оскільки зазначена справа розглядається у межах цієї справи про банкрутство, а відомості реєстру є відкритими і загальнодоступними, зміст опублікованих у них судових рішень не вимагає дослідження та надання оцінки певним доказам, встановлення певних обставин.

102. З огляду на таке попри те, що на момент постановлення оскаржуваної в цій справі ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, формально існував спір за позовом у справі №910/10679/25 про визнання припиненими зобов`язань за Кредитним договором, оскільки наразі у задоволенні такого позову відмовлено через безпідставність, такі доводи не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відсутність спору про право, який унеможливлював би відкриття провадження у справі про банкрутство.

103. Виходячи з наведеного в сукупності та взаємозв`язку, Верховний Суд дійшов висновку, що з урахуванням конкретних обставин цієї справи саме лише звернення з позовними заявами у справах №910/10679/25 і №910/10837/25 не є достатньою підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою АТ "Ощадбанк", адже не свідчить про дійсну наявність між зазначеними особами сутнісного спору щодо грошових вимог АТ "Ощадбанк" (їх розміру, структури тощо) у розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ. Доводи скаржників у зазначеній частині підлягають відхиленню як необґрунтовані. Щодо процедури превентивної реструктуризації

104. Іншим аргументом Боржника проти відкриття провадження у справі про його банкрутство за заявою АТ "Ощадбанк" є те, що на момент подання Заяви не була завершена процедура превентивної реструктуризації у справі №910/2221/25 та діяла заборона, передбачена частиною 3 статті 3311 КУзПБ.

105. У статті 1 КУзПБ визначено, що превентивна реструктуризація - це система організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, спрямованих на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника, що можуть включати зміну складу, умов або структури активів та зобов`язань боржника, а також будь-які необхідні операційні зміни чи комбінацію цих елементів, які здійснюються згідно з планом превентивної реструктуризації.

106. Превентивна реструктуризація здійснюється відповідно до плану превентивної реструктуризації, який розробляється в порядку та строки, визначені Книгою третьою КУзПБ.

107. За змістом положень статей 334 , 335 КУзПБ, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації, боржник має право просити суд про застосування захисту боржника у випадках, передбачених КУзПБ. За наслідками розгляду такої заяви, за відсутності підстав для відмови, господарський суд відкриває процедуру превентивної реструктуризацією своєю ухвалою, в якій зазначається, зокрема, про: застосування основних заходів захисту боржника; час і місце проведення заключного судового засідання господарського суду, яке має відбутися не раніше двох та не пізніше шести місяців з дня постановлення зазначеної ухвали.

108. Перелік основних заходів захисту боржника, які застосовуються з моменту відкриття процедури превентивної реструктуризації, закріплено у частині 3 статті 3311 КУзПБ, зокрема, в силу пункту 1 зазначеної норми стосовно боржника не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство.

109. Положення наведеної норми кореспондуються з частиною 1 статті 37 КУзПБ, згідно з якою господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно з цим Кодексом.

110. У силу положень пункту 3 частини 1 і частини 3 статті 3313 КУзПБ дія заходів захисту боржника (основних та додаткових) припиняється, зокрема, у день завершення граничного строку дії заходів захисту боржника, який становить шість місяців з дня відкриття процедури превентивної реструктуризації. У день завершення граничного строку дія заходів захисту боржника припиняється автоматично. Продовження строку їх дії судом не допускається.

111. Однак у разі, якщо боржник звернувся до господарського суду із заявою про затвердження плану превентивної реструктуризації під час дії заходів захисту боржника, основний захід захисту боржника, передбачений пунктом 1 частини 3 статті 3311 КУзПБ (заборона відкриття провадження у справі про банкрутство боржника), діє до завершення розгляду судом заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації (частина 4 статті 3313 КУзПБ).

112. Боржник зобов`язаний подати до господарського суду заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації не пізніше ніж за сім календарних днів до дати заключного засідання господарського суду. До заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації додаються, зокрема, план превентивної реструктуризації, схвалений зборами кредиторів, та протокол зборів кредиторів, на яких схвалено план (частини 1, 2 статті 3321 КУзПБ).

113. У разі якщо за сім календарних днів до дати заключного засідання господарського суду план превентивної реструктуризації не схвалено та у боржника є обґрунтовані підстави вважати, що план буде схвалено зборами кредиторів, боржник має право звернутися до господарського суду з обґрунтованим клопотанням про відкладення заключного засідання. Господарський суд, враховуючи обставини та складність процедури, може відкласти заключне засідання з граничним строком не більше 12 місяців з дати відкриття процедури превентивної реструктуризації (частина 7 статті 3315 КУзПБ).

114. Прядок схвалення плану превентивної реструктуризації врегульовано статтею 3320 КУзПБ, яка передбачає скликання загальних зборів кредиторів, на яких кожний сформований клас залучених кредиторів повинен розглянути план превентивної реструктуризації та прийняти рішення про його схвалення. Виключення передбачено для класу, щодо якого планом передбачено повне погашення вимог відразу після затвердження плану, та органів стягнення, щодо яких умови плану є не гіршими за умови задоволення вимог класу звичайних незабезпечених кредиторів, схвалення такими кредиторами плану превентивної реструктуризації презюмується.

115. У разі якщо план превентивної реструктуризації не схвалено відповідно до частини 8 статті 3320 КУзПБ, боржник має право подати до господарського суду заяву про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації. У такому випадку однією з обов`язкових умов для затвердження плану превентивної реструктуризації є, щоб план превентивної реструктуризації було схвалено на зборах кредиторів: а) більшістю класів залучених кредиторів, за умови що одним із цих класів є клас забезпечених кредиторів або якщо ця умова не виконується; б) хоча б одним із класів залучених кредиторів з правом голосу, крім класу засновників (учасників, акціонерів) боржника або іншого класу, який у разі відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та визнання боржника банкрутом або у разі відхилення судом плану превентивної реструктуризації та закриття процедури превентивної реструктуризації не отримає жодного погашення своїх грошових вимог (стаття 3323 КУзПБ).

116. Аналіз наведених норм законодавства надає підстави для висновку, що дія заходу захисту боржника, передбаченого пунктом 1 частини 3 статті 3311 КУзПБ, виключає відкриття провадження у справі про банкрутство та є підставою для відмови у прийнятті відповідної заяви відповідно до частини 1 статті 37 КУзПБ. Частиною 3 статті 3313 КУзПБ встановлено присічний (преклюзивний) строк дії заходів захисту боржника, який не може бути продовжений судом, тоді як наслідки його закінчення у вигляді припинення дії відповідних заходів настають автоматично. Продовження дії вказаного заходу захисту (заборона відкриття провадження у справі про банкрутство боржника) відбувається лише в тому разі, якщо боржник під час їх дії в установленому законом порядку звернувся із заявою про затвердження плану превентивної реструктуризації, в тому числі із заявою про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації до завершення судом розгляду такої заяви.

117. Згідно з встановленими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами процедуру превентивної реструктуризації відкрито щодо Боржника ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/2221/25, якою застосовано щодо Боржника основні заходи захисту боржника (зокрема заборону відкриття провадження у справі про банкрутство щодо нього), а також визначено дату проведення заключного судового засідання на 16.06.2025.

118. З огляду на таке останнім днем строку для подання заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації є 10.06.2025, а останнім днем граничного строку дії заходів захисту Боржника є 02.09.2025.

119. Боржник у вказаний строк не подав заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації або клопотання про відкладення заключного засідання, натомість 28.07.2025 подав заяву про закриття процедури превентивної реструктуризації, яку в подальшому 01.09.2025 попросив залишити без розгляду, а 02.09.2025 (у останній день дії заходів захисту Боржника) подав заяву про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації без будь-якого схвалення зазначеного плану зборами кредиторів.

120. З огляду на таке господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що така процесуальна поведінка Боржника свідчить про те, що метою зазначених дій є створення штучних передумов для продовження дії заходів захисту боржника у вигляді заборони ініціювання провадження у справі про банкрутство. Відповідно, дія заходів захисту боржника припинилася автоматично 03.09.2025 у силу закону, тому відсутні будь-які обмеження щодо відкриття провадження у справі про банкрутство.

121. Погоджуючись із наведеним висновком господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зауважує, що у межах цієї справи немає підстав для надання повної правової оцінки процесуальним діям Боржника, вчиненим у іншому судовому провадженні, зокрема, щодо можливості затвердження господарським судом у справі №910/2221/25 наданого Боржником плану превентивної реструктуризації з огляду на повноту виконання ним відповідних вимог КУзПБ.

122. Однак у межах розгляду питань, які є спірними в цій справі, Верховний Суд вважає, що стверджуючи про продовження дії заходів захисту відповідно до пункту 2 частини 4 статті 3313 КУзПБ, які б унеможливлювали відкриття провадження про банкрутство щодо нього, Боржник повинен надати переконливі докази того, що до закінчення дії заходів захисту він подав до господарського суду у відповідній справі заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації (зокрема про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації), яка відповідає вимогам статті 3321 КУзПБ принаймні за формальними ознаками, зокрема, щодо наявності додатків, передбачених частиною 2 зазначеної статті. Одним із таких необхідних додатків є протокол зборів кредиторів, на яких схвалено план, зокрема, окремими класами кредиторів - у випадку крос- класового затвердження.

123. Саме лише формальне подання заяви, яка не оформлена відповідно до вимог зазначеної статті КУзПБ, не може бути підставою для продовження основного заходу захисту боржника - заборони відкриття провадження у справі про його банкрутство. Протилежний висновок мав би наслідком надання можливості недобросовісним боржникам зловживати своїми процесуальними правами на шкоду його кредиторам шляхом безпідставного перешкоджання відкриттю провадження у справі про банкрутство попри наявність правових підстав для цього та водночас відсутність передумов для подальшого руху процедури превентивної реструктуризації, затягування розгляду відповідної заяви по суті тощо.

124. Оскільки під час розгляду цієї справи Боржник не надав відповідних доказів щодо подання ним під час дії заходів захисту боржника у справі №910/2221/25 заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації (зокрема про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації) разом із протоколом відповідних зборів кредиторів про його схвалення (схвалення окремими класами кредиторів), у місцевого господарського суду на момент постановлення оскаржуваної ухвали не було достатніх підстав для висновку про продовження дії щодо Боржника заходів захисту, які б виключали відкриття провадження у справі про його банкрутство згідно з КУзПБ. Звертаючись із касаційною скаргою, Боржник також не наводить посилань на певні наявні у справі докази, які б підтвердили зазначені обставини, але помилково не були враховані господарськими судами першої та апеляційної інстанцій.

125. Виходячи з викладеного, Верховний Суд відхиляє наведені в касаційній скарзі Боржника аргументи про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень статей 3311, 3313, 37 КУзПБ та інших норм, які регулюють проведення процедури превентивної реструктуризації. Щодо санкцій

126. Заперечення Боржника проти відкриття провадження у справі про його банкрутство мотивовано також тим, що його кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_1 , опосередкований вплив якого на Боржника складає 27,07% через засновників "Бадлі Коаст Лімітед" (18,07%) та Компанію з обмеженою відповідальністю "Хетібер Файненс Лімітед" (9%). А рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 12.04.2025 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним у дію Указом Президента України від 12.04.2025 за №231/2025, до ОСОБА_1 застосовано персональні обмежувальні заходи (санкції), зокрема блокування активів та зупинення виконання економічних і фінансових зобов`язань.

127. На думку Боржника, його активи опосередковано підпадають під режим зазначених санкцій, що унеможливлює відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, зважаючи на неможливість реалізації майна через процедури банкрутства та ліквідацію боржника, адже санкційний режим має пріоритет перед процедурами банкрутства як такий, що стосується захисту публічного порядку та національної безпеки України.

128. Верховний Суд щодо наведених доводів Боржника виходить з того, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, господарський суд зобов`язаний передусім з`ясувати, чи не встановлює закон спеціальних обмежень або заборон на відкриття такого провадження, якщо такі приписи є чинними на день проведення підготовчого засідання.

129. У постанові від 03.10.2023 у справі №913/101/23 Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство пріоритетним, порівняно з перевіркою обґрунтованості заявлених кредитором грошових вимог, є дотримання законодавчих обмежень чи заборон на відкриття такого провадження. Такий самий підхід послідовно відтворено у постановах від 06.12.2023 у справі №923/140/22, від 12.03.2024 у справі №908/2344/23 та від 04.02.2025 у справі №916/3735/24.

130. Отже, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд не обмежується виключно перевіркою наявності та розміру грошових вимог кредитора, а також відсутності спору про право, а зобов`язаний враховувати усі чинні на момент проведення підготовчого засідання законодавчі обмеження та заборони, які можуть впливати на можливість відкриття такого провадження.

131. Одним із нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилось із прийняттям Закону України "Про санкції" внаслідок збройної агресії щодо України.

132. Відповідно до преамбули Закону України "Про санкції" метою його ухвалення, зокрема, є гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України та потреба невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення.

133. З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи. Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (стаття 1 Закону України "Про санкції").

134. Підставами для застосування санкцій є, зокрема: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності (пункт 1 частини 1, частина 2 статті 3 Закону України "Про санкції").

135. Рішення щодо застосування персональних санкцій приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України, таке рішення є обов`язковим до виконання (частиною 3 статті 5 Закону України "Про санкції").

136. У пунктах 1, 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції" передбачено як окремі види санкцій: блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

137. Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - це фізична особа, яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб.

138. За змістом статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", контроль визначається як вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

139. Отже, національне законодавство пов`язує статус кінцевого бенефіціарного власника не лише з формальним володінням корпоративними правами, а й з наявністю можливості визначати господарську діяльність юридичної особи та впливати на реалізацію її майнових інтересів.

140. З огляду на таке застосовані до певної особи санкційні обмеження не можуть розглядатися ізольовано від діяльності юридичної особи, яка перебуває під її корпоративним контролем та через яку така особа може реалізовувати свої майнові інтереси.

141. Наявність таких відносин контролю свідчить про необхідність врахування того, що санкція у вигляді блокування активів поширюється не лише на активи, які належать підсанкційній особі безпосередньо, а й на активи, щодо яких вона може прямо або опосередковано через інших фізичних чи юридичних осіб вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

142. Процедура банкрутства не обмежується встановленням наявності чи відсутності грошових вимог кредитора, а є спеціальним механізмом примусового задоволення таких вимог за рахунок майна боржника у порядку, визначеному КУзПБ.

143. При цьому санкції, передбачені Закону України "Про санкції", не є видом покарання чи відповідальності. Вони виконують функції обмежувального економічного заходу щодо осіб, які, зокрема, становлять для України загрозу посягання на її національні інтереси, національну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність. Однією з підстав для застосування такого обмежувального заходу є дії, які створюють об`єктивні підозри для відповідних органів влади щодо терористичної діяльності цієї особи. Санкції як економічні обмежувальні заходи є лише тимчасовими обмеженнями, що стосуються здебільшого втручання у право власності особи та носять превентивний характер.

144. Таке втручання держави у вказане право ґрунтується на вимогах, зокрема, Закону України "Про санкції" та має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи, яка може нести загрозу національним інтересам України. Такий контроль за Законом України "Про санкції" є необхідним для ефективного реагування держави на загрози її безпеці в умовах агресії росії проти України. Зокрема він є заходом, який наша держава вживає, перебуваючи у стані самооборони згідно зі статтею 51 Статуту ООН.

145. В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (з подальшим продовженням дії воєнного стану на підставі відповідних Указів), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX (з подальшим продовженням дії воєнного стану на підставі відповідних Законів), запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

146. Водночас приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту з метою створення передумов для виведення активів із-під санкцій та/або їх "обходу".

147. Подібні за змістом висновки наведено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 17.06.2025 у справі №909/130/24. Приймаючи до уваги такі висновки, Верховний Суд водночас враховує, що у вказаній справі вирішувалося питання про закриття провадження у справі про банкрутство боржника, який є особою, пов`язаною з державою-агресором, на яку поширюються положення постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації" від 03.03.2022 №187, тоді як до ініціюючих кредиторів застосовано санкції відповідним рішенням РНБО. З огляду на такі обставини під час розгляду зазначеної справи Верховний Суд дійшов висновку про вчинення відповідними особами недобросовісних дій з метою уникнення санкції та їх обмежень, що виключає можливість визнання грошових вимог відповідних суб`єктів до боржника. Однак такі обставини не є подібними до правовідносин у цій справі, що не надає підстав для автоматичного поширення висновків по суті вирішеного в зазначеній справі питання на вирішення спірного питання в цій справі.

148. У контексті правовідносин у цій справі необхідно зауважити, що сама лише наявність у певної особи, щодо якої запроваджено такі санкції як блокування активів та/або зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, правового статусу кінцевого бенефіціарного власника іншої (юридичної) особи не є достатньою підставою для висновку про неприпустимість відкриття провадження у справі про банкрутство зазначеної підконтрольної юридичної особи.

149. Враховуючи те, що процедура банкрутства має на меті погашення за рахунок активів боржника грошових вимог його кредиторів і таке погашення здійснюється ліквідатором боржника за активної участі кредиторів та під контролем господарського суду, вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи, підконтрольної іншій особи, щодо якої запроваджено відповідні санкції, має здійснюватися на підставі встановлення та надання оцінки обставинам щодо наявності або відсутності підстав для висновку про ініціювання такої процедури з неправомірною метою задля виведення певних активів з-під санкцій шляхом опосередкованого розпорядження ними особою, щодо якої застосовані санкції.

150. У цій справі господарські суди першої та апеляційної інстанцій, зокрема, визнали недоведеними належними та допустимими доказами того, що кінцевим бенефіціарним власником Боржника є ОСОБА_1 та активи Боржника є власністю вказаної фізичної особи. При цьому господарські суди виходили з того, що 23.07.2025 і 25.07.2025 державні реєстратори провели державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) про юридичну особу Боржника, відповідно: включили відомості про ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника Боржника з часткою 9%; внесли зміни щодо збільшення розміру частки непрямого вирішального впливу (контролю), який здійснює ОСОБА_1 щодо Боржника, до 27,07%, однак наказом Міністерства юстиції України від 25.07.2025 №2064/5 скасовано зазначені реєстраційні дії.

151. Не вдаючись до дослідження вказаних обставин з урахуванням вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зауважує, що враховуючи визначений у статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" статус документів і відомостей, внесених до Реєстру, сама лише відсутність (внаслідок скасування реєстраційних дій) у Реєстрі відомостей щодо ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціара Боржника не є безперечною підставою для висновку про відсутність відповідного взаємозв`язку між зазначеними особами, адже такий висновок має ґрунтуватися на належному дослідженні обставин щодо дійсної структури власності Боржника.

152. Разом з тим, Верховний Суд враховує, що відсутність належного з`ясування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин щодо наявності або відсутності підстав вважати ОСОБА_1 кінцевим бенефіціарним власником Боржника не призвело до неправильних висновків по суті питання, вирішеного в оскаржуваних судових рішеннях.

153. Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що застосовані персонально до фізичної особи ОСОБА_1 санкції не розповсюджуються на Боржника, до якого безпосередньо відповідні санкції не застосовано та який не є особою, щодо якої постановою Кабінету Міністрів України №187 введено заборону на виконання, в тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" в цій справі виступає саме боржником, щодо якого ініційовано процедуру банкрутства, тоді як ініціюючим кредитором є АТ "Ощадбанк", 100% статутного капіталу якого належить Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України.

154. З огляду на викладене в цій справі, на відміну від справи №909/130/24, немає підстав для висновку, що процедуру банкрутства щодо Боржника ініційовано з певною неправомірною метою, зокрема, для уникнення санкцій та їх обмежень, опосередкованого розпорядження засновниками (учасниками) Боржника його майном задля виведення своїх активів з-під санкцій тощо. Відповідно, безпідставними є доводи Боржника про те, що відкриття провадження в цій справі не відповідає інтересам України та порушує публічний порядок.

155. Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає, що місцевий господарський суд оскаржуваною ухвалою обґрунтовано відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника, тоді як викладені в касаційних скаргах аргументи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.

156. Крім того, Верховний Суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 35 КУзПБ у разі подання до суду до відкриття провадження у справі про банкрутство та прийняття судом до розгляду двох чи більше заяв кредиторів про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд призначає всі прийняті судом до розгляду заяви для їх розгляду в одному підготовчому судовому засіданні, за результатами якого за заявою, що подана першою, у разі її відповідності вимогам цього Кодексу, відкриває провадження у справі про банкрутство. Інші заяви господарський суд залишає без розгляду.

157. Положення наведеної норми також кореспондуються з частиною 4 статті 39 КУзПБ, згідно з якою у разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею.

158. За змістом наведених норм розгляд по суті кожної із заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, що надійшли від різних заявників, зі здійсненням дослідження та оцінки обґрунтованості вимог цих кредиторів до боржника здійснюється з урахуванням черговості їх подання. Зокрема, відкриття провадження за заявою одного з ініціюючих кредиторів має наслідком залишення без розгляду інших заяв, які подано пізніше.

159. Зважаючи на обґрунтованість відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою АТ "Ощадбанк", господарський суд першої інстанції правильно залишив без розгляду подані пізніше заяви АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Автопарк Центр" без вирішення по суті питань щодо визнання чи відхилення їх грошових вимог до Боржника.

160. З огляду на таке, виходячи з меж касаційного перегляду справи, Верховний Суд не має наразі правових підстав для надання оцінки викладеним у касаційній скарзі доводам ТОВ "Автопарк Центр" щодо обґрунтованості його грошових вимог до Боржника, а також викладеним у відзиві на касаційну скаргу запереченням АТ "Укрексімбанк" проти грошових вимог ТОВ "Автопарк Центр". Такі аргументи є передчасними під час касаційного перегляду ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою АТ "Ощадбанк", яку було подано раніше за заяву ТОВ "Автопарк Центр" і яка є обґрунтованою. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

161. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржники не довели неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

162. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг, а також залишення без змін оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду. Розподіл судових витрат

163. Понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржників, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі №910/11182/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді К. Огороднік В. Погребняк