Постанова КГС ВС № 910/10256/25

УХВАЛА (ДОДАТКОВА) 22 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/10256/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л., розглянув у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - Товариство, відповідач, заявник) про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі за позовом Фермерського господарства «Жайворонок 2011» (далі - Господарство, позивач) до Товариства про стягнення 5 866 281,15 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Господарство звернулося до суду з позовною заявою до Товариства про стягнення 5 866 281,15 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що: - позивачем сплачені грошові кошти відповідачу на підставі договорів фінансового лізингу, які розірвані Товариством в односторонньому порядку; - об`єкти лізингу у власність Господарства не передано, що, на думку позивача, є підставою для повернення відповідачем грошових коштів, отриманих від Господарства.

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.12.2025 у цій справі, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.03.2026 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив повністю.

4. Верховний Суд ухвалою від 09.06.2026 у цій справі касаційне провадження за касаційною скаргою Господарства на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрив

5. У розділі 5 ухвали від 09.06.2026 у цій справі, а саме у пункті 5.2 Суд вказав: "Також, Товариство просило розподілити судові витрати та стягнути з Господарства на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, вказавши у відзиві таке: «Усі докази та документи підтверджуючі понесення витрат Відповідачем на правову допомогу будуть надані у відповідності до ст.126 ГПК України, у строк, встановлений ч.8 ст. 129 ГПК України. Загальна сума попередніх (орієнтовних) судових витрат може становити до 40 000,00 грн. Виходячи з норм Господарського процесуального кодексу України, конкретний розрахунок витрат та документальне підтвердження буде надано згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів з моменту ухвалення відповідного рішення у даній справі, оскільки акти про надані послуги складаються виключно за фактом їх надання»".

6. Товариство звернулося до Верховного Суду із заявою 11.06.2026 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 11.06.2026 й зареєстрований у Суді 11.06.2026), в якій просить: - долучити заяву з додатками до матеріалів справи №910/10256/25; - ухвалити додаткове рішення (ухвалу) у цій справі, яким стягнути з Господарства на користь Товариства судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 662,40 грн. 6.1. До матеріалів вказаної заяви Товариства, як вказано у ній, додано такі копії документів та інших доказів: - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Кононця С.П.; - договір про надання правничої допомоги від 16.01.2026 б/н; - детальний опис робіт від 11.06.2026; - протокол погодження договірної ціни від 01.05.2026 (розмір та порядок оплати праці адвоката); - акт прийому наданих адвокатських послуг від 11.06.2026 №4; - докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи.

7. Верховний Суд ухвалою від 15.06.2026 заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі №910/10256/25 прийняв до розгляду, повідомив учасників справи, що розгляд заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі №910/10256/25 за розгляд касаційної скарги позивача відбудеться в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та постановив, що учасники справи мають право подати письмові пояснення, заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення (ухвали) за розгляд касаційної скарги позивача до 18.06.2026.

8. Від Господарства 18.06.2026 до Суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому позивач просив про таке: - клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити; - витребувати в Товариства докази оплати грошових коштів в розмірі 34 662,40 грн на користь адвоката Кононця Станіслава Петровича в якості витрат на правничу допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги б/н від 16.01.2026 та акта від 11.06.2026 №4; - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Господарства на користь Товариства за розгляд касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 в Касаційному господарському суді з 32 662,40 грн до 14 317,00 грн.

9. Розглянувши заяву Товариства та клопотання Господарства і дослідивши матеріали цієї справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

10. Як убачається з матеріалів справи, у поданому відзиві на касаційну скаргу, який підписано адвокатом Кононцем С.П., відповідач просив стягнути з позивача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції, зазначивши у мотивувальній частині відзиву [дивись пункт 5 цієї ухвали (додаткової)] орієнтовний розмір таких витрат і те, що відповідні докази будуть надані протягом п`яти днів з моменту ухвалення відповідного рішення у цій справі.

11. Товариство у строк протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у цій справі (ухвала від 09.06.2026) подало Суду заяву ухвалення додаткового рішення (ухвали) 11.06.2026, до якої додані документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу [дивись пункт 6.1 цієї ухвали (додаткової)].

12. Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

13. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

14. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

15. Верховний Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

16. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема: - право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19); - процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

17. У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

18. Товариство у поданому до Верховного Суду відзиві визначив орієнтовну суму судових витрат у розмірі до 40 000,00 грн і просив її покласти на позивача.

19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані у строк, визначений ГПК України, а саме частиною восьмою статті 129 ГПК України.

20. Як встановлено вище, Товариство протягом п`яти днів після постановлення ухвали від 09.06.2026 у цій справі подало суду заяву, яка сформована в системі «Електронний суд» 11.06.2026 й зареєстрована у Суді 11.06.2026, та до якої додано докази, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу [пункт 6.1 цієї ухвали (додаткової)].

21. Верховний Суд дійшов висновку, що Товариство заявило про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку, межах та строк, які визначені чинним законодавством, зокрема, частиною восьмою статті 129 ГПК України, та заявник дотримався вимог, передбачених статтями 124, 126, 129 ГПК України.

22. До заяви про ухвалення додаткового рішення (ухвали) додано квитанції про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувачів ЄСІТС, а саме Господарства (№7507080, дата доставки - 11.06.2026, час - 16:32).

23. Таким чином, Товариством дотримано вимоги частини дев`ятої статті 80 ГПК України.

24. За таких обставин, правові підстави для залишення без розгляду заяви Товариства про ухвалення додаткової ухвали або відмови в задоволенні такої заяви у зв`язку з недотриманням останнім вимог, передбачених статтями 80, 124, 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України, відсутні.

25. Як зазначено вище, Товариство просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у зв`язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції у розмірі 32 662,40 грн.

26. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

27. Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

28. У матеріалах справи міститься, зокрема, відзив Товариства на касаційну скаргу Господарства, підписаний представником позивача (адвокатом Кононець С.П.), у якому останній заперечував проти доводів скаржника та просив Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

29. У судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2026 у місті Києві, інтереси Товариства у суді касаційної інстанції представляли три адвоката, зокрема, адвокат Кононець С.П., на підставі відповідних ордерів на надання правничої допомоги та довіреностей, які містяться в матеріалах цієї справи.

30. Згідно з протоколом судового засідання від 09.06.2026 судове засідання розпочалося о 13:50:05 та закінчилося о 14:22:10.

31. Матеріали цієї справи містять копії таких документів: - договору про надання правничої допомоги від 16.01.2026 (далі - Договір), укладеного адвокатом Кононцем С.П. і Товариством; - протоколу погодження договірної ціни розмір та порядок оплати праці адвоката Додаток №3 до Договору; - довіреності від 09.12.2026 №345/12; - акта від 11.06.2026 №4 прийому наданих адвокатських послуг за Договором на загальну суму 34 662,40 грн; - детального опису робіт (наданих адвокатських послуг), виконаних адвокатом, Кононцем С.П. при наданні професійної правничої допомоги у справі №910/10256/25 у спорі за позовом Господарства до Товариства від 11.06.2026(далі - Детальний опис). 31.1. Суд відзначає дати документів, які надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи правову природу цих документів, умов Договору, сутність представництва у суді.

32. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

33. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону). 33.1. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

34. У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

35. Колегія суддів касаційної інстанції також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

36. Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

37. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

38. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

39. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (така ж правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

40. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

41. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

42. У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

43. Верховний Суд також звертається до правового висновку, який викладено у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

44. Верховний Суд також наголошує, що у пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».

45. Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

46. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

47. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

48. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими. Суд враховує дати документів, які надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи правову природу цих документів, умов Договору, сутність представництва у суді.

49. Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Товариством на обґрунтування заяви, також звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зокрема, такого змісту: «

127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)»; «

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку»; «

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18»; «

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права»; «

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

50. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

51. Слід зазначити, що у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги Господарство вказало про безпідставність та необґрунтованість заявлених відповідачем видом робіт (наданих послуг), а саме: зустріч з клієнтом; щодо підготовки відзиву; щодо підготовки копій відзиву та його копій позивачу; щодо складання письмових пояснень; щодо участі у судовому засіданні.

52. Верховний Суд виходить з того, що з Детального опису вбачається, що Товариству надано такі послуги (виконано такі роботи): (1) Зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, узгодження правової позиції та юридичної стратегії, отримання документів справи, по якій надається професійна правнича допомога у спірних правовідносинах - одна година (ставка 1 664,00 грн) - сума 1 664,00 грн; (2) Підготовка відзиву (правовий аналіз наданих клієнтом документів, дослідження складених спірних правовідносин, законодавства та актуальної судової практики в частині застосування законодавства до спірних правовідносинах, складання тексту відзиву, аналіз обставини та позиції судів попередніх інстанцій, вимог, підстав оскарження та позиції особи, що подала скаргу) - Відзив на касаційну скаргу від 11.05.2026 - один документ - (ставка 20 000,00 грн) - сума 20 000,00 грн; (3) Підготовка відзиву та доданих до нього документів для учасників справи та суду, завантаження до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", підписання (накладення) КЕП та відправка - 0,3 години - (ставка 1 664,00 грн) - сума - 499,20 грн; (4) Складання заяв, клопотань та інших документів з процесуальних питань - Письмові пояснення на касаційну скаргу від 09.06.2026 - один документ (ставка 5 000,00 грн) - сума 5 000,00 грн; (5) Подання документу (завантаження тексту документу та додатків до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", підписання КЕП та відправка до суду) - 0,3 години - (ставка 1 664,00 грн) - сума - 499,20 грн; (6) Участь у судовому розгляді справи (участь у судовому засіданні, правовий аналіз позиції виступу та оголошеної позиції сторони у справі, виступ та надання пояснень і заперечень) 09.06.2026 - одна година (ставка 7 000,00 грн) - сума 7 000,00 грн.

52. Щодо включення вартості послуги (1) та (4), які наведені в Детальному описі, до складу витрат на оплату послуг адвоката, то слід зазначити, що означене фактично поглинається послугою (2), зустріч з клієнтом, підготовка та подання письмових пояснень фактично також є складовою підготовки до відзиву на касаційну скаргу та є правом учасника справи, та з огляду на принципи необхідності і розумності Судом не включаються у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

53. Щодо послуг (3) та (5), які наведені в Детальному описі, то суд виходить з того, що подання документів через «Електронний суд» входить у послугу підготовка відзиву на касаційну скаргу та підготовка письмових пояснень, направлення таких документів через «Електронний суд» учасникам справи не вимагає значного часу та є радше технічною дією.

54. Отже, вказані у пунктах 52-53 цієї ухвали (додаткової) послуги не є пропорційними, необхідними, справедливими та розумними, а тому не підлягають відшкодуванню.

55. Стосовно послуги представництва у судовому засіданні від 09.06.2026, то Суд погоджується з покликаннями позивача про те, що її вартість не відповідає принципу пропорційності, а тому слід відшкодувати такі витрати у загальному розмірі 3 000,00 грн.

56. Стосовно послуги підготовки відзиву на касаційну скаргу, то Суд враховує, що: - по-перше, правова позиція Товариства з моменту подачі відзиву на позовну заяву у суді першої інстанції стала та не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося; - по-друге, адвокат Кононець С.П., в тому числі, надавав правову допомогу Товариству у суді першої та апеляційної інстанцій, а також підписав відзив на касаційну скаргу, тому, відповідно, обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають; - по-третє, відзив на касаційну скаргу містить тези та висновки, які вже були зазначені адвокатом Кононцем С.П. у інших документах, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу, а тому, на переконання Суду, розмір гонорару (20 000,00 грн за підготовку відзиву) є неспівмірним, не пропорційним, не є необхідними витратами та у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності та реальності.

57. Таким чином, ураховуючи часткову подібність відзиву на касаційну скаргу до інших документів, які надавалися позивачем, обсяг відзиву, а саме 16 сторінок, то керуючись зазначеними у пунктах 40-43 цієї ухвали (додаткової) критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву Товариства та документи щодо витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій ухвалі (додатковій), дійшла висновку про не покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 32 662,40 грн, та покладення витрат у розмірі 13 000,00 грн (3 000,00 грн за участь у одному судовому засіданні та 10 000,00 грн за підготовку відзиву на касаційну скаргу).

58. Отже, ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви Товариства та клопотання Господарства, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, викладеної у цій ухвалі (додатковій), та керуючись статтями 2, 123, 80, 73, 75-79, частиною четвертою статті 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Господарства на користь Товариства 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірними з правничою допомогою у суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви Суд не покладає такі витрати на позивача.

59. Стосовно клопотання позивача про витребування у відповідача доказів оплати грошових коштів в розмірі 34 662,40 грн на користь адвоката Кононця С.П., то Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке. 59.1. Відповідно до приписів частини восьмої статті 129 ГПК України суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити. 59.2. Суд застосовує у цьому випадку правову позицію, викладену, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у пункті 6.5 якої стосовно того, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України подання доказів оплати гонорару адвоката не є обов`язковою умовою для розподілу витрат на професійну правничу допомогу і сам факт нездійснення оплати на момент подання заяви про розподіл судових витрат не перешкоджає їх розподілу. Керуючись статтями 2, 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» про ухвалення додаткового рішення (ухвали) задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Жайворонок 2011» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 13 000,00 грн.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4. У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» про ухвалення додаткового рішення (ухвали) відмовити. Ухвала (додаткова) набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя Ю. Власов