Постанова КГС ВС № 910/10047/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/10047/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М., за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є., представників учасників справи: позивача - державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" - адвоката Онищенка О.А. (дов. від 29.12.2025 № 338-Д), відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтех Харвест" - адвоката Воронцова Д.Ю. (ордер АА № 1704323 від 24.04.2026; адвоката Луцького М.І. ордер АІ № 2075373 від 18.06.2026), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі -Агенція) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 (суддя Павленко Є.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 (головуючий суддя Шапран В.В., судді: Владимиренко С.В., Андрієнко В.В.) у справі № 910/10047/25 за позовом Агенції до товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтех Харвест" (далі - Товариство) про стягнення 1 704 370 грн. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд ВСТАНОВИВ: Агенція звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення 1 704 370 грн безпідставно сплачених позивачем коштів за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 23.12.2024 № 22/3-907-VDK-24 (далі - Контракт). Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на порушення Товариством своїх зобов`язань за Контрактом, зокрема, внаслідок ненадання Агенції уточнених розрахунків та нездійснення коригування вартості товару шляхом укладення додаткової угоди, оскільки виконавець поніс фактичні витрати в менших розмірах ніж передбачено умовами Контракту, чим не виконав вимоги пунктів 2.1 та 2.5 Контракту, а також порушив приписи пункту 10-4 Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення активних засобів протидії технічним розвідкам вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 24.03.2023 № 256 (далі - Порядок). Зазначені обставини підтверджуються актом №0008000-21/10 від 25.04.2025, складеним за наслідками перевірки закупівель Агенції Державною аудиторською службою України (далі - Держаудитслужба). Господарський суд міста Києва рішенням від 11.12.2025, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.02.2026: в позові відмовлено. За висновками судів попередніх інстанцій Контракт є повністю виконаним його сторонами і в установленому порядку обумовлену вартість товару за ним сторони не змінили. Докази того, що укладений між сторонами Контракт (або його окремі положення) визнаний недійсним у передбаченому законом порядку, у матеріалах справи відсутні й сторонами подані не були. Інших належних доказів, на підставі яких можна встановити обставини безпідставного перерахування спірних коштів відповідачу, судам також не надано. Суди також виснували недоведеність наявності визначених Контрактом та Порядком підстав для зміни спірної вартості товару, оскільки акт ревізії Держаудитслужби не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення спірних грошових коштів (виявлені цим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного сторонами Контракту та не можуть їх змінювати), а розмір прибутку відповідача, як з`ясували суди, складає 17,91% від виробничої собівартості товару (з урахуванням уточнюючого розрахунку Товариства) та не перевищує граничний розмір у 25%, як стверджує позивач. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Агенція звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 50, 86, 198 ГПК України, а також відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в контексті державних контрактів на поставку товарів оборонного призначення та пункту 10-4 Порядку. Зокрема, щодо можливості та порядку стягнення різниці між ціною товару за державним контрактом та фактичними витратами виконавця за умови невиконання відповідачем вимог пункту 2.5 Контракту. Просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову. Від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та, водночас, зміни мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень з огляду на таке. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою ініціювання процесу укладення державного контракту Товариство листом від 19.12.2024 № 19-12-24-12 звернулося до Агенції з комерційною пропозицією на постачання товару оборонного призначення (далі - Товар). У доданому до комерційної пропозиції розрахунку ціни на Товар зазначено, що його виробнича собівартість складає 1 921 300 грн, прибуток - 470 704 грн, розмір прибутку в співвідношенні з виробничою собівартістю - 24,499%. За результатом розгляду цієї комерційної пропозиції 23.12.2024 Товариство (виконавець) та Агенція (замовник) уклали Контракт, за умовами якого виконавець зобов`язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) і строки поставки яких зазначені у цьому правочині та в специфікації товарів (додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити зазначену продукцію у строки та на умовах, визначених цим контрактом. За умовами Контракту: - сторони визнають та підтверджують, що укладання ними цього контракту здійснюється у період дії правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та станом на дату укладання контракту продовженого відповідними Указами Президента України, затвердженими Законами України, відповідно до постанови КМУ від 24.03.2023 № 256 "Про реалізацію експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва" (зі змінами та доповненнями), п. 43 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 11.11.2022 № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами та доповненнями) за неконкурентною процедурою без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", відповідно до норм ЦК України та ГК України (пункт 1.3); - виконавець зобов`язується надати замовнику розрахунок ціни за формою, визначеною додатком 1 до Порядку, та висновок експерта (подається протягом шести місяців з моменту його видачі та не може бути прийнятий державним замовником у сфері оборони після закінчення цього строку), що визначає можливу орієнтовну (очікувану) вартість Товару (його складової частини), виданий спеціалізованою судово-експертною установою, яка відповідно до Закону України "Про судову експертизу" має право на виконання таких робіт (пункт 1.6); - вартість (ціна) Товару за цим правочином на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації на підставі комерційної пропозиції, сформованої виконавцем відповідно до вимог Порядку. Під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням Товару, крім витрат, визначених у цьому пункті (пункт 2.1); - прибуток виконавця державного контракту (договору) у складі ціни може становити не більше 25 відсотків виробничої собівартості товарів, робіт та послуг. Загальна вартість (ціна) Товару за контрактом становить 24 170 040 грн (пункт 2.2); - сторони погодили та цим підтверджують, що у разі, якщо фактичні витрати виконавця на виконання цього контракту будуть менші за витрати, на підставі яких виконавцем сформована комерційна пропозиція щодо вартості Товару на момент його підписання (у тому числі розмір прибутку, виходячи із фактичних витрат), виконавець повідомляє про це замовника за один місяць до закінчення строку кінцевої поставки Товару з наданням замовнику уточненого розрахунку ціни за формою згідно з додатком 1 до Порядку. Сторони на підставі уточненого розрахунку ціни здійснюють коригування вартості Товару шляхом укладання додаткової угоди до цього контракту. У разі коли прибуток виконавця у складі ціни перевищує встановлений пунктом 2.1 контракту розмір, сторони вносять зміни в контракт щодо зменшення його загальної вартості (ціни) або за погодженням з державним замовником у сфері оборони щодо збільшення кількості Товару (його складових частин), що поставляється (пункт 2.5); - датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки Товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі Товару за державним контрактом, до якого додається технічна специфікація Товару із зазначенням вартості комплектуючих (пункт 3.4); - контракт набирає чинності з дати його укладання та діє до 27.03.2025, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного виконання. Якщо інше прямо не передбачено контрактом або чинним законодавством України, зміни до цього правочину можуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди. Додаткові угоди до цього контракту укладаються у письмовій формі, підписуються сторонами та є його невід`ємною частиною. За результатами виконання зобов`язань за цим контрактом сторони проводять остаточні розрахунки й складають акт, що засвідчує факт виконання цього контракту та відсутність взаємних претензій (пункти 11.1, 11.3, 11.4 та 11.6). У специфікації сторони погодили асортимент, кількість, вартість і строк поставки обумовленого Товару. Загальна вартість Товару за Контрактом склала 24 170 040 грн. На виконання умов Контракту в установлений специфікацією строк виконавець поставив, а замовник прийняв та оплатив обумовлений Товар. Після повного виконання сторонами умов Контракту та одержання остаточної інформації про всі понесені в межах його виконання витрати, Товариство листом від 15.04.2025 № 87-04-25 направило Агенції уточнений розрахунок ціни на Товар, згідно з яким: виробнича собівартість Товару (уточнена) - 2 028 644 грн; прибуток (уточнений) - 363 360 грн; розмір прибутку у співвідношенні з виробничою собівартістю (уточнений) - 17,91%. Після поставки товару Держаудитслужба здійснила перевірку закупівель Агенції, які мали наслідком укладення державних контрактів впродовж грудня 2024 року, за результатами якої склала акт від 25.04.2025 № 000800-21/10. Згідно з актом перевіркою, серед іншого, встановлено, що: Товариство понесло фактичні витрати в менших розмірах, ніж передбачено умовами Контракту та комерційної пропозиції; не виконало вимоги пункту 10-4 Порядку та пункти 2.1, 2.5 Контракту, в частині коригування вартості (ціни) Товару, у тому числі на підставі уточненого розрахунку ціни шляхом укладання додаткової угоди до Контракту, та не надало Агенції уточнених розрахунків ціни товару на суму 1 704 370 грн за Контрактом. Держаудитслужба направила Агенції лист-вимогу від 12.06.2025 № 000800-14/7273-2025, у якій вимагала вжити заходів щодо усунення порушення за укладеним з Товариством Контрактом на суму 1 704 370 грн, зокрема, шляхом стягнення цих коштів з відповідача чи обравши інший спосіб реалізації права на їх повернення. Агенція звернулася до Товариства з листом від 18.06.2025 № 24-10842, у якому вимагало надати пояснення щодо неповернення коштів (виникнення заборгованості) у розмірі 1 704 370 грн, оновлені уточнюючі розрахунки на підтвердження фактичних витрат за результатами виконання Контракту, а також підтвердження відповідності комерційної пропозиції щодо вартості (ціни) Товару на момент підписання Контракту (у тому числі розмір прибутку, виходячи із фактичних витрат). У листі-відповіді від 01.07.2025 № 02-07-25-ГХ Товариство повідомило Агенцію про відсутність правових підстав для повернення ним спірних грошових коштів за Контрактом. Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 1 704 370 грн як безпідставно сплачених. За наслідками розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли єдиного висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову з огляду на таке. Судами з`ясовано, що спірні грошові кошти сплачені Агенцією на виконання покладеного на неї зобов`язання за Контрактом, у межах погодженої сторонами ціни за Товар, який прийнятий позивачем без жодних заперечень і зауважень щодо його якості, комплектності та ціни. На момент звернення з цим позовом Контракт виконаний сторонами в повному обсязі, як у частині постачання Товару, так і в частині його оплати. Судами з`ясовано погоджені сторонами Контракту умови коригування вартості (ціни) Товару, підстави та алгоритм дій сторін у такому випадку, зокрема, виходячи з умов пунктів 2.3 та 2.5 Контракту: - вартість (ціна) Товару після укладання Контракту не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим правочином; - істотні умови Контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених Порядком; - у разі, якщо фактичні витрати Товариства на виконання Контракту будуть менші за витрати, на підставі яких була сформована комерційна пропозиція щодо вартості (ціни) Товару на момент його підписання (у тому числі розмір прибутку, виходячи із фактичних витрат), Товариство повідомляє про це Агенцію за один місяць до закінчення строку кінцевої поставки Товару з наданням уточненого розрахунку ціни за формою згідно з додатком № 1 до Порядку; - сторони на підставі уточненого розрахунку ціни здійснюють коригування вартості (ціни) Товару шляхом укладання додаткової угоди до Контракту; - остаточні розрахунки за Контрактом здійснюються після надання уточненого розрахунку ціни; - у разі коли прибуток виконавця у складі ціни перевищує встановлений пунктом 2.1 Контракту розмір, сторони вносять до нього зміни щодо зменшення загальної вартості (ціни) Контракту або за погодженням з державним замовником у сфері оборони щодо збільшення кількості Товару (його складових частин), що поставляється. З урахуванням наведених умов Контракту суди виснували, що зміна вартості Товару можлива виключно у разі настання випадків, передбачених Порядком, шляхом укладення сторонами додаткової угоди у визначеному цим правочином порядку. Проте, як встановили суди, докази укладення сторонами в погодженому Контрактом порядку додаткової угоди про зменшення вартості Товару на суму 1 704 370,00 грн та/або докази звернення Агенції до Товариства з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду в передбаченому Контрактом порядку, повідомленням про виникнення у Товариства відповідного грошового обов`язку перед Агенцією у матеріалах справи відсутні. З наявної у матеріалах справи копії листа Агенції від 18.06.2025 № 24-10842 вбачається, що позивач звертався до відповідача виключно за наданням останнім пояснень щодо неповернення спірних коштів на підставі уточнюючого розрахунку. Суди звернули увагу, що за змістом Контракту, він укладений сторонами в межах реалізації експериментального проекту відповідно до Порядку. З урахуванням норм пункту 8, абзаців 15, 16, 18, 19 пункту 10 Положення, а також погоджених сторонами у пунктах 2.3, 2.5 Контракту умов, суди виснували, що підставою для підписання сторонами додаткової угоди про зменшення вартості Контракту є понесення виконавцем меншого розміру витрат на його виконання, ніж був зазначений у розрахунку ціни, який долучався до комерційної пропозиції, у результаті чого розмір прибутку виконавця перевищив 25% від виробничої собівартості Товару за Контрактом. Агенція не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 526, 530, 610, 629 ЦК України в контексті державних контрактів на поставку товарів оборонного призначення та пункту 10-4 Порядку. Зокрема, щодо можливості та порядку стягнення різниці між ціною товару за державним контрактом та фактичними витратами виконавця за умови невиконання відповідачем вимог пункту 2.5 Контракту. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. ОП КГС ВС у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначила, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Отже, з`ясуванню підлягає як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так і наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі. Надаючи оцінку доводам скаржника у питанні відсутності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах з урахуванням його доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а також неправильне застосування норм матеріального права, у тому контексті, про який стверджує скаржник, Верховний Суд зазначає таке. Стверджуючи у касаційній скарзі про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 526, 530, 610, 629 ЦК України в контексті державних контрактів на поставку товарів оборонного призначення та пункту 10-4 Порядку, скаржник у касаційній скарзі просить Верховний Суд сформувати висновок щодо можливості та порядку стягнення різниці між ціною товару за державним контрактом та фактичними витратами виконавця за умови невиконання виконавцем державного контракту умови щодо граничного рівня прибутку (у спірному випадку - у розмірі 25% від виробничої собівартості Товару за Контрактом, оскільки у визначенні ціни Контракту сторони повинні керуватися імперативними нормами щодо граничного рівня прибутку, встановленими КМУ в пункті 8 Порядку). З урахуванням таких тверджень скаржника, обґрунтованих підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що фактично скаржник просить Верховний Суд сформувати висновок щодо належного/ефективного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах. Так, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47). Окрім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та підпункті 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (підпункт 8.46), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155). Колегія суддів зазначає, що питання способів захисту порушеного права за обставин невиконання виконавцем державного контракту умови щодо граничного рівня прибутку вже було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема, у складі ОП КГС ВС. Так, у справі № 915/222/24 військова частина звернулася з позовом до товариства про стягнення збитків. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який не є виробником товару, завищив суму державного контракту (договору) від 08.02.2023 № 91/В33-2023, оскільки вніс до калькуляції ціни товару, наданої одночасно з підписанням контракту, завищений розмір прибутку за відсутності підстав на його отримання (мав право на прибуток у складі ціни товару у розмірі не більше 1% від собівартості одиниці товару), чим завдав державі в особі позивача збитків. Позивач, зазначаючи про завищення відповідачем ціни державного контракту, просив стягнути з виконавця суму грошових коштів як збитки, посилаючись на приписи підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ від 20.03.2022 № 335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" (далі - Постанова № 335), пункт 49 Порядку планування, формування, особливостей розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2021 № 363 "Питання оборонних закупівель" (далі - Порядок № 363), статей 11, 15, 16, 22, 26, 509, 526, 610, 611, 623, 638, 1166 ЦК України, статей 173, 175, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судових рішень. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивач не довів належними доказами наявності збитків та протиправності поведінки відповідача, адже свої зобов`язання за державним контрактом останній виконав у повному обсязі. У межах справі № 915/222/24 ОП КГС ВС розглядала питання відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2025 у справі № 915/240/24, щодо: 1) застосування частини першої статті 76 ГПК України в аспекті того, чи може акт ревізії відповідного управління Держаудитслужби бути належним доказом, що сторона договору не є виробником товару, що за ним поставлявся; 2) застосування статті 38 Закону України "Про оборонні закупівлі" у взаємозв`язку з підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 335 та пункту 49 Порядку № 363 про те, що відповідальність виконавця у виді відшкодування державному замовнику збитків за перевищення виконавцем граничного рівня прибутку, встановленого КМУ на момент укладення контракту за неконкурентною процедурою закупівель законодавчо була запроваджена лише з 16.03.2024, оскільки покладення такої відповідальності передбачено як у Законі України "Про оборонні закупівлі", так і Постанові № 335 та пункті 49 Порядку № 363 (який встановлює можливий розмір прибутку виконавця за державними контрактами у сфері оборони). За наслідками розгляду справи № 915/222/24 ОП КГС ВС у постанові від 19.12.2025 виснувала, що у спірних правовідносинах у визначенні ціни державного контракту у сфері оборони сторони повинні керуватися імперативними нормами щодо граничного рівня прибутку, встановленими КМУ в пункті 49 Порядку № 363, з огляду на таке: "8.35. Відповідно до статті 30 Закону України "Про оборонні закупівлі" (в редакції, чинній на час укладення державного контракту від 08.02.2023) особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану визначаються КМУ із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз. 8.36. Згідно з частинами другою та третьою статті 19 Закону України "Про оборонні закупівлі" під час застосування неконкурентної процедури закупівлі в єдиного виконавця при укладенні державних контрактів (договорів) застосовується розрахункова очікувана вартість у єдиного виконавця. Порядок формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, визначається КМУ. 8.37. Рівень прибутку у складі очікуваної вартості при укладенні контракту (договору) з оборонних закупівель під час застосування неконкурентної процедури може бути збільшений державним замовником, але не більше ніж визначив КМУ, у разі надання вітчизняним виробником плану розвитку виробництва із зобов`язанням такого виробника знизити ціну товарів, робіт і послуг оборонного призначення для подальших закупівель. Умови та порядок формування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг встановлюються КМУ (частини п`ята та шоста статті 19 Закону України "Про оборонні закупівлі"). 8.38. Стаття 4 Закону України "Про оборонні закупівлі" передбачає повноваження КМУ у сфері оборонних закупівель, до яких віднесено, зокрема, визначення критеріїв та методик оцінювання найбільш економічно вигідної пропозиції учасника закупівлі, порядку формування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі тощо. 8.39. Тобто цим законом КМУ делегує повноваження щодо нормативного регулювання низки питань у сфері оборонних закупівель, у тому числі, й визначення особливостей їх здійснення на період дії правового режиму воєнного стану. На основі цього КМУ прийняв низку постанов, якими врегульовує питання оборонних закупівель (зокрема, Постанова від 20.03.2022 № 335, Порядок від 03.03.2021 № 363, Особливості від 11.11.2022 № 1275, Порядок від 17.03.2021 № 309). 8.40. Так, Порядок формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2021 № 309 "Про затвердження Порядку формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою" (далі - Порядок № 309). 8.41. Однак, під час розрахунку та встановлення цін положення щодо визначення ціни на основі розрахунково-калькуляційних матеріалів, встановлені Порядком формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, та умови договорів, укладених відповідно до цього Порядку, не застосовуються, про що зазначено у постанові КМУ № 335. 8.42. За змістом підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ № 335 (чинної до 20.07.2023, тобто на час укладення та виконання сторонами державного контракту від 08.02.2023) на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). Крім цього під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг. Відповідальність за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору). 8.43. Як зазначено у пункті 3 постанови КМУ № 335, дія цієї постанови поширюється, зокрема, на чинні договори (контракти) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України, які укладені до набрання чинності цією постановою, але продовжують виконуватися. 8.44. Згідно з положеннями пункту 49 Порядку № 363, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2021, прибуток у складі ціни становить 1 відсоток витрат вітчизняного суб`єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), спецобладнання (спецустатковання), робіт (послуг) в інших суб`єктів господарювання та 30 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення. У розрахунку прибутку не враховуються податки та збори. У разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом через вітчизняних суб`єктів господарювання, яким в установленому порядку надані повноваження щодо здійснення імпорту відповідних видів товарів, робіт і послуг оборонного призначення, в тому числі із залученням кредитів під державні гарантії для фінансування програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави, прибуток (постачальницька винагорода) становить 3 відсотки вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення за зовнішньоекономічним договором (контрактом). 8.45. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оборонні закупівлі" щодо удосконалення правового регулювання ціноутворення в оборонних закупівлях під час дії правового режиму воєнного стану від 22.02.2024 № 3589-ІХ (далі - Закон України № 3589-ІХ), який набрав чинності 16.03.2024, статтю 30 Закону України "Про оборонні закупівлі" доповнив частиною третьою, в якій передбачено, що особливості формування ціни державного контракту (договору) з оборонних закупівель, який укладається під час дії правового режиму воєнного стану: - у складі ціни державного контракту (договору) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони враховуються витрати, зокрема податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі, і прибуток виконавця; - у разі якщо придбання товарів, робіт і послуг оборонного призначення, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони під час дії правового режиму воєнного стану здійснюється за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, рівень прибутку у складі ціни державного контракту (договору) не може перевищувати рівень прибутку (граничний рівень прибутку), встановлений КМУ на момент укладення відповідного державного контракту (договору); - у разі невстановлення КМУ рівня прибутку (граничного рівня прибутку), визначеного цією частиною, ціна товарів, робіт і послуг визначається державним контрактом (договором), що укладається за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, відповідно до пропозиції виконавця з урахуванням прибутку такого виконавця. 8.46. Також Закон України № 3589-ІХ Розділ XI "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про оборонні закупівлі" доповнив пункт 8-1, згідно з яким положення частини третьої статті 30 цього Закону застосовуються до державних контрактів (договорів) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України, які укладені за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, та/або виконувалися (виконуються) під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX". Погоджуючись із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2025 у справі № 915/240/24, про те що засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України та не можуть бути предметом регулювання підзаконних нормативно-правових актів, ОП КГС ВС водночас виснувала необхідність уточнення висновку, наведеного в означеній постанові з урахуванням такого: "8.51. Стаття 30 Закону України "Про оборонні закупівлі" не регулює питань відповідальності виконавця за державним контрактом. Такі питання регулюються статтею 38 цього Закону, яка не зазнала жодних змін від часу прийняття Закону України "Про оборонні закупівлі" і діє в первісній редакції дотепер. Хоча стаття 30 Закону України "Про оборонні закупівлі" (у редакції, чинній на момент укладення контракту) не містила положень щодо граничного рівня прибутку в ціні державного контракту, такі норми були передбачені підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, затвердженим постановою КМУ від 03.03.2021 №

363. Крім того, пункт 8-1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оборонні закупівлі" надає частині третій статті 30 (у редакції Закону № 3589-ІХ) зворотну дію в часі, оскільки ним (пунктом) передбачено застосування частини третьої статті 30 цього Закону до тих державних контрактів (договорів) у сфері забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, які, зокрема, виконувалися під час дії правового режиму воєнного стану в Україні. Відповідно, обмеження рівня прибутку у складі ціни державного контракту, встановлені КМУ, застосовуються і до укладеного сторонами спору контракту. 8.52. У статті 38 Закону "Про оборонні закупівлі" передбачено, в тому числі те, що у разі невиконання або неналежного виконання державного контракту (договору) виконавець відшкодовує державному замовнику завдані ним збитки в порядку, визначеному законом. 8.53. Тобто стаття 38 Закону України "Про оборонні закупівлі" передбачає відшкодування збитків, завданих державному замовникові саме внаслідок невиконання чи неналежного виконання державного контракту виконавцем. Однак суди попередніх інстанцій встановили, що договірні зобов`язання за контрактом виконавець виконав належним чином. Тому в цьому випадку не може йтися про відповідальність виконавця у формі відшкодування збитків за порушення договірного зобов`язання в розумінні статей 611, 623 ЦК України. 8.54. Ключовим є наявність/відсутність неправомірної поведінки виконавця в процесі укладення контракту з метою його укладення із завищеною ціною (наприклад, подання завідомо неправильної калькуляції, неправдивої інформації про те, що він є виробником продукції тощо), оскільки це може мати наслідком переддоговірну відповідальність виконавця у формі відшкодування збитків, завданих замовникові… …8.74. Об`єднана палата висновує, що майнові втрати замовника у вигляді різниці між завищеною внаслідок неправомірної поведінки виконавця ціною державного контракту і ціною, яка мала би бути сплачена з урахуванням вимог законодавства щодо її граничного рівня, можна вважати збитками в розумінні цивільного законодавства. Такі збитки підлягають відшкодуванню за умови доведення замовником їх наявності і розміру, неправомірної поведінки виконавця, причинно-наслідкового зв`язку між неправомірною поведінкою і збитками, а також за наявності вини виконавця". Отже, за висновками ОП КГС ВС, викладеними у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24, які підлягають урахуванню у розгляді цієї справи № 910/10047/25: - у подібних правовідносинах при визначенні ціни державного контракту у сфері оборони сторони повинні керуватися імперативними нормами щодо граничного рівня прибутку, встановленими КМУ; - майнові втрати замовника у вигляді різниці між завищеною внаслідок неправомірної поведінки виконавця ціною державного контракту і ціною, яка мала би бути сплачена з урахуванням вимог законодавства щодо її граничного рівня, можна вважати збитками в розумінні цивільного законодавства. Такі збитки підлягають відшкодуванню за умови доведення замовником їх наявності та розміру, неправомірної поведінки виконавця, причинно-наслідкового зв`язку між неправомірною поведінкою і збитками, а також за наявності вини виконавця; З огляду на наведене колегією суддів відхиляються доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо способу захисту у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем умов державного контракту, імперативних вимог законодавства внаслідок завищення виконавцем розміру прибутку за державним контрактом в сфері оборони. ОП КГС ВС за наслідками розгляду відповідного питання у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 виснувала, що майнові втрати замовника у вигляді різниці між завищеною внаслідок неправомірної поведінки виконавця ціною державного контракту і ціною, яка мала би бути сплачена з урахуванням вимог законодавства щодо її граничного рівня, можна вважати збитками в розумінні цивільного законодавства, які підлягають відшкодуванню за умови доведення замовником їх наявності і розміру, неправомірної поведінки виконавця, причинно-наслідкового зв`язку між неправомірною поведінкою і збитками, а також за наявності вини виконавця. Отже, відмовляючи в позові у цій справі № 910/10047/25 з наведених ними підстав, суди попередніх інстанцій не врахували того, що позивачем при зверненні з цим позовом обрано неналежний спосіб захисту у спірних правовідносинах, оскільки, за стверджуваних Агенцією у цій справі обставин (ненадання замовнику державного контракту у сфері оборони уточнених розрахунків та нездійснення коригування вартості товару оборонного призначення шляхом укладення додаткової угоди, оскільки виконавець поніс фактичні витрати в менших розмірах ніж передбачено умовами державного контракту, чим перевищив граничний розмір прибутку, встановленого умовами Контракту та Порядком), майнові втрати замовника у вигляді різниці між завищеною внаслідок неправомірної поведінки виконавця ціною державного контракту і ціною, яка мала би бути сплачена з урахуванням вимог законодавства щодо її граничного рівня, є збитками (за умови доведення відповідного складу правопорушення зі сторони виконавця державного контракту). Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, безвідносно до доводів/заперечень сторін по суті заявленого позову, суди помилково вдалися до їх оцінки. Водночас зазначене, хоч і з інших мотивів, однак не призвело до прийняття неправильного по суті рішення про відмову в позові. З огляду на наведене, поставлені скаржником перед Верховним Судом питання щодо правильного застосування статей 526, 530, 610, 629 ЦК України та пункту 10-4 Порядку не узгоджуються із висновком щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог Агенції у межах цієї справи № 910/10047/25 внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту, у зв`язку із чим колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування цих норм права до спірних правовідносин у тому контексті, про який стверджує скаржник. Верховний Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (провадження № 11-1206апп19, пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21, пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21)). Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22, пункт 7.33). Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зауважувала, що висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Інакше кажучи, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17. Відтак, визначена Агенцією підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, у зв`язку із наявністю висновку, про відсутність якого стверджує скаржник, а також відсутність підстав для формування висновку щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, про які він просить. Водночас, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у питанні належного способу захисту у спірних правовідносинах не в повній мірі відповідають висновкам ОП КГС ВС, викладеними у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24, оскаржувані судові рішення про відмову в позові у цій справі № 910/10047/25 підлягають залишенню в силі з мотивів, викладених у цій постанові. У цьому питанні Верховний Суд ураховує норму частини другої статті 309 ГПК України, відповідно до якої, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Агенцією у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення. Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 910/10047/25 змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. У іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 910/10047/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя Ю. Власов Суддя Т. Малашенкова