Ухвала КГС ВС № 914/2441/15(914/3133/24)

УХВАЛА 22 червня 2026 року м. Київ cправа № 914/2441/15(914/3133/24) Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2025 у справі № 914/2441/15 (914/3133/24) за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення 8323574 грн. 49 коп. збитків в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»- ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.2025 у справі №914/2441/15 (914/3133/24) позов Державного підприємства «Львіввугілля» до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення 8 323 574,49 грн. збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору про закупівлю послуги за результатами переговорної процедури закупівлі від 20.01.2022 №16 задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» на користь Державного підприємства «Львіввугілля» 8 323 574,49 грн. збитків та 124 853,62 грн. витрат по сплаті судового збору. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2025 у справі №914/2441/15 (914/3133/24) залишено без змін. 01.06.2026 через систему «Електронний суд» Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2025 у справі № 914/2441/15 (914/3133/24) в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/2441/15 (914/3133/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій:- неправильно застосовані норми матеріального права - ст.ст. 3, 22, 509, 623, 627, ч.1 ст. 901, ч.1 ст. 906 ЦК України; с.ст. 142, 224, 225 ГК України; порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи - ст.ст. 2, 7, 11, 13,73, 74, 76, 86, 236 ГПК України; суд апеляційної інстанції в судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/7511/20; постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №910/268/23);- судом першої та апеляційної інстанцій не досліджені зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: розрахунки кількості та вартості надмірно виготовленого і переданого позивачу вугільного концентрату, який був відвантажений споживачам і останніми оплачений; розрахунок додаткового доходу, що отримав позивач за наслідками виконання договору № 16 від 20.01.2022. Як зазначалося вище у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційна скарга має містити: формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах. Крім того, в касаційній скарзі має бути посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) чи неправильність їх застосування. Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що касаційна скарга хоча і містить посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, проте не містить належного обґрунтування цієї підстави, оскільки скаржник не зазначає сам висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та чи подібні ці правовідносини. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін. Зміст касаційної скарги, не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено відповідну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: - виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підстави підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали. При цьому слід враховувати, що такі пояснення касатора за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження. Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291 ГПК України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2025 у справі № 914/2441/15 (914/3133/24) залишити без руху.

3. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Васьковський