Постанова КГС ВС № 910/4867/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/4867/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І., за участю секретаря судового засідання Дуб С.І., представників учасників справи: прокурора: Гамор Н.В., від позивача-1: не з`явився, від позивача-2: не з`явився, від відповідача: Перетятька В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва (Смирнова Ю.М.) від 23.12.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду (Тищенко О.В., Сибіга О.М., Кравчук Г.А.) від 04.03.2026 (повний текст складений 13.03.2026) у справі за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі 1) Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, 2) Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 1 272 624,11 грн ІСТОРІЯ СПРАВИ ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Позивач-1) та Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Позивач-2) (разом - Позивачі) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" (далі - Відповідач, Скаржник) про визнання недійсними додаткових угод: №2 від 22.11.2023, №3 від 27.11.2023, №4 від 15.12.2023, №5 від 25.12.2023 (далі - Додаткові угоди) до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120 від 01.09.2023 (далі - Договір) та стягнення 1 272 624,11 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що оспорювані Додаткові угоди не відповідають вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак, є підстави для визнання зазначених правочинів недійсними та стягнення з Відповідача надмірно сплачених бюджетних коштів. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 23.12.2024, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 04.03.2026 у справі № 910/4867/24, позов задовольнив, визнав недійсними Додаткові угоди, стягнув з Відповідача на користь Позивача-1 безпідставно сплачені бюджетні кошти у розмірі 1 272 624,11 грн.

4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким: - щодо представництва прокурором інтересів держави в суді: 1) невжиття Позивачами протягом розумного строку після того, як їм достеменно стало відомо про можливе порушення інтересів держави, жодних заходів для захисту цих інтересів, зокрема, незвернення самостійно до господарського суду з позовом, свідчить про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для захисту інтересів держави та, як наслідок, звернення до суду з таким позовом. Наявні у матеріалах справи докази підтверджують дотримання прокурором порядку, передбаченого Законом України "Про прокуратуру", зокрема, вимог частини четвертої статті 23 вказаного Закону; - щодо вирішення спору по суті: 1) під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України (з посиланням на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24); 2) наявні в матеріалах справи документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; 3) зважаючи на імперативно встановлену чинним законодавством заборону на зміну ціни товару після виконання продавцем зобов`язання з його передачі, а також визначену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неможливість збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, наявні правові підстави для визнання Додаткових угод недійсними; останні суперечать нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі"; 4) виходячи з вартості одиниці товару (1 кВт-год), узгодженої у комерційній пропозиції за фактично отримані та спожиті 1 348 263 кВт-год електричної енергії Позивач-1 мав сплатити 7 240 172,31 грн. Отже, грошові кошти у розмірі 1 272 624,11 грн є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем. Підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний повернути кошти платнику, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи 5. 03 квітня 2026 року Відповідач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: - скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 910/4867/24; - ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Позивача до Відповідача відмовити; - стягнути пропорційно з Позивачів та Прокуратури витрати по сплаті судового збору.

6. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 1, 2, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування статей 15, 16, 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (в контексті того, що під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачам по справі мають бути всі сторони цього правочину), викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

8. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України Скаржник зазначив про необхідність відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також висновків в постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 918/779/23 про те, що особливості справи не змінюють Закон України "Про публічні закупівлі", лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування наслідків порушення замовником строків визначених в частині 5 статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі", які призводять до нікчемності договору закупівлі відповідно до пункту 4 частини 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі". Також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування деталізованого підпункту 7 пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", в якому було деталізовано про ринок електричної енергії, а саме внесення змін до істотних умов при зміні середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення порядку зміни ціни.

10. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник посилається на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме додаток 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120 від 01.09.2023 та чи сторона діяла відповідно до визначеної Позивачем формули у додатку 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 120 від 01.09.2023. 11. 25 травня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. 12. 08 червня 2026 Відповідач, з використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з клопотанням, у якому просить оголосити перерву до прийняття рішення Президентом України щодо Проекту Закону України "Про публічні закупівлі", номер, дата реєстрації 11520 від 23.08.2024. В обґрунтування вказаного зазначив, що 27 травня 2026 року Верховною Радою України прийнято Проєкт Закону Про публічні закупівлі, №11520 від 23.08.2024. 01.06.2026 Закон направлено на підпис Президенту України.

13. Також Відповідач просить зупинити провадження у справі № 910/4867/24 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

14. В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі Відповідач зазначив, що вирішення Конституційним Судом України справ за конституційними скаргами ТОВ "Укр газ ресурс" №3-78/20269(178/26) та ТОВ "Промгаз сіті" (№16/239 від 06.05.2026), щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" може мати істотне значення для правильного вирішення даного спору, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару. 15. 11 червня 2026 Прокурор, з використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з запереченням щодо вищенаведених клопотань. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій 16. 10 серпня 2023 року Позивачем-2 на веб-порталі публічних закупівель "Рrоzоrrо" було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями UА-2023-08-10-004229-a про закупівлю товару - лот 1 Електрична енергія (ДК 021:2015:09310000:5) з очікуваною вартістю на рівні 13 645 600,00 грн.

17. Тендерну пропозицію подав лише Відповідач. 18. 18 серпня 2023 року здійснено розкриття тендерних пропозицій та визначено Відповідача переможцем із пропозицією 13 494 750,93 грн, а 22 серпня 2023 року Позивачем-2 підписано відповідний протокол (рішення) про визначення переможця аукціону та намір укласти договір №08/571 та оприлюднено повідомлення про намір укласти договір. 19. 01 вересня 2023 року за результатами процедури проведення публічних торгів між Позивачем-2, як споживачем, та Відповідачем, як постачальником, було укладено договір №120 про постачання електричної енергії споживачу (Договір), згідно з п.2.1 якого постачальник зобов`язується постачати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

20. У п.2.5 Договору визначено обсяг закупівлі електричної енергії за цим Договором: 2512989 кВт*год.

21. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до цього Договору, за умови виконання споживачем вимог, передбачених розділом VI ПРРЕЕ (п.3.1 Договору).

22. Згідно п.3.2 Договору постачання електричної енергії за Договором здійснюється до 31 грудня 2023 року (включно).

23. Пунктом 3.4 Договору передбачено, що постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору, та умовами цього Договору.

24. Згідно п.3.5 Договору місце виконання цього Договору - м.Київ.

25. Відповідно до п.5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за фактично поставлені обсяги електричної енергії протягом строку дії Договору.

26. Загальна сума Договору становить 13 494 750,93 грн, в т.ч. ПДВ - 20% 2 249 125,16 грн (п.5.2 Договору).

27. Пунктом 5.3 Договору визначено, що загальна сума Договору складається з місячних сум вартості електричної енергії за весь період постачання електричної енергії по Договору. Платіжні (бюджетні) зобов`язання виникають виключно в межах кошторисних призначень та за умови наявності фінансування споживача.

28. Згідно п.5.4 Договору ціна за одиницю товару за Договором (на момент укладення цього Договору) становить - 5,37 грн/кВт*год з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з ПДВ.

29. Відповідно до п.5.6 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію відповідно до порядку визначення ціни за одиницю товару за Договором у розрахунковому періоді, згідно з Комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього Договору.

30. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.6 Договору).

31. Оплата здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання на підставі рахунку та/або акту приймання-передачі електричної енергії. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.8 Договору).

32. У п.п.5.9, 5.10 Договору передбачено, що постачальником складається рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії та, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надається споживачу. Споживач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі електричної енергії, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати у письмовій формі вмотивовану відмову від підписання. Розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється за фактично спожиту електричну енергію відповідно до комерційного обліку не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

33. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у заяві-приєднання до цього Договору (додаток №1) до 31.12.2023 (включно), а в частині взятих на себе фінансових зобов`язань сторонами - до їх повного виконання (п.13.1 Договору).

34. Згідно з п.п.13.6, 13.7 Договору умови цього Договору не можуть змінюватись протягом дії Договору, крім випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 та цим Договором. Зміни в цей Договір можуть бути внесені відповідно до норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 та умов цього Договору. Пропозицію щодо внесення змін до Договору може зробити кожна із сторін Договору, шляхом повідомлення відповідно до вимог цього Договору. Пропозиція щодо внесення змін до Договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція щодо змін умов Договору, повинна бути повною і безумовною.

35. За змістом п.13.8 Договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (підпункт 1); - погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Зміна ціни за одиницю товару за Договором допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку є офіційні дані про середньозважену ціну електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН), які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті АТ "Оператор ринку" (https://www/oree.com.ua). У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, визначаються наступні документи: - або завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) інформації щодо торгів на РДН за відповідний період, які оприлюднюються на АТ "Оператор ринку"; - або довідки Торгово-промислової палати України; - або довідки регіональної Торгово-промислової палати; - або довідки ДП "Держзовнішінформ"; - або довідки Українського органу державної статистики тощо. Нова (змінена відповідно до пп.2 п.13.8 цього Договору) ціна за одиницю товару за Договором застосовується до відносин між сторонами з дати, зазначеної в повідомленні ініціативної сторони про зміну умов Договору (підпункт 2). - зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. У випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, який застосовується в Договорі, нова (змінена відповідно до пп.7 п.13.8. цього Договору) ціна за одиницю товару за Договором розраховується наступним чином: Цн = ((Ц*Кінф) + Тпер)* 1,2, з ПДВ, де: Цн - нова (змінена) ціна за одиницю товару за Договором, грн/кВт*год, з ПДВ; Ц - ціна електричної енергії на день укладення Договору (або на день застосування зміни умов в частині зміни ціни за одиницю товару в останній Додатковій угоді), що не включає вартість послуг постачальника, пов`язаних з постачанням електричної енергії, (без урахування регульованих тарифів, без ПДВ), грн/кВт*год; Кінф - коефіцієнт інфляції за поточний місяць визначається у розрахунку до попереднього місяця (згідно індексу споживчих цін по регіонах у 2023 році (до відповідного місяця)), що опубліковано у встановленому порядку Державною службою статистики України на офіційному веб-сайті за адресою https://www.ukrstat.gov.ua/. Для першого розрахунку коефіцієнту інфляції (у разі якщо перша зміна відбувається (або застосовується) у перший місяць постачання товару, в усіх інших випадках даний пункт не застосовується) Кінф - це коефіцієнт інфляції за поточний місяць у порівнянні з місяцем, що передує місяцю, в якому почалося постачання товару. Зазначена величина інфляції визначається відповідно до даних, опублікованих у встановленому порядку Державною службою статистики України; Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений НКРЕКП у встановленому порядку, грн/кВт*год, без ПДВ; 1,2 - математичне вираження ставки податку на додану вартість (ПДВ - 20%). У випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, тариф на здійснення операцій купівлі-продажу на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку тощо, які встановлені НКРЕКП, і які враховані в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачається за Договором, зміна ціни за одиницю товару за Договором відбувається в наступному порядку. Нова (змінена відповідно до пп.7 п.13.8. цього Договору) ціна за одиницю товару за Договором застосовується до відносин між сторонами з дня набрання чинності рішенням НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується в Договорі, але не раніше дня, наступного за днем його оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП. В такому разі підставою для зміни ціни за одиницю товару за Договором є набрання чинності рішенням НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується в Договорі, про що укладається відповідна Додаткова угода. У випадку зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в Договорі, ціна за одиницю товару за Договором може визначатися в порядку, визначеному пунктом "Ціна за одиницю товару за Договором" комерційної пропозиції, що є додатком №2 до цього Договору. У разі зміни ціни за одиницю товару за Договором, у зв`язку зі зміною встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміною курсу іноземної валюти, зміною біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, загальна сума Договору, яка визначена пунктом 5.2 цього Договору, відповідним чином може змінюватися (збільшуватися або зменшуватися), відповідно до зміни ціни за одиницю товару за Договором (підпункт 7).

36. За умовами п.п.13.9 - 13.12 Договору сторона, яка ініціює зміну умов Договору, надсилає іншій стороні повідомлення в письмовій формі з пропозицією про зміну умов Договору. Сторона Договору, яка одержала повідомлення з пропозицією зміни умов Договору, протягом 5 робочих днів з дня звернення ініціативної сторони, повідомляє ініціативну сторону про результати її розгляду повідомленням в письмовій формі та завіреним печаткою і підписом уповноваженої особи шляхом надсилання рекомендованим листом на поштову адресу сторони, що вказана в розділі 14 "Реквізити Сторін". Сторони розуміють волантильність (постійну зміну) ціни на ринку та підтверджують, що погоджуються з порядком зміни ціни, передбаченим Договором. У випадку непогодження споживача з пропозицією зміни умов Договору, споживач надає свої заперечення у письмовій формі з підтвердженнями, які спростовують обставини коливання та/або інші підстави для зміни умов Договору, на які посилається постачальник. В такому випадку постачальник має право достроково припинити постачання електричної енергії споживачу, в порядку, визначеному цим Договором. Сторони погоджуються, що у випадку внесення змін до умов Договору, можуть застосовуватись положення частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України. 37. 01 вересня 2023 року споживачем було підписано заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком №1 до Договору.

38. У подальшому сторонами були укладені спірні додаткові угоди, якими було внесено зміни до додатку №3 до Договору "Вартість електричної енергії по Договору у розрахункових періодах у 2023 р.".

39. Так, відповідно до додатку №3 до Договору, в редакції додаткової угоди №2 від 22.11.2023, у розрахунковому періоді з 01.09.2023 по 30.09.2023 ціна за одиницю товару становить 6,1283976 грн/кВт*год.

40. Відповідно до додатку №3 до Договору, в редакції додаткової угоди №3 від 27.11.2023, у розрахунковому періоді з 01.10.2023 по 31.10.2023 ціна за одиницю товару становить 6,353617368 грн/кВт*год.

41. Відповідно до додатку №3 до Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 15.12.2023, у розрахунковому періоді з 01.11.2023 по 30.11.2023 ціна за одиницю товару становить 6,3536077512 грн/кВт*год.

42. Крім того, п.2 додаткової угоди №4 від 15.12.2023 сторони доповнили пункт додатку №2 до Договору "Ціна за одиницю товару за Договором" абзацом такого змісту: "Для визначення ціни за одиницю товару за Договором у грудні 2023 року (в усіх інших випадках дане положення не застосовується) Црдн - середньозважена ціна електричної енергії на РДН за перші 20 днів грудня 2023 року, грн/кВт*год, без ПДВ", а п.3 - зменшили коефіцієнт витрат постачальника на 7,933%. Таким чином, з 01.11.2023 коефіцієнт витрат постачальника становить 1,10367.

43. Відповідно до додатку №3 до Договору, в редакції додаткової угоди №5 від 25.12.2023, у розрахунковому періоді з 01.12.2023 по 31.12.2023 ціна за одиницю товару становить 6,3536041464 грн/кВт*год.

44. Зі змісту вищенаведених додаткових угод вбачається, що їх укладено в порядку п.п 7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а підставою їх укладення були листи постачальника з інформацією з веб-сайту АТ "Оператор ринку" щодо коливання середньозважених цін на електричну енергію на РДН у відповідні місяці.

45. За результатами виконання умов Договору Відповідач поставив, а Позивач-2 отримав електричну енергію: - у вересні 2023 року згідно з актом №РТЕ0007523091 від 23.11.2023 приймання-передавання електричної енергії 237731 кВт*год на суму 1456910,09 грн; - у жовтні 2023 року згідно з актом №РТЕ0007523101 від 28.11.2023 приймання-передавання електричної енергії 306962 кВт*год на суму 1950319,09 грн; - у листопаді 2023 року згідно з актом №РТЕ0007523111 від 20.12.2023 приймання-передавання електричної енергії 453320 кВт*год на суму 2880217,46 грн з актом коригування від 18.12.2023 на суму - 141532,96 грн; - у грудні 2023 року згідно з актом №РТЕ0007523121 від 22.12.2023 приймання-передавання електричної енергії 372526 кВт*год на суму 2366882,74 грн.

46. Позивач-2 оплатив вартість отриманої електричної енергії на загальну суму 8 512 796,42 грн, що підтверджується наявними в справі копіями платіжних інструкцій.

47. Листом №50-1306Вих-24 від 20.02.2024 Прокурор звернувся до Позивача-2 з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, у якому просив надати копії документів, що стали підставою для укладення оспорюваних додаткових угод, а також інших документів щодо виконання сторонами Договору та вжитих заходів щодо стягнення безпідставно надмірно сплачених коштів.

48. У відповідь Позивач-2 листом №103/45-507 від 26.02.2024 надав копії запитуваних документів та повідомив про те, що з набранням чинності Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), не має обмеження відсотка коливання ціни та частоти зміни умов договору про закупівлю.

49. Листом № 50-2726Вих-24 від 04.04.2024 Прокурор звернувся до Позивача-1 з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, у якому просив надати відомості щодо джерел фінансування Договору та інформацію про вжиті заходи реагування щодо усунення порушень Закону України "Про публічні закупівлі".

50. На виконання доручення Позивача-1, Позивачем-2 листом №103/45-974 від 11.04.2024 надано відповідь про те, що спірні додаткові угоди були укладені відповідно до умов Договору, без порушення вимог Особливостей та Закону України "Про публічні закупівлі", а отже факт безпідставного збільшення вартості електричної енергії відсутній.

51. Листами №50-3055Вих-24, №50-3056Вих-24 від 16.04.2024 Прокурор звернувся до Позивачів із повідомленням про те, що під час опрацювання даних, оприлюднених в електронній системі закупівель, було встановлення порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" під час виконання Договору, у зв`язку з чим він має намір звернутися до суду в інтересах держави в особі вказаних осіб до Відповідача з позовом про визнання недійсними додаткових угод №2 від 22.11.2023, №3 від 27.11.2023, №4 від 15.12.2023, №5 від 25.12.2023 до Договору та стягнення 1 272 624,11 грн безпідставно сплачених коштів. Розгляд клопотань у суді касаційної інстанції

52. На переконання Відповідача у Проєкті Закону України "Про публічні закупівлі" змінені підходи та трактування порядку зміни істотних умов Договору про закупівлю. В Законопроекті питання зміни істотних умов Договору передбачено в статті 53 нового Закону. Закон змінює підхід до відсотка коливання та вводить поняття що зміна істотних умов можлива при зміні середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

53. Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу ХІV "Прикінцеві та перехідні положення" законопроєкту № 11520 договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

54. Таким чином, законопроєкт № 11520 не має ретроспективної дії в часі, що чітко вбачається з пункту 2 розділу ХІV "Прикінцеві та перехідні положення" цього законопроєкту.

55. З огляду на викладене, Суд протокольною ухвалою постановив відмовити у задоволенні клопотання про оголошення перерви у справі.

56. Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, Суд зазначає таке.

57. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

58. Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII.

59. Отже правова позиція Конституційного Суду України, в разі ухвалення такого рішення, щодо неконституційності приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922VІІІ (конституційне провадження у справі № 3-78/20269(178/26) матиме пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

60. Таким чином Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

61. Наразі встановлені у цій справі обставини та зібрані докази дозволяють Суду належним чином оцінити доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

62. Скаржник також просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності виключної правової проблеми та необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, оскільки правовідносини сторін пов`язані зі сферою публічних закупівель у силу частини четвертої статті 3 Закону №922-VIII.

63. Відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

64. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

65. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі №906/677/19).

66. Однак заявлене відповідачем клопотання взагалі не містить обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у скаржником, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

67. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

68. Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування статей 15, 16, 203, 215 та 216 ЦК України в контексті того, що під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачам у справі мають бути всі сторони цього правочину, викладені зокрема у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

69. Згідно із частиною третьою статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

70. Відповідно до частини третьої статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

71. Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

72. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

73. Відповідно до п. 1.1. Положення про Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.01.2011 № 9 (у редакції від 16.12.2021 № 1014) (далі - Положення), Позивач-2 є структурним підрозділом Позивача-1 зі статусом юридичної особи публічного права та входить до її складу.

74. Майно управління освіти є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві оперативного управління (п. 1.8. Положення).

75. Позивач-2 згідно Положення вносить пропозиції Позивачу-1 щодо обсягів бюджетного фінансування навчальних закладів та установ освіти, бере безпосередню участь у формуванні бюджету освітньої галузі району.

76. Пунктом 4.3. Положення, зокрема визначено, що Позивач-2 при здійсненні фінансово-господарської діяльності забезпечує подання пропозицій щодо обсягів бюджетного фінансування закладів загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти, які перебувають у комунальній власності, аналізує їх використання; забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів; забезпечує фінансування підпорядкованих закладів освіти та здійснює контроль за ефективним та цільовим використанням ними фінансових, матеріальних і трудових ресурсів; здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг як розпорядник коштів по галузі "Освіта", "Фізична культура", за напрямами, визначеними міськими цільовими програмами, здійснює оперативний та бухгалтерський облік своєї діяльності і подає фінансову, статистичну та іншу звітність у порядку, встановленому законодавством.

77. Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

78. Так, згідно з пунктом 3 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно, зокрема, за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

79. Відповідно до пунктів 7, 9 частини п`ятої статті 22 Бюджетного Кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

80. Велика Палата Верховного Суду послідовно звертала увагу на те, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17).

81. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

82. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 924/564/22 та від 04.09.2024 у справі №922/42/24.

83. Згідно з висновками, викладеними у постанові від 02.09.2022 у справі №125/2157/19, неврахування яких Скаржник визначив як одну із підстав касаційного оскарження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є, зокрема, пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину. З`ясовуючи належність суб`єктного складу учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 у справі №125/2157/19 зазначила, що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

84. Разом з тим, Суд вважає за необхідне зазначити, що висновок щодо застосування реституції у подібних до цієї справи правовідносинах у сфері публічних закупівель вже був сформований Верховним Судом та викладений, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22. Згідно з висновком, викладеним у зазначеній постанові, для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися (стягуватися) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (пункт 35 постанови). У спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю головний розпорядник бюджетних коштів є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся з таким позовом до суду. Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі головного розпорядника бюджетних коштів про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності такого правочину не має права вимагати стягнення грошових коштів (застосування реституції) на користь юридичної особи, яка не уособлює державу, за захистом інтересів якої позивач звернувся з цим позовом до суду, та є організатором переговорної процедури закупівлі.

85. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 916/774/23.

86. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач-1 як розпорядник бюджетних коштів є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, а Позивач-2 є стороною Договору, а отже діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, а відтак є належними Позивачами у цій справі.

87. Отже, висновки судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.09.2022 у справі №125/2157/19, а навпаки узгоджуються з ними.

88. Отже, підстава касаційного оскарження, наведена у касаційній скарзі у цій справі, визначена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

89. Скаржник, посилаючись на положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив про необхідність відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також висновків в постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 918/779/23 про те, що особливості справи не змінюють Закон України "Про публічні закупівлі", лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

90. Суд зауважує, що питання щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неодноразово поставало перед Великою Палатою Верховного Суду, яка надала відповідні висновки у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

91. Так, 24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

92. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування наведеної норми права.

93. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 88-90 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

94. Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №922/433/22, від 01.10.2024 у справі №918/779/23, від 06.02.2025 у справі №910/5182/24, від 18.02.2025 у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

95. Отже, згідно з пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: - збільшення ціни за одиницю товару до 10%; - збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; - обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

96. Отже, пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону України "Про публічні закупівлі".

97. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

98. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

99. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

100. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважала, що зміна тлумачення цієї норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

101. Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові також виклала правовий висновок щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 1530-ІХ (чинної на момент укладення спірних додаткових угод) та зазначила, що такі зміни стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

102. Водночас положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 1530-ХІ також не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.

103. Відповідно до пункту 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

104. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Постанова № 1178) затверджено Особливості, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

105. Відповідно до пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

106. Проте Постанова № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

107. Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав на те, що Постанова № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

108. Висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях щодо застосування Особливостей відповідають наведеним усталеним правовим висновкам суду касаційної інстанції.

109. Відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

110. Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

111. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 2 статті 632 ЦК України).

112. Як встановлено судами попередніх інстанцій у пунктах 2.5, 5.4 договору визначено обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором 2512989 кВт*год при первинній ціні за одиницю товару 5,37 грн/кВт*год.

113. Суд зауважує, що укладення договору не було обов`язковим для Відповідача, а останній вступив у спірні договірні правовідносини на основі вільного волевиявлення, будучи достеменно обізнаним у тому числі з особливостями зміни істотних умов договору про закупівлю, встановленими імперативними приписами частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.

114. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору призвело до збільшення ціни електричної енергії понад 10% від ціни, яка первинно визначена у договорі, відтак такі додаткові угоди укладені з порушенням імперативних вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.

115. З огляду на це, суди визнали недійсними спірні додаткові угоди до договору на підставі статей 203, 215 ЦК України та стягнули з Відповідача кошти як безпідставно одержані внаслідок укладення цих додаткових угод.

116. Суд відхиляє доводи Скаржника, наведені в обґрунтування пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та зауважує, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

117. Як зазначив Європейський суд з прав людини у Рішенні від 18.01.2001 у справі Chapman v. the United Kingdom, в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

118. Задля гарантування юридичної визначеності Верховний Суд має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, Суд може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

119. Близькі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 21.08.2019 у справі № 2-836/11, від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.09.2020 у справі № 260/91/19, від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21.

120. Тому необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави та реальне підґрунтя. Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини. Метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

121. Суд враховує, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо (аналогічний висновок сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

122. Зважаючи на викладене, у касаційній скарзі Скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин справи.

123. Однак Скаржник не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, на підставі яких вже сформована усталена практика, а також в чому полягає необхідність відступлення від таких висновків стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах у цій справі.

124. Доводи Скаржника фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення норм права та заперечень висновків Верховного Суду. У той же час такі доводи не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься у зазначених постановах.

125. Зважаючи на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків щодо застосування положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VII та Особливостей, викладених у наведених судових рішеннях суду касаційної інстанції. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

126. Скаржник, посилаючись на положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування наслідків порушення замовником строків визначених в частині 5 статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі", які призводять до нікчемності договору закупівлі відповідно до пункту 4 частини 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі".

127. Суд зауважує, що посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.

128. За своїм змістом наведена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

129. Водночас, у тексті касаційної скарги Скаржник не наводить обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, саме у спірних правовідносинах. Так, доводи Скаржника стосуються дотримання сторонами вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі" в момент укладення договору. Натомість предметом оскарження в межах даного судового спору є виключно додаткові угоди до договору, якими сторони змінювали ціну за одиницю товару у відповідний звітний період вже після укладення договору. Відтак, наведена Скаржником норма закону безпосередньо спірні правовідносини не врегульовує, що виключає необхідність формування Судом відповідного правового висновку.

130. Отже, підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287, з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

131. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

132. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

133. Тобто, процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав не дослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

134. З урахуванням того, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердились, а підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України згідно з доводами касаційної скарги стало саме не дослідження судом зібраних у справі доказів, то підстави для задоволення касаційної скарги і скасування постановленого у справі судового рішення згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України відсутні. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

135. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

136. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

137. Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає. Судові витрати

138. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення. Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" про зупинення провадження у справі.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 910/4867/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча Г. Вронська Судді І. Кондратова В. Студенець