Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4067/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/4067/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів: Левшиної Г.В., Віннікова С.В., секретар судового засідання: Мошинець Ю.О., Представники сторін: від позивача (апелянта): Шавкун М.Г.; від відповідача: Солодухін М.В.; від третьої особи: не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 (суддя Дичко В.О.) у справі № 904/4067/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Міжгалузевий регіон, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Дніпропетровська область, м. Дніпро Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Дніпро про визнання недійсним рішення в частині, що стосується позивача, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просило визнати недійсним рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі №54/37-23 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем неповно з`ясовано фактичні обставини справи, не доведено обставини, які визнані встановленими, а висновки, покладені в основу рішення адміністративної колегії, не відповідають фактичним даним та доказам, отриманим під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Позивач зазначав, що оскаржуваним рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів восьми процедур закупівель, проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради, та накладено на позивача штраф у загальному розмірі 544 000 грн. Оскаржуваним рішенням адміністративної колегії дії позивача та Фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича були кваліфіковані за пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» як антиконкурентні узгоджені дії, що стосуються спотворення результатів торгів. На обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» посилалося на те, що наведені у рішенні відповідача ознаки нібито узгодженої поведінки учасників торгів не підтверджують факту спотворення результатів процедур закупівель та не свідчать про наявність між учасниками попередньої домовленості щодо участі у відповідних торгах. За твердженням позивача, окремі обставини, на які послався відповідач, зокрема використання однакової IP-адреси, наявність господарських відносин між суб`єктами господарювання, телефонні контакти та інші встановлені відповідачем взаємозв`язки, самі по собі не можуть розглядатися як належні та достатні докази вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Крім того, позивач наголошував на тому, що висновки відповідача щодо використання учасниками торгів спільних технічних ресурсів та одного мережевого середовища ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними доказами. На думку позивача, встановлений відповідачем збіг окремих технічних параметрів не дає можливості достовірно ідентифікувати конкретного користувача мережі Інтернет, конкретний пристрій чи мережеве обладнання, за допомогою якого здійснювався доступ до електронних майданчиків та подання тендерних пропозицій. Також позивач вказував, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між встановленими відповідачем обставинами та висновком про спотворення результатів відповідних процедур закупівель, а наведена відповідачем сукупність ознак не підтверджує існування погодженої конкурентної поведінки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем. З огляду на викладене, позивач просив суд визнати недійсними в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон», пункти 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 18, 19, 21, 22 та 24 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі № 54/37-23. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» відмовлено повністю. Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі № 54/37-23 в оскаржуваній позивачем частині. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції було зібрано та досліджено сукупність доказів, які, на переконання суду, підтверджують наявність між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем узгодженості поведінки під час участі у спірних процедурах закупівель. Суд першої інстанції зазначив, що встановлені відповідачем обставини підлягають оцінці не ізольовано одна від одної, а в сукупності, оскільки кожна окрема обставина сама по собі може не свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, проте у взаємозв`язку з іншими доказами може підтверджувати погодженість поведінки учасників торгів. При цьому місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем було встановлено достатню сукупність взаємопов`язаних обставин, які у своїй сукупності свідчать про погодженість поведінки учасників торгів та відсутність між ними реальної конкурентної боротьби під час участі у спірних процедурах закупівель. Оцінюючи доводи позивача щодо необґрунтованості висновків відповідача стосовно використання учасниками торгів однакових технічних ресурсів та спільного мережевого середовища, суд першої інстанції врахував висновок судової експертизи електронних комунікацій, призначеної у межах розгляду справи. Разом з тим місцевий господарський суд зазначив, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та підлягає оцінці нарівні з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. За результатами такої оцінки суд дійшов висновку, що наведені у висновку експерта обставини не спростовують у повному обсязі висновків відповідача та не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення. Крім того, суд першої інстанції врахував встановлені відповідачем відомості щодо використання учасниками торгів однакових або пов`язаних технічних ресурсів, спільного мережевого середовища, господарських та фінансових взаємовідносин, телефонних контактів, особистих зв`язків між окремими особами, а також інших обставин, які, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують наявність погодженої поведінки під час участі у відповідних закупівлях. Також місцевий господарський суд звернув увагу на те, що аналогічне рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було предметом судового оскарження у справі № 904/4068/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича, за результатами розгляду якої у задоволенні позову було відмовлено. За результатами дослідження поданих сторонами доказів та наведених ними доводів суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», які могли б бути підставою для визнання недійсним оскаржуваного рішення адміністративної колегії, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт просить визнати недійсними в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон», пункти 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 18, 19, 21, 22 та 24 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі № 54/37-23 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу». Підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції апелянт визначає неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність рішення відповідача, оскільки не надав належної оцінки висновку судової експертизи електронних комунікацій, проведеної у межах розгляду справи, та фактично залишив поза увагою встановлені експертом обставини, які, на думку апелянта, спростовують окремі висновки відповідача щодо використання учасниками торгів спільних технічних ресурсів. Апелянт наголошує, що висновком експерта підтверджено неможливість встановлення за наявними матеріалами справи конкретного користувача мережі Інтернет, конкретного пристрою або мережевого обладнання лише на підставі зовнішньої IP-адреси, а також відсутність технічної можливості однозначно підтвердити використання учасниками торгів одного й того самого мережевого обладнання. На думку скаржника, зазначені обставини свідчать про необґрунтованість одного з ключових доказових блоків, покладених відповідачем в основу оскаржуваного рішення. Крім того, апелянт вважає помилковими висновки відповідача та суду першої інстанції щодо значення встановлених господарських взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем, зазначаючи, що наявність фінансових операцій, договірних відносин, телефонних контактів чи інших форм господарської взаємодії між суб`єктами господарювання не є безумовним доказом вчинення антиконкурентних узгоджених дій та не свідчить про погодження поведінки під час участі у спірних процедурах закупівель. Також скаржник зазначає, що відповідачем не доведено наявності узгодженої поведінки, спрямованої на спотворення результатів конкретних процедур закупівель, а наведені у рішенні адміністративної колегії обставини, навіть у своїй сукупності, не підтверджують факту попередньої домовленості між учасниками торгів та не виключають існування інших об`єктивних причин встановлених відповідачем збігів. Апелянт також вказує, що суд першої інстанції помилково визнав достатньою сукупність встановлених відповідачем обставин, оскільки жодна з них окремо не підтверджує погодження поведінки учасників торгів, а їх сукупність, на думку скаржника, не утворює належного та несуперечливого доказового ланцюга, який би свідчив про вчинення антиконкурентних узгоджених дій. З огляду на викладене апелянт наполягає на тому, що рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 № 54/25-р/к прийняте без належного доказового підтвердження обставин, які покладено в його основу, а висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання цього рішення недійсним не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам та фактично погодився з висновками відповідача без перевірки їх належності, допустимості та достатності. Апелянт наголошує, що одним із ключових доказових блоків, покладених Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в основу оскаржуваного рішення, були висновки про використання позивачем та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем спільних технічних ресурсів, одного мережевого середовища та однієї IP-адреси під час участі у спірних процедурах закупівель. Саме зазначені обставини, на думку відповідача, свідчили про координацію поведінки учасників торгів та відсутність між ними реального конкурентного змагання. Разом із тим скаржник звертає увагу на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції було призначено та проведено судову експертизу електронних комунікацій, за результатами якої експертом надано висновки щодо технічної можливості встановлення користувача мережі Інтернет, пристрою та мережевого обладнання за наявними у справі відомостями. На переконання апелянта, висновки експерта фактично спростовують або істотно ставлять під сумнів окремі технічні висновки відповідача, покладені в основу рішення адміністративної колегії. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» зазначає, що судовою експертизою встановлено відсутність технічної можливості достовірно ідентифікувати конкретного користувача мережі Інтернет лише за зовнішньою IP-адресою, а також неможливість однозначного встановлення факту використання одним або декількома суб`єктами господарювання одного й того самого мережевого обладнання на підставі наявних у справі матеріалів. Апелянт вважає, що наведені висновки мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо стосуються одного з основних елементів доказування, використаних відповідачем для обґрунтування висновків про узгодженість дій учасників торгів. На думку скаржника, місцевий господарський суд формально послався на відсутність у висновку експерта наперед встановленої сили, проте фактично не надав належної оцінки змісту проведеного експертного дослідження та не навів переконливих мотивів, з яких відповідні висновки експерта були відхилені або визнані такими, що не впливають на правомірність оскаржуваного рішення відповідача. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції, визнавши висновок експерта одним із доказів у справі, фактично не навів мотивів, з яких відхилив висновки спеціаліста щодо неможливості підтвердження окремих технічних обставин, покладених відповідачем в основу оскаржуваного рішення. На думку скаржника, формальне посилання суду на оцінку експертизи у сукупності з іншими доказами не може вважатися належним обґрунтуванням причин неврахування результатів проведеного експертного дослідження. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» зазначає, що відповідачем та судом першої інстанції безпідставно ототожнено факт використання однакової зовнішньої IP-адреси із фактом використання одного пристрою, одного користувача або одного мережевого обладнання. На переконання скаржника, сама по собі наявність збігу IP-адрес не свідчить про узгодженість дій суб`єктів господарювання та не підтверджує погодження ними поведінки під час участі у закупівлях, оскільки технічні особливості функціонування телекомунікаційних мереж не дозволяють робити такі висновки без проведення додаткових досліджень та отримання значно ширшого масиву технічних даних. Також апелянт вказує, що відповідачем не було отримано та досліджено достатніх технічних відомостей, які б дозволяли достовірно встановити використання позивачем і фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем одного мережевого обладнання, одного комп`ютерного пристрою чи однієї локальної мережі. У зв`язку з цим, на думку скаржника, висновки відповідача щодо технічної пов`язаності учасників торгів ґрунтуються переважно на припущеннях, а не на належних та достатніх доказах. Крім того, скаржник наголошує, що відповідачем під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не було отримано доказів, які б безпосередньо підтверджували обмін інформацією між учасниками торгів щодо підготовки тендерних пропозицій, погодження їх змісту, визначення цінових показників або координації поведінки під час проведення електронних аукціонів. На думку апелянта, висновки відповідача побудовані на припущеннях та імовірних зв`язках між окремими обставинами, а не на прямих доказах погодження конкурентної поведінки. Окремо апелянт заперечує проти висновків відповідача щодо значення фінансово-господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем. Скаржник зазначає, що наявність між суб`єктами господарювання договірних відносин, господарських операцій, фінансової допомоги чи інших форм економічної взаємодії не свідчить автоматично про наявність антиконкурентних узгоджених дій та не може розглядатися як самостійний доказ погодження поведінки під час участі у закупівлях. Апелянт також зазначає, що встановлені відповідачем договори поворотної фінансової допомоги реально виконувалися сторонами, а значна частина отриманих коштів була повернута, що, на думку скаржника, свідчить про звичайний господарський характер відповідних правовідносин та спростовує припущення відповідача про їх використання як інструменту координації поведінки під час участі у процедурах закупівель. У цьому зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» звертає увагу, що встановлені відповідачем фінансові взаємовідносини між учасниками торгів мають господарське підґрунтя та отримали належне документальне оформлення, тоді як відповідачем не доведено, що відповідні правовідносини були спрямовані на координацію поведінки сторін під час участі у процедурах закупівель або іншим чином впливали на результати проведення таких закупівель. Також скаржник заперечує проти надання визначального значення встановленим відповідачем телефонним контактам між учасниками торгів. На думку апелянта, сам факт телефонного спілкування між суб`єктами господарювання не є свідченням узгодження тендерної поведінки, оскільки не підтверджує змісту відповідних розмов та не доводить досягнення між особами будь-яких домовленостей щодо участі у конкретних закупівлях. Апелянт також вказує, що обставини розгляду справи № 904/4068/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича не можуть визначати результат вирішення даного спору, оскільки предметом розгляду у кожній із зазначених справ є захист прав різних суб`єктів господарювання, а встановлені у відповідній справі висновки не мають преюдиційного значення для розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон». Крім того, скаржник зазначає, що відповідачем безпідставно враховано обставини, пов`язані з Тараном Олександром Сергійовичем, оскільки останній набув корпоративні права у ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» лише 26.01.2024, тобто після завершення усіх процедур закупівель, які стали предметом дослідження у справі №54/37-23. На думку апелянта, зазначена обставина не підтверджує наявності взаємозв`язку між учасниками торгів у період проведення закупівель та не може свідчити про погодження їх поведінки під час участі у відповідних процедурах. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» вважає, що суд першої інстанції фактично погодився із висновками відповідача про наявність взаємозв`язків між учасниками торгів, проте не встановив, яким саме чином кожна із наведених відповідачем обставин підтверджує існування погодженої конкурентної поведінки та свідчить про спотворення результатів конкретних процедур закупівель. На переконання скаржника, наведені відповідачем обставини можуть свідчити про наявність певних господарських контактів між суб`єктами господарювання, однак самі по собі не підтверджують факту досягнення домовленостей щодо участі у закупівлях та не виключають існування інших об`єктивних причин встановлених відповідачем збігів. За твердженням апелянта, суд першої інстанції фактично обмежився констатацією наявності між учасниками торгів певних взаємозв`язків та контактів, однак не перевірив, чи свідчать такі обставини саме про погодження поведінки під час конкретних процедур закупівель та чи підтверджують вони наявність наміру спотворити результати торгів. У зв`язку з цим апелянт вважає, що висновок суду про правомірність рішення відповідача є передчасним та не ґрунтується на належній оцінці усіх обставин справи. Узагальнюючи наведені доводи, апелянт зазначає, що відповідачем не доведено наявності достатньої сукупності належних, допустимих та взаємопов`язаних доказів, які б беззаперечно підтверджували вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» антиконкурентних узгоджених дій, а суд першої інстанції не усунув зазначені недоліки доказування під час судового розгляду спору та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи. До Центрального апеляційного господарського суду від Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти її задоволення та просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» без задоволення. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку усім поданим сторонами доказам та дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 №54/25-р/к у справі №54/37-23. На думку відповідача, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду та фактично зводяться до незгоди апелянта з результатами розгляду спору і повторного викладення обставин та аргументів, які вже були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції. Відповідач вважає, що апеляційна скарга здебільшого дублює зміст позовної заяви, відповіді на відзив та інших процесуальних документів, поданих позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, не містячи при цьому належного обґрунтування того, які саме порушення норм матеріального чи процесуального права були допущені місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення. Відповідач наголошує, що рішення адміністративної колегії приймалося не на підставі окремих ізольованих фактів, а за результатами оцінки сукупності взаємопов`язаних обставин, встановлених під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. На переконання відповідача, висновки про наявність між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем антиконкурентних узгоджених дій ґрунтуються на сукупності доказів, які у своїй взаємодії підтверджують погодженість поведінки учасників торгів та відсутність між ними реальної конкуренції під час участі у відповідних процедурах закупівель. При цьому відповідач звертає увагу на те, що встановлені під час розгляду справи обставини не обмежуються лише використанням учасниками торгів однакових технічних ресурсів або збігом окремих технічних параметрів. За твердженням відповідача, під час розгляду справи були також встановлені господарські та фінансові взаємовідносини між учасниками торгів, їх комунікація між собою, особливості поведінки під час участі у процедурах закупівель та інші обставини, які в сукупності свідчать про погоджений характер їхніх дій. Відповідач окремо наголошує, що під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції було встановлено не одну, а сукупність взаємопов`язаних ознак узгодженої поведінки учасників торгів, зокрема використання одних і тих самих IP-адрес під час підготовки та участі у закупівлях, синхронність дій учасників, комунікацію між ними засобами мобільного зв`язку, надання та повернення поворотної фінансової допомоги, а також наявність особистих та господарських зв`язків через пов`язаних осіб. При цьому відповідач зазначає, що обставини комунікації між учасниками торгів та синхронності їхніх дій апелянтом фактично не спростовуються. Посилаючись на усталену практику Верховного Суду, відповідач зазначає, що для встановлення антиконкурентних узгоджених дій законодавство не вимагає наявності прямих доказів досягнення домовленості між учасниками торгів або письмового підтвердження такої домовленості. На думку відповідача, наявність антиконкурентних узгоджених дій може підтверджуватися сукупністю непрямих доказів та взаємопов`язаних обставин, які свідчать про координацію поведінки учасників закупівель та усунення між ними конкурентної боротьби. Відповідач також вказує, що суди при перегляді рішень органів Антимонопольного комітету України не повинні перебирати на себе функції органу конкуренційного контролю та підміняти його дискреційні повноваження щодо збирання та оцінки доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Заперечуючи проти доводів апелянта щодо значення висновку судової експертизи, відповідач зазначає, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та підлягає оцінці нарівні з іншими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. На думку відповідача, суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив висновок експерта разом з іншими доказами, наявними у справі, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що результати проведеної експертизи не спростовують встановлених відповідачем обставин та не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення. Крім того, відповідач наголошує, що висновок судової експертизи електронних комунікацій не підтвердив доводів позивача про помилковість висновків адміністративної колегії. За твердженням відповідача, на окремі питання, поставлені судом перед експертом, останній взагалі не зміг надати категоричної відповіді, а щодо інших питань навів лише загальні відомості про можливі випадки використання однакових IP-адрес без встановлення конкретних обставин, що мають значення для даної справи. У зв`язку з цим відповідач вважає, що проведене експертне дослідження не спростовує встановлених органом Антимонопольного комітету України фактів та не ставить під сумнів законність оскаржуваного рішення. Також відповідач звертає увагу на обставини проведення експертного дослідження та зазначає, що у матеріалах справи містяться пояснення фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича щодо неможливості надання комп`ютерного пристрою, який використовувався під час участі у спірних процедурах закупівель, у зв`язку з його технічною несправністю. Разом із тим для проведення експертизи було надано інший ноутбук, що, на думку відповідача, ставить під сумнів належність дослідженого обладнання та достовірність отриманих за результатами експертизи висновків. Також відповідач звертає увагу на те, що сама по собі незгода апелянта з оцінкою доказів, здійсненою судом першої інстанції, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення. На переконання відповідача, апелянт фактично просить суд апеляційної інстанції здійснити повторну оцінку доказів без наведення переконливих аргументів щодо неправильності висновків місцевого господарського суду. Крім того, відповідач зазначає, що аналогічне рішення адміністративної колегії в частині, яка стосується фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича, вже було предметом судового оскарження у справі №904/4068/24. За результатами розгляду зазначеної справи у задоволенні позову було відмовлено, а відповідне судове рішення набрало законної сили. На думку відповідача, наведена обставина додатково підтверджує правильність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні адміністративної колегії. Водночас відповідач зазначає, що апеляційна скарга не містить належного обґрунтування підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки апелянтом фактично не наведено конкретних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б допущені судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. На переконання відповідача, доводи апеляційної скарги переважно зводяться до повторного викладення обставин та аргументів, наведених раніше у позовній заяві, без надання належної оцінки мотивам та висновкам, викладеним у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області. Відповідач також посилається на принцип юридичної визначеності та остаточності судового рішення (res judicata), звертаючи увагу на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої перегляд судових рішень не може використовуватись виключно як засіб повторного розгляду справи або досягнення іншого результату за відсутності істотних порушень закону чи судової помилки. У зв`язку з цим відповідач вважає, що апелянт фактично прагне повторної оцінки вже досліджених судом доказів без наведення переконливих підстав для втручання в законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Окремо відповідач підтримує висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для застосування положень статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зазначаючи, що позивачем не доведено ані неповного з`ясування відповідачем обставин справи, ані недоведення встановлених відповідачем обставин, ані невідповідності висновків, викладених у рішенні адміністративної колегії, фактичним даним справи. Крім того, відповідач наполягає, що самостійною підставою для відмови у позові є пропуск позивачем спеціального присічного двомісячного строку на оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, встановленого статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Також відповідач повторно звертає увагу суду на питання дотримання позивачем спеціального двомісячного строку на оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, встановленого статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Відповідач зазначає, що рішення адміністративної колегії після його оприлюднення в офіційному друкованому виданні вважається належним чином врученим позивачу, а тому позов подано поза межами встановленого законом строку звернення до суду. Розвиваючи зазначений довід, відповідач вказує, що рішення адміністративної колегії після неможливості його вручення позивачу було оприлюднене в офіційному друкованому виданні газеті «Урядовий кур`єр» від 03.07.2024 №134 (7794), а тому відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вважається врученим позивачу через десять днів після такого оприлюднення, тобто 13.07.2024. Виходячи з положень статті 60 зазначеного Закону, відповідач вважає, що граничним строком для звернення позивача до суду із позовом про оскарження рішення адміністративної колегії було 16.09.2024, тоді як позовну заяву подано лише 17.09.2024. З огляду на це відповідач наполягає, що позивачем пропущено присічний двомісячний строк на оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не підлягає поновленню, а сам факт пропуску такого строку є самостійною підставою для відмови у позові. На підтвердження зазначеної позиції відповідач посилається на практику Верховного Суду та роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011. Водночас відповідач зазначає, що позивач фактично пропонує оцінювати кожну встановлену адміністративною колегією обставину ізольовано від інших доказів, тоді як рішення органу Антимонопольного комітету України ґрунтується на комплексному аналізі усіх встановлених фактів у їх сукупності та взаємозв`язку. На думку відповідача, навіть у разі відсутності вирішального значення окремих доказів це не спростовує законності висновків адміністративної колегії, оскільки такі висновки зроблені за результатами оцінки всієї сукупності встановлених обставин, а не будь-якого окремого доказу. Відповідач вважає, що саме помилкове виокремлення окремих доказів із загального доказового масиву покладено апелянтом в основу його правової позиції у даній справі. Інших письмових відзивів, пояснень чи заперечень щодо апеляційної скарги від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 для розгляду справи № 904/4067/24 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів Левшиної Г.В. та Віннікова С.В. 18.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. 19.05.2026 до суду апеляційної інстанції від представника апелянта надійшла заява з уточненою апеляційною скаргою. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24, витребувано матеріали справи № 904/4067/24 з Господарського суду Дніпропетровської області, встановлено учасникам справи строки для подання відзивів, заяв, клопотань, заперечень та додаткових доказів, а також призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.06.2026. 25.05.2026 матеріали справи № 904/4067/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду на виконання ухвали від 19.05.2026. 27.05.2026 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24. 16.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» надійшли письмові пояснення з доданими доказами та клопотання про їх долучення до матеріалів справи, в яких апелянт додатково навів обставини щодо реального виконання договорів поворотної фінансової допомоги, корпоративного статусу Тарана Олександра Сергійовича у період проведення спірних процедур закупівель, а також фактичних результатів відповідних закупівель. Подані апелянтом письмові пояснення та додані до них документи були прийняті судом апеляційної інстанції та долучені до матеріалів справи. 17.06.2026 від Фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича надійшла заява, в якій останній повідомив про неможливість участі у судовому засіданні, призначеному на 17.06.2026, у зв`язку із сімейними обставинами та просив здійснити розгляд справи № 904/4067/24 за його відсутності. У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 без змін. За результатами апеляційного перегляду у судовому засіданні 17.06.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Встановлені судом обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового перегляду у цій справі є рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі № 54/37-23 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон». Зазначеним рішенням адміністративної колегії встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та Фізична особа-підприємець Таран Іван Сергійович брали участь у восьми процедурах закупівель, проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради за допомогою системи публічних закупівель «Prozorro», а саме за ідентифікаторами закупівель: UA-2022-08-25-006471-a, UA-2022-08-25-007048-a, UA-2022-09-19-003253-a, UA-2022-12-26-016451-a, UA-2023-03-22-007543-a, UA-2023-03-30-005572-a, UA-2023-04-12-011249-a та UA-2023-04-13-009804-a. За висновком відповідача, поведінка зазначених учасників під час підготовки та участі у цих закупівлях була скоординованою, що, на думку адміністративної колегії, свідчило про усунення між ними конкуренції та спотворення результатів торгів. Рішенням адміністративної колегії дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та Фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича кваліфіковано як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. За результатами розгляду справи № 54/37-23 адміністративною колегією накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» штрафи за кожним із встановлених епізодів порушення у загальному розмірі 544 000 грн, а на Фізичну особу-підприємця Тарана Івана Сергійовича штрафи у загальному розмірі 543 500 грн. Передумовою прийняття оскаржуваного рішення було проведення Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України дослідження на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 29.06.2023 № 13-01/343 щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» під час їх участі у зазначених процедурах закупівель. Розпорядженням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2023 № 54/41-рп/к розпочато розгляд справи № 54/37-23 за ознаками вчинення зазначеними суб`єктами господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Копії розпорядження про початок розгляду справи направлялися ФО-П Тарану І.С. та ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» листами від 22.12.2023, однак поштові відправлення були повернуті до Відділення з відмітками «за закінченням терміну зберігання». У зв`язку з неможливістю вручення копій розпорядження інформація про початок розгляду справи була оприлюднена в офіційному друкованому органі газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 08.03.2024 № 50 (7710), а також розміщена на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України. У межах справи № 54/37-23 Відділенням було направлено ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та ФО-П Тарану І.С. витяги з подання з попередніми висновками у справі від 23.04.2024 № 54-03/63п, а також оприлюднено інформацію про попередні висновки, дату, час і місце розгляду справи на субсайті Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Відповідачами у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції визначено Фізичну особу-підприємця Тарана Івана Сергійовича та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон». З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адміністративною колегією встановлено, що основним видом діяльності ФО-П Тарана І.С. є неспеціалізована оптова торгівля, а основним видом діяльності ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» оптова торгівля металами та металевими рудами. Адміністративна колегія виходила з того, що зазначені особи є суб`єктами господарювання у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому їх поведінка під час участі у процедурах закупівель підлягає оцінці на предмет дотримання вимог конкурентного законодавства. Першою процедурою закупівлі, яка була предметом дослідження адміністративної колегії, була закупівля за ідентифікатором UA-2022-08-25-006471-a, оголошена виконавчим комітетом Криворізької міської ради щодо предмета закупівлі «ДК021-2015:33730000-6, Офтальмологічні вироби та коригувальні лінзи» (тактичні окуляри). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 450 000 грн. Дата оприлюднення закупівлі 25.08.2022, кінцевий строк подання тендерних пропозицій 05.09.2022, дата та час проведення електронного аукціону 05.09.2022 о 15:54. У цій процедурі закупівлі свої пропозиції подали, зокрема, ФО-П Таран І.С. з первинною пропозицією 1 200 000 грн та остаточною пропозицією 689 500 грн, а також ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» з первинною пропозицією 1 440 000 грн та остаточною пропозицією 1 000 000 грн. Переможцем цієї закупівлі замовником визначено ФО-П Щербину Маргариту Вікторівну, з якою укладено договір від 19.09.2022 № 425 на суму 970 000 грн. Другою процедурою закупівлі була закупівля за ідентифікатором UA-2022-08-25-007048-a щодо предмета закупівлі «ДК021-2015:32340000-8 Мікрофони та гучномовці» (активні навушники Howard Leight Impact Sport). Очікувана вартість закупівлі становила 540 000 грн, дата оприлюднення 25.08.2022, кінцевий строк подання пропозицій 05.09.2022, дата та час проведення електронного аукціону 05.09.2022 о 15:00. У межах цієї процедури ФО-П Таран І.С. подав первинну пропозицію у розмірі 450 000 грн та остаточну пропозицію 425 300 грн, а ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» первинну пропозицію у розмірі 540 000 грн та остаточну пропозицію 426 000 грн. Переможцем закупівлі визначено ФО-П Єрасова Володимира Олеговича, з яким укладено договір від 13.09.2022 № 398 на суму 244 000 грн. Третьою процедурою закупівлі була закупівля за ідентифікатором UA-2022-09-19-003253-a щодо предмета закупівлі «ДК021-2015:18420000-9: Аксесуари для одягу» (рукавички тактичні, штурмові Mechanix). Очікувана вартість закупівлі становила 550 000 грн, закупівлю оприлюднено 19.09.2022, кінцевим строком подання пропозицій визначено 28.09.2022, електронний аукціон проведено 28.09.2022 о 12:20. Інші процедури закупівель, які досліджувалися відповідачем у справі № 54/37-23, стосувалися закупівель тепловізійних приладів, радіостанцій, квадрокоптерів та іншого спорядження, проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради у період з 2022 по 2023 роки. За кожною з цих процедур адміністративною колегією окремо встановлювалися обставини участі ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та ФО-П Тарана І.С., подання ними тендерних пропозицій, їх цінова поведінка, час подання документів, використання електронних майданчиків, технічні параметри доступу до системи закупівель, а також інші обставини, які, на думку відповідача, свідчили про погодженість поведінки учасників. З додаткових письмових пояснень, поданих під час апеляційного перегляду справи, також вбачається, що у процедурах закупівель UA-2022-08-25-006471-а, UA-2022-08-25-007048-а, UA-2022-09-19-003253-а та UA-2022-12-26-016451-а переможцями були визначені інші суб`єкти господарювання, які не є учасниками даного спору. Обґрунтовуючи оскаржуване рішення, адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України виходила з того, що поведінка ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича під час участі у спірних процедурах закупівель свідчила про наявність між ними узгодженості дій та відсутність самостійного конкурентного змагання. За результатами проведеного дослідження адміністративною колегією було проаналізовано інформацію, отриману від електронних майданчиків, операторів телекомунікацій, банківських установ, державних органів, а також відомості, що містилися в електронній системі закупівель Prozorro. Однією з обставин, покладених в основу рішення адміністративної колегії, стали відомості щодо використання учасниками торгів одних і тих самих технічних ресурсів під час участі у процедурах закупівель. Зокрема, на підставі інформації, наданої ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» та ТОВ «Смарттендер», адміністративною колегією встановлено, що під час реєстрації, авторизації в особистих кабінетах, подання тендерних пропозицій та участі у процедурах закупівель ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та ФО-П Таран І.С. використовували IP-адресу 134.249.102.32. Згідно з інформацією, отриманою від ПрАТ «Київстар», зазначена IP-адреса є статичною та у відповідні періоди надавалася за технологією FTTB за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 161, кв.

14. Адміністративна колегія встановила, що саме за вказаною адресою зареєстрований та здійснював господарську діяльність ФО-П Таран Іван Сергійович. На підставі наведених обставин відповідач дійшов висновку, що використання обома учасниками закупівель однієї IP-адреси під час здійснення дій у системі публічних закупівель свідчить про використання ними спільного мережевого середовища та узгодженість поведінки під час участі у торгах. Крім того, адміністративною колегією було досліджено часові параметри дій учасників закупівель у системі Prozorro. В оскаржуваному рішенні зазначено, що в окремих процедурах закупівель тендерні пропозиції ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та ФО-П Тарана І.С. подавалися в один день, у близькі проміжки часу, а окремі документи завантажувалися до системи практично одночасно. На думку відповідача, така синхронність дій не є типовою для незалежної конкурентної поведінки суб`єктів господарювання та свідчить про погодження ними своїх дій під час підготовки до участі у закупівлях. Також адміністративною колегією було досліджено відомості про телефонні з`єднання між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та ФО-П Тараном І.С. На підставі інформації операторів мобільного зв`язку відповідачем встановлено наявність регулярних телефонних контактів між абонентськими номерами, які використовувалися зазначеними суб`єктами господарювання. За висновком адміністративної колегії, інтенсивність та періодичність таких контактів, зокрема у періоди проведення процедур закупівель, свідчать про наявність комунікації між учасниками торгів та підтверджують їх взаємозв`язок. Окремим блоком доказів стали фінансові взаємовідносини між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та ФО-П Тараном І.С. З матеріалів справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції адміністративною колегією встановлено наявність між зазначеними суб`єктами господарювання фінансових операцій та договірних відносин, пов`язаних із наданням та поверненням поворотної фінансової допомоги. Відповідач виходив із того, що наявність таких фінансових взаємовідносин свідчить про сталі господарські зв`язки між учасниками торгів та є однією з ознак їх пов`язаності. Також адміністративною колегією досліджувалися відомості щодо осіб, які були пов`язані з діяльністю учасників закупівель. У рішенні зазначено про наявність зв`язків між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та ФО-П Тараном І.С. через Тарана Олександра Сергійовича, якого відповідач розглядав як особу, пов`язану з діяльністю обох суб`єктів господарювання. На думку адміністративної колегії, сукупність встановлених технічних, фінансових, господарських та комунікаційних зв`язків свідчила про відсутність між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та ФО-П Тараном І.С. незалежності під час участі у спірних процедурах закупівель. У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку, що поведінка зазначених суб`єктів господарювання не відповідала суті конкурентних торгів, а їх участь у закупівлях була спрямована не на досягнення конкурентного результату, а на створення видимості конкуренції, що призвело до спотворення результатів відповідних процедур закупівель. Не погодившись із зазначеними висновками адміністративної колегії, ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» звернулося до господарського суду з даним позовом, посилаючись на недоведеність встановлених відповідачем обставин, неправильну оцінку отриманих доказів та відсутність достатньої сукупності доказів, яка б підтверджувала наявність антиконкурентних узгоджених дій. Під час розгляду справи судом першої інстанції для з`ясування обставин, пов`язаних із використанням учасниками торгів технічних засобів та телекомунікаційних ресурсів, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області було призначено судову експертизу електронних комунікацій, проведення якої доручено відповідному судовому експерту. Необхідність призначення експертизи обґрунтовувалася наявністю спору між сторонами щодо технічної можливості встановлення факту використання ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем одного мережевого обладнання, одного комп`ютерного пристрою, однієї локальної мережі або одного користувача під час участі у спірних процедурах закупівель. На вирішення експерта судом було поставлено питання, спрямовані на встановлення технічної можливості ідентифікації користувача мережі Інтернет за наявними у матеріалах справи даними, можливості встановлення використання одного мережевого обладнання або одного комп`ютерного пристрою, а також можливості підтвердження висновків, викладених у рішенні адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо використання учасниками торгів спільних технічних ресурсів. За результатами проведеного дослідження судовим експертом складено висновок експерта № 14 від 07.08.2025. Як вбачається зі змісту зазначеного висновку, експертом досліджувалися матеріали справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відомості щодо використання IP-адрес, технічні характеристики мережевих підключень, а також надані для дослідження електронні носії та комп`ютерна техніка. Під час проведення експертного дослідження експерт виходив із особливостей функціонування мережі Інтернет, принципів маршрутизації мережевого трафіку, порядку присвоєння IP-адрес користувачам, а також технічних особливостей використання технологій трансляції мережевих адрес (NAT). За результатами дослідження експерт зазначив, що сама по собі зовнішня IP-адреса не є унікальним ідентифікатором конкретного користувача мережі Інтернет та не дозволяє без отримання додаткової технічної інформації достовірно встановити конкретний комп`ютерний пристрій або конкретну особу, яка здійснювала доступ до мережі Інтернет у відповідний момент часу. Також у висновку експерта зазначено, що за наявними у матеріалах справи відомостями відсутня технічна можливість достовірно встановити факт використання ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем одного й того самого комп`ютерного пристрою під час участі у спірних процедурах закупівель. Крім того, експертом зазначено, що за відсутності відповідних технічних журналів обліку, мережевих логів, MAC-адрес обладнання та інших спеціалізованих технічних даних неможливо достовірно підтвердити використання різними користувачами одного й того самого мережевого обладнання або локальної мережі лише на підставі інформації про зовнішню IP-адресу. Під час дослідження експерт також звернув увагу на те, що використання однакової зовнішньої IP-адреси саме по собі не свідчить про використання одного комп`ютера чи одного користувача, оскільки така адреса може використовуватись різними пристроями в межах однієї мережевої інфраструктури залежно від технічних особливостей надання телекомунікаційних послуг. Разом із тим експерт не дійшов висновку про недостовірність усіх встановлених адміністративною колегією обставин та не спростував факту використання учасниками торгів IP-адреси 134.249.102.32. Предметом дослідження експерта були питання технічної можливості встановлення конкретного користувача, пристрою або мережевого обладнання за наявними даними, а не перевірка законності рішення органу Антимонопольного комітету України в цілому. Саме зазначений висновок експерта, його зміст, доказове значення та вплив на оцінку встановлених адміністративною колегією обставин стали одним із ключових питань як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. У висновку експерта № 14 від 07.08.2025 зазначено, що під час проведення дослідження експертом було здійснено огляд наданого на дослідження маршрутизатора TP-LINK моделі TL-WR841N, ноутбука ASUS X751MA, ноутбука HP 15-ay007ur, а також SSD-накопичувачів Kingston та Transcend. Крім того, експертом досліджувалися матеріали справи № 904/4067/24, зокрема відомості щодо використання IP-адреси НОМЕР_1 , інформація операторів електронних комунікацій, електронних майданчиків публічних закупівель та інші документи, надані судом для проведення експертизи. Вирішуючи перше питання, поставлене судом, експерт підтвердив, що IP-адреса 134.249.102.32 дійсно фігурує у матеріалах справи № 904/4067/24 та використовується у рішенні адміністративної колегії як одна з обставин, покладених в основу висновків про наявність між учасниками торгів антиконкурентних узгоджених дій. При цьому експерт встановив, що на наданих для дослідження накопичувачах містяться сліди відвідування вебресурсів електронних майданчиків публічних закупівель та інтернет-банкінгу, які згадуються у матеріалах справи. Разом з тим саме по собі виявлення таких слідів не дозволяє ідентифікувати конкретного користувача або визначити, хто саме здійснював відповідні дії у мережі Інтернет. За результатами вирішення другого питання експерт дійшов висновку, що за наданими матеріалами не видається можливим встановити, чи подавалися тендерні пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем з одного комп`ютерного пристрою, з використанням одного користувача або з однієї робочої станції. У висновку зазначено, що наявні у матеріалах справи дані не дають можливості зробити однозначний технічний висновок щодо використання учасниками торгів одного обладнання під час участі у процедурах закупівель. Досліджуючи третє та четверте питання, експерт навів технічні особливості функціонування мережі Інтернет та використання IP-адрес. У висновку зазначено, що вхід до різних електронних кабінетів або особистих облікових записів із використанням різного комп`ютерного обладнання може здійснюватися через одну й ту саму зовнішню IP-адресу. Така ситуація можлива при використанні технології NAT (Network Address Translation), VPN-з`єднань, проксі-серверів, мобільних точок доступу (Hotspot), USB-модемів, а також окремих особливостей побудови мереж провайдерами електронних комунікацій. При цьому експерт окремо наголосив, що для достовірної ідентифікації конкретного комп`ютерного пристрою або користувача недостатньо лише відомостей про зовнішню IP-адресу. Для такого встановлення необхідне дослідження додаткових технічних параметрів, зокрема MAC-адрес обладнання, журналів аутентифікації, часових міток мережевих з`єднань, системних логів та інших спеціалізованих технічних даних, які у матеріалах справи відсутні. Під час вирішення п`ятого питання експертом було досліджено лист ПрАТ «Київстар» від 08.08.2023 № 22435/01 щодо IP-адреси НОМЕР_1 . На підставі аналізу зазначених відомостей експерт встановив, що відповідна IP-адреса належала діапазону адрес, які використовувалися для надання послуги «Домашній Інтернет» за технологією FTTB (Fiber To The Building). Разом з тим експерт звернув увагу на те, що зазначена послуга надається фізичній особі на підставі договору оферти без обов`язкової ідентифікації кінцевого користувача, а відомості щодо конкретної особи, яка фактично використовувала доступ до мережі Інтернет, у системах оператора електронних комунікацій не фіксуються та не зберігаються. За результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку про неможливість встановлення шляхом експертного дослідження факту використання IP-адреси 134.249.102.32 саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем у періоди, які досліджувалися адміністративною колегією під час прийняття рішення від 16.05.2024 № 54/25-р/к. Вказаний висновок експерт мотивував відсутністю необхідних технічних даних, які дозволяли б достовірно ідентифікувати кінцевого користувача відповідної IP-адреси у конкретні моменти часу. Крім відомостей щодо використання IP-адрес та технічних параметрів доступу до електронної системи закупівель, адміністративною колегією досліджувалися відомості щодо телефонних контактів між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем. Як вбачається зі змісту рішення адміністративної колегії від 16.05.2024 № 54/25-р/к, під час розгляду справи № 54/37-23 відповідачем було витребувано та отримано інформацію від операторів мобільного зв`язку щодо абонентських номерів, які використовувалися зазначеними суб`єктами господарювання. За результатами аналізу отриманих відомостей адміністративною колегією встановлено наявність телефонних з`єднань між абонентськими номерами, що використовувалися ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем. У рішенні відповідача зазначено, що такі телефонні контакти мали місце, зокрема, у періоди проведення спірних процедур закупівель та підготовки тендерних пропозицій. На думку адміністративної колегії, наявність регулярних контактів між учасниками торгів у відповідні часові проміжки свідчить про підтримання між ними постійної комунікації. Оцінюючи зазначені обставини, адміністративна колегія виходила з того, що суб`єкти господарювання, які беруть участь в одних і тих самих процедурах закупівель як конкуренти, повинні діяти самостійно та незалежно один від одного, тоді як встановлені телефонні контакти, на думку відповідача, свідчили про існування між ними зв`язків та можливість координації поведінки. Окремим блоком доказів адміністративною колегією досліджувалися фінансові взаємовідносини між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем. З матеріалів справи № 54/37-23 вбачається, що відповідачем було встановлено наявність між зазначеними суб`єктами господарювання фінансових операцій, пов`язаних із наданням та поверненням поворотної фінансової допомоги. На підставі досліджених банківських документів адміністративна колегія дійшла висновку, що між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем існували сталі фінансово-господарські відносини, які виходили за межі звичайної участі у процедурах закупівель. У рішенні адміністративної колегії зазначено, що поворотна фінансова допомога передбачає наявність довірчих відносин між особами, які беруть участь у відповідних фінансових операціях, а тому наявність таких взаємовідносин була розцінена відповідачем як одна з додаткових ознак пов`язаності учасників торгів. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем здійснювалися операції не лише з надання, а й з повернення поворотної фінансової допомоги, що підтверджується дослідженими банківськими документами. Відомості про рух коштів за відповідними договорами були предметом дослідження як адміністративної колегії під час розгляду справи № 54/37-23, так і суду під час розгляду даної справи. Крім того, під час апеляційного перегляду справи позивачем подано додаткові письмові пояснення та документи, з яких вбачається, що між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем 07.01.2023 укладено договір поворотної фінансової допомоги на суму 4 400 000 грн. З наданих документів також вбачається, що протягом дії зазначених правовідносин значна частина отриманих коштів була повернута, а станом на 23.12.2024 залишок заборгованості становив 1 097 978 грн. Для врегулювання залишку заборгованості сторонами укладено окремий договір від 23.12.2024. Разом з тим, адміністративною колегією було досліджено відомості щодо осіб, пов`язаних з діяльністю учасників закупівель. За результатами проведеного дослідження відповідач дійшов висновку про наявність зв`язків між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем через Тарана Олександра Сергійовича. Як зазначено в оскаржуваному рішенні, встановлені відповідачем відомості свідчили про наявність між зазначеними особами особистих та господарських зв`язків, які, на переконання адміністративної колегії, створювали умови для обміну інформацією та координації поведінки під час участі у процедурах закупівель. Разом із додатковими письмовими поясненнями позивачем подано документи щодо складу учасників та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон», з яких вбачається, що Таран Олександр Сергійович набув корпоративні права у товаристві 26.01.2024. Також із зазначених документів вбачається, що у період проведення спірних процедур закупівель у 2022 2023 роках учасником та кінцевим бенефіціарним власником товариства був Денисенко Володимир Сергійович. Зазначені документи були долучені судом апеляційної інстанції до матеріалів справи та досліджені під час апеляційного перегляду. Також із поданих позивачем документів вбачається, що у період проведення спірних процедур закупівель Таран Олександр Сергійович перебував із товариством у трудових відносинах та обіймав посаду інженера. Поряд із наведеними обставинами адміністративною колегією також досліджувалися особливості поведінки учасників під час проведення електронних аукціонів, подання тендерних пропозицій та оформлення документів, які завантажувалися до електронної системи закупівель. Відповідач звернув увагу на наявність окремих збігів у способі оформлення документів, послідовності вчинення дій у системі Prozorro, часових проміжках подання документів та інших обставинах, які, на думку адміністративної колегії, не були випадковими та свідчили про погоджений характер поведінки учасників закупівель. Узагальнюючи результати проведеного дослідження, адміністративна колегія виходила з того, що жодна із встановлених обставин окремо не була єдиною підставою для прийняття рішення про наявність антиконкурентних узгоджених дій. Висновки відповідача були сформовані на підставі сукупної оцінки відомостей щодо використання IP-адрес, технічних параметрів доступу до електронних майданчиків, телефонних контактів між учасниками торгів, їх фінансово-господарських взаємовідносин, зв`язків через пов`язаних осіб, а також особливостей поведінки під час участі у спірних процедурах закупівель. Не погоджуючись із висновками адміністративної колегії, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 № 54/25-р/к у частині, що стосується позивача. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що встановлені адміністративною колегією обставини не підтверджують факту досягнення будь-яких домовленостей між учасниками спірних процедур закупівель та не свідчать про погодження ними своєї поведінки під час участі у торгах. Позивач вказував, що використання однакової IP-адреси саме по собі не свідчить про використання одного комп`ютерного пристрою або одного користувача, а також не підтверджує факту координації дій учасників закупівель. На переконання позивача, відповідачем не було отримано належних технічних даних, які б дозволяли зробити достовірний висновок щодо використання учасниками торгів одного обладнання чи одного мережевого середовища. Також позивач заперечував проти висновків відповідача щодо доказового значення телефонних контактів між учасниками закупівель, зазначаючи, що сам факт спілкування між суб`єктами господарювання не може свідчити про узгодження тендерної поведінки без встановлення змісту відповідних розмов та їх зв`язку із конкретними процедурами закупівель. Крім того, позивач не погоджувався з висновками відповідача щодо фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем, зазначаючи, що наявність господарських операцій та поворотної фінансової допомоги не є доказом антиконкурентних узгоджених дій та не свідчить про спотворення результатів торгів. Під час розгляду справи відповідач також посилався на пропуск позивачем спеціального двомісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Як вбачається з матеріалів справи, рішення адміністративної колегії від 16.05.2024 № 54/25-р/к після неможливості його вручення було оприлюднене в газеті «Урядовий кур`єр» від 03.07.2024 №134 (7794). Відповідач виходив із того, що відповідно до положень статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» таке рішення вважається врученим через десять днів після його офіційного оприлюднення, а тому двомісячний строк на його оскарження сплив 16.09.2024. Позивач, заперечуючи проти зазначеного доводу, посилався на обставини отримання інформації про прийняте рішення та на відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду. Також матеріали справи свідчать, що рішення адміністративної колегії від 16.05.2024 № 54/25-р/к було предметом судового оскарження у справі № 904/4068/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4068/24, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича про визнання недійсним зазначеного рішення адміністративної колегії було відмовлено. Разом із тим предметом розгляду у даній справі є вимоги іншого суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон», яке самостійно оскаржує рішення адміністративної колегії в частині, що стосується його прав та обов`язків. За результатами розгляду спору Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 16.04.2026 відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що сукупність встановлених адміністративною колегією обставин підтверджує наявність між учасниками торгів узгодженості поведінки під час участі у спірних процедурах закупівель, а підстави, передбачені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для визнання недійсним оскаржуваного рішення відсутні. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Предметом апеляційного перегляду у цій справі є правильність висновку суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі № 54/37-23 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон». За змістом пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії. Відповідно до частини першої статті 6 цього Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Пунктом 4 частини другої статті 6 зазначеного Закону передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Водночас сама по собі участь двох суб`єктів господарювання в одних і тих самих процедурах закупівель, наявність між ними окремих господарських, фінансових чи комунікаційних контактів, а також встановлення певних технічних збігів не є автоматичним доказом вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Для кваліфікації поведінки суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» має бути встановлено не лише наявність певних зв`язків між учасниками торгів, а саме погодженість їх конкурентної поведінки, яка призвела або могла призвести до спотворення результатів конкретних процедур закупівель. При цьому колегія суддів враховує усталений підхід Верховного Суду, відповідно до якого антиконкурентні узгоджені дії у процедурах закупівель можуть доводитися не лише прямими, а й непрямими доказами, а питання про наявність чи відсутність таких дій має вирішуватися з урахуванням усієї сукупності встановлених обставин та доказів у їх взаємозв`язку. Разом із тим зазначений підхід не звільняє орган Антимонопольного комітету України від обов`язку довести належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами саме ті обставини, які покладені в основу рішення, а суд від обов`язку перевірити, чи є така сукупність доказів достатньою для висновку про погоджену поведінку учасників торгів. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що господарські суди під час розгляду спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України не повинні перебирати на себе функції органу конкуренційного контролю та самостійно встановлювати обставини інкримінованого порушення замість такого органу. Водночас судовий контроль у справах цієї категорії не є формальним і не зводиться до констатації того, що орган Антимонопольного комітету України послався на певну сукупність ознак. Суд зобов`язаний перевірити, чи повно з`ясовані органом Антимонопольного комітету України обставини, що мають значення для справи, чи доведені обставини, які визнано встановленими, та чи відповідають висновки органу фактичним обставинам справи. Такий обсяг судової перевірки прямо кореспондує зі статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якої підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що під час перевірки рішень органів Антимонопольного комітету України господарський суд повинен оцінювати не лише наявність окремих ознак узгодженої поведінки, а й достатність усієї сукупності доказів для висновку про вчинення антиконкурентних узгоджених дій. При цьому встановлені органом Комітету обставини повинні утворювати логічний, взаємопов`язаний та несуперечливий доказовий ланцюг, який виключає інші розумні пояснення встановлених фактів. Аналогічний підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/2512/18, від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19 та від 08.07.2021 у справі № 914/938/20. Таким чином, у межах даного апеляційного перегляду колегія суддів має перевірити не те, чи може суд самостійно замінити собою орган Антимонопольного комітету України у встановленні факту порушення конкурентного законодавства, а те, чи були встановлені відповідачем обставини достатніми, належними та взаємопов`язаними для висновку про вчинення саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів спірних процедур закупівель. Колегія суддів також враховує, що за приписами статей 73, 74, 76 79, 86 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування; достовірними є докази, створені або отримані за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи; а наявність обставини, на яку сторона посилається, вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. З урахуванням наведеного суд першої інстанції мав не лише формально констатувати, що рішення адміністративної колегії ґрунтується на сукупності ознак, а перевірити зміст кожного істотного доказового блоку, його доказову силу, взаємозв`язок з іншими доказами та здатність такої сукупності підтвердити саме погоджену поведінку учасників торгів, а не лише наявність між ними певних контактів, господарських відносин або технічних збігів. Саме з огляду на ці критерії колегія суддів перевіряє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку судової експертизи електронних комунікацій, не врахував обмежене доказове значення відомостей про IP-адресу 134.249.102.32, безпідставно визнав достатніми обставини щодо телефонних контактів і фінансово-господарських відносин та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення адміністративної колегії. Насамперед колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам апеляційної скарги щодо доказового значення відомостей про використання учасниками торгів IP-адреси 134.249.102.32, а також висновку судової експертизи електронних комунікацій № 14 від 07.08.2025, оскільки саме зазначені обставини становлять один із ключових доказових блоків, покладених адміністративною колегією в основу висновку про наявність антиконкурентних узгоджених дій. Як вбачається зі змісту рішення адміністративної колегії від 16.05.2024 № 54/25-р/к, відповідач виходив із того, що ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізична особа-підприємець Таран Іван Сергійович під час участі у спірних процедурах закупівель використовували одну й ту саму IP-адресу 134.249.102.32, що у сукупності з іншими встановленими обставинами було розцінено як ознака погодженої поведінки учасників торгів. При цьому колегія суддів погоджується з тим, що сама по собі обставина використання однієї IP-адреси різними учасниками закупівель не може бути проігнорована та підлягає врахуванню під час оцінки поведінки суб`єктів господарювання. Верховний Суд у низці справ щодо оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України неодноразово зазначав, що використання однакових технічних ресурсів може бути однією з ознак узгодженості поведінки учасників торгів та має оцінюватися разом з іншими доказами у справі. Разом із тим сама по собі наявність такої ознаки ще не свідчить про доведеність факту антиконкурентних узгоджених дій. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а оцінка доказів здійснюється на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Вирішальне значення для оцінки зазначеної обставини у даній справі має висновок судової експертизи електронних комунікацій № 14 від 07.08.2025, призначеної та проведеної саме з метою встановлення технічної можливості ідентифікації користувача, пристрою та мережевого обладнання за наявними у справі даними. Як встановлено вище, експертом прямо зазначено, що за наданими для дослідження матеріалами не видається можливим встановити, чи подавалися тендерні пропозиції ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем з одного комп`ютерного пристрою, одним користувачем або з використанням однієї робочої станції. Експертом також встановлено, що відомостей, які містяться у матеріалах справи, недостатньо для достовірної ідентифікації конкретного пристрою або конкретного користувача мережі Інтернет. Крім того, експертом зазначено, що використання різними користувачами однієї зовнішньої IP-адреси є технічно можливим за наявності технології NAT, VPN-з`єднань, проксі-серверів, мобільних точок доступу та інших особливостей функціонування телекомунікаційних мереж. Для встановлення конкретного користувача або конкретного пристрою необхідні додаткові технічні дані, зокрема журнали аутентифікації, MAC-адреси обладнання та інша спеціалізована інформація, яка у матеріалах справи відсутня. Особливого значення колегія суддів надає висновку експерта про те, що за наданими матеріалами справи відсутня технічна можливість достовірно підтвердити використання IP-адреси 134.249.102.32 конкретним користувачем, конкретним пристроєм або конкретним суб`єктом господарювання у досліджувані адміністративною колегією періоди часу. Зазначений висновок безпосередньо стосується одного з ключових елементів доказової конструкції відповідача та підлягає врахуванню під час оцінки достатності сукупності доказів у справі. За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта не має наперед встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами статті 86 цього Кодексу. Водночас відхилення висновку експерта або незгода з ним повинні бути належним чином мотивовані у судовому рішенні. Однак з мотивувальної частини оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається наведення переконливих мотивів, з яких зазначені висновки експерта були відхилені або визнані такими, що не впливають на оцінку технічного блоку доказів адміністративної колегії. Суд першої інстанції фактично обмежився загальним посиланням на відсутність у висновку експерта наперед встановленої сили та необхідність його оцінки у сукупності з іншими доказами, не проаналізувавши, яким чином встановлена експертом неможливість ідентифікації користувача, пристрою та мережевого обладнання впливає на доказову силу відповідних висновків відповідача. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про неповну оцінку судом першої інстанції висновку судової експертизи є обґрунтованими та підлягають подальшому аналізу у взаємозв`язку з іншими доказами, покладеними адміністративною колегією в основу оскаржуваного рішення. Колегія суддів також вважає за необхідне надати оцінку доводам апеляційної скарги щодо доказового значення телефонних контактів між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення адміністративної колегії, відповідачем було встановлено наявність телефонних з`єднань між абонентськими номерами, які використовувалися зазначеними суб`єктами господарювання. Вказані обставини були розцінені адміністративною колегією як одна з ознак взаємозв`язку між учасниками торгів та враховані під час формування загального висновку про погодженість їхньої поведінки. Колегія суддів погоджується з тим, що сама по собі наявність телефонних контактів між суб`єктами господарювання може враховуватися під час оцінки поведінки учасників закупівель, особливо якщо такі контакти відбуваються у період проведення процедур закупівель або підготовки тендерних пропозицій. Водночас телефонний контакт як доказ має оцінюватися з урахуванням його змістовного навантаження та зв`язку з предметом доказування у конкретній справі. За змістом статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належним є доказ, який містить інформацію щодо предмета доказування, а допустимим доказ, отриманий у спосіб, передбачений законом. Таким чином, для підтвердження обставини узгодження конкурентної поведінки телефонні контакти повинні свідчити саме про можливість або факт погодження дій учасників торгів щодо участі у конкретних процедурах закупівель. Разом із тим матеріали справи не містять відомостей щодо змісту телефонних розмов між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем. Відповідачем не встановлено, які саме питання обговорювалися під час відповідних телефонних з`єднань, чи стосувалися вони підготовки тендерних пропозицій, узгодження цінової поведінки, участі у конкретних процедурах закупівель або будь-яких інших дій, спрямованих на усунення конкуренції. Фактично адміністративною колегією встановлено лише сам факт існування телефонних контактів між особами, які не заперечують наявності між собою господарських відносин та особистого знайомства. При цьому колегія суддів звертає увагу, що ані Закон України «Про захист економічної конкуренції», ані законодавство у сфері публічних закупівель не містять заборони на господарське або особисте спілкування між суб`єктами господарювання, які в подальшому можуть брати участь в одних і тих самих процедурах закупівель. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що кожен доказ має оцінюватися не ізольовано, а з точки зору його здатності підтверджувати конкретну обставину, яка входить до предмета доказування. Відтак сама по собі наявність комунікації між суб`єктами господарювання без встановлення її змісту та зв`язку з предметом закупівель не може автоматично свідчити про погодження конкурентної поведінки. Колегія суддів також враховує, що відповідачем не наведено доказів того, що після відповідних телефонних контактів учасники торгів вчиняли узгоджені дії, спрямовані на зміну своїх тендерних пропозицій, коригування цінової поведінки або інше погодження участі у спірних процедурах закупівель. Більше того, матеріали справи не містять доказів передачі між учасниками торгів документів, тендерних пропозицій, проєктів документів чи іншої інформації, яка могла б свідчити про координацію їхньої поведінки під час участі у закупівлях. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що встановлені адміністративною колегією телефонні контакти між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем самі по собі підтверджують лише факт комунікації між зазначеними особами, однак без встановлення змісту таких контактів та їх безпосереднього зв`язку з підготовкою чи участю у спірних процедурах закупівель не можуть розглядатися як самостійне та достатнє підтвердження наявності антиконкурентних узгоджених дій. Разом із тим зазначені обставини мають оцінюватися не ізольовано, а у взаємозв`язку з іншими доказами у справі. Проте навіть у сукупності з іншими встановленими відповідачем обставинами телефонні контакти не усувають сумнівів щодо наявності інших об`єктивних причин відповідної комунікації між особами та не підтверджують погодження їх поведінки під час участі у конкретних процедурах закупівель. Відтак сам факт телефонних контактів не дозволяє відмежувати звичайні господарські взаємовідносини між суб`єктами господарювання від поведінки, спрямованої на спотворення результатів закупівель. Наведене, у свою чергу, свідчить про необхідність оцінки зазначеного доказового блоку виключно у взаємозв`язку з іншими обставинами справи та не дає підстав для висновку про доведеність погодженої поведінки учасників торгів лише на підставі встановлених телефонних з`єднань. Наступним доказовим блоком, який був покладений адміністративною колегією в основу висновків про наявність антиконкурентних узгоджених дій, є фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем. Як вбачається зі змісту рішення адміністративної колегії, відповідачем було встановлено здійснення між зазначеними суб`єктами господарювання фінансових операцій, пов`язаних із наданням та поверненням поворотної фінансової допомоги. На переконання адміністративної колегії, сам факт існування таких фінансових відносин свідчив про наявність між учасниками торгів сталих господарських зв`язків, довірчих відносин та можливість обміну інформацією під час участі у спірних процедурах закупівель. Суд першої інстанції погодився із зазначеним доводом відповідача та врахував відповідні обставини як одну з ознак взаємопов`язаності учасників торгів. При цьому під час апеляційного перегляду позивачем подано додаткові документи щодо фактичного виконання договорів поворотної фінансової допомоги між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та ФОП Тараном Іваном Сергійовичем. З наданих документів убачається, що за договором від 07.01.2023 ФОП Таран І.С. отримав 4 400 000 грн, тоді як станом на 23.12.2024 непогашеним залишався борг у сумі 1 097 978 грн. Таким чином, більша частина отриманих коштів була фактично повернута. Укладення сторонами 23.12.2024 нового договору стосувалося врегулювання залишку існуючої заборгованості, визначення нового строку її повернення та плати за користування коштами. Наведені обставини свідчать про реальний господарський характер відповідних правовідносин та не підтверджують самі по собі існування між сторонами відносин контролю, підпорядкованості чи погодження поведінки під час участі у процедурах закупівель. Разом із тим колегія суддів вважає, що сама по собі наявність між суб`єктами господарювання фінансово-господарських відносин не є обставиною, яка автоматично свідчить про погодження ними конкурентної поведінки під час участі у закупівлях. Відповідно до статей 3, 42, 44 Господарського кодексу України господарська діяльність здійснюється на засадах свободи підприємництва, самостійності суб`єктів господарювання та свободи договірних відносин. Чинне законодавство не містить заборони на укладення договорів між суб`єктами господарювання, надання поворотної фінансової допомоги або здійснення інших господарських операцій між особами, які в подальшому можуть брати участь в одних і тих самих процедурах закупівель. Сама лише наявність фінансових відносин між суб`єктами господарювання свідчить про існування відповідних господарських зв`язків, однак не доводить факту узгодження їхньої поведінки під час конкретних процедур закупівель та не підтверджує досягнення домовленостей щодо результатів торгів. Матеріали справи не містять доказів того, що кошти, які були предметом відповідних фінансових операцій, використовувалися для підготовки тендерних пропозицій, фінансування участі у закупівлях або реалізації будь-яких дій, спрямованих на усунення конкуренції між учасниками торгів. Також відповідачем не встановлено, що надання поворотної фінансової допомоги було пов`язане із конкретними процедурами закупівель, які стали предметом дослідження у справі № 54/37-23, або що такі фінансові операції здійснювалися безпосередньо напередодні проведення відповідних торгів з метою координації поведінки їх учасників. Колегія суддів звертає увагу, що у справах про антиконкурентні узгоджені дії вирішальне значення має не сам факт існування певних відносин між суб`єктами господарювання, а встановлення того, що такі відносини фактично вплинули на їх конкурентну поведінку та призвели або могли призвести до спотворення результатів торгів. Однак ні рішення адміністративної колегії, ні рішення суду першої інстанції не містять належного обґрунтування того, яким саме чином встановлені фінансові операції вплинули на зміст тендерних пропозицій учасників, їх цінову поведінку, порядок участі у закупівлях або інші аспекти конкурентної діяльності. Фактично зазначені обставини були використані відповідачем як одна із загальних ознак взаємозв`язку між суб`єктами господарювання, проте самі по собі не свідчать про досягнення домовленостей щодо участі у конкретних процедурах закупівель та не підтверджують наявності погодженої поведінки під час проведення торгів. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що встановлені адміністративною колегією фінансово-господарські відносини між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем можуть свідчити про наявність між ними господарських зв`язків, однак не є самостійним та достатнім доказом вчинення антиконкурентних узгоджених дій та потребують оцінки виключно у сукупності з іншими доказами у справі. Крім того, навіть у взаємозв`язку з іншими встановленими адміністративною колегією обставинами зазначені фінансово-господарські відносини не підтверджують використання таких відносин для координації поведінки учасників торгів та не спростовують можливості існування інших об`єктивних причин відповідних господарських операцій. Колегія суддів також перевірила доводи апеляційної скарги щодо оцінки обставин, пов`язаних із наявністю особистих та господарських зв`язків між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон», Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем та ОСОБА_2 . Як вбачається зі змісту рішення адміністративної колегії, відповідачем було встановлено низку обставин, які, на його переконання, свідчили про існування між зазначеними особами взаємозв`язків, здатних забезпечити обмін інформацією та координацію поведінки під час участі у процедурах закупівель. Зазначені обставини були враховані адміністративною колегією як одна із складових сукупності доказів, на підставі яких зроблено висновок про погодженість поведінки учасників торгів. Колегія суддів погоджується з тим, що наявність між суб`єктами господарювання особистих, родинних, ділових або господарських зв`язків може враховуватися під час аналізу їх поведінки у конкурентних правовідносинах. Водночас сам факт існування таких зв`язків не є тотожним факту вчинення антиконкурентних узгоджених дій. За змістом пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» юридичне значення для кваліфікації дій суб`єктів господарювання має не наявність між ними знайомства, спілкування чи інших зв`язків, а встановлення факту погодження конкурентної поведінки, спрямованої на спотворення результатів торгів. Іншими словами, навіть доведена наявність між особами особистих або господарських відносин сама по собі ще не підтверджує досягнення домовленостей щодо участі у конкретних закупівлях та не може автоматично свідчити про усунення конкуренції між такими суб`єктами. З аналізу оскаржуваного рішення адміністративної колегії вбачається, що встановлені відповідачем обставини переважно свідчать про можливість комунікації між відповідними особами та потенційну можливість обміну інформацією. Разом із тим можливість комунікації та факт погодження поведінки не є тотожними поняттями. Колегія суддів звертає увагу, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить презумпції, відповідно до якої наявність знайомства, родинних зв`язків, спільних контактів або господарських відносин автоматично означає наявність антиконкурентних узгоджених дій. Для такого висновку необхідно встановити конкретні обставини, які б свідчили про використання відповідних зв`язків саме з метою координації поведінки учасників закупівель та усунення між ними конкурентної боротьби. Однак матеріали справи не містять доказів того, що Таран Олександр Сергійович здійснював підготовку тендерних пропозицій обох учасників торгів, координував їхню участь у закупівлях, мав доступ до їхніх особистих кабінетів на електронних майданчиках або вчиняв інші дії, які безпосередньо впливали на результати спірних процедур закупівель. Не встановлено також обставин, які б свідчили про передачу через зазначену особу тендерної документації, комерційних пропозицій, проєктів документів або іншої інформації, що могла бути використана для узгодження поведінки учасників торгів. Колегія суддів також враховує доводи позивача та подані ним документи, з яких убачається, що у період проведення спірних процедур закупівель ОСОБА_2 працював у товаристві на посаді інженера. Матеріали справи не містять доказів того, що зазначена особа входила до органів управління товариства, мала організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські повноваження, визначала тендерну політику товариства чи приймала рішення щодо участі у закупівлях. Відтак сам факт перебування особи у трудових відносинах із позивачем не може розглядатися як належний доказ її вирішального впливу на діяльність товариства або підтвердження погодження поведінки учасників торгів. Колегія суддів також враховує подані позивачем під час апеляційного перегляду документи щодо складу учасників та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон». Із зазначених документів убачається, що Таран Олександр Сергійович набув корпоративні права у товаристві лише 26.01.2024, тоді як усі процедури закупівель, які стали предметом дослідження у справі № 54/37-23, проводилися у період з 05.09.2022 по 21.04.2023. При цьому матеріалами справи підтверджується, що у період проведення спірних закупівель засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» був Денисенко Володимир Сергійович. Відтак обставини, пов`язані з набуттям Тараном Олександром Сергійовичем корпоративних прав у товаристві у січні 2024 року, виникли вже після завершення усіх процедур закупівель та не можуть підтверджувати можливість впливу зазначеної особи на тендерну поведінку позивача у 2022 2023 роках. За таких обставин встановлені відповідачем особисті та господарські зв`язки між відповідними особами можуть свідчити про існування між ними певних відносин, однак самі по собі не підтверджують факту погодження тендерної поведінки та не можуть розглядатися як самостійний доказ вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Навіть у сукупності з іншими доказами, покладеними відповідачем в основу оскаржуваного рішення, зазначені обставини свідчать лише про можливість комунікації між відповідними особами, однак не підтверджують фактичного погодження тендерної поведінки під час проведення спірних процедур закупівель. Оцінюючи доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне окремо зупинитися на питанні достатності доказової бази, покладеної адміністративною колегією в основу висновку про наявність антиконкурентних узгоджених дій. Як вбачається зі змісту рішення від 16.05.2024 № 54/25-р/к, адміністративна колегія не виходила з того, що будь-яка окрема встановлена нею обставина самостійно підтверджує факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Навпаки, відповідач послідовно зазначав, що висновок про наявність антиконкурентних узгоджених дій сформовано за результатами оцінки сукупності встановлених ознак та взаємопов`язаних обставин. Колегія суддів погоджується з тим, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій може підтверджуватися не лише прямими доказами, а й сукупністю непрямих доказів, кожний з яких окремо може не свідчити про наявність порушення, проте у взаємозв`язку з іншими обставинами здатний підтвердити погодженість поведінки учасників торгів. Разом із тим оцінка сукупності доказів не означає можливості усунення недоліків окремих доказів шляхом їх механічного об`єднання. Сукупність доказів може вважатися достатньою лише тоді, коли встановлені обставини у своїй єдності утворюють логічний та несуперечливий ланцюг, який дає можливість дійти єдиного обґрунтованого висновку щодо існування погодженої конкурентної поведінки суб`єктів господарювання та виключає інші розумні пояснення встановлених фактів. Аналіз матеріалів справи свідчить, що одним із ключових елементів доказової конструкції адміністративної колегії була обставина використання учасниками торгів IP-адреси 134.249.102.32. Однак, як встановлено висновком судової експертизи електронних комунікацій № 14 від 07.08.2025, за наданими матеріалами неможливо встановити, чи здійснювалися відповідні дії з одного комп`ютерного пристрою, одним користувачем або з використанням однієї робочої станції. Крім того, експертом прямо зазначено про неможливість встановлення факту використання зазначеної IP-адреси саме ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем у досліджувані періоди часу. Таким чином, експертне дослідження не підтвердило той рівень технічного взаємозв`язку між учасниками торгів, який фактично випливає з мотивувальної частини оскаржуваного рішення. Телефонні контакти між учасниками торгів, на які також посилався відповідач, підтверджують факт комунікації між відповідними особами, проте не містять інформації щодо змісту такої комунікації та не дозволяють встановити факт погодження умов участі у конкретних закупівлях. Фінансово-господарські відносини між ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем свідчать про існування між ними господарських зв`язків, однак самі по собі не підтверджують узгодження тендерної поведінки та не містять відомостей про вплив на результати спірних процедур закупівель. Аналогічно встановлені адміністративною колегією особисті та господарські зв`язки через Тарана Олександра Сергійовича підтверджують можливість комунікації між відповідними особами, проте не містять доказів фактичної координації їхньої поведінки під час проведення конкретних закупівель. Колегія суддів також враховує доводи позивача про те, що у частині процедур закупівель переможцями були інші суб`єкти господарювання. Хоча сама по собі зазначена обставина не виключає можливості вчинення антиконкурентних узгоджених дій, вона підлягає врахуванню під час оцінки усієї сукупності доказів та не усуває необхідності доведення факту погодження поведінки учасників торгів належними і допустимими доказами. Як вбачається з матеріалів справи, у процедурах закупівель UA-2022-08-25-006471-а, UA-2022-08-25-007048-а, UA-2022-09-19-003253-а та UA-2022-12-26-016451-а переможцями були інші суб`єкти господарювання, які не є учасниками даного спору. Хоча зазначена обставина сама по собі не виключає можливості вчинення антиконкурентних узгоджених дій, вона свідчить про наявність конкурентного середовища та підлягає врахуванню під час оцінки того, чи достатньо встановлених відповідачем обставин для висновку про погоджену поведінку учасників торгів. Колегія суддів окремо наголошує, що наведені висновки не ґрунтуються на ізольованій оцінці кожного доказу окремо. Суд апеляційної інстанції враховує, що у справах про антиконкурентні узгоджені дії доказування може здійснюватися шляхом аналізу сукупності непрямих доказів, а відсутність прямого доказу домовленості між учасниками торгів сама по собі не виключає можливості встановлення порушення конкурентного законодавства. Водночас сукупність непрямих доказів може бути достатньою лише за умови, якщо встановлені обставини у взаємозв`язку між собою утворюють цілісну, логічну та несуперечливу систему, яка дає підстави для висновку саме про погодження конкурентної поведінки учасників торгів, а не лише про наявність між ними певних технічних, господарських, фінансових або особистих зв`язків. У цій справі встановлені адміністративною колегією обставини у своїй сукупності підтверджують наявність між відповідними особами певних контактів, господарських відносин, технічних збігів та потенційної можливості комунікації. Однак така сукупність не містить достатнього підтвердження того, що зазначені зв`язки були фактично використані для погодження змісту тендерних пропозицій, координації цінової поведінки, розподілу ролей між учасниками або іншого впливу на перебіг конкретних процедур закупівель. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що більшість обставин, покладених відповідачем в основу оскаржуваного рішення, підтверджують наявність між відповідними особами певних господарських, технічних або особистих зв`язків, однак не містять достатнього підтвердження того, що такі зв`язки були використані саме для погодження поведінки під час участі у спірних процедурах закупівель. Суд першої інстанції, погоджуючись із висновками адміністративної колегії, фактично обмежився констатацією наявності відповідної сукупності ознак, однак не навів переконливих мотивів, з яких саме така сукупність обставин виключає інші можливі пояснення встановлених фактів та дозволяє зробити однозначний висновок про наявність антиконкурентних узгоджених дій. При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України обставина вважається доведеною, якщо надані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування. У даній справі після проведення судової експертизи та дослідження усіх наявних доказів у їх взаємозв`язку колегія суддів не знаходить достатніх підстав для висновку про те, що встановлені відповідачем обставини у своїй сукупності утворюють єдиний, послідовний та несуперечливий доказовий ланцюг, який би дозволяв із необхідним ступенем переконливості стверджувати про погодження ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем своєї поведінки під час участі у спірних процедурах закупівель. За наведених обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що висновки адміністративної колегії щодо наявності антиконкурентних узгоджених дій не знайшли достатнього підтвердження належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, а висновки суду першої інстанції про доведеність таких обставин є передчасними. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд зобов`язаний надати оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у їх сукупності, а також мотивувати відхилення або врахування кожного доказу чи групи доказів. Зазначений обов`язок суду кореспондує із загальними вимогами до законності та обґрунтованості судового рішення, передбаченими статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди мотивувати свої рішення, хоча цей обов`язок не може розумітися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони. Разом із тим суд має належним чином розглянути основні, істотні та вирішальні доводи сторін. Такий підхід, зокрема, викладено у рішеннях ЄСПЛ у справах «Ruiz Torija v. Spain» та «Проніна проти України». У цій справі доводи позивача щодо технічної неможливості ідентифікації конкретного користувача або пристрою за IP-адресою, доказового значення висновку експерта, відсутності встановленого змісту телефонних контактів, господарської природи фінансових відносин та відсутності безпосереднього зв`язку таких обставин із погодженням тендерної поведінки були істотними для правильного вирішення спору. Однак суд першої інстанції, погодившись із висновками адміністративної колегії, фактично не розкрив, яким чином кожен із зазначених доказових блоків у взаємозв`язку з іншими доказами підтверджує саме погодження поведінки учасників торгів, а не лише наявність між ними окремих контактів, господарських відносин чи технічних збігів. Також місцевий господарський суд не навів достатніх мотивів, з яких встановлені експертом обставини не впливають на оцінку доказової конструкції відповідача, а фінансово-господарські та особисті зв`язки між учасниками торгів можуть свідчити саме про антиконкурентне узгодження поведінки у конкретних процедурах закупівель. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції у відповідній частині не містить належної мотивованої оцінки істотних доводів позивача та доказів, які мали значення для правильного вирішення спору, що призвело до передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Як неодноразово зазначав Верховний Суд під час розгляду спорів щодо оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, судове втручання у відповідні рішення можливе саме у випадках, коли висновки органу конкуренційного контролю не підтверджуються належними доказами або коли встановлені обставини не дають підстав для тих висновків, які зроблені органом Антимонопольного комітету України. Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку наявні щонайменше дві самостійні підстави, передбачені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції». По-перше, відповідачем не доведено частину обставин, які були покладені в основу оскаржуваного рішення як встановлені. Так, одним із центральних елементів доказової конструкції адміністративної колегії було використання учасниками торгів IP-адреси 134.249.102.32 як підтвердження спільного технічного середовища та узгодженості їхньої поведінки. Разом із тим проведена у справі судова експертиза електронних комунікацій не підтвердила можливості встановлення за наявними матеріалами факту використання одного комп`ютерного пристрою, одного користувача або однієї робочої станції. Більше того, експертом прямо зазначено про неможливість встановлення факту використання відповідної IP-адреси саме ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем у досліджувані періоди часу. По-друге, колегія суддів доходить висновку про невідповідність окремих висновків адміністративної колегії встановленим обставинам справи. Встановлені відповідачем телефонні контакти, фінансово-господарські взаємовідносини та особисті зв`язки між відповідними особами свідчать про наявність між ними певних контактів та господарських відносин, проте самі по собі не підтверджують погодження поведінки під час конкретних процедур закупівель. При цьому у матеріалах справи відсутні докази погодження змісту тендерних пропозицій, спільної підготовки конкурсної документації, координації цінової поведінки, обміну тендерною документацією або інших дій, які безпосередньо свідчили б про усунення конкуренції між учасниками торгів. Колегія суддів враховує, що законодавство про захист економічної конкуренції спрямоване на припинення саме антиконкурентної поведінки суб`єктів господарювання, а не будь-яких господарських чи особистих контактів між ними. Тому встановлення самого факту існування певних зв`язків між учасниками закупівель ще не означає автоматичного встановлення антиконкурентних узгоджених дій без доведення того, що такі зв`язки були використані для координації поведінки під час конкретних торгів. З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що сукупність доказів, покладених адміністративною колегією в основу рішення від 16.05.2024 № 54/25-р/к, не забезпечує належного рівня переконливості для висновку про вчинення ТОВ «НВО «Міжгалузевий регіон» антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів спірних процедур закупівель. Відтак висновки адміністративної колегії у відповідній частині не можуть вважатися такими, що підтверджені достатніми, належними та вірогідними доказами, а тому наявні передбачені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстави для визнання оскаржуваного рішення недійсним у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон». Окремо колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача та висновкам суду першої інстанції щодо значення судових рішень, ухвалених у справі № 904/4068/24 за позовом фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії від 16.05.2024 № 54/25-р/к. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даного спору відповідач неодноразово посилався на те, що рішення адміністративної колегії вже було предметом судового контролю у справі № 904/4068/24, за результатами розгляду якої у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Тарана Івана Сергійовича було відмовлено. Зазначені обставини також були враховані судом першої інстанції під час оцінки доводів позивача. Колегія суддів не заперечує факт існування відповідних судових рішень та враховує, що предметом спору у справі № 904/4068/24 так само було оскарження рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 № 54/25-р/к. Разом із тим сам по собі факт існування судового рішення в іншій справі не звільняє суд від обов`язку самостійно дослідити докази та надати оцінку усім доводам сторін саме у межах конкретного спору, який перебуває на розгляді. Відповідно до частин першої та четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення мають лише ті обставини, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, у справі за участю тих самих осіб або особи, стосовно якої встановлено відповідні обставини. Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» не було позивачем у справі № 904/4068/24, а тому висновки, викладені у зазначеному судовому рішенні, не можуть автоматично визначати результат розгляду даної справи. Таким чином, доказова база, яка підлягає оцінці у даній справі, не є тотожною доказовій базі, що була предметом дослідження у справі № 904/4068/24. Більше того, відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, кожен доказ підлягає оцінці тим судом, який розглядає відповідну справу, на підставі його безпосереднього дослідження та у взаємозв`язку з іншими доказами, наявними саме у матеріалах конкретної справи. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення у справі № 904/4068/24 не мають визначального значення для вирішення даного спору та не звільняють суд від обов`язку самостійно перевірити доводи позивача, оцінити наявні у справі докази та встановити наявність або відсутність передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення адміністративної колегії в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон». За таких обставин посилання відповідача та суду першої інстанції на результати розгляду справи № 904/4068/24 саме по собі не спростовує доводів апеляційної скарги та не усуває необхідності самостійної оцінки усієї сукупності доказів, наявних у матеріалах даної справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення повинні в достатній мірі містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від суду надання детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Аналогічна правова позиція викладена Європейським судом з прав людини у справі «Проніна проти України», відповідно до якої обсяг мотивування судового рішення може бути різним залежно від характеру рішення та конкретних обставин справи, а питання достатності мотивування оцінюється з урахуванням особливостей кожної окремої справи. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Оцінюючи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон», колегія суддів виходить з того, що апелянту надано відповідь на всі істотні питання, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема щодо достатності доказів, покладених адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в основу рішення від 16.05.2024 №54/25-р/к, доказового значення використання IP-адреси 134.249.102.32, висновку судової експертизи електронних комунікацій №14 від 07.08.2025, телефонних контактів між учасниками торгів, їх фінансово-господарських взаємовідносин, наявності особистих та господарських зв`язків між відповідними особами, а також достатності сукупності встановлених обставин для висновку про вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування адміністративною колегією обставин, які мають значення для справи, недоведеність окремих обставин, покладених в основу оскаржуваного рішення, неналежну оцінку судом першої інстанції висновку судової експертизи та відсутність достатньої сукупності доказів для висновку про погодження поведінки учасників спірних процедур закупівель є обґрунтованими. Суд апеляційної інстанції враховує, що сама по собі наявність між суб`єктами господарювання господарських відносин, телефонних контактів, особистих зв`язків або окремих технічних збігів не є безумовним підтвердженням антиконкурентних узгоджених дій та підлягає оцінці з точки зору їх здатності підтвердити саме погодження конкурентної поведінки під час участі у конкретних процедурах закупівель. Під час апеляційного перегляду встановлено, що висновком судової експертизи електронних комунікацій № 14 від 07.08.2025 не підтверджено можливість встановлення факту використання одного користувача, одного комп`ютерного пристрою або однієї робочої станції, а також не підтверджено можливість ідентифікації використання IP-адреси 134.249.102.32 саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем у досліджувані періоди часу. Матеріали справи також не містять доказів, які б підтверджували зміст телефонних контактів між учасниками торгів, погодження ними умов участі у закупівлях, обмін тендерною документацією, координацію цінової поведінки або інші дії, які безпосередньо свідчили б про усунення конкуренції між ними. Встановлені адміністративною колегією фінансово-господарські взаємовідносини та особисті зв`язки між відповідними особами можуть свідчити про існування між ними господарських та особистих відносин, однак самі по собі не підтверджують погодження поведінки під час участі у спірних процедурах закупівель та не є достатнім доказом вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Колегія суддів дійшла висновку, що сукупність доказів, покладених адміністративною колегією в основу рішення від 16.05.2024 № 54/25-р/к, не забезпечує достатнього рівня переконливості для висновку про вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів спірних процедур закупівель. За результатами оцінки усіх наявних у справі доказів у їх взаємозв`язку колегія суддів дійшла висновку, що встановлені адміністративною колегією обставини не утворюють цілісної, логічної та несуперечливої системи доказів, яка б виключала інші об`єктивні пояснення встановлених фактів та дозволяла дійти однозначного висновку про погодження Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» та фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем своєї поведінки під час участі у спірних процедурах закупівель. Встановлені відповідачем обставини підтверджують наявність між відповідними особами певних господарських, фінансових, технічних та особистих зв`язків, однак не містять достатнього підтвердження того, що такі зв`язки були використані саме з метою усунення конкуренції та спотворення результатів торгів. При цьому місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, не надав належної оцінки висновку судової експертизи, не усунув суперечностей між окремими доказовими блоками та дійшов передчасного висновку про доведеність обставин, покладених в основу оскаржуваного рішення адміністративної колегії. Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи є підставами для визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що воно ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам та наявним у справі доказам. Відповідно до пунктів 2 та 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2024 № 54/25-р/к у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон». У зв`язку з цим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 скасуванню, а позовні вимоги задоволенню. Судові витрати. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Колегією суддів встановлено, що при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 188 грн, а при поданні апеляційної скарги 12 240 грн. Разом із тим предметом спору у даній справі є вимога немайнового характеру про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України в частині, що стосується позивача. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, поданої юридичною особою, становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи дату звернення з позовом, належний до сплати судовий збір за подання позовної заяви становив 3 028 грн. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, належний до сплати судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі становив 4 542 грн. За таких обставин з Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн за подання позовної заяви та 4 542 грн за подання апеляційної скарги. Оскільки позивачем при зверненні до суду та поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, різниця між фактично сплаченими та належними до сплати сумами судового збору може бути повернута особі, яка їх сплатила, у порядку та на підставах, визначених статтею 7 Закону України «Про судовий збір», за відповідною заявою. Керуючись статтями 73, 74, 76 79, 86, 104, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 задовольнити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення в частині, що стосується позивача, задовольнити. Визнати недійсними в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон», пункти 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 18, 19, 21, 22, 24 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі № 54/37-23. Стягнути з Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Міжгалузевий регіон» 3 028 грн судового збору за подання позовної заяви та 4 542 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказів на виконання цієї постанови, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 22.06.2026 Головуючий суддя Л.В. Андрейчук Суддя Г.В. Левшина Суддя С.В. Вінніков