Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 906/590/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року Справа № 906/590/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р. секретар судового засідання Новак С.Я. за участю представників сторін: позивача: Хазова Т.М. відповідача: Мамедов А.В. третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЛ ЛОГІСТИК": не з`явився третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватного Акціонерного Товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС": не з`явився третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 : не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерм" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.26р. у справі №906/590/25, ухвалене суддею Соловей Л.А., повне рішення складене 23.03.26р. за позовом Приватного підприємства "АЛІСА ОІЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерм" за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЛ ЛОГІСТИК" та Приватного Акціонерного Товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 638 350,00грн. Приватне підприємство "АЛІСА ОІЛ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "ЖЕРМ" на користь Приватного підприємства "АЛІСА ОІЛ" 638 350,00грн майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з яких: 542 100,00грн - вартість втраченого дизельного палива у кількості 13 000л та 96 250,00грн - втрачений прибуток з реалізації дизельного палива. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.03.26р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕРМ" на користь Приватного підприємства "Аліса ОІЛ" 557 100,00грн майнової шкоди та 6 685,20грн судового збору. В позові відмовлено в частині стягнення 81 250,00 грн упущеної вигоди. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.03.26р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Жерм" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 23 березня 2026 року у справі №906/590/25 в частині стягнення з ТзОВ ЖЕРМ 557 100,00 грн майнової шкоди та 6 685,20 грн судового збору. Ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству АЛІСА ОІЛ у задоволенні позову в повному обсязі. Стягнути з Приватного підприємства АЛІСА ОІЛ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕРМ судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерм" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.03.26р. у справі №906/590/25 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Жерм" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги подати опис вкладення у цінний лист, як доказ надсилання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "ДНЛ ЛОГІСТИК", Приватному Акціонерному Товариству "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" та ОСОБА_1 або доказ надсилання апеляційної скарги до їх електронного кабінету. 15.04.26р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Жерм" подало заяву про усунення недоліків. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерм" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.26р. у справі №906/590/25. Витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали справи №906/590/25. Запропоновано Приватному підприємству "АЛІСА ОІЛ", Товариству з обмеженою відповідальністю "ДНЛ ЛОГІСТИК", Приватному Акціонерному Товариству "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" та ОСОБА_1 надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 18.05.2026 р.. 20.05.2026 р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Приватне підприємство "АЛІСА ОІЛ" просить відмовити у задоволені апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2026 року у справі № 906/590/25. Залишити в силі Рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2026 року у справі №906/590/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕРМ" (12320, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Очеретянка, Черняхівська ТГ, вул. Перемоги, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 36949272) на користь Приватного підприємства «АЛІСА ОІЛ» (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Залізняка Максима, буд. 12, код ЄДРПОУ 43541919): - 557 100,00грн майнової шкоди, - 6 685,20грн судового збору. 04.05.2026р. матеріали справи №906/590/25 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "18" червня 2026 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2. 11.06.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерм" до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. В якому скаржник просить прийняти відповідь на відзив на апеляційну скаргу та долучити до матеріалів справи. Апеляційну скаргу ТОВ «ЖЕРМ» задовольнити. Рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2026 у справі № 906/590/25 в частині стягнення з ТОВ «ЖЕРМ» 557 100,00 грн майнової шкоди та 6 685,20 грн судового збору скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. З відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що суддя - учасник колегії Олексюк Г.Є. тимчасово непрацездатна з 09.06.2026 по 19.06.2026 включно. Розпорядженням керівника апарату №01-05/459 від 15.06.2026р. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/590/25. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №906/590/25 у складі: головуюча суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерм" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.26р. у справі №906/590/25 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.. 17.06.2026 р. до суду апеляційної інстанції від Приватного підприємства "АЛІСА ОІЛ" надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу. У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерм" підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення просить рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2026 у справі №906/590/25 скасувати та відмовити Приватному підприємству АЛІСА ОІЛ у задоволенні позову в повному обсязі. Представник Приватного підприємства "АЛІСА ОІЛ" у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Інші представники сторін у судове засідання не прибули, хоча про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: 1.Зміст рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, керуючись принципом змагальності сторін, стандартом доказування, а також загальними засадами цивільного законодавства, визначеними статтею 3 ЦК України, зокрема принципами справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Відтак суд задовольнив позов у частині стягнення майнової шкоди в загальному розмірі 557 100,00 грн, з яких 542 100,00 грн становить вартість втраченого майна, а 15 000,00 грн - витрати на транспортні послуги. У задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у розмірі 81 250,00 грн суд відмовив у зв`язку з недоведеністю наявності правових підстав для її відшкодування. 2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Жерм» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині стягнення 557 100,00 грн майнової шкоди та 6 685,20 грн судового збору. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення в цій частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. На думку скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а також допустив істотні порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на недотримання судом вимог статей 73, 74, 76, 77, 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достовірності, достатності та вірогідності доказів, а також вимог щодо повного, всебічного та належного мотивування судового рішення. На переконання скаржника, такі порушення призвели до помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. В апеляційній скарзі ТОВ «Жерм» зазначає, що суд першої інстанції без належних та допустимих доказів дійшов висновку про втрату саме 13 000 літрів дизельного пального. Апелянт наголошує, що матеріали справи не містять схеми місця ДТП, актів поліції чи інших незалежних документів, які б підтверджували фактичний обсяг витоку пального. На його думку, суд фактично визначив розмір збитків на підставі припущення про повне заповнення пошкодженої секції цистерни, що не відповідає вимогам щодо доказування розміру шкоди. Скаржник також вказує, що суд не надав належної оцінки його доводам щодо можливих порушень правил завантаження пального, невжиття позивачем заходів для мінімізації збитків, а також відсутності експертного дослідження технічного стану цистерни та механізму витоку пального. Крім того, апелянт звертає увагу, що позивач здійснив ремонт транспортного засобу, який експертом був визнаний конструктивно знищеним, чим унеможливив проведення додаткових досліджень для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженнями та обсягом можливих втрат пального. Окремо апелянт зазначає, що суд безпідставно включив до складу збитків суму ПДВ, не з`ясувавши, чи є вона реальною майновою втратою позивача. Також суд не дослідив дані рівнеміра, яким була обладнана автоцистерна як пересувний акцизний склад, хоча саме такі відомості могли підтвердити фактичний обсяг пального у пошкодженій секції. За наведених обставин ТОВ «Жерм» вважає висновки суду щодо стягнення 542 100,00 грн вартості втраченого пального та 15 000,00 грн транспортних витрат передчасними та необґрунтованими. У відзиві на апеляційну скаргу ПП «АЛІСА ОІЛ» зазначає, що з метою досудового врегулювання спору та відновлення порушених прав неодноразово зверталося до відповідача з претензіями про відшкодування матеріальної шкоди, завданої втратою дизельного пального, у сумі 542 100,00 грн. Водночас відповідач не вжив жодних заходів для добровільного врегулювання спору та відшкодування завданих збитків, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. В свою чергу, ПП «АЛІСА ОІЛ» наголошує на тому, що, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля паливом (КВЕД 46.71), здійснює господарську діяльність з реалізації та транспортування пального. Автоцистерна державний номерний знак НОМЕР_1 , яка використовувалася для перевезення пального, зареєстрована як пересувний акцизний склад та обладнана засобами обліку пального відповідно до вимог Податкового кодексу України. У матеріалах справи наявне свідоцтво №5/1-3-121 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та додаток до нього, якими підтверджуються технічні характеристики цистерни загальною місткістю 38 000 літрів, у тому числі місткість кожної окремої секції. Зазначені документи свідчать, що п`ята секція цистерни має місткість 13 000 літрів. Крім того, до матеріалів справи долучено фотознімки цистерни та відеозапис з місця ДТП, з яких убачається, що удар припав саме на задню частину цистерни, де розташована вказана секція. Також у справі наявні товарно-транспортні накладні № ДК11/21-006 від 21.11.2023 та № 690 від 22.11.2023, а також акцизні накладні № 1664 від 22.11.2023, № 1319 від 22.11.2023 та № 1351 від 30.11.2023, які зареєстровані в електронній системі ДПС України та підтверджують рух пального. Із зазначених документів убачається, що до автоцистерни СЕ 2658 ХР було завантажено 30 000 літрів дизельного пального, з яких після ДТП 17 000 літрів було перевантажено до іншого пересувного акцизного складу (цистерна АМ 0846 ХF). Таким чином, документально підтверджується відсутність 13 000 літрів пального, що відповідає місткості пошкодженої секції цистерни. Отже, наявні в матеріалах справи технічна документація, відеозапис місця події, товарно-транспортні та акцизні накладні у своїй сукупності підтверджують як обсяг пального, що перебував у пошкодженій секції, так і обсяг пального, втраченого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. ПП «АЛІСА ОІЛ» зазначає, що після ДТП залишок дизельного пального у кількості 17 000 л було перевантажено до іншої автоцистерни та в подальшому частково реалізовано ТОВ «СБ ОІЛ» у кількості 11 000 л, а частково відвантажено на власну автозаправну станцію та поставлено на облік. Зазначені обставини підтверджуються видатковими, товарно-транспортними та акцизними накладними, а також Х-звітом АЗС, долученими до матеріалів справи. На підтвердження факту втрати саме 13 000 літрів дизельного пального позивач посилається на відповідь ГУ ДСНС у Вінницькій області від 13.08.2025 № 47-01-6475/47-52, згідно з якою під час ліквідації наслідків ДТП було встановлено розгерметизацію цистерни, пошкодження запірної арматури та вилив 13 мі дизельного палива на проїжджу частину дороги. У зазначеній відповіді також вказано, що накладення бандажа для припинення витоку було неможливим, а підрозділи ДСНС відповідно до своїх повноважень не здійснюють перекачування паливно-мастильних матеріалів із пошкоджених ємностей. Позивач наголошує, що наведені відомості підтверджують відсутність реальної можливості запобігти втраті пального або істотно зменшити розмір шкоди. Крім того, значний та швидкий витік дизельного палива підтверджується відеозаписом з місця ДТП, наявним у матеріалах справи. Також позивач заперечує доводи відповідача, які ґрунтуються на письмових заявах свідків, зазначаючи, що такі пояснення були надані без безпосередньої участі свідків у судовому розгляді та не узгоджуються з іншими доказами у справі. На думку позивача, наведені свідчення викликають обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності, тоді як інші заперечення відповідача фактично базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. 3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом 31.03.2023 між Приватним підприємством "Аліса ОІЛ" (замовник/ позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНЛ Логістик" (перевізник/ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача) укладено договір №1 про надання транспортних послуг (т.1, а.с.24-25), за умовами якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом та надати інші транспортні послуги по перевезенню вантажів територією України та за її межами. Відповідно до договору №1 про надання транспортних послуг від 31.03.2023, укладеного між позивачем та третьою особою, 22.11.2023 ТОВ "ДНЛ Логістик" надавало транспортні послуги по транспортуванню нафтопродуктів, а саме дизельного палива, яке було придбане ПП "Аліса ОІЛ" у ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" на підставі договору поставки нафтопродуктів № 260623 Е-152 від 26.06.2023 (т.1, а.с.28-30). Так, ТОВ ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" для ПП "Аліса ОІЛ" 21.11.2023 було відвантажено 30000л дизельного палива, за ціною 34,75грн за 1л, разом на суму 1 251 000,00грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ДК11/21-006 від 21.11.2023 (т.1, а.с.31). Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №ДК11/21-006 від 21.11.2023 ТОВ "ДНЛ ЛОГІСТИК" (автопідприємство) отримало вантаж, дизельне паливо у кількості 30000л. у м.Ізмаїл, замовником якого було ПП "АЛІСА ОІЛ", вантажовідправником ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ", та автомобілем марки Mercedes-Benz Actros 1842 державний номерний знак - НОМЕР_2 із напівпричіпом - цистерною "BOLGAN CBA 39" державний номерний знак - НОМЕР_1 , транспортувало його до пункту розвантаження Житомирська область, Бердичівський район на територію Семенівської сільської ради (т.1, а.с.32). 22.11.2023 року близько 08:40год. на автодорозі Т-0205 сполученням с.Кунка - с.Куна Гайсинського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю трьох вантажних транспортних засобів. Водій ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача), керуючи автомобілем DAF TE95XF державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричіпом Bodex державний номерний знак НОМЕР_4 , рухаючись у попутному напрямку, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної швидкості, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Actros 1842, державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом-цистерною ВOLGAN CВA 39, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ТОВ "ДНЛ Логістик" ОСОБА_2 , який зупинився в заторі перед виїздом на автодорогу М-12 (М-30). У результаті удару автомобіль Mercedes-Benz Actros 1842, державний номерний знак НОМЕР_2 , був відкинутий уперед та зіткнувся з автомобілем Volvo, державний номерний знак НОМЕР_5 з напівпричепом Kogel державний номерний знак НОМЕР_6 , який перебував попереду. Внаслідок ДТП було пошкоджено транспортні засоби ТОВ "ДНЛ Логістик" та майно (дизельне паливо) ПП "Аліса ОІЛ". 23.11.2023 на підставі матеріалів дорожньо-транспортної пригоди було відкрито кримінальне провадження №12023020090000463, проведено досудове розслідування та відповідно до постанови від 07.12.2023 кримінальне провадження було закрите у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення (т.1, а.с.42-43). 25.12.2023 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ААД №396155 на ОСОБА_1 . Було встановлено, що транспортний засіб автомобіль марки DAF модель TE95XF, державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить гр. ОСОБА_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом автомобілем марки Mercedes-Benz Actros 1842 державний номерний знак - НОМЕР_2 із напівпричіпом - цистерною "BOLGAN CBA 39" державний номерний знак - НОМЕР_1 , у наслідок чого два транспортних засоби отримали пошкодження. Водій ОСОБА_1 свою вину визнав (т.1, а.с.44). Постановою Володар-Волинського районного суду Житомирської області від 20.02.2024р. у справі №276/279/24 ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності. На момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах та працював водієм у ПП "ЖЕРМ" (відповідач) (т.1, а.с.44 на звороті-45). Позивач доводить, що в ході дорожньо-транспортної пригоди напівпричіп - цистерна "BOLGAN CBA 39" державний номерний знак - НОМЕР_1 , який перевозив дизельне паливо та отримав значні механічні пошкодження цистерни, втратив частину палива, оскільки відбувся витік дизельного палива в кількості 13 кубів, яке перебувало у 5 секції цистерни. На місце дорожньо-транспортної пригоди прибули працівники ДСНС, які заборонили водію ТОВ "ДНЛ Логістик" здійснювати перекачку витікаючого дизельного палива з 5 секції до іншої, яка була поряд і порожня. Згідно з договором обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів №FO-01526358 від 13.04.2023, який укладений між ПрАТ "Страхова компанія "ТАС" (страховик) та ТОВ "Захід Транс Ойл" (страхувальник) напівпричіп - цистерна "BOLGAN СВА 39" державний номерний знак - НОМЕР_1 , є застрахованим транспортним засобом, який буде здійснювати перевезення небезпечних вантажів (т.1, а.с.26-27). Відповідно до п.1.1. договору, предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням страхувальником (перевізником) заподіяної ним шкоди життю, здоров`ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів. Страховим випадком є будь - яка подія під час перевезення небезпечних вантажів, внаслідок якої заподіяна шкода життю, здоров`ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб і виникла цивільно-правова відповідальність щодо відшкодування цієї шкоди (п.1.13 договору №FO- 01526358 від 13.04.2023). У зв`язку із обставинами, що склалися ТОВ "ДНЛ Логістик" (перевізник) за участі ПП "Аліса ОІЛ" створено комісію для проведення внутрішнього службового розслідування по встановленню обставин дорожньо-транспортної пригоди та причин втрати вантажу, який перевозився на замовлення позивача, про що видано відповідний наказ №2/П від 23.11.2023 (т.1, а.с.57 на звороті). Згідно з наказом ТОВ "ДНЛ Логістик" № 1/П від 23.11.2023 року було створено комісію по фіксації факту пошкодження майна, за участі ПП "Аліса ОІЛ" (т.1, а.с.53). Відповідно до змісту акту №1 службового розслідування обставин та причин дорожньо-транспортної пригоди від 27.12.2023, комісією було встановлено відсутність у діях водія ТОВ "ДНЛ ЛОГІСТИК" та зокрема у діях ТОВ "ДНЛ ЛОГІСТИК" порушень (т.1, а.с.58-60). Згідно з договором обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажі №FO-01526358 від 13.04.2023 року, у зв`язку із заподіянням шкоди майну позивача під час перевезення небезпечних вантажів ТОВ "ДНЛ Логістик", відшкодування шкоди виникає лише у разі настання цивільно-правової відповідальності страхувальника щодо відшкодування цієї шкоди. В даному випадку цивільно-правова відповідальність страхувальника відсутня. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.11.2023, з вини водія відповідача - ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом автомобілем марки DAF модель TE95XF, державний номерний знак НОМЕР_3 із напівпричіпом "Bodex" державний номерний знак НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_3 , позивачу було завдано майнової шкоди у розмірі - 542 100,00грн, у зв`язку із втратою дизельного палива у кількості 13 000л. Крім того, оскільки позивач займається оптовою торгівлею пальним, у подальшому придбане дизельне паливо позивач планував реалізувати та отримати з реалізованого дизельного палива дохід. В середньому дохід в реалізованого палива складає від 15 до 20 відсотків, у склад яких входять витрати по транспортуванню та доставці пального. Після дорожньо-транспортної пригоди, у якій напівпричіп - цистерна "BOLGAN CBA 39" державний номерний знак - НОМЕР_1 отримала пошкодження, дизельне паливо, що залишилося в цистерні у кількості 17 000л., позивач вимушено перелив до іншого транспортного засобу ТОВ "ДНЛ ЛОГІСТИК", за що було сплачено додаткові кошти за надання транспортних послуг у розмірі 15 000,00грн, що підтверджується актом наданих послуг №187 від 27.11.2023 (т.1, а.с.38 на звороті). Загальна вартість розрахунку втраченого прибутку, який позивач міг отримати з реалізації 13 000л. дизельного палива, яке було втрачено під час ДТП, з урахуванням витрат понесених на транспортування, складає - 96 250,00грн. Таким чином, за посиланням позивача, відповідачем у наслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано майнової шкоди позивачу у розмірі - 638 350,00грн. Позивачем на адресу відповідача, а також на адресу власника транспортного засобу, що спричинив ДТП, направлено претензію №6-06/24Ю від 26.06.2024 з вимогою відшкодувати завдану майнову шкоду протягом 5 днів (т.1, а.с.61-64). У відповіді на претензію від 15.07.2024 адвокат відповідача зазначив, що у зв`язку із давністю події та об`ємом матеріалів, доданих до претензій, надати відповіді в обумовлений в претензії термін неможливо, та з проханням надати копії додаткових документів (т.1, а.с.65). Враховуючи те, що відповідач не відшкодував завдану позивачу майнову шкоду, на підставі ст.1166 та ст.1172 ЦК України позивач просить стягнути з ТОВ "ЖЕРМ" 638350,00грн шкоди, що складається з вартості втраченого пального у кількості 13 000,00л на суму 542 100,00грн, вартості послуг з переливання залишків дизельного палива з пошкодженого напівпричіпа - цистерни в інший транспортний засіб у розмірі 15 000,00грн та вартості втраченого прибутку на суму 81250,00грн, у зв`язку із завданою працівником відповідача майновою шкодою. 4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин. Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Водночас стаття 1187 ЦК України встановлює спеціальні правила відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, зокрема транспортним засобом, і передбачає особливості суб`єктного складу відповідальних осіб: обов`язок відшкодування шкоди покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, та така відповідальність настає незалежно від її вини. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відтак відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст.1172 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, виходячи з аналізу положень чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Житомирської області, при цьому враховуючи наступне. Між сторонами виникли позадоговірні (деліктні) правовідносини з відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки, володільцем якого є відповідач, а також у зв`язку з діями його працівника під час виконання трудових обов`язків. Заявлені вимоги стосуються відшкодування майнової шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди. Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17. Згідно з ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. (ч.7 ст.75 ГПК України). У постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. З аналізу частини 6 статті 75 ГПК України слідує, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, встановленим вироком суду, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною або в наявності/відсутності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою. Отже, постанова Володарсько-Волинського районного суду від 20.02.2024 у справі №276/279/24 має преюдиційне значення щодо факту вчинення водієм відповідача порушень Правил дорожнього руху та їх вчинення саме цією особою, однак не встановлює преюдиційно причинно-наслідкового зв`язку між діями інших учасників події та шкодою, заявленою у цьому спорі. Відтак господарський суд у межах даної справи самостійно встановлює наявність чи відсутність підстав цивільно-правової відповідальності та оцінює докази щодо причинного зв`язку і розміру заявлених до стягнення сум. В процесі розгляду справи встановлено, що відповідно до договору №1 про надання транспортних послуг від 31.03.2023, укладеного між ПП "Аліса ОІЛ" та ТОВ "ДНЛ Логістик", останнє 22.11.2023 надавало транспортні послуги по транспортуванню нафтопродуктів (дизельного палива), яке було придбане позивачем у ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" відповідно до договору поставки нафтопродуктів № 260623 Е-152 від 26.06.2023. Відповідно до видаткової накладної №ДК11/21-006 від 21.11.2023 ПП "Аліса ОІЛ" придбало у ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" 30 000 л. дизельного палива, по ціні 34,75 грн. за 1 літер пального без урахування ПДВ, на суму 1 251 000,00грн з урахуванням ПДВ (т.1, а.с.31). 21.11.2023 ТОВ "ДНЛ Логістик" отримало вантаж, дизельне паливо у кількості 30 000 л. у м.Ізмаїл, замовником якого був позивач, вантажовідправником ТОВ "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ", та автомобілем марки "MERCEDES - BENZ ACTROS 1842" державний номерний знак - НОМЕР_2 із напівпричіпом - цистерною "BOLGAN CBA 39" державний номерний знак - НОМЕР_1 , транспортувало його до пункту розвантаження Житомирська область, Бердичівський район на територію Семенівської сільської ради, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №ДК11/21-006 від 21.11.2023 (т.1, а.с.32). Постановою Володарсько-Волинського районного суду від 20.02.2024 у адміністративній справі №276/279/24, яка набрала законної сили, встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху та причинний зв`язок між цим порушенням і настанням ДТП та її наслідками. Цією ж постановою встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ПП "ЖЕРМ" на момент ДТП. Напівпричіп - цистерна "BOLGAN CBA 39" державний номерний знак - НОМЕР_1 , це цистерна яка по технічним характеристикам складається з п`яти секцій, вмісткість п`ятої секції складає 13 000л, що вбачається з свідоцтва №5/1-3-121 про повірку автоцистерни №1475 (т.1, а.с.48). На момент дорожньо-транспортної пригоди, цистерна перевозила дизельне паливо, три секції були заповнені, 1 секція заповнена на 10 000л., 3 секція на 7 000л., 5 секція на 13 000л. Остання секція, 5 секція, на яку прийшовся удар при зіткненні, була заповнена на 13 000л., від отриманих пошкоджень дизельне паливо у розмірі 13 000 л. вилилося на проїзну частину. У відповіді, наданій ГУ ДСНС у Вінницькій області, від 13.08.2025 року вих. №47- 01-6475/47-52 на запит позивача, ГУ ДСНС у Вінницькій області повідомило наступне: "на пункт зв`язку 10 державної пожежно-рятувальної частини 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Вінницькій області (м.Ладижин) надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду на автошляху Т-02-05 за межами с.Кунка, Гайсинського району, Кунківська об`єднана територіальна громада. О 08 годині 45 хвилин на місце виклику було направлено перше відділення 10 ДПРЧ (м.Гайсин) на АЦ - 40 (131) 137 А д.н. АВ 130 Е та аварійно-рятувальне відділення 10 ДПРЧ (м.Гайсин) на автомобілі САРМ-Л д.н. АВ 137 Е у складі 8-ми чоловік особового складу. По прибутті на місце дорожньо-транспортної пригоди було встановлено, що вантажний автомобіль DAF д.н. НОМЕР_3 під керуванням громадянином ОСОБА_1 , 1967 року народження жителя АДРЕСА_1 ., допустив зіткнення з напівпричепом цистерною Mersedes ACROS д.н НОМЕР_2 , який стояв в колоні на узбіччі. Внаслідок чого відбулася розгерметизація цистерни, пошкодження запірної арматури та вилив 13 м3 дизельного палива на проїжджу частину дороги. Аварійно-рятувальне відділення до проведення аварійно-рятувальних робіт не залучалось. Першим відділенням на АЦ - 40 (131) 137 А д.н. АВ 130 Е було проведено оперативне розгортання з подачею ствола "Б" для змивання дизпалива з проїжджої частини автошляху, так як накласти бандаж на місце пошкодження цистерни щоб зупинити розлив було неможливо. Згідно показів особового складу ДСНС України, який прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди, пустої цистерни для переливу дизельного палива на місці надзвичайної події не було. Відповідно наказів про заборону або дозвіл по здійсненню переливу дизельного палива з пошкодженої цистерни не надавалось. Систему організації і зміст дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, небезпечних подій та гасіння пожеж визначають Статут дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби та Статут дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби під час гасіння пожеж затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 квітня 2018 року №340 (із змінами і доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2025 року №70), у відповідності до яких під час ліквідації наслідків НС (небезпечних подій), пов`язаних з дорожньо-транспортними пригодами підрозділами оперативно-рятувальної служби цивільного захисту не передбачається проведення робіт по перекачуванню ПММ з пошкодженої ємності в будь-які інші ємності. До відповіді від 13.08.2025 року вих.№47-01-6475/47-52, ГУ ДСНС у Вінницькій області було надано копію документів щодо залучення пожежно-рятувальних підрозділів до проведення аварійно-рятувальних робіт під час дорожньо-транспортної пригоди 22.11.2023 року на території Гайсинського району Вінницької області на автошляху Т-0205 поблизу населеного пункту с.Кунка за участю трьох вантажних автомобілів (т.1, а.с.189-191). З огляду на викладене, ГУ ДСНС у Вінницькій області у відповіді на запит підтверджує, що як позивач, так і представники Державної служби з надзвичайних ситуації, які були залучені до ліквідації наслідків спричинених дорожньо-транспортною пригодою, не мали змоги вжити заходів щодо зменшення нанесення шкоди, оскільки виток дизельного палива був дуже значний і швидкий. Також даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи відео з місця ДТП, яким було зафіксовано ДТП, представником ТОВ "ДНЛ Логістик" (т.1, а.с.84). Доводи апелянта про те, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не підтверджують факту перебування саме 13 000 літрів дизельного палива у п`ятій секції цистерни, а відтак не доводять його втрату в зазначеному обсязі, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Так, із наявних у матеріалах справи доказів убачається, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої став розлив дизельного палива, були предметом дослідження як правоохоронних органів, так і органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Зокрема, відповідно до відповіді Головного управління ДСНС України у Вінницькій області від 13.08.2025 №47-01-6475/47-52, наданої на запит позивача, внаслідок пошкодження напівпричепа-цистерни стався вилив дизельного палива на проїжджу частину автомобільної дороги в обсязі 13 кубічних метрів. Аналогічні відомості містяться і в постанові про закриття кримінального провадження від 07.12.2023, в якій зафіксовано факт витоку дизельного палива саме в кількості 13 кубічних метрів. При цьому колегія суддів враховує, що 13 кубічних метрів дизельного палива відповідають 13 000 літрам, а тому наведені документи безпосередньо підтверджують обсяг втраченого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пального. Посилання апелянта на відсутність документів, які б окремо фіксували розподіл палива між секціями цистерни на момент настання події, не спростовують наведених доказів та не свідчать про недоведеність факту втрати саме 13 000 літрів дизельного палива. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджується факт втрати дизельного палива в кількості 13 000 літрів внаслідок пошкодження напівпричепа-цистерни, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Також колегія суддів враховує, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні № ДК11/21-006 від 21.11.2023 та № 690 від 22.11.2023, а також акцизні накладні № 1664 від 22.11.2023, № 1319 від 22.11.2023 та № 1351 від 30.11.2023 (т.1, а.с.3239) підтверджують фактичний рух дизельного палива, його кількість, номенклатуру та подальшу реалізацію. Судом встановлено, що зазначені акцизні накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних ДПС України, а відомості, що містяться в них, підлягають електронній фіксації та обліку в інформаційних системах контролюючого органу. З огляду на особливості правового регулювання обігу підакцизних товарів такі документи є належними та допустимими доказами, що підтверджують реальність господарських операцій із придбання, транспортування та реалізації пального. Із сукупності зазначених документів вбачається, що до моменту дорожньо-транспортної пригоди до напівпричепа-цистерни з державним номерним знаком НОМЕР_1 було завантажено 30 000 літрів дизельного палива. Після настання ДТП та пошкодження цистерни залишок пального у кількості 17 000 літрів був перевантажений до іншої цистерни з державним номерним знаком НОМЕР_8 , що також знайшло своє відображення у відповідних первинних документах та податковій звітності. Наведені обставини узгоджуються з відомостями, викладеними у відповіді ГУ ДСНС у Вінницькій області та постанові про закриття кримінального провадження, відповідно до яких унаслідок пошкодження напівпричепа-цистерни відбувся вилив дизельного палива в обсязі 13 кубічних метрів (13 000 літрів). Таким чином, сукупність наявних у справі доказів підтверджує логічний та документально зафіксований баланс руху пального: із загального обсягу 30 000 літрів дизельного палива 17 000 літрів було врятовано шляхом перевантаження до іншої цистерни, тоді як 13 000 літрів було втрачено внаслідок розливу під час дорожньо-транспортної пригоди. Водночас відповідач, заперечуючи проти доводів позивача щодо обсягу втраченого пального, обмежився лише посиланнями на відсутність документів щодо точного розподілу дизельного палива між окремими секціями цистерни, проте не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував зафіксований компетентними органами факт розливу 13 000 літрів дизельного палива або підтверджував інший обсяг втрат. Апеляційний суд, надавши оцінку наявним доказам у відповідності з процесуальними правилами ст.79,86 ГПК України, вважає обставини встановленими з достатньою достовірністю. Колегія зауважує, що відсутність окремих документів щодо розміщення пального по секціях цистерни не може бути достатньою підставою для спростування сукупності інших доказів, які підтверджують фактичний обсяг завантаженого, збереженого та втраченого пального. Щодо твердження апелянта про відсутність з боку позивача будь-якого наміру запобігти втратам пального або зменшити ці втрати апеляційний суд вважає ці твердження такими, що на увагу не заслуговують, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що за конкретних обставин події дорожньо-транспортної пригоди, пов`язаної з розливом небезпечної речовини, існувала реальна можливість запобігти розливу більшого обсягу пального або суттєво зменшити його наслідки, а також доказів того, що відповідні особи діяли недбало чи всупереч вимогам законодавства. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на ТОВ «ЖЕРМ» обов`язку з відшкодування завданої позивачу шкоди. Матеріалами справи підтверджується, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована у ПРАТ «СК «Перша» за полісом №216081894 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000,00 грн. Разом із тим відповідно до статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. При цьому відповідачем не надано належних і допустимих доказів щодо розміру здійсненого страховиком страхового відшкодування або відсутності підстав для його виплати. Також відповідач не скористався наданими процесуальним законом правами для з`ясування відповідних обставин, зокрема шляхом ініціювання залучення страховика до участі у справі. Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України ризик настання наслідків невчинення процесуальних дій покладається на відповідну сторону. Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду щодо розміру завданих позивачу збитків. Наявними у справі доказами підтверджується втрата 13 000 літрів дизельного палива внаслідок ДТП, а також понесення позивачем витрат на перелив та транспортування залишків палива до місця призначення. Вартість втраченого дизельного палива у розмірі 542 100,00 грн визначена на підставі первинних бухгалтерських документів та умов договору поставки, а витрати на транспортні послуги у сумі 15 000,00 грн перебувають у прямому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ЖЕРМ» 557 100,00 грн майнової шкоди, з яких 542 100,00 грн становить вартість втраченого дизельного палива, а 15 000,00 грн - витрати на транспортні послуги. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують. Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності об`єму втраченого позивачем пального, зокрема відсутність документального підтвердження наповнення секції №5 цистерни (13 000 т дизельного пального) , відсутність даних повірених рівномірів, на підставі яких складалась накладна, спростовуються вичерпними поясненнями позивача, наданими апеляційному суду у запереченнях на відповідь на відзив відповідача. Виходячи з положень частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позивач погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у позові в частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 81 250, 00 грн , а тому апеляційний суд не надає оцінки рішенню місцевого суду у цій частині. Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано. 6.Висновки за результатами апеляційного розгляду. Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерм" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції. Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК. Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерм" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.26р. у справі №906/590/25 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. Справу №906/590/25 повернути Господарському суду Житомирської області. Повна постанова складена "23" червня 2026 р. Головуючий суддя Філіпова Т.Л. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Василишин А.Р.