Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/8977/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" червня 2026 р. Справа № 910/8977/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Ходаківської І.П. Євсікова О.О. розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Димерська сонячна електростанція-1" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (правонаступник Державного підприємства "Гарантований покупець") на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 (повне рішення складено 30.12.2025) (суддя Плотницька Н.Б.) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 (суддя Плотницька Н.Б.) у справі № 910/8977/25 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Димерська сонячна електростанція-1" до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (правонаступник Державного підприємства "Гарантований покупець") про стягнення 17 842 140,35 грн ВСТАНОВИВ: Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (далі - АТ "Гарантований покупець") (правонаступник Державного підприємства "Гарантований покупець") на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/8977/25 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/8977/25 залишено без змін. До Північного апеляційного господарського суду 18.05.2026 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Димерська сонячна електростанція-1" (далі - ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1") від 18.05.2026 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/8977/25, в якій заявник просить суд стягнути з АТ "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" 63 556,95 грн витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано докази понесення відповідних витрат. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 18.05.2026 заява передана колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Євсіков О.О. Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням викладеного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8977/25 у визначеному складі колегії суддів; постановлено розгляд зазначеної заяви здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). 05.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від АТ "Гарантований покупець" надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні зазначеної заяви в повному обсязі, а в разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу - обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з АТ "Гарантований покупець", до 1 000,00 грн. Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана заява розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у даній справі, дійшла висновку про її часткове задоволення з огляду на таке. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Отже, за умовами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України). Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у даній справі ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначивши, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку понесе позивач в апеляційному провадженні, становить 63 556,95 грн. Водночас позивач зазначив, що детальний розрахунок та докази понесення витрат на правову допомогу з урахуванням тривалості розгляду справи в апеляційному провадженні та процесуальних дій учасників справи будуть надані до суду відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за результатами апеляційного провадження у справі. Суд враховує, що заява ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат з доданими до неї доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подана до Північного апеляційного господарського суду 18.05.2026 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України (з урахуванням вихідних днів). З додатків до заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат вбачається, що копію цієї заяви та доданих до неї матеріалів надіслано відповідачу. Таким чином, заявником дотримано вимоги частини дев`ятої статті 80 ГПК України. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано суду копії: - завдання № 2 від 25.11.2025 до договору про надання правничої допомоги № 1053/1 від 11.06.2025; - акта приймання-передачі наданих послуг № 2 від 12.05.2026 до договору № 1053/1 від 11.06.2025; - свідоцтва серії КС № 8016/10 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Савченко Ользі В`ячеславівні (далі - Савченко О.В.) 18.07.2019; - ордера серії АІ № 1950969 на надання правничої допомоги ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" на підставі договору № 1053/1 від 11.06.2025 у тому числі в Північному апеляційному господарському суді адвокатом Савченко О.В., виданого 17.07.2025. Також, у матеріалах справи наявний договір № 1053/1 надання правничої допомоги від 11.06.2025, укладений між Савченко О.В. (Адвокат) та ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" (Клієнт) (далі - Договір). Відповідно до пункту 1.1 Договору Адвокат зобов?язується відповідно до завдання Клієнта надати правничу допомогу Клієнту, а Клієнт зобов?язується прийняти та оплатити надану правничу допомогу. Згідно з пунктом 3.2 Договору, за результатами надання правничої допомоги Адвокат надає Клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, в якому фіксуються найменування послуг по правничій допомозі, кількість годин, витрачених на надання правничої допомоги, тощо. Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що Клієнт зобов?язаний протягом 5 (п?яти) робочих днів розглянути отриманий акт приймання-передачі наданих послуг та у випадку відсутності зауважень затвердити його. За умови наявності зауважень Клієнт зобов?язаний оформити їх у вигляді мотивованої відмови від затвердження акта приймання-передачі наданих послуг. Відмова має містити підстави недоліки в наданні правничої допомоги та строки для їх усунення. Адвокат зобов?язаний усунути недоліки у наданій правничій допомозі (послугах), якщо мотивована відмова від затвердження акта є обґрунтованою, у встановлені у відмові строки та направити Клієнту акт на повторне затвердження. Відповідно до пункту 4.1 Договору сторони погодили, що гонорар за надання правничої допомоги за цим Договором визначається сторонами в кожному окремому завданні. Згідно із завданням № 2 від 25.11.2025 до Договору ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" (Клієнт) надає, а адвокат Савченко О.В. (Адвокат) приймає до виконання наступне завдання:

1. Контроль за процесом подачі ДП "Гарантований покупець" апеляційної скарги. Участь в апеляційному оскарженні рішення по справі № 910/8977/25 з поданням всіх необхідних процесуальних документів та участю в засіданнях.

2. Строк надання правничої допомоги - протягом строку розгляду справи.

3. Вимоги - ведення справи має вестись з поданням всіх процесуальних документів, що необхідні для об?єктивного розгляду справи, захисту Клієнта.

4. Вартість надання правничої допомоги - 63 556,95 грн (шістдесят три тисячі п?ятсот п?ятдесят шість гривень 95 копійок).

5. Порядок оплати передбачає: 5.1. здійснення передплати в розмірі - 50 000,00 грн (п?ятдесят тисяч гривень 00 копійок) протягом 3 (трьох) робочих днів з дати погодження цього завдання. 5.2. Остаточна оплата в розмірі 13 556,95 грн (тринадцять тисяч п?ятсот п?ятдесят шість гривень 95 копійок) здійснюється протягом трьох робочих днів з дати винесення рішення за результатами розгляду позовної заяви. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 2 від 12.05.2026 до Договору, складеного ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" (Клієнт) та адвокатом Савченко О.В. (Адвокат):

1. Клієнт та Адвокат погодили та фіксують в цьому акті прийманні-передачі наданих послуг № 2 той факт, що Адвокат відповідно до Договору належним чином надав наступний перелік послуг у межах судової справи № 910/8977/25 в апеляційному провадженні:

1. Контроль за процесом подачі ДП "Гарантований покупець" апеляційної скарги у справі № 910/8977/25 (2 години);

2. Підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу (шість годин). Загальною кількістю у 8 годин роботи адвоката.

2. Клієнт приймає надані послуги та не має претензій до якості та порядку їх надання.

3. Сторони погоджують, що загальна вартість наданих послуг становить 63 556,95 грн (шістдесят три тисячі п?ятсот п?ятдесят шість гривень 95 копійок) без ПДВ.

4. Цей акт складено в двох екземплярах, по одному для кожної із сторін. Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" в особі адвоката Савченко О.В. подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/8977/25. Разом із тим, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України). Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17. Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону). Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Така правова

позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що в разі настання визначених договором про надання правової допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17. Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19. Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Вирішуючи, чи відповідає розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в Північному апеляційному господарському суді критеріям, які слід застосовувати при визначенні розміру відповідних витрат, колегія суддів апеляційної інстанції враховує: складність справи; обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; значення справи для сторони, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи. Суд апеляційної інстанції у вирішенні заяви ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а його розмір є розумний та виправданий. В обґрунтування заперечень на заяву про розподіл судових витрат відповідач зазначає про очевидно надмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу; неспіврозмірність розміру таких послуг критеріям реальності і розумності таких витрат; неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), зважаючи на фактичний обсяг наданих адвокатом послуг; необґрунтованість поданих процесуальних документів тощо, у зв`язку із чим просить відмовити в задоволенні заяви позивача в повному обсязі або обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 1 000,00 грн. З урахуванням викладеного, а також зважаючи на залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, оцінивши доводи заяви ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та надані позивачем відповідні докази, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись статтями 2, 123, 80, 126, 129 ГПК України, суд виснував, що таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, та є співрозмірним із виконаною адвокатом роботою в суді апеляційної інстанції, є розмір витрат позивача в сумі 15 000,00 грн. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/8977/25 та стягнення з АТ "Гарантований покупець" на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в загальному розмірі 15 000,00 грн. Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Димерська сонячна електростанція-1" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/8977/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Димерська сонячна електростанція-1" (07442, Київська область, Броварський район, селище Велика Димерка, вулиця Промислова, будинок 40А, ідентифікаційний код 40577806) 15 000 (п?ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Димерська сонячна електростанція-1" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/8977/25 відмовити.

4. Видачу наказу на виконання цієї додаткової постанови доручити господарському суду першої інстанції.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді І.П. Ходаківська О.О. Євсіков