Ухвала КАС ВС № 420/8150/24

УХВАЛА 23 червня 2026 року м. Київ справа №420/8150/24 адміністративне провадження №К/990/27690/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Яковенка М.М., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №420/8150/24 за адміністративним позовом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» про стягнення податкового боргу, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 16.06.2026 надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №420/8150/24. Як встановлено з єдиного державного реєстру судових рішень, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30622532), а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 21.777.890 грн 29 коп. на бюджетний рахунок UA378999980313030029099015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./14060100. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 задоволено адміністративний позов Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» про стягнення податкового боргу. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА», а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 21.777.890 грн 29 коп. на бюджетний рахунок UA378999980313030029099015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./14060100. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №420/8150/24 за адміністративним позовом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» про стягнення податкового боргу задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №420/8150/24 скасовано. Прийнято нове судове рішення. У задоволенні позову Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» про стягнення податкового боргу відмовлено. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, зазначено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 13.05.2026, а відповідно до відомостей «Електронний суд» отримана скаржником 14.05.2026 о 19 год. 55 хв, скаржником відраховано строк на касаційне оскарження з моменту отримання повного тексту оскаржуваної постанови. З урахуванням положень пункту 2 частини 6 статті 251, частини 6 статті 120, частини 2 статті 329 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не пропущено строк для подання касаційної скарги. Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України). Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частинами 1, 2 статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Отже, скаржнику слід обґрунтувати, можливість касаційного перегляду судових рішень у справі, яка була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у справах №826/18379/14, №807/495/17, №560/4343/19, №826/9711/17, відповідно до яких предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є наявність узгодженого грошового зобов`язання, факт виникнення податкового боргу, дотримання контролюючим органом процедури стягнення, наявність або відсутність добровільної сплати боргу платником. Однак, застосовуючи вказані норми та правові позиції, апеляційний суд не врахував повною мірою інші висновки Верховного Суду, що стосуються презумпції чинності податкового повідомлення-рішення, яке не оскаржене платником, а також обставин, які входять до предмета доказування, що призвело до помилкового скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Зокрема, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що податкове повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 було прийнято компетентним органом, вручено платнику та не оскаржене ним ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Податкова вимога №0000001-1300-3400 від 23.01.2024 також не була оскаржена платником, є чинною та не відкликаною. Відповідно до облікових даних інтегрованої картки платника станом на момент звернення до суду обліковувався податковий борг, доказів сплати якого відповідач не надав. І найголовніше, жодного судового рішення, яким би ППР №00111450701 було визнано протиправним чи скасовано, не існує. Фактично апеляційний суд вийшов за межі предмета доказування у спорі про стягнення податкового боргу та поставив під сумнів правомірність податкового повідомлення-рішення, яке не було предметом судового оскарження, що суперечить сталій практиці Верховного Суду. Таким чином, висновок апеляційного суду про відсутність узгодженого грошового зобов`язання ґрунтується на неправильному застосуванні норм підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст.14, ст.56, 57 ПК України та не відповідає наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду. Також контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що податкове повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 було прийнято контролюючим органом на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №815/7067/16, яка на момент прийняття ППР набрала законної сили та була обов`язковою до виконання. Зазначене ППР платником податків не оскаржене ні в адміністративному, ні в судовому порядку. А, судове рішення, що стало підставою для прийняття ППР, у подальшому було скасоване Верховним Судом. Також, окремого рішення про скасування або відкликання самого податкового повідомлення-рішення №00111450701 контролюючим органом не приймалося. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №815/7067/16 мало наслідком автоматичне відкликання ППР №00111450701, а відтак - відсутність узгодженого грошового зобов`язання та податкового боргу. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України. Згідно із цією нормою, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, зокрема, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. У даному випадку жодна із зазначених обставин не настала. Судового рішення про визнання протиправним та скасування саме ППР №00111450701 немає. Відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування згаданих норм у ситуації, коли судове рішення, на виконання якого винесено ППР, скасовано, однак саме ППР не оскаржене і не скасоване, створює невизначеність у правозастосуванні та потребує формування чіткої правової позиції. Це має фундаментальне значення для єдності судової практики у справах за участю податкових органів. Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України, зауважено, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що призвело до ухвалення незаконного рішення. На думку скаржника, апеляційний суд в порушення вимог статей 9, 77, 90, 242 КАС України не надав належної правової оцінки доказам, які були покладені в основу позовних вимог та ретельно досліджені судом першої інстанції, а саме: податковому повідомленню-рішенню №00111450701 від 29.12.2023 та доказам його вручення платнику; податковій вимозі №0000001-1300-3400 від 23.01.2024 та доказам її вручення; інтегрованій картці платника (ІКП), яка підтверджує безперервний облік податкового боргу; детальному розрахунку податкового боргу; відсутності будь-яких доказів оскарження податкового повідомлення-рішення, вимоги або погашення боргу. Замість повного та всебічного дослідження вказаних доказів суд апеляційної інстанції обмежився формальним висновком про автоматичне відкликання податкового повідомлення-рішення, внаслідок скасування постанови у справі №815/7067/16, чим порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи. Таке ігнорування доказів безпосередньо вплинуло на правильність вирішення спору та є істотним порушенням норм процесуального права. Верховний Суд зауважує, що контролюючим органом не обґрунтовано, який правовий висновок Верховного Суду має бути сформульовано за результатами розгляду даної справи, як має застосовуватися відповідна норма права. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Отже, скаржнику слід належним чином викласти підстави касаційного оскарження з урахуванням вимог статей 328, 330 КАС України. Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №420/8150/24 залишити без руху. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом обґрунтування можливості касаційного оскарження судових рішень у даній справі, належного викладення підстав касаційного оскарження. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.А. Васильєва М.М. Яковенко В.П. Юрченко , Судді Верховного Суду