Постанова 4854 № 420/8150/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2024 р. Категорія 111020300м. ОдесаСправа № 420/8150/24 Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В., час і місце ухвалення: м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І., при секретаріВишневській А.В. за участю сторін: ДПСОСОБА_1 (витяг; посвідчення) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року по справі за позовом Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна про стягнення податкового боргу, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 30622532), а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 21 777 890 грн. 29 коп. на бюджетний рахунок UA378999980313030029099015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./14060100. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року позовну заяву Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна про стягнення податкового боргу залишено без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 25.02.2020 рок по справі №1340/5767/18 спеціальним строком звернення до суду з позовом у спора про стягнення податкового боргу є строк, визначених статтею 102 ПК України - 109 днів з дня виникнення податкового боргу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб. Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Абзацом 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Частинами 1, 3 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому повноваження на пред`явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку, встановленого для судового оскарження такого рішення. Днем виникнення підстав, що дають позивачеві право на пред`явлення заявленої у позові вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС УКРАЇНА, а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суми заборгованості: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 21 777 890 грн. 29 коп., є закінчення шестимісячного строку для звернення відповідача ТОВ ТЕДІС УКРАЇНА до адміністративного суду з вимогою щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року, на підставі власне котрого податковим органом визначено спірну суму заборгованості. Разом з тим, станом на час звернення позивача з даною позовною заявою до суду 13.03.2024 року, встановлений Кодексом адміністративного судочинства строк оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, а саме податкового повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року, не завершився. Так, на підставі Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 року по справі №815/7067/16 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №00111450701 від 29.12.2023 року на загальну суму 13 925 883 грн., у тому числі за основним платежем на суму 9 283 922 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4 641 961 грн., та направлено платнику податків, відповідно до приписів ст. 42 ПК України. У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №0000001-1300-3400 від 23.01.2024 року, яку було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу ТОВ «Тедіс Україна». Отже, вищенаведене свідчить про передчасність звернення податкового органу з вимогою щодо стягнення податкового боргу, визначеного податковим повідомленням-рішенням №00111450701 від 29.12.2023 року , та податкового вимогою форми «Ю» №0000001-1300-3400 від 23.01.2024 року. Колегія суддів не заперечує доводи апелянта, що спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах про стягнення податкового боргу є строк, визначений статтею 102 ПК України 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Натомість, акцентує на наявність права у податкового органу на звернення до суду з позовом щодо стягнення сум податкового боргу, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, зокрема, після завершення встановленого чинним процесуальним законодавством (КАС України) строку на їх оскарження. Вказані висновки, узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 19 червня 2020 року у справі 520/12807/19 у спорі про стягнення податкового боргу. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Відтак, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем у встановлений судом термін недоліки позовної заяви не усунено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для залишення без розгляду адміністративного позову Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна про стягнення податкового боргу. При цьому, залишення без розгляду позовної заяви у жодному разі не є перешкоджанням у доступі до правосуддя, у контексті статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідно до приписів ч.4 ст.240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року по справі № 420/8150/24, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст Постанови складено 17 липня 2024 року. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький