Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/18982/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/18982/25 пров. № А/857/27779/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаСала П.І., суддів:Димарчук Т.М., Москаля Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року (суддя Щербаков В.В.) з питань здійснення судового контролю за виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не розгляду заяви позивача від 11.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту четвертого частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів відомостей про відсутність порушення правил військового обліку; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути відповідну заяву позивача, прийнявши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовослужбовців і резервістів про відсутність порушення позивачем правил військового обліку. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі № 460Ї18982/25, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку відносно позивача. Зобов`язано відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку, внесені щодо ОСОБА_1 . В решті позовних вимог провадження у справі закрито ухвалою від 06.01.2026. 21.04.2026 позивач подав до суду заяву в порядку ст. 383 КАС України, у якій просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/18982/25 та зобов`язати відповідача виключити дані про порушення позивачем правил військового обліку у розділі "Штрафи онлайн". На підтримку заяви зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не виконав судове рішення, оскільки у Резерв+ в розділі "Штрафи онлайн" продовжує міститися запис "не прибув за повісткою до ТЦК та СП". Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у задоволенні вказаної заяви відмовлено. Суд виходив із того, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості щодо порушення позивачем правил військового обліку, тоді як повідомлені позивачем обставини свідчать про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, яким не надавалася правова оцінка в ході розгляду справи № 460/18982/25 та які не охоплені рішенням суду від 06.01.2026. Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та задовольнити його заяву про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними. Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про виконання судового рішення. Стверджує, що у такому разі в Резерв+ не повинна була міститися інформація про порушення правил військового обліку. Водночас на звернення позивача від 16.03.2026 з цього приводу ІНФОРМАЦІЯ_2 не відреагував. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи позивача та зазначає, що на виконання рішення суду від 06.01.2026 у справі № 460/18982/25 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 внесено запис від 02.02.2026 про скасування порушення правил військового обліку (не прибув вчасно за повісткою). У відповідь на заяву від 16.03.2026, зареєстровану ІНФОРМАЦІЯ_2 20.03.2026 за вх. № 7027, позивача повідомлено про виконання рішення суду, а саме що в Реєстрі відсутні відомості щодо порушень ним правил військового обліку. На підставі положень ст.ст. 311, 312 КАС України, беручи до уваги, що оскаржуване судове рішення прийнято в порядку письмового провадження, а клопотання про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходили, апеляційний розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічні за змістом норми закріплено у статті 14 КАС України. Крім того, згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, у свою чергу, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/0) звернув увагу на те, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України. Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Особливо якщо йдеться про виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах діє від імені держави. Колегією суддів встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі № 460/18982/25, яке набрало законної сили, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку, внесені щодо ОСОБА_1 . При цьому, як можна побачити з мотивувальної частини зазначеного судового рішення, ухвалюючи рішення на користь позивача суд виходив із наступного: "…Пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення). Зважаючи, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаних до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку, а не про порушення правил військового обліку. Внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста таких відомостей як порушення правил військового обліку статтею 7 Закону №1951-VIII не передбачено. Верховний Суд у своїй постанові від 07.05.2021 у справі №824/1164/18-а (адміністративне провадження № К/9901/33093/19), сформував таку позицію щодо застосування права: "…З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП…". Однак, доказів притягнення до адміністративної відповідальності позивача за порушення правил військового обліку відповідачем не надано. Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення відомостей до Реєстру про порушення правил військового обліку позивачем, тому з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку позивачем з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки саме такий спосіб захисту у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту порушеного права…". Отже, рішенням суду від 06.01.2026 у справі № 460/18982/25 на відповідача покладено чітко визначений обов`язок задля відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах, який полягає у здійсненні анулювання (скасування) внесених до Реєстру даних щодо позивача в частині порушення ним правил військового обліку. Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі Закон № 1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. За змістом ст. 2 цього Закону одним із завдань Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України. При цьому основними завданнями ведення Реєстру, згідно із ст. 3 Закону № 1951-VIII, є, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Частиною першою, третьою, четвертою статті 12 Закону № 1951-VIII встановлено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством. Згода призовників, військовозобов`язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна. У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність. Як видно з наданих відповідачем витягів з Реєстру, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та на даний час користується правом на відстрочку. Також в Реєстрі міститься інформація про скасування запису про порушення правил військового обліку через неприбуття вчасно за повісткою до ТЦК та СП. Причина скасування: "відсутність таких підстав, особа самостійно з`явилась". Примітка: "створено автоматично, 0610222647013 від 13-01-2025, автоматичне скасування протермінованого порушення". З наведеного висновується, що відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку у Реєстрі містяться, однак відповідний запис має статус неактивного через його скасування. Водночас скасування (анулювання) запису здійснено не на виконання судового рішення у цій справі, а з інших, незалежних від рішення суду причин, про які зазначено вище: особа самостійно з`явилась, автоматичне скасування протермінового порушення. Відтак колегія суддів не погоджується з твердженнями відповідача про виконання рішення суду від 06.01.2026 у справі № 460/18982/25, оскільки наданими суду доказами цей факт не підтверджується. Крім того, відповідач не спростував доводів позивача та не надав суду обґрунтованих пояснень стосовно того, що у мобільному застосунку Резерв+ (у якому відображається інформація з Реєстру) надалі є активною інформація про порушення позивачем правил військового обліку з відміткою "не прибув за повісткою до ТЦК та СП". При цьому відповідач не заперечує, що окрім випадку неприбуття за повісткою, який був предметом оцінки при вирішенні справи № 460/18982/25, інших випадків порушення правил військового обліку позивач не допускав. Відповідно, як слушно зауважує позивач, у разі належного виконання рішення суду у цій справі, запис про порушення відображатися не повинен. Натомість суд першої інстанції зазначені обставини не з`ясував, переконливих доказів, які б доводили факт належного виконання судового рішення від відповідача не витребував та зробив передчасні висновки про виникнення між сторонами нових спірних правовідносин, які виходять за межі судового контролю за виконання судового рішення в цій справі. Статтею 383 КАС України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч. 6 ст. 383 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Відтак, враховуючи встановлену під час апеляційного розгляду протиправну бездіяльність відповідача-суб`єкта владних повноважень щодо належного виконання рішення суду від 06.01.2026 у справі № 460/18982/25 про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, внесених щодо ОСОБА_1 , судова колегія доходить висновку про наявність підстав для постановлення окремої ухвали та її направлення керівнику ІНФОРМАЦІЯ_3 для вжиття відповідних заходів реагування. Частиною п`ятою статті 249 КАС України унормовано, що з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Отже, на виконання зазначених положень ІНФОРМАЦІЯ_5 необхідно встановити місячний строк з дати отримання окремої ухвали для повідомлення суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Частиною першою статті 317 КАС передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, оскільки судом першої інстанції допущено неповноту з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення заяви позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі. Відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково. За правилами, передбаченими частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, через відсутність судових витрат, які б підлягали розподілу за результатами апеляційного перегляду, питання про їх розподіл не вирішується. Керуючись ст.ст. 249, 308, 312, 315, 317, 322, 325, 328, 382, 383 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 460/18982/25 скасувати. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем-суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі № 460/18982/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо належного виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі № 460/18982/25. Постановити окрему ухвалу та направити її керівнику ІНФОРМАЦІЯ_1 для вжиття заходів реагування з врахуванням висновків, наведених у мотивувальній частині цієї постанови. Про вжиті ІНФОРМАЦІЯ_6 заходи повідомити Рівненський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач П. І. Сало судді Т. М. Димарчук Р. М. Москаль Повне судове рішення складено 23.06.26