Постанова 4857 № 380/21246/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/21246/24 пров. № А/857/8829/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Ланкевичем А.З. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), ГУ ПФУ у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №134150009386 від 20.05.2024 про відмову у призначенні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника та зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити, нарахувати та виплатити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно заяви про призначення пенсії від 13.05.2024, з урахуванням пункту б ч.1 ст.83 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 позовні вимоги задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за результатами розгляду доданих до заяви документів, відсутні підстави для виплати допомоги на поховання оскільки, в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 від 21.06.2024, витязі ДРАЦС №256 від 21.06.2024 та в документах пенсійної справи наявні розбіжності, а саме : у свідоцтві про смерть та витязі ДРАЦС вказано " ОСОБА_2 ", що не відповідає прізвищу, імені та по батькові у матеріалах пенсійної справи " ОСОБА_2 ". Також в довідці УДМС у Тернопільській області №6116-254/6116 від 21.06.2024 зазначається, що паспорт серії НОМЕР_2 виданий 01.02.2000 на ім`я " ОСОБА_2 ". У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства, має інвалідність по зору І групи «Б» безстроково. Вказане підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) №039885 від 07.10.2011, виданою МСЕК м.Донецька, одержує державну соціальну допомогу, як особі з інвалідністю з дитинства І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 05.08.2019, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 06.12 2021, яка була єдиним годувальником позивачки. Родинні зв`язки підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 19.12.1962, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 21.09.1985, свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 від 19.11.2001 (видане повторно), свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_9 від 05.09.2007. 13.05.2024 позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії у зв?язку з втратою годувальника відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), до якої, серед іншого, додала довідку (видається особі з інвалідністю) серії ДОН-07 №088474 від 27.01.2010, виписку із акта огляду МСЕК серії ДОН-07 №088474 від 27.01.2010, довідку до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №039885 від 07.10.2011 та посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.08.2019 одержувача державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства І групи. За принципом екстериторіальності її заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. За результатами розгляду заяви та наданих позивачкою документів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло оспорюване рішення про відмову в призначенні пенсії. Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка набула інвалідності до досягнення нею 18 років, у зв`язку з чим і було зроблено запис про інвалідність з дитинства, а тому доводи відповідача щодо відсутності підтвердження наявності ознак інвалідності у віці до 18 років є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 36 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до частини першої якої, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Частинами другою та третьою статті 36 Закону №1058-ІV регламентуються поняття непрацездатних членів сім`ї, які були на утриманні годувальника. Зокрема, непрацездатними членами сім`ї вважаються : 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони : 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч.1 ст.38 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Системний аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків. Пунктом 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління ПФУ №13-1 від 07.07.2014), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи : 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія; 3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) відомості про місце проживання; 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника). Відповідно до пункту 2.18 Порядку №22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності). Згідно ч.3 ст.1 Закону України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам №2109 від 16.11.2000, причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз`ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу. Тобто, право на призначення пенсії по втраті годувальника особа, якій призначається пенсія, набуває лише за умови надання виписки з акта огляду в МСЕК та висновку МСЕК про те, що вона могла бути визнана інвалідом до досягнення 18 років. Отже, є два випадки для призначення пенсії такого виду пенсії, як встановлення особі інвалідності до досягнення нею 18 річного віку, так і настання інвалідності у віці до 18 років. Наведене також узгоджується з положеннями ч.2 ст.36 Закону №1058-IV, за якою непрацездатними членами сім`ї померлого годувальника вважаються також діти померлого годувальника старші 18 років, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому, формулювання «стали інвалідами до досягнення 18 років» не є тотожнім «отримали статус інваліда до досягнення 18 років» (в формалізованому розумінні), натомість їх слід тлумачити також таким чином, що стан здоров`я вказаних осіб фактично відповідав та/або мав передумови відповідати статусу інвалідності. Водночас, статус інвалід з дитинства встановлюється в день надходження до комісії документів виключно після 18 років. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.10.2021 по справі №759/6651/16-а. Підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника стала відсутність документів, згідно яких вона визнана особою з інвалідністю з дитинства до досягнення 18 років. З матеріалів справи видно, що позивачка є особою з інвалідністю з дитинства, має інвалідність по зору І групи «Б» безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК №039885 від 07.10.2011, виданою МСЕК м.Донецька. З приводу наведеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що встановлення категорії «інвалідність з дитинства» МСЕК особам ще до їх повноліття чинним законодавством не передбачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 по справі №302/1149/16-а та від 27.10.2021 по справі №759/6651/16-а). Пенсійним органом не враховано, що вказаною вище довідкою підтверджується те, що позивачка має медичні показання для визнання особою з інвалідністю до 18 років. Відтак, позивачка в розумінні Закону №1058-ІV вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника і має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року по справі №380/21246/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук