Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/437/26
від 22.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/437/26 пров. № А/857/23755/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року, головуючий суддя Братичак У.В., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : Позивач ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» звернулося в суд з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.12.2025 року №646/4-13-01 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу, прийняте відносно Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення не дотримано правових підстав для прийняття такого, зокрема, станом на день прийняття рішення контролюючий орган не сформував та не надіслав (не вручив) позивачу податкову вимогу у відповідності до вимог ст. 59. ст. 60, п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України (ПК України). Як зазначає позивач, останньою податковою вимогою, на яку контролюючий орган посилався при зверненні з позовними заявами до позивача про стягнення податкового боргу в судовому порядку була податкова вимога форми «Ю» від 30.09.2013 №3494 ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області у якій зазначено, що за платежем (орендна плата з юридичних осіб) сума податкового боргу позивача станом на 30.09.2013 року становила 66171,99 грн. Однак, податковий борг позивача впродовж періоду часу з дати виникнення податкового боргу (30.09.2013 року), стосовно суми якого була виставлена податкова вимога від 30.09.2013 року №3494, до часу прийняття контролюючим орган спірного рішення від 06.04.2023 року неодноразово переривався (погашався), а саме абсолютне значення суми такого боргу у певні періоди зменшувалось до нуля. Таким чином вказана податкова вимога втратила свою чинність ще до моменту винесення відповідачем спірного рішення, що також доведено у судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області №646/4-13-01 від 24.12.2025 року про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу, прийняте відносно Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів». Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що податковий борг з 30.09.2013 року не переривався, він був розстрочений на підставі рішень про розстрочення грошового зобов`язання від 01.03.2014 року №3 та розстрочення податкового боргу від 14.03.2014 року №8, тобто розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу не вважаються сплатою, а є лише перенесенням строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу. Тому податковий борг зазначений в податковій вимозі від 30.09.2013 року №3494 не переривався, та податкова вимога на сьогоднішній день є чинна. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ: 22405526) перебуває на обліку як платник податків з 21.03.1991 року. Рішенням Головного управління ДПС у Львівській області №646/4-13-01 від 24.12.2025 року відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено стягнути безготівкові коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу, що виник та обліковується у платника податків у результаті несплати грошових зобов`язань та /або пені, визначених ним у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках. Платник щодо якого прийнято рішення: Приватне акціонерне товариство «Червоноградський завод залізобетонних виробів. Податковий номер 22405526. Сума податкового боргу, що підлягає погашенню з урахуванням непогашених зобов`язань держави: 1972818,93 грн. Вказане рішення отримане ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» 29.12.2025 року за вхідним №72. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази формування та надіслання (вручення) позивачу нової податкової вимоги щодо податкового боргу, який виник у позивача починаючи з 31.05.2014 року, що, у свою чергу, свідчить про недотримання Головним управлінням ДПС у Львівській області порядку винесення рішення про стягнення боргу, встановленого пунктом 95.5 статті 95 ПК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.3 ст. 6 ПК України податок - це обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу; збір (плата, внесок) - обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України. Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що: грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлену цим Кодексом. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України). Згідно з п.п. 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Абзацом 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом (абз. 1). У разі, якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави (абз. 2). У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення (абз.абз. 3, 4, 5). З аналізу наведених нормативно-правових приписів слідує, що прийняття контролюючим органом без звернення до суду рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в розмірі усієї суми податкового боргу може мати місце у випадку, якщо вся сума боргу виникла у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу); в іншому випадку (якщо вся сума боргу складається не лише з боргу, що виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу) таке рішення може бути прийнято контролюючим органом щодо частини боргу. При цьому зазначене може мати місце за наявності певних обставин, а саме: якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені ПК України строки, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган за рішенням його керівника (його заступника або уповноваженої особи) наділений правом приймати рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, без звернення до суду. Колегія суддів зазначає, що нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу. Суд зауважує, що предметом доказування підлягають обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання, факту сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання в добровільному порядку, факту направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Як вже було зазначено судом апеляційної інстанції, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). (п. 59.5. ст. 59 ПК України. Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12 червня 2018 року (справа № 810/2533/16), від 19 лютого 2019 року (справа № 818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18). У силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення. Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 року у справі №380/11861/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області №42/4-1301 від 06.04.2023 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2024 року у справі №380/11861/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 року у справі №380/11861/23. У справі №380/11861/23 встановлено, що станом на день прийняття рішення контролюючий орган не сформував та не надіслав (не вручив) позивачу податкову вимогу у відповідності до вимог ст. 59, ст. 60, п. 95.2 ст. 95 ПК України. У матеріалах справи відсутні докази формування та надіслання (вручення) позивачу нової податкової вимоги щодо податкового боргу, який виник у позивача починаючи з 31.05.2014, що, у свою чергу, свідчить про недотримання Головним управлінням ДПС у Львівській області порядку винесення рішення про стягнення боргу, встановленого пунктом 95.5 статті 95 ПК України. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У згаданій справі, судом було встановлено, що оскільки після винесення податкової вимоги від 30.09.2013 року №3494 податковий борг позивача з урахуванням і того боргу, який виник після її направлення був погашений у повному обсязі, вважається, що правовідносини з його погашення вичерпали своє значення (припинилися). Натомість, повертаючись до даної справи, останньою податковою вимогою, на яку контролюючий орган посилався була податкова вимога форми «Ю» від 30.09.2013 №3494 ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області у якій зазначено, що за платежем (орендна плата з юридичних осіб) сума податкового боргу позивача станом на 30.09.2013 року становила 66171,99 грн. Отже, обставини, які підтверджують переривання податкового боргу позивача у 2014 році та нечинність податкової вимоги форми «Ю» від 30.09.2013 року №3494, ну яку посилається представник відповідача, вже встановлені рішенням суду у справі №380/11861/23, де брали участь ті самі сторони, а тому не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Також, у матеріалах справи відсутні докази формування та надіслання (вручення) позивачу нової податкової вимоги щодо податкового боргу, який виник у позивача починаючи з 31.05.2014, що, у свою чергу, свідчить про недотримання Головним управлінням ДПС у Львівській області порядку винесення рішення про стягнення боргу, встановленого пунктом 95.5 статті 95 ПК України. Враховуючи викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідач не довів надсилання позивачу податкової вимоги у встановленому порядку, та свідчить про недотримання Головним управлінням ДПС у Львівській області порядку винесення рішення про стягнення боргу, встановленого пунктом 95.5 статті 95 ПК України, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №380/437/26 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. П. Мандзій Т. В. Онишкевич