Постанова 4856 № 240/2307/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2307/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 23 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головну управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою, в якій просив ухвалити рішення яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у місячний строк подати оформлений, згідно вимог ст.382-2 КАС України звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, а саме в частині виконання зобов`язання щодо проведення виплати перерахованої при виконанні судового рішення спірної пенсії в межах місячного платежу з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалусуду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити подану заяву. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення процесуального питання. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відмовляючи у задоволенні поданої заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем був з додержання вимог частин другої та третьої статті 382-2 КАС України поданий звіт від 22.12.2025 (вх. від 26.12.2025) про виконання вказаного рішення суду, в якому вказує, що заборгованість за минулий час в сумі 16384,07 грн виплачена в повному обсязі в листопаді 2025 року, на підтвердження чого до звіту додана довідка від 18.12.2025, а тому ухвалою від 12.01.2026 суд прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/2307/25. Крім того, дії відповідача щодо нарахування і виплати пенсії позивачу з січня 2026 року не були предметом спору по справі № 240/2307/25, рішення по якій, як зазначено вище виконано. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Абзацом 1 ст.129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Зі змісту статті 370 КАС України слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив. Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Зокрема, відповідно до частинами 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно частини 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Положеннями частини 1 статті 382-3 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40). Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, а якщо не виконано то причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду. Під час розгляду цієї заяви щодо встановлення судового контролю судом з`ясовано, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 24.07.2024 року. Ухвалою від 09.10.2025 суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №240/2307/25 протягом одного місяця з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї ухвали. Ухвалою від 03.11.2025 суд відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області у прийнятті звіту від 22.10.2025 про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по адміністративній справі №240/2307/25 та встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 240/2307/25 протягом 60 (шестидесяти) днів з дня отримання даної ухвали. При цьому в ухвалі від 03.11.10.2025 суд першої інстанції зазначив: "Суд враховує, що відповідач виконав рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії позивача з 24.07.2024 по 30.11.2025 тому у цій частині звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є обґрунтованим. Водночас, перерахована позивачу пенсія за період з 24.07.2024 по 30.11.2025 в сумі 16384,07 грн, що складається із заборгованості за минулий час з 24.07.2024 по 08.09.2025 у сумі 13595,96, поточної заборгованості з 08.09.2025 по 30.11.2025 у сумі 2788,11 грн не виплачена позивачу, що не заперечується відповідачем. Суд звертає увагу на те, що здійснення нарахування сум пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки рішенням суду на відповідача було покладено зобов`язання не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві належні йому суми пенсії. Таким чином, станом на дату розгляду звіту відповідача доказів того, що рішення суду було виконано в повному обсязі та відповідачем вчинено всі дії для його виконання відповідачем не надано. Відтак, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів виплати позивачу суми перерахованої пенсії за період з 24.07.2024 по 30.11.2025, суд зазначає, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду не виконано в повному обсязі, що обумовлює підстави для висновку про відмову у прийнятті звіту." Відповідачем був з додержання вимог частин другої та третьої статті 382-2 КАС України поданий звіт від 22.12.2025 (вх. від 26.12.2025) про виконання вказаного рішення суду, в якому вказує, що заборгованість за минулий час в сумі 16384,07 грн виплачена в повному обсязі в листопаді 2025 року, на підтвердження чого до звіту додана довідка від 18.12.2025, а тому ухвалою від 12.01.2026 суд прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/2307/25. Наведене свідчить про те, що рішення суду у справі станом на момент подання звіту від 22.12.2025 виконано. Між тим, позивач звернувся до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою (вх. від 21.01.2026), в якій просить ухвалити рішення яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у місячний строк подати оформлений, згідно вимог ст.382-2 КАС України звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, а саме в частині виконання зобов`язання щодо проведення виплати перерахованої при виконанні судового рішення спірної пенсії, в задоволенні якої ухвалою суду від 11.02.2026 було відмовлено. Відповідно до заяв позивача (вх. від 21.01.2026, вх. від 27.02.2026), подання заяви про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року по справі № 240/2307/25 обумовлено тим, що на думку позивача йому з січня 2026 року пенсія виплачується у неналежному розмірі. Тобто, фактично доводи заяв позивача стосувалися дій відповідача щодо нарахування і виплати пенсії позивачу з січня 2026 року, які не були предметом спору по справі № 240/2307/25, рішення по якій, як зазначено вище виконано. За наведених обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення. Незгода ж заявника із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті і щодо яких судовим рішенням при зобов`язанні суб`єкта владних повноважень до вчинення дій не наводились відповідні висновки, вказує на те, що вирішення порушених питань можливе у спосіб ухвалення рішення суду за наслідком розгляду нових позовних вимог у порядку позовного провадження, а не у спосіб судового контролю за виконанням судового рішення, яке у відповідній частині вже є виконаним. В даному випадку судом першої інстанції роз`яснено позивачу, що якщо він вважає, що за наслідками нових подій чи обставин, які мали місце після набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/2307/25 та його виконання, відповідачем допущено протиправні дії щодо нарахування і виплати пенсії позивачу, то він не позбавлений можливості звернутися до суду із новою позовною заявою про оскарження цих рішень чи дій суб`єкта владних повноважень в загальному порядку. Встановлення ж судового контролю у той спосіб, про який просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не були предметом судового дослідження у даній адміністративній справі, а тому не можуть бути предметом виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2025. А тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових та фактичних підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2025, яке на на момент подання звіту від 22.12.2025 виконано. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.