Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/11065/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11065/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 04 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії. Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі №240/11065/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.01.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшла заява про зміну способу виконання рішення суду, в якій просить змінити спосіб виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11065/22 на стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 289952,08грн. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року заяву задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі №240/11065/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, буд.7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану та не виплачену заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.01.2022 по 31.01.2024 у розмірі 136499,15 грн. Не погодившись із зазначеною ухвалою в частині відмовлених вимог, позивач подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити подану заяву в повному обсязі. Так, апелянт наполягає на тому, що загальна сума доплати на виконання судового рішення у спірний період становить 289952,08 грн. Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Згідно із п.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Враховуючи положення ст.312 КАС України, а також те, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Нормами частини третьої зазначеної статті передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України. Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Відповідно до частин 1 та 3 названої правової норми за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою, зокрема для встановлення або зміни способу або порядку виконання, є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Отже, з 19 грудня 2024 року стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України доповнена самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Так, як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 просила змінити спосіб виконання судового рішення та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заборгованість з пенсійних виплат в розмірі 289952,08 грн. У свою чергу, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 року у справі № 240/11065/22, яке набрало законної сили 16.04.2025 року, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2022 відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та нараховано доплату в сумі 137061,20 грн, яка не виплачена. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах справи міститься розрахунок суми, що підлягає виплаті по пенсійній справі ОСОБА_1 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі №240/11065/22, відповідно до якого невиплачена суму доплати становить 137061,2 грн. У відповідності до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання суддям у відставці), призначених на виконання судових рішень, затвердженого постановою КМУ № 821 від 14.07.2025 ОСОБА_1 розпочато виплату коштів в сумі, визначеній Пенсійним фондом України пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України, передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, яка складає 562,05 грн. Станом на 09.02.2026 року залишок заборгованості по судовому рішенню складає 136499,15 грн. Стосовно ж посилання апелянта на те, що за її підрахунками заборгованість становить 289952,08 грн, то суд апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи наявні протоколи перерахунку пенсії позивача, яких зазначено розмір пенсії позивача за періоди з 01.01.2022 по 30.06.2022; з 01.07.2022 по 30.09.2022; з 01.10.2022 по 30.11.2022; з 01.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 31.12.2023; з 01.03.2023 по 31.12.2023; з 01.01.2024 по 29.02.2024 в яких підтверджено, що розмір пенсії по інвалідності та сума доплати по рішенню суду відповідає помісячно сумі, яка зазначена у наведеному вище розрахунку. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем наведено достовірний розрахунок заборгованості щодо виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який за період з 01.01.2022 по 31.01.2024 становить 137061,2 грн., з якого виплачено 562,05 грн. При цьому, суд апеляційної інстанції вказує на те, що питання перевірки виплати в належному розмірі усіх інших складових пенсії позивача не входить до предмета розгляду даної справи. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про те, що орган Пенсійного фонду України має перед стягувачем (позивачем) заборгованість в розмірі 136499,15 грн, яка нарахована на виконання рішення суду, що ухвалено в цій справі, а не 289952,08 грн. Крім того, судом першої інстанції зауважено, що зміна способу і порядку виконання рішення стосується лише нарахованої та невиплаченої на виконання судового рішення заборгованості за період з 01.01.2022 по 31.01.2024, в той час як апелянт наводить свої розрахунки за період з 01.01.2024 по 31.12.2024. При вирішенні питання наявності підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові 28 жовтня 2025 року справа №380/7706/22, у якій зазначено, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження. При цьому, судом першої інстанції враховано позицію Верховного Суду, яка відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20, що послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав. Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів. Таким чином, враховуючи вимоги частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), правову позицію Верховного Суду та зважаючи на те, що відповідач не виконав судове рішення в частині виплати нарахованої пенсії за період з 01.01.2022 по 31.01.2024, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача нараховану та не виплачену заборгованість з доплати до пенсії з 01.01.2022 по 31.01.2024 у розмірі 136499,15 грн. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.